ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/428/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.
в порядку письмового провадження розглянув касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 (Мельник О. В.- головуючий, судді: Гудак А. В., Петухов М. Г.) та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.03.2026
за заявою Фізичної особи - підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 у справі
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича
про стягнення 259 348, 17 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Провадження у судах попередніх інстанцій
1. Господарський суд Рівненської області рішенням від 22.07.2025 задовольнив позовні вимоги керівника Рівненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - Позивач, Міськрада) до Фізичної особи - підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича (далі - Відповідач, ФОП Пластунов Д. М., Підприємець) та ухвалив стягнути з Відповідача на користь Позивача в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 259 348,17 грн.
2. Ухвалюючи рішення, суд виходив із встановлених обставин того, що ФОП Пластунов Д. М. у липні 2020 року розпочав будівництво житлового будинку на вул. Павлюченка 42г у м. Рівному (на даний час - вул. Назара Небожицького), у лютому 2021 року ввів об`єкт в експлуатацію, однак при цьому не звертався до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі та не сплатив її.
3. Суд також встановив, що діяльність Підприємця пов`язана із залученням інвестицій для будівництва житлового будинку та квартир у ньому, має ознаки підприємницької діяльності з постачання житла, а тому у спірних правовідносинах він виступає суб`єктом господарювання, для якого Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX встановили спеціальний обов`язок (для об`єктів, будівництво яких розпочато у 2020 році) - звернутися протягом 10 днів після початку будівництва за визначенням пайової участі та сплатити її до введення об`єкта в експлуатацію.
4. Оскільки ФОП Пластунов Д. М. зазначеного обов`язку не виконав та відповідних коштів до місцевого бюджету не сплатив, суд кваліфікував їх утримання Відповідачем як безпідставне збереження коштів і дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення на користь Міськради.
5. ФОП Пластунов Д. М. оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
6. В обґрунтування апеляційної скарги стверджував, зокрема, що ні норми Бюджетного кодексу України, ні Закон України "Про Державний бюджет на 2021 рік" не містили положень, які б зобов`язували забудовників сплачувати пайову участь у 2021 році. На його переконання, реєстрація декларації про готовність збудованого об`єкта до експлуатації у 2021 році (СС1) підтверджує відсутність правових підстав для нарахування та сплати пайової участі, відповідно, у нього й не виникло обов`язку сплачувати такі кошти до місцевого бюджету.
7. Переглянувши цю справу в апеляційному порядку, Північно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 15.12.2025 апеляційну скаргу Підприємця залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 - без змін.
8. Ухвалюючи постанову, апеляційний суд підтримав наведені висновки суду першої інстанції. Разом з тим, реагуючи на відповідні доводи апеляційної скарги, також зазначив, що пайова участь не була повністю скасована з 01.01.2020 для всіх об`єктів, адже Закон № 132-IX не скасував обов`язок для тих забудовників, які підпадають під дію Прикінцевих та перехідних положень.
9. 04.03.2026 Підприємець звернувся до місцевого господарського суду із заявою про перегляд рішення від 22.07.2025 за нововиявленими обставинами.
10. Обґрунтовуючи заяву, посилався на отримані від Міськради документи, а саме звіти про виконання місцевих бюджетів за 2020 та 2021 роки. Пояснював, що у звіті за 2021 рік у розділі щодо доходів спеціального фонду передбачений окремий рядок "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту" (код 2417000), однак у бюджеті на 2021 рік не було передбачено надходжень за цією статтею. На думку заявника, це є новим юридичним фактом, який має істотне значення для вирішення цієї справи.
11. ФОП Пластунов Д. М. наполягав, що суди попередньо виходили з того, що обов`язок сплати пайової участі існував незалежно від наявності відповідних положень у бюджеті. Натомість Підприємець вважає, що відсутність бюджетних надходжень підтверджує відсутність правових підстав для стягнення пайової участі у 2021 році. Також вказував, що пайова участь віднесена до доходів спеціального фонду місцевих бюджетів та має окремий код бюджетної класифікації, а тому питання її сплати пов`язане з бюджетним регулюванням.
12. Розглянувши подану заяву, Господарський суд Рівненської області ухвалою від 26.03.2026 у її задоволенні відмовив, рішення від 22.07.2025 залишив без змін.
13. Ухвала суду узагальнено обґрунтована доводами про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 22.07.2025, та апеляційний суд у постанові від 15.12.2025 у цій справі вже надали оцінку доводам Відповідача, на які він знову посилається вже як на нововиявлені обставини. Зокрема, суди розглянули та відхилили аргументи Підприємця про відсутність обов`язку сплати пайової участі у 2021 році. Подавши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ФОП Пластунов Д. М. фактично повторно обґрунтовує ту ж саму правову позицію, а саме - відсутність обов`язку сплати пайової участі у 2021 році у зв`язку з її непередбаченням у бюджеті, лише підкріплюючи її новими доказами (звітами про виконання місцевого бюджету).
14. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції підсумував, що Відповідач не наводить нововиявлених обставин, а намагається переоцінити вже досліджені судами доводи, що не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Наданий лист Міськради від 02.02.2026 із копіями звітів про виконання місцевого бюджету за 2020-2021 роки є новим доказом, а не нововиявленою обставиною. Більше того, відповідна інформація є відкритою та загальнодоступною, а тому могла бути отримана та подана Підприємцем під час розгляду справи.
15. За наслідками здійснення апеляційного провадження Північно-західний апеляційний господарський суд з висновками господарського суду першої інстанції повністю погодився, а тому постановою від 08.06.2026 ухвалу місцевого суду від 26.03.2026 залишив без змін.
Касаційна скарга
16. Не погодившись із вказаними ухвалою та постановою, ФОП Пластунов Д. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а дану справу передати до господарського суду першої інстанції на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи скаржника
17. Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 236, 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неврахуванням ними висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.07.2023 у справі № 910/5217/20, від 29.05.2023 у справі № 34/16, від 10.05.2023 у справі № 910/24550/13, щодо правової природи нововиявлених обставин.
18. Скаржник по суті повторює власні аргументи, які наводив у заяві про перегляд рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами та апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції. Підприємець наполягає, що суди помилково визнали надані ним відомості про виконання бюджету Рівненської міської територіальної громади за 2021 рік новими доказами, а не нововиявленими обставинами. На думку скаржника, інформація про відсутність у бюджеті на 2021 рік надходжень від пайової участі є істотною для правильного вирішення спору та існувала на момент розгляду справи, проте не була і не могла бути йому відома. Водночас ця обставина спростовує висновки судів щодо наявності обов`язку зі сплати пайової участі у 2021 році та підтверджує відсутність правових підстав для її стягнення. Звіти не були предметом судового дослідження та оцінки, в той час як вони спростовують факти, покладені в основу ухвалених у цій справі рішень.
Узагальнені доводи інших учасників справи
19. Прокурор надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечує, доводи скаржника вважає необґрунтованими та безпідставними. З висновками судів попередніх інстанцій погоджується, а тому у задоволенні скарги просить відмовити, оскаржені ухвалу і постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
20. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, розглянув аргументи відзиву на касаційну скаргу, перевірив правильність застосування і дотримання судами попередніх інстанцій правових норм та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.
22. Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, Верховний Суд виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
23. Порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено Розділом IV Главою 3 ГПК України.
24. Відповідно до статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
25. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
26. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
27. Тобто до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
28. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:
1) їх існування на час розгляду справи,
2) те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи,
3) істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
29. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду щодо питання визначення ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, викладених, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19, а також і тих, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
30. Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується і правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якого нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
31. Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами Верховний Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
32. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
33. Разом з тим, слід відзначити, що згідно з положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
34. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 ГПК України).
35. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані.
36. Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.
37. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).
38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
39. Наведене свідчить про сталу та послідовну правову практику Верховного Суду у питанні застосування норм процесуального права, якими визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
40. Як вже зазначалося, звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, Підприємець посилався на отримані від Міськради документи, а саме звіти про виконання місцевих бюджетів за 2020 та 2021 роки. Пояснював, що у звіті за 2021 рік у розділі щодо доходів спеціального фонду передбачений окремий рядок "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту" (код 2417000), однак у бюджеті на 2021 рік не було передбачено надходжень за цією статтею. На думку заявника, це є новим юридичним фактом, який має істотне значення для вирішення цієї справи.
41. ФОП Пластунов Д. М. наполягав, що суди попередньо виходили з того, що обов`язок сплати пайової участі існував незалежно від наявності відповідних положень у бюджеті. Натомість Підприємець вважає, що відсутність бюджетних надходжень підтверджує відсутність правових підстав для стягнення пайової участі у 2021 році. Також вказував, що пайова участь віднесена до доходів спеціального фонду місцевих бюджетів та має окремий код бюджетної класифікації, а тому питання її сплати пов`язане з бюджетним регулюванням.
42. У світлі наведеного, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно розмежовувати обставину, на яку посилається заявник, та докази, подані на її підтвердження. У цьому випадку такими доказами є отримані Підприємцем звіти про виконання місцевого бюджету, тоді як обставиною, яку він вважає нововиявленою, - відсутність у бюджеті на 2021 рік запланованих надходжень коштів пайової участі. Водночас твердження про те, що наведене свідчить про відсутність обов`язку зі сплати пайової участі, є правовою оцінкою заявником відповідних відомостей.
43. Як убачається зі змісту рішення, про перегляд якого подано заяву, висновок про наявність у Відповідача обов`язку зі сплати пайової участі ґрунтувався на встановлених обставинах початку будівництва у 2020 році, подальшого введення об`єкта в експлуатацію та невиконання Підприємцем обов`язку, передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX. Натомість передбачення відповідних надходжень у місцевому бюджеті не було умовою виникнення цього обов`язку за застосованими судом нормами права.
44. Отже, навіть за умови підтвердження наведених заявником відомостей про відсутність запланованих надходжень коштів пайової участі у бюджеті на 2021 рік такі відомості не спростовують обставин, покладених в основу рішення, та не свідчать про припинення встановленого судом обов`язку Відповідача. Саме по собі непередбачення відповідних доходів у місцевому бюджеті не змінює визначених законом підстав виникнення цього обов`язку. Тому суди попередніх інстанцій правильно вказали, що обставина, на яку посилається Підприємець, не має ознаки істотності у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, оскільки її врахування не зумовлювало б ухвалення іншого рішення у цій справі.
45. Крім того, як установили суди попередніх інстанцій, відповідна бюджетна інформація була відкритою та загальнодоступною, а Відповідач мав можливість отримати її під час первісного розгляду справи. Отримання Підприємцем листа Міськради з копіями звітів після ухвалення рішення саме собою не підтверджує, що відомості, викладені в цих документах, не були і об`єктивно не могли бути йому відомі раніше. Для застосування пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України визначальним є не час отримання заявником доказу, а неможливість знати про відповідну обставину на час розгляду справи.
46. Посилання скаржника на те, що подані ним звіти раніше не досліджувалися судами, наведених висновків не спростовує. Сам факт подання раніше не дослідженого доказу не є достатньою підставою для перегляду остаточного судового рішення: обставина, на підтвердження якої його подано, має відповідати сукупності ознак, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України. У цьому випадку заявник використовує бюджетні відомості для повторного обґрунтування своєї правової позиції щодо відсутності обов`язку зі сплати пайової участі у 2021 році, яка вже була розглянута та відхилена судами. Незгода з наданою судами правовою оцінкою спірних правовідносин не утворює самостійної підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
47. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Підприємця, оскільки наведена ним обставина не є істотною для вирішення спору, а об`єктивної неможливості дізнатися про неї під час розгляду справи не доведено. За таких умов отримання нових документів на підтвердження відповідних відомостей не дає підстав для перегляду рішення Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 за нововиявленими обставинами.
48. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують. Неправильного застосування чи порушення судами норм матеріального та процесуального права скаржник суду касаційної інстанції не довів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
51. За результатами перевірки оскаржених ухвали і постанови в межах, визначених статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не встановив підстав для їх скасування чи зміни. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пластунова Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.03.2026 у справі № 918/428/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.