У Х В А Л А
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 295/12625/25
провадження № 61-10380ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира
від 16 квітня 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 20 липня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів на користь спадкоємця, визнання права власності в порядку спадкування та
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06 червня 2021 року до 30 вересня
2023 року в сумі 248 438,75 грн;
- визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01 вересня 2014 року до 05 червня 2021 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ПФУ в Житомирській області судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
16 квітня 2026 року рішенням Богунського районного суду м. Житомира позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01 вересня 2014 року до 05 червня 2021 року.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті
ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06 червня 2021 року до 30 вересня 2023 року в сумі 248 438,75 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
20 липня 2026 року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Житомирській області задоволено частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період
з 01 вересня 2014 року до 05 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позову в цій частині.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року в частині стягнення коштів змінено, зменшено стягнуту з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06 червня 2021 року до 30 вересня 2023 року з
248 438,75 грн до 231 529,75 грн.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року в частині стягнення з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судового збору змінено, зменшивши його розмір з 2 956,48 грн до 1 852,37 грн та змінено в частині витрат на правничу допомогу, зменшено їх розмір з 5 000,00 грн до 4 660,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У серпні 2026 року представник ГУ ПФУ в Житомирській області -
Заінчковський І. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2026 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
17 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
У вересня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, зі змісту якого та доданих до нього додатків встановлено виконання особою, яка подає касаційну скаргу, вимог ухвали.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд не врахував висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі
№ 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, в постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року в справі № 826/856/18, від 13 лютого 2019 року в справі № 756/2114/17, від 20 жовтня 2021 року в справі
№ 757/29103/20-ц, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судового рішення за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування
статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» про визначення розміру недоотриманої пенсії, яка переходить до спадкоємця після смерті пенсіонера, у випадку, коли пенсійні виплати не поновлювались за життя пенсіонера, а звернення за виплатою таких сум здійснено спадкоємцем після його смерті.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
17 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2026 року та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
Крім того, заявник просить зупинити виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2026 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.
Подавши заяву про зупинення виконання судових рішень, заявник не навів достатніх підстав і не надав доказів на підтвердження своїх вимог, які свідчили б про існування об`єктивної необхідності зупинення їх виконання.
Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для зупинення їх виконання на час перегляду справи в касаційному порядку.
Заявником не надано доказів на підтвердження обставин, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання судового рішення, в задоволенні заяви необхідно відмовити. У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2026 року.
Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зупинення виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 20 липня 2026 року.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська