Справа № 947/11150/26
Провадження № 4-с/947/25/26
УХВАЛА
06.10.2026
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,
розглянувши заяву адвоката Гросу Владислава Євгеновича, діючого в інтересах приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про відшкодування витрат на правничу допомогу понесених при розгляді скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги" на дії та бездіяльність приватного виконавця -
ВСТАНОВИВ:
02.03.2026 засобами системи «Електронний суд» зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича звернувся ТОВ "Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ", в якій просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність щодо невиконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2026 р. по справі № 947/656/26 в частині заміни стягувача та зобов`язати винести постанови про заміну стягувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - ТОВ «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» у виконавчих провадженнях №56262984, №56264363 та зведеному виконавчому провадженні №65330346.
- визнати неправомірними дії щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 для проведення оцінки квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 ;
- визнати неправомірними дії щодо визначення вартості нерухомого майна боржників на підставі звітів суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 від 09.03.2021р.: про оцінку квартири АДРЕСА_1 , та звіту про оцінку квартири АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсними оцінки нерухомого майна, які відображені у звітах суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 від 09.03.2021 р. щодо квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 , та такими, що не підлягають застосуванню;
- визнати неправомірною бездіяльність щодо виконання обов`язку визначення у судовому порядку частки кожного боржника у праві спільної сумісної власності боржників.
- визнати неправомірною бездіяльність щодо відмови стягувачу надати ідентифікатори доступу до зведених виконавчих проваджень № 65143704 та № 65330346 та зобов`язати надати стягувачу ідентифікатори для повного доступу до зведених виконавчих проваджень № 65143704 та № 65330346.
Скарга обґрунтована тим, що є заявник є правонаступником стягувача акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - Банк) на підставі ланцюга договорів відступлення прав вимоги: 07.10.2025 р. між Банком та ТОВ «ФК Еліт-Фактор» та 22.10.2025 р. між ТОВ «ФК Еліт-Фактор» та ТОВ «1ВЦПД», що підтверджено ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2026 р. по справі № 947/656/26, якою суд ухвалив замінити стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) його правонаступником - ТОВ «1ВЦПД» (код ЄДРПОУ 37803808) у виконавчих провадженнях: №56262947, №56266095, у зведеному виконавчому провадженні №65143704 відносно ОСОБА_2 (боржник); №56262984, №56264363, у зведеному виконавчому провадженні №65330346 відносно ОСОБА_3 (боржник), які перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (далі - Приватний виконавець).
Номер справи, в якій видано виконавчі документи, та реквізити виконавчих документів: справа № 2-1112/11 Київського районного суду м. Одеси (виконавчі листи № 2-1112/11, видані 21.05.2011 р., на стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ); справа № 2-2371/10 Київського районного суду м. Одеси (виконавчі листи № 2- 2371/10, видані 16.08.2010 р., на стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ).
Заявник зазначає що приватний виконавець незаконно усно відмовив у здійсненні заміни стягувача у ВП щодо ОСОБА_3 (ВП №56262984, №56264363, зведене ВП №65330346), не виніс відповідних постанов та не надав матеріали цих виконавчих проваджень для ознайомлення; відмови стягувачу надати ідентифікатори доступу до зведених виконавчих проваджень № 65143704 та № 65330346; не зважаючи на те що сторонами у договорі іпотеки від 20.04.2007 та договору про зміни до Договору іпотеки від 28.09.2016 були узгоджені вартість майна, про що було повідомлено виконавця останній всупереч вимогам законодавства 26.02.2021 виніс постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності -ФОП ОСОБА_1 для проведення оцінки зазначеного майна та у подальшому , не надавши сторона строк для ознайомлення з результатами оцінки та можливого оскарження вказаної оцінки , склав та відправив заявки на реалізацію арештованого майна не зважаючи на те що самі звіти про оцінку є неякісними та при їх складенні допущено порушення які унеможливлюють їх використання як джерело вартості нерухомого майна.
Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподіллено судді Київського районного суду м. Одеси Луняченку В.О.
Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито провадження по скарзі із призначенням судового засідання на 16.04.2026.
Від заявника 15.04.2026 надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника заявника.
Через систему «Електронний суд» 16.04.2026 надійшов відзив від представника приватного виконавця а також у електронному вигляді матеріали виконавчих проваджень. У відзиві було зазначено орієнтований розмір судових витрат , пов`язаних з витратами приватного виконавця на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
У зв`язку із поданням відзиву та матеріалів виконавчих проваджень судом було відкладено розгляд скарги на 27.05.2026 із можливістю сторонам ознайомитись із новими матеріалами.
Від заявника , через систему «Електронний суд»04.05.2026 надійшла відповідь на відзив.
У зв`язку із тривалою повітряною тривогою , оголошеної у м. Одесі судове засідання , призначене на 27.05.2026 не відбулось, та було перенесено на 18.06.2026.
Представником заявника подано клопотання про долучено в якості доказів витягу з протоколу судового засідання Господарського суду Одеської області по справі №916/106/22 від 02.06.2026 про затвердження звіту ліквідатора за закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 та клопотання про розгляд скарги у відсутності представника скаржника.
17.06.2026 від представника заінтересованої особи приватного виконавця Парфьонова Г.В. надані додаткові письмові пояснення та клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Від представника заявника 17.06.2026 подані письмові заперечення на письмові пояснення.
Водночас вказана заява містить клопотання заявника про залишення без розгляду вимог скарги №1 та №6 про зобов`язання приватного виконавця винести постанови про заміну стягувача та надання ідентифікаторів доступу, зобов`язання приватного виконавця повернути невитрачений авансовий внесок та задовольнити скаргу в частині вимог -2-5 первісної скарги в частині вимог щодо 1) визнання неправомірними дії щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності; 2) визнання неправомірними дії щодо визначення вартості нерухомого майна боржників; 3) визнання недійсними оцінки нерухомого майна; 4) визнати неправомірною бездіяльність щодо виконання обов`язку визначення у судовому порядку частки кожного боржника у праві спільної сумісної власності боржників.
18.06.2026 від представника Пасхіна Г.І. подана заява про ознайомлення із матеріалами справи та відкладення судового засідання.
Судом оголошена перерва у розгляді скарги до 17.08.2026.
17.08.2026 від представника скаржника подана заява про відкладення розгляду скарги а також подано заява про відвід головуючому.
Ухвалою суду 17.08.2026 відмовлено у задоволені заяви ТОВ « Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги» про відвід головуючому з мотивів розгляду цім самим складом суду інших скарг по даним виконавчим провадженням та висловлювання правового висновку, який на думку заявника не відповідає правовим висновкам Верховного Суду з аналогічних правовідносин.
Ухвалою суду від 17.08.2026 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимирович, вимогами якої є визнання неправомірною бездіяльність щодо невиконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2026 р. по справі № 947/656/26 в частині заміни стягувача та зобов`язати винести постанови про заміну стягувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - ТОВ «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» у виконавчих провадженнях №56262984, №56264363 та зведеному виконавчому провадженні №65330346; визнання неправомірними дії щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 для проведення оцінки квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 ; визнання неправомірними дії щодо визначення вартості нерухомого майна боржників на підставі звітів суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 від 09.03.2021р.: про оцінку квартири АДРЕСА_1 , та звіту про оцінку квартири АДРЕСА_2 ; визнання недійсними оцінки нерухомого майна, які відображені у звітах суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 від 09.03.2021 р. щодо квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 , та такими, що не підлягають застосуванню; визнання неправомірною бездіяльність щодо виконання обов`язку визначення у судовому порядку частки кожного боржника у праві спільної сумісної власності боржників; визнання неправомірною бездіяльність щодо відмови стягувачу надати ідентифікатори доступу до зведених виконавчих проваджень № 65143704 та № 65330346 та зобов`язати надати стягувачу ідентифікатори для повного доступу до зведених виконавчих проваджень № 65143704 та № 65330346.
23.08.2026 до суду надійшла заява адвоката Гросу Владислава Євгеновича, діючого в інтересах приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про відшкодування витрат на правничу допомогу понесених при розгляді вказаної скарги, яка визначена у сумі 20 000 грн.
Ухвалою суду від 24.09.2026 , після виходу головуючого із відпустки , вказана заява була прийнята до розгляду.
Для доведеності розміру понесених витрат до заяви додані:
1) Договір про надання правової допомоги 01/05 від 31.05.2022 , укладений між клієнтом Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. та адвокатом Адвокатського бюро «Гросу Владислава» Гросу В.Є., щодо консультування з правових питань та представництво інтересів клієнта в судових справах , в яких клієнт бере участь у будь-якому процесуальному статусі ( п.1 Договору). Пунктом 3 вказаного Договору сторонами узгоджено що за надання Адвокатом правничої допомоги за цім Договором, що вказана у п.1 Договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар ( винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору в розмірі та умовах, визначених у Додатку до цього Договору;
2)Запит Замовника від 13.04.2026 за змістом якого приватний виконавець Парфьонов Г.В. замовив у Адвокатського бюро « Гросу Владислав» юридичні послуги згідно умов Договору №01/05 про надання правничої допомоги від 31 травня 2022 року при розгляді справи №947/11150/26 за скаргою, із визначенням переліку послуг та загальної вартості послуг у розмірі 20 000 грн.
3)Акт приймання-передачі наданих послуг від 20 серпня 2026 відповідно до умов Договору №01/05 про надання правничої допомоги від 31 травня 2022 року та запиту від 15 липня 2026 року, за змістом якого приватний виконавець Парфьонов Г.В. як замовник та адвокат Гросу В.Є. , керуючий Адвокатськім бюро «Гросу Владислава» , отримавши 17 серпня 2026 року засобами електронного зв`язку ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.08.2026 року у справі №947/11150/26 , уклали цей Акт з надання наступних послуг: 1) ознайомлення зі скаргою, 2) вивчення матеріалів виконавчих проваджень №65143704 та №65330346 з наданням правового аналізу; 3) надання консультаційних послуг; 4) подання до суду відзиву та пояснень; 5) моніторинг руху справи з вивченням пояснень представника скаржника; 6) супровід справи в суді першої інстанції. Підписанням даного Акту сторонами засвідчено що виконавець надав а замовник прийняв послуги в обсязі та умовах, передбачених Договором №01/05 від 31.05.2022 та Запиту Замовника від 13.04.2026 , із визначенням загальної вартості послуг у вигляді фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару у розмірі 20 000 грн;
4)Рахунок на оплату №2-20/08-2026 від 20 серпня 2026 року на суму 20 000 грн.
Цивільний процесуальний кодекс України ( скорочене ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав про те, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від» 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
У рішеннях від 06.09.2007 у справі «Моргуненко проти України» та від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України ЄСПЛ виснував, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 447 ЦПК України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень, який полягає в тому, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною першою статті 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, зазначеними нормами встановлена можливість звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно зі статтею 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
У постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи тотожні правовідносини, прийшла до висновку , що приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.
За загальними положеннями цивільного процесу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У статті 137 ЦПК України визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі статтею 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 26 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
На вказаний правовий висновок звернув увагу Верховний Суд і у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22.
У даному випадку, при розгляді питання про стягнення судових витрат, суд звертає увагу на наступне:
Як зазначено вище право приватного виконавця на компенсацію понесених витрат на правничу допомогу при розгляді скарги має загальний характер.
У даному випадку скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги" на дії та бездіяльність приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича розглянута судом по суті із прийняттям судового рішення ( у вигляді ухвали) про відмову у задоволенні вказаної скарги.
Інтереси приватного виконавця при розгляді скарги представляв адвокат Адвокатського бюро « Гросу Владислава» Гросу Владислав Євгенович який діяв на підставі ордеру.
При подачі першої заяви по суті справи (відзиву) представником приватного виконавця заявлено орієнтований розмір судових витрат , який відповідає розміру заявлених, після розгляду скарги, судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно Договору 01/05 від 31.05.2022 про надання правничої допомоги, Запиту Замовника від 13.04.2026 , Акту приймання-передачі наданих послуг від 20 серпня 2026 , судом встановлено що між клієнтом Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. та адвокатом Адвокатського бюро «Гросу Владислава» Гросу В.Є., узгоджено надання професійної правничої допомоги по розгляду скарги по справі №947/11150/26 було узгоджено перелік послуг які надані адвокатом та визначена вартість послуг у вигляді фіксованої суми 20 000 грн.
Заяв від заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги", щодо зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не надходило, а самостійно судом питання співмірності заявленого розміру понесених судових витрат вирішуватися не можуть , що неодноразово зазначено Верховним Судом і ця судова практика є усталеною.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258-261,270, 353,354,447-452 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Винести додаткову ухвалу якої задовольнити заяву адвоката Гросу Владислава Євгеновича, діючого в інтересах приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, про відшкодування витрат на правничу допомогу понесених при розгляді скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги" ( код ЄДРПОУ 37803808, адреса: м. Одеса, проспект Лесі Українки, буд. 16/2, ас 30) на дії та бездіяльність приватного виконавця.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги"( код ЄДРПОУ 37803808) на користь приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича ( РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 ( двадцять тисяч ) гривень.
Повний текст ухвали складено 06.10.2026.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення або складення повного тексту та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення.
Учасник справи , якому повна ухвала не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали.
Суддя В. О. Луняченко