ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 539/6629/25 Номер провадження 22-ц/814/5484/26 Головуючий у 1-й інстанції Рудалєва Л. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Одринська Т.В., Чумак О.В.,
секретар Чемерис А.К.,
з участю представника позивача - адвоката Масюка В.В., представника третьої особи - Башлій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Масюком Валерієм Володимировичем,
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 липня 2026 року, постановлене суддею Рудалєвою Л.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав,
в с т а н о в и в:
17.12.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування підстав позову зазначає, що із 14.07.2009 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.11.2021 (справа №539/3820/21).
Сторони мають двох спільних дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які після їх розлучення залишилися проживати разом із батьком, позивачем.
Зазначає, що відповідачка після розірвання шлюбу сторін виїхала проживати до іншого міста, участі у вихованні дітей не приймає, їх життям не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання не надає, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Із підстав викладеного, вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде відповідати їх якнайкращим інтересам.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30.07.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, доцільність застосування якого у цій справі недоведена належними та беззаперечними доказами.
Між тим, урахувавши поведінку відповідачки, міськрайонний суд визнав наявними підстави попередити її про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей.
Позивач, в інтересах якого діє представник - адвокат Масюк В.В., оскаржив рішення міськрайонного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Із підстав, раніше детально викладених у позовній заяві, цитуючи вимоги статей 150, 180-183 СК України, доводить, що відповідачка тривалий час не спілкується із дітьми, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не забезпечує матеріальні потреби.
Обставини викладеного підтверджуються висновком органу опіки та піклування, який вважає доцільним та таким, що відповідатиме інтересам дітей позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, та визнаються самою відповідачка, яка не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Вважає недієвими судові попередження відповідачки про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітніх дітей. Зокрема, в контексті того, що будучи допитаною в судовому засіданні, відповідачка у категоричній формі висловила своє небажання змінювати поведінку по відношенню до неповнолітніх дітей, наголосила, що їй не турбує питання з ким діти будуть проживати та хто займатиметься їх доглядом.
Просить урахувати пояснення неповнолітніх дітей, опитаних в суді першої інстанції, які підтвердили своє небажання спілкуватися з матерію, а також покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які негативно охарактеризували відповідачку, наголосили, що виховання дітей займався виключно їх батько.
Наголошує, що до серпня 2026 року діти влаштовані у сім`ю ОСОБА_5 , після спливу цього строку вони залишаться без житла, сімейного догляду та піклування, що поставить під загрозу їх здоров`я та життя під час військового стану в Україні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.09.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 10.09.2026.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.
Представник третьої особи Башлій Т.В. підтримала апеляційну скаргу сторони позивача та просила її задовольнити.
Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , а 24.07.2010 - ОСОБА_4 ; їх батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ./а.с.10-11 т.1/
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.11.2021 (справа №539/3820/21) шлюб, зареєстрований 14.07.2009 у виконавчому комітеті Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, під актовим записом №13 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано./а.с.12 т.1/
Із 2019 року діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували на обліку у службі у справах дітей Лубенської міської ради Полтавської області як діти, які проживають у сім`ї батьків, у якій батьки ухиляються від виконання обов`язків (обліково-статистична карта), що підтверджується:
- поясненнями матері ОСОБА_2 від 27.10.2017, яка Службі у справах дітей пояснила, що у літній період 2017 року залишила дітей та чоловіка та поїхала на заробітки, проживаючи із іншим співмешканцем; зобов`язується належним чином виконувати батьківські обов`язки, про наслідки їх невиконання повідомлена/а.с.127 т.1/;
- актом обстеження умов проживання родини від 06.07.2017, відповідно до якого бабуся дітей (нині покійна) повідомила Службу у справах дітей, що ОСОБА_2 (мати) не займається вихованням дітей та не з`являлася додому близько 2 місяців. Весь цей час діти перебувають на вихованні бабусі та батька/а.с.119 т.1/;
- актом обстеження умов проживання родини від 15.11.2017, відповідно до якого мати дітей повернулася у родину/а.с.120 т.1/;
- актом обстеження умов проживання родини від 07.10.2019, згідно з яким сусіди повідомили, що батьки інколи вживають алкогольні напої, дітей влаштовано до Дитячого центру «Надія» для вирішення соціально-побутових питань/а.с.121 т.1/;
- актом участі батька ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4 від 17.12.2019, за змістом якого до шкоди мати заходить не часто, але коли заходить, від неї неодноразово відчувався запах алкоголю, успішністю дитини не цікавиться, дівчинка у школу ходить інколи неохайна, трапляються випадки невиконання домашніх завдань/а.с.118 т.1/;
- актом обстеження умов проживання родини від 21.05.2020, за замістом якого з батьками проведено бесіду щодо подальшої долі дітей. Батько пообіцяв найближчим часом завершити ремонт у будинку для повернення дітей у родину/а.с.122 т.1/;
- актом обстеження умов проживання родини від 20.08.2020, відповідно до якого діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент обстеження перебувають у Дитячому центрі «Надія», батько з матір`ю дітей не проживає, зловживає алкогольними напоями, спеціалісти служби попередили його про наслідки вживання алкогольних напоїв та ухилення від виконання батьківських обов`язків/а.с.123 т.1/;
- листом служби у справах дітей на адресу Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 09.09.2020 №01-19/223 про те, що батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зловживають алкогольними напоями та проханням провести їх освідування/а.с.116 т.1/;
- характеристикою ОСОБА_2 сектору по роботі з органами самоорганізації населення від 10.09.2020, відповідно до якої, зі слів батька, відповідачка не проживає у родині; із сусідами підтримувала нормальні відносини, зловживала спиртними напоями/а.с.117 т.1/;
- листом Лубенського соціально-реабілітаційного центру «Надія» від 10.09.2020, відповідно до якого батько ОСОБА_1 відвідував дітей періодично, а мати ОСОБА_2 - кілька разів з`являлася у центрі у нетверезому стані/а.с.113 т.1/;
- актом обстеження умов проживання дітей від 13.11.2020, де зафіксовано, що в ході рейду ОСОБА_1 освідуваний на стан алкогольного сп`яніння, діти перебувають у ДЦ «Надія», служба у справах дітей готує документи до суду щодо позбавлення батьків батьківських прав/а.с.114 т.1/;
- заявою ОСОБА_1 від 18.01.2021 про надання Службою у справах дітей дозволу на повернення дітей ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) із ДЦ «Надія» у родину батька./а.с.115 т.1/.
Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 13.06.2025 ОСОБА_1 не притягався до кримінальної відповідальності, не має незнятої чи непогашеної судимості, не перебуває у розшуку./а.с.55, 102 т.1/.
Згідно з Актом обстеження умов проживання родини від 10.11.2025, складеним працівниками Служби у справах дітей, для виховання та розвитку дітей створені умови: у Діани є окрема кімната, у дітей є місце для сну та відпочинку, для виконання уроків, діти забезпечені сезонним одягом, взуттям, засобами гігієни. Батько більше 7 років сам виховує і утримує своїх дітей. Місце проживання матері не відоме. За адресою проживають діти та їх батько./а.с.13 т.1/.
Відповідно до Акту вуличного комітету від 11.11.2025 за відповідною адресою проживає батько (позивач) та його неповнолітні діти. Батько добре піклується про дітей. Діти доглянуті, дружні, допомагають один одному, в будинку охайно, комфортно, житлово-побутові умові задовільні./а.с.14 т.1/.
Згідно із характеристикою вуличного комітету від 11.11.2025 ОСОБА_1 (позивач) за час проживання проявив себе добросовісним мешканцем, проживає з донькою та сином, добре піклується про них. ОСОБА_1 не конфліктний, у хороших стосунках із сусідами./а.с.57, 161 т.1/.
Зі змісту довідки Лубенського професійного ліцею на ОСОБА_3 вбачається, що за період навчання з 01.09.2024 до теперішнього часу відвідує навчальний заклад систематично, має охайний вигляд, сумлінно ставиться до виконання домашній завдань. Життям здобувача освіти цікавився батько: відвідував батьківські збори, відповідав на телефонні дзвінки, бра активну участь у вихованні сина./а.с.15 т.1/.
Згідно з характеристикою на ОСОБА_3 з Лубенського професійного ліцею, хлопець за характером спокійний, урівноважений, цілеспрямований, ініціативний, з повагою ставиться до викладів, користується авторитетом у групі./а.с.58, 103 т.1/.
25.11.2025 відповідачка ОСОБА_2 підписала нотаріально засвідчену заяву, а також заяву на адресу органу опіки про те, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, оскільки діти проживають з батьком, а у відповідачки відсутні можливості виховувати та забезпечувати дітей./а.с.16, 52, 107 т.1/
Відповідно до довідки Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 24.04.2025 №01-19/288 діти ОСОБА_1 проживають із батьком, мати у вихованні дітей участі не бере, місце її перебування не відоме./а.с.53, 106 т.1/.
Листом від 13.11.2025 №165 Відокремлений структурний підрозділ «Старобільський фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» повідомив, що ОСОБА_4 навчається у вказаному начальному закладі. Мати із донькою не проживає, її вихованням не займається, контакту із коледжем не підтримує. Належну вагу доньці приділяє батько./а.с.54, 105 т.1/.
Згідно з характеристикою ОСОБА_4 з Відокремленого структурного підрозділу «Старобільський фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» вона навчається добре, є старостою групи, займається спортом. Увагу дівчині приділяє батько, дівчина завжди охайна, підготовлена до занять./а.с.56, 104 т.1/.
Зі змісту виписок з медичної карти КП «Комунальне некомерційне підприємство Лубенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» на прийом до лікаря-педіатра діти з`являлися із батьком./а.с.74-75 т.1/
Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 25.02.2026 №56 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» затверджено висновок органу опіки і піклування, відповідно до якого, беручи до уваги ставлення ОСОБА_2 до виконання своїх обов`язків щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , орган опіки вважає, що позбавлення її батьківських прав буде доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей./а.с.49-51 т.1/.
Листом від 05.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив суд, що ОСОБА_1 (позивач) призваний на військову службу за мобілізацією з 27.05.2026 року та направлений у військову частину НОМЕР_1 (наказ від 27.05.2026 №2517./а.с.97, 98, 111 т.1/.
05.06.2026 щодо ОСОБА_2 (відповідачки) складено висновок КП «ЛЛІЛ» Лубенської міської ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, щодо того, що вона 05.06.2026 о 12.00 перебувала у стані алкогольного сп`яніння./а.с.109 т.1/.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також їх батько ОСОБА_1 . Із часу мобілізації батька 27.05.2026 неповнолітні діти проживають самі. Мати ОСОБА_2 з дітьми не проживає 8 років, пішла до них після судового засідання у нетверезому стані, є алкогольно залежною особою./а.с.112 т.1/
28.05.2026 до Служби у справах дітей звернулася ОСОБА_5 з проханням дозволити тимчасово проживання неповнолітніх дітей із нею, оскільки їх мати ОСОБА_2 з ними не проживає з 2018 року, а батько ОСОБА_1 мобілізований до лав Збройних Сил України./а.с.184 т.1/.
Наказом «Про тимчасове влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 28.05.2026 №47-А Служба у справах дітей тимчасово влаштувала дітей, які залишилися без батьківського піклування, у сім`ю ОСОБА_5 терміном на 3 місяці та поклала на неї відповідальність за збереження життя та здоров`я дітей./а.с.185 т.1/.
Наказом «Про взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 29.05.2026 №44/26 Служба у справах дітей узяла неповнолітнього на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що батько дитини ОСОБА_1 призваний на військову службу, а мати ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків./а.с.186 т.1/.
Наказом «Про взяття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 29.05.2026 №45/26 Служба у справах дітей узяла неповнолітнього на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що батько дитини ОСОБА_1 призваний на військову службу, а мати ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків./а.с.187 т.1/.
У суді першої інстанції опитані неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які суду повідомили, що тривалий час проживають з батьком, який і займався їх вихованням разом з бабусею, яка нещодавно померла. Матір з ними не проживає, фінансово не допомагає, не цікавиться їхнім життям, лише інколи спілкується по телефону. На запитання суду щодо можливого більш тісного спілкування з матір`ю ОСОБА_7 у категоричній формі повідомив, що спілкуватися з матір`ю не бажає. ОСОБА_4 повідомила суду, що ще бажає спілкуватися з матір`ю, але вона ними не цікавиться.
Також судом першої інстанції заслухано в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які суду показали:
- свідок ОСОБА_8 , двоюрідна сестра позивача. Останній із 2018 року самостійно виховує дітей. Під час спільного життя сторін, відповідачка вживала алкогольні напої. Наразі матір спілкується з дітьми по телефону, діти обслуговують себе самі;
- свідок ОСОБА_6 , сусідкою позивача, добре знайома із його сім`єю. Підтвердила, що відповідачка вживала алкогольні напої, за дітьми не доглядала. Після пожежі діти тимчасово проживали у дитячому центра. Відповідачка гуляла, але адміністративні матеріали стосовно неї не складалися. Дітей виховував батько, позивач, якого свідок характеризує позитивно.
Відмовляючи у позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, міськрайонний суд виходив із того, що в обставинах, які склалися (перебування батька у лавах Збройних Сил України), втрата дітьми можливості спілкування ще й з матір`ю негативно позначиться на психологічному здоров`ї дітей, сформує у них неповні уявлення про сім`ю та роль батьків у вихованні та утриманні дітей.
Стосовно ставлення самої відповідачки до характеру взаємовідносин із дітьми, то суд першої інстанції дійшов висновку, що змінити поведінку матері (відповідачки) щодо своїх дітей в кращий бік можливо. Зміна поведінки матері по відношенню до своїх неповнолітніх дітей на краще, на переконання суду, сприятиме всебічному розвитку їх особистостей. При цьому судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.
Надаючи оцінку категоричній відмові відповідачки у судовому засіданні виконувати батьківські обов`язки, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі її твердження не узгоджується з діями відповідачки, які полягають у періодичному спілкуванні з дітьми. А тому судом встановлено наявність обставин, які свідчать про істотну обмеженість активної участі матері (відповідачки) в житті дітей, що спричинені суб`єктивними факторами, такими як її не усвідомлення важливості бути присутньою у житті дітей не тільки матеріально, але є духовно (через спілкування, організацію побуту, зустрічей, тощо).
Наданий органом опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення матері батьківських прав, міськрайонний суд до уваги не взяв, як такий, що суперечить інтересам дітей на повноцінну сім`ю та увагу від обох батьків, та інтересам матері, поведінка якої вказує на небайдужість до долі дітей.
Із підстав викладеного, враховуючи необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дітей, зокрема, в частині їх права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.
Між тим, урахувавши поведінку відповідачки, міськрайонний суд визнав наявними підстави попередити її про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №686/16892/20, від 03.08.2022 у справі №306/7/20, від 07.12.2022 у справі №562/2695/20, від 11.01.2023 у справі №461/7447/17, від 06.09.2023 у справі № 545/560/21.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суду недоцільно втручатися у сімейну ситуації, якщо одним з батьків не доведено, що таке втручання призведе до покращення благополуччя дитини.
У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків запропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10.09.2019 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивного рішення у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18.02.2021 у справі №645/920/19, від 07.02.2022 у справі №759/3554/20, від 12.02.2024 у справі №202/1931/22).
При цьому доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Наведений обов`язок ним не виконано, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідачка притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла насильство по відношенню до неповнолітніх дочки та сина. Відтак, розрив між матір`ю та дітьми сімейних відносин не відповідає їх інтересам та не може бути виправданим самою лише бездіяльністю матері, яка тривалий час проживає окремо від дітей, що є недостатнім для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, колегія суддів відхиляє.
Відомостей про те, що органи у справах дітей вживали заходів, спрямованих на забезпечення присутності матері у житті й вихованні дітей, матеріали справи не містять.
Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Зокрема, в контексті того, що у зазначеному висновку відсутні належні обґрунтування доцільності розірвання зв`язку між матір`ю та дітьми, оцінки сімейної ситуації, у якій проживають діти, наявності в їх оточенні людей (окрім батька), які займаються їх вихованням та розвитком, обставин неможливості (недоцільності) відновлення відносин матері з дітьми, а також того, які заходи вживалися органом опіки та піклування щодо покращення їх взаємодії, а також відомостей про те, що позбавлення матері батьківських прав буде мати позитивні наслідки для їх благополуччя.
Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №759/3554/20, від 10.11.2023 у справі №401/1944/22, від 15.11.2023 у справі №932/2483/21).
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені статтею 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні.
Посилання сторони позивача на те, що неповнолітні діти сторін тривалий час не бачяться з відповідачкою, зумовлені об`єктивними причинами (проживання у різних містах), а тому апеляційним судом до уваги не приймаються, як і доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції показань свідків, які є малоінформативними, а самі свідки перебувають у дружніх та родинних відносинах з позивачем, що ставить під сумнів їх об`єктивність та неупередженість.
Стосовно доводів апеляційної скарги обґрунтованих визнанням відповідачкою позову, колегія суддів вважає за доцільне застосувати сталу позицію Верховного Суду, за змістом якої заяви відповідача про відмову від батьківських прав щодо дитини та визнавання позову про позбавлення батьківських прав не можуть слугувати достатньою підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).
Із огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за обставин справи, яка переглядається в апеляційному порядку, заява відповідачки про визнання позову не може слугувати достатньою підставою для розірвання споріднення між матір`ю і дітьми. Судом не встановлено обставин, за яких можна дійти висновку, що позбавлення матері батьківських прав є необхідним саме для забезпечення найкращих інтересів дітей, їх зростання у благополучному середовищі.
При цьому, апеляційний суд уважає, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання дітей з одним з батьків.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №645/1592/24
Апеляційний суд також зауважує, що висловлене неповнолітніми дітьми сторін у суді небажання спілкуватися з матір`ю, саме по собі не свідчить про ухилення останньої від виконання батьківських обов`язків та наявність підстав для позбавлення її батьківських прав. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 06.03.2024 у справі №150/137/23 (провадження № 61-14891св23).
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у справі №553/449/20 постанова від 04.04.2024 сформував правову позицію, за змістом якої простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своїми дітьми.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до припущень, а тому колегією суддів до уваги не приймаються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Масюком Валерієм Володимировичем, - залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 07.10.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Дряниця
Судді Т.В. Одринська
О.В. Чумак