ОКРЕМА ДУМКА
Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Зайцева А. Ю.
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 205/2137/23
провадження № 61-8575сво25
У березні 2023 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області (далі - Мангушська СР) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Позов мотивував тим, що 27 квітня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Сартанської селищної ради міста Маріуполя Донецької області Рогозною А. М. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0667, площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населених пунктів.
Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку був наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 24 березня 2020 року № 1841-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, у тому числі, пасовищ, площею 2,000 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0667), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Стародубівської СР за межами населених пунктів.
Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами (номером та датою прийняття) вказаним наказом насправді ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, розташовану на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області (далі - Боївська СР), за межами населених пунктів.
Тобто, зміст наказу від 24 березня 2020 року № 1841-СГ, фактично прийнятого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими самими реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0667.
Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 20 січня 2023 року № 10-5-3.3-106/2-23 ОСОБА_1 звертався до вказаного управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Проте, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 листопада 2019 року № 5953-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Стародубівської СР.
У подальшому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів відносно ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки, а наказ від 24 березня 2020 року № 1841-СГ приймався щодо іншої особи.
Отже, органами державної влади ніколи не приймалися рішення про відчуження спірної земельної ділянки, а тому остання вибула з державної власності поза волею власника, у зв`язку з чим прокурор просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь Мангушської СР земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,000 га, із кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0667, що розташована на території територіальної громади Мангушської СР.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, у задоволенні позову першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мангушської СР відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що прокурор не довів належними і допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття із державної власності в особі територіальної громади Мангушської СР земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,000 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0667, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постановою від 05 жовтня 2026 року касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишив без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року залишив без змін.
Не можу погодитись з висновками судів у цій справі з наступних міркувань.
Суди встановили, що наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 24 березня 2020 року № 1841-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Боївської СР за межами населених пунктів. Надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, у тому числі, пасовища, площею 2,000 га (кадастровий номер [номер приховано]:08:000:1273).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10 січня 2023 року № 319910465, рішенням державного реєстратора від 27 квітня 2020 року зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0667, площею 2,000 га, за ОСОБА_1 .
Реєстрація права власності проведена на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 24 березня 2020 року № 1841-СГ про надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 2,000 га, у тому числі, пасовища, площею 2,000 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0667).
Також встановлено, що ОСОБА_1 раніше звертався щодо отримання у власність земельної ділянки, але наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01 листопада 2019 року № 5954-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», ОСОБА_1 було відмовлено.
Тобто, під одним тим самим номером та іншими реквізитами існують копії двох наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, один з яких про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 2,000 га, у тому числі, пасовища, площею 2,000 га (кадастровий номер [номер приховано]:08:000:1273), а другий про передачу ОСОБА_1 у власність іншої земельної ділянки, площею 2,000 га, у тому числі, пасовища, площею 2,000 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0667).
Разом з тим, наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 24 березня 2020 року № 1841-СГ про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:08:000:1273, існує як електронний документ та зареєстрований в системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ».
Наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 24 березня 2020 року № 1841-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0667, у системі «ДОК ПРОФ» ГУ Держгеокадастру у Донецькій області немає і як електронний документ він не існує.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24), на яку послався суд апеляційної інстанції, предметом розгляду якої були подібні правовідносини за участю тих самих учасників, але іншого відповідача, зроблено наступні висновки: «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України».
Застосовуючи наведений висновок Верховного Суду, можливо констатувати, що наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 24 березня 2020 року № 1841-СГ про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:08:000:1273, існує як електронний документ та має силу оригіналу. Натомість наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 24 березня 2020 року № 1841-СГ щодо ОСОБА_1 , не має електронного документа, не надано суду і оригіналу документа на паперових носіях.
Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суди попередніх інстанцій, оцінюючи докази у справі відповідно до статей 89, 95 ЦПК України, врахувавши відсутність у відповідача як електронного документу, який має силу оригіналу так і оригіналу спірного наказу на паперових носіях, мали б оцінити законність реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, правомірність дій ОСОБА_1 та наявність підстав для її витребування.
Суддя А. Ю. Зайцев