ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 жовтня 2026 року м. Полтава Справа № 440/2039/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт військової частини НОМЕР_1 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №440/2039/24 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі №440/2039/24 - залишено без змін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24 - задоволено. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/2039/24 та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/2039/24 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/2039/24 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
24 вересня 2026 року до суду надійшов звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду, в якому військова частина НОМЕР_1 просить прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі №440/2039/24 та визнати поважними причини неможливості виконання у встановлений строк рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року по справі №440/2039/24, звільнити командира військової частини НОМЕР_1 від накладення штрафу передбаченого статтею 382-3 КАС України. /том 2 а.с. 82-84/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року призначено до розгляду у порядку письмового провадження звіт військової частини НОМЕР_1 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
Розглянувши звіт військової частини НОМЕР_1 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відтак, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно з частиною першою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Відповідно до частини третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частиною першою 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до положень частини другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина четверта статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Військовою частиною НОМЕР_1 у звіті про виконання рішення суду зазначено, що відповідачем вживаються заходи щодо виконання рішення суду в частині виплати індексації грошового забезпечення, а саме, отримано дозвіл від ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24, подано до вищого керівного органу (розпорядника бюджетних коштів другого рівня) розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців для виконання рішення судів та видатків КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки".
Як слідує з матеріалів справи, військовою частиною НОМЕР_1 нараховано ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року в загальному розмірі 87060,10 грн., що підтверджено розрахунком індексації грошового забезпечення /том 2 а.с. 16/.
17 лютого 2026 року начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 складено довідку від 16.02.2026 №811/133/47/106нс, у якій зазначено, що станом на 16 лютого 2026 року фінансування від фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило, залишок коштів за КПКВ 2101020 КЕКВ 2800 дорівнює 0,00 грн. /том 2 а.с. 28/.
Командиром військової частини НОМЕР_1 подано начальнику забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну програму) відомчий код розпорядника коштів 56006 розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення А2215 на березень 2026 року, у якому за порядковим номером 8 зазначено - ОСОБА_1 ; у графі "потреба для виплати" зазначено: індексація доходів військовослужбовців - 87060 грн.; у графі "Потреба за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення (з ПДФО та ЄСВ) - 102731 грн. /том 2 зворот а.с. 89/.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24, що набрало законної сили, залишається невиконаним в частині виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року, а також в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
Невиплату коштів позивачу у повному обсязі відповідач пояснює неналежним фінансуванням.
Відповідач є бюджетною установою, а відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
В обставинах цієї справи суд не може вважати вину керівника доведеною, адже очевидно, що керівник військової частини НОМЕР_1 не може виплатити кошти на виконання судового рішення у цій справі за відсутності відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.
Враховуючи, що відповідач фінансується за рахунок Державного бюджету України, аналізуючи причинно-наслідковий зв`язок невиконання у повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях керівника відповідача та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.
Водночас, оскільки рішення суду у цій справі у повному обсязі не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/2039/24 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
На підставі наведеного, керуючись статтями 241-243, 248, 294, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
Встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/2039/24 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/2039/24.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич