УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 359/9979/23
провадження № 61-12137ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2026 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року у справі за заявою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з заявою, в якій просило визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи № 359/9979/23, видані 16 грудня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року заяву Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задоволено.
Визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи від 16 грудня 2025 року видані Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 359/9979/23 про стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги в розмірі 173 205,00 грн, пені в розмірі 23 450,45 грн та суму інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 5 701,85 грн, витрат на сплату судового збору в розмірі 2 023,83 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі в розмірі 10 075,50 грн та 5000,00 грн - у виконавчих провадженнях ВП № НОМЕР_1, ВП № НОМЕР_2, ВП № НОМЕР_3.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року скасовано та постановлено нове судове рішення.
У задоволенні заяви Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання відмовлено.
Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 532,48 грн.
У вересні 2026 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2026 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року, які просить скасувати та залишити в силі ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке заявник мотивує тим, що первинне звернення з касаційною скаргою відбулося 12 серпня 2026 року в межах строку на касаційне оскарження, однак, ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2026 року касаційну скаргу було повернуто заявнику з підстав, які не залежали від нього. Повторне звернення з касаційною скаргою відбулось в межах розумного строку без зайвих зволікань.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Ураховуючи наведені заявником обставини, та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.
Щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 липня 2026 року
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, наведено в статті 353 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції про виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 25 частини першої статті 353 ЦПК України).
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки відповідно до вимог пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено права касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене, оскільки постанова Київського апеляційного суду від 15 липня 2026 року не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Щодо оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Касаційна скарга Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року, не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, не містить обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених статтею 389 цього Кодексу.
Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом.
Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтею 185, частиною першою статті 389, статтями 390, 392, 393, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Поновити Державного підприємства обслуговування повітряного руху України строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 липня 2026 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2026 року у справі за заявою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання, відмовити.
Касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року у справі за заявою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення матеріальної допомоги, пені та суми інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник