УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 357/10564/24
провадження № 61-12233ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плаксія Романа Володимировича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту проживання однією сім`єю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та
ВСТАНОВИВ:
21 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плаксій Р. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, а підстави для його поновлення необхідно визнати неповажними, з огляду на таке.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що 13 серпня 2026 року Київським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено
17 серпня 2026 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є
16 вересня 2026 року.
25 серпня 2026 року заявник вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року.
17 вересня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
21 вересня 2026 року заявник вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, заявник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що вперше подання касаційної скарги відбулося в межах встановленого строку на касаційне оскарження, вважає, що наданий ним до вперше поданої касаційної скарги ордер відповідав вимогам законодавства та містив інформацію про суд, в якому він представляв інтереси ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі
№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З інформації ЄДРСР встановлено, що 13 серпня 2026 року Київським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено 17 серпня 2026 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є 16 вересня 2026 року.
25 серпня 2026 року заявник вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року.
17 вересня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявнику, оскільки касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Отже, повернення вперше поданої заявником касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки заявник повинен бути обізнаним з вимогами щодо відповідності документів на підтвердження повноважень представництва інтересів фізичних осіб в судах.
Вдруге з касаційною скаргою заявник звернувся 21 вересня 2026 року.
Жодних доказів, що позбавили можливості звернення до суду з касаційною скаргою вчасно, заявником не надано.
Тому не заслуговують на увагу доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження К/990/17155/23).
Заявник не наводить підстав неможливості своєчасного оскарження постанови апеляційного суду.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційну скаргу слід залишити без руху, заявнику надати строк для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення.
Суд роз`яснює, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Визнати наведені в касаційній скарзі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плаксія Романа Володимировича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік