УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 178/654/25
провадження № 61-12803ск26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі», ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якому просила стягнути з відповідачів на її користь 6 000 грн матеріальної шкоди, 100 000 грн моральних збитків через протиправні дії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» щодо вимагання надуманих грошей з неї, 500 000 грн за продовження використання її персональних даних приватними компаніями АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», які не бажають реагувати на її повідомлення-вимогу, направлену до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» щодо заборони та незаконного використання її персональних даних після юридичної заборони у 2021 та 2025 роках, визнати порушеними права позивача як споживача на волевиявлення, свободу договору, рівність сторін, ненадання інформації, здійснюючи нечесну та агресивну практику, право не укладати договір, визнати Типовий договір розподілу електричної енергії, який затверджено рішенням НКРЕКП у формі постанови від 13 листопада 2018 року № 1415 та Типовий договір постачання електричної енергії побутовим споживачам у формі постанови від 14 березня 2018 року № 312, такими, що не відповідають вимогам цивільного та житлово-комунального законодавства, такими що фактично не підписані та не укладені ОСОБА_1 з оператором системи та комерційним постачальником електричної енергії, визнати відсутніми у відповідачів повноваження встановлювати тариф на розподіл та постачання електричної енергії для населення за відсутності відповідного закону яким надано такі повноваження НКРЕКП, ОС та постачальнику електричної енергії.
Криничанський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 17 лютого 2026 року, яке залишив без змін Дніпровський апеляційний суд постановою від 16 вересня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
06 жовтня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2026 року у зазначеній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову є вимоги про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 606 000 грн, справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про захист прав споживачів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров