УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 591/2438/23
провадження № 61-12118ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції
в Сумській області, в інтересах якого діє Бабченко Ірина Олександрівна, на постанову Сумського апеляційного суду від 30 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Сумській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «СК «Провідна», Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування майнової шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року адвокат Руднєв Євген Геннадійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом,
в якому просив стягнути з держави Україна на користь позивача
у відшкодування шкоди вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля марки Renault Scenic, 2011 року випуску, з державним номером НОМЕР_1 станом на 19 грудня 2021 року у розмірі 94 023,54 грн; стягнути з держави Україна на користь позивача у відшкодування шкоди ринкову вартість складових указаного автомобіля станом на 24 лютого 2022 року
у розмірі 47 478,00 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 19 червня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвала мотивована тим, що позивач відповідно до матеріалів справи користувався автомобілем на підставі довіреності, строк дії якої закінчився 29 червня 2024 року. Нова довіреність суду надана не була. Позивач втратив будь-які процесуальні повноваження щодо розпорядження правами власника майна та представництва його інтересів. Відповідно до статті 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення її строку.
Постановою Сумського апеляційного суду від 30 липня 2026 року ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року скасовано.
Справу направлено для продовження розгляду до Зарічного районного суду міста Суми.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що закінчення строку довіреності, виданої власником транспортного засобу ОСОБА_1 для користування автомобілем, не свідчить про втрату адвокатом процесуальних повноважень представляти самого ОСОБА_1 як позивача у цій справі та не може бути підставою для застосування пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Зазначена довіреність регулювала цивільно-правові відносини між власником транспортного засобу та ОСОБА_1 щодо користування майном, тоді як процесуальне представництво позивача у суді здійснюється на підставі ордера адвоката і не перебуває у правовій залежності від чинності чи припинення такої довіреності.
17 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» вперше надійшла касаційна скарга ГУ НП в Сумській області, подана
ОСОБА_2 , на постанову Сумського апеляційного суду
від 30 липня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявнику.
18 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» вдруге надійшла касаційна скарга ГУ НП в Сумській області, подана
Бабченко І. О. , на постанову Сумського апеляційного суду
від 30 липня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
У частині першій статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Копію повного тексту постанови апеляційного суду від 30 липня 2026 року представник заявника отримав 31 липня 2026 року. Касаційну скаргу представник заявника вперше направив до Верховного Суду
17 серпня 2026 року, тобто протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту судового рішення.
Колегія суддів ураховує, що після повернення поданої вперше касаційної скарги представник заявника повторно звернувся до суду касаційної інстанції у межах розумного строку, без невиправданої затримки та зволікань, що свідчить про його належну процесуальну поведінку та намір реалізувати право на касаційне оскарження, а тому клопотання заявника підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані
у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає, що суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права, помилково ототожнивши процесуальне представництво та матеріально-правовий інтерес.
Окрім того, представник заявника зазначає, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 16 березня 2021 року у справі №761/40378/18,
від 04 лютого 2026 року у справі №641/955/22.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 58 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
У статті 174 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи судом
у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до частин першої, другої статті 175 ЦПК України зазначено, що
у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частини четверта, восьма статті 62 ЦПК України визначають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК України).
Отже, позовна заява може бути складена, підписана та подана до суду як самим позивачем, так і його представником, якщо йому надані такі повноваження.
У разі, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, така заява повертається позивачеві (пункт 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2024 року у справі №361/6369/20 виходив із того, що позовна заява може бути підписана та подана представником за умови наявності у нього відповідних повноважень, які підтверджуються у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що на підтвердження своїх повноважень діяти від імені ОСОБА_1 адвокат Руднєв Є.Г. додав до позовної заяви копію ордеру на надання правничої допомоги № 1029131 від 06 вересня 2022 року.
Згідно з указаним ордером, позивач уповноважив адвоката Руднєва Є.Г. представляти його інтереси в поліції, прокуратурі, СБУ, ДБР, суді, інших державних та приватних підприємствах та установах.
Отже, повноваження адвоката Руднєва Є. Г. на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджені ордером, оформленим належним чином, що відповідає вимогам статті 62 ЦПК України, а тому під час звернення до суду позов було підписано та подано особою, яка мала відповідні процесуальні повноваження.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що після припинення дії довіреності ОСОБА_1 не має самостійного матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах або не є належним позивачем, однак ці обставини не можуть розцінюватися як відсутність повноважень особи, яка звернулася до суду, у розумінні пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Окрім того, Верховний Суд відхиляє доводи представника заявника про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №761/40378/18, від 04 лютого 2026 року у справі №641/955/22, оскільки висновки, викладені в судових рішеннях, що оскаржуються, їм не суперечать.
Таким чином, з огляду на те, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 30 липня 2026 року на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Поновити Головному управлінню Національної поліції в Сумській області строк на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду
від 30 липня 2026 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області, в інтересах якого діє Бабченко Ірина Олександрівна, на постанову Сумського апеляційного суду від 30 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Сумській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «СК «Провідна», Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування майнової шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська