УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 752/7378/26
провадження № 61-11241ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури та просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 129 647,67 грн у відшкодування майнової шкоди, 20 740,00 грн витрат на транспортування та зберігання автомобіля, 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, а також понесені судові витрати.
Рішенням від 29 квітня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва позов задовольнив частково.
Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 129 647,67 грн у відшкодування майнової шкоди, компенсацію завданої моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн і 9 281,60 грн витрат на проведення експертизи.
У решті позову відмовив.
Додатковим рішенням від 22 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6 559,70 грн.
У решті вимог відмовив.
Постановою від 31 липня 2026 року Київський апеляційний суд скаргу Білька Владислава Вікторовича в інтересах Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишив без задоволення.
Апеляційну скаргу Дяченко Інни Миколаївни в інтересах Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області задовольнив частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року змінив, виклав його мотивувальну частину в редакції своєї постанови.
У зв`язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року виклав у такій редакції.
Стягнув з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 129 647,67 грн у відшкодування майнової шкоди, 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та витрати на проведення експертизи в розмірі 9 281,60 грн.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2026 року змінив, виклав його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У зв`язку з чим абзац другий резолютивної частини додаткового рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2026 року виклав у такій редакції.
Стягнув з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 559,70 грн.
25 серпня 2026 року Головне управління Національної поліції в Полтавській області через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Пункт 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачає, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачає, що у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2026 року (на час подання касаційної скарги) установлений у розмірі- 3 328,00 грн.
У справі предметом позову про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури у розмірі 170 387,67 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), визначає, що умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини зазначає, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і унеможливить виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що ціна позову у цій справі не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а про обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, не повідомила, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська