ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року справа №200/5555/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Пивовар І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025 року у справі № 200/5555/25 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Каверін Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 23.03.2025 по день фактичного розрахунку 26.06.2025 (включно);
- зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 23.03.2025 по день фактичного розрахунку 26.06.2025 (включно).
Позивачем подано заяву від 21.08.2025, в якій просив врахувати доплату грошового забезпечення у сумі 5 046,53 грн та 2 340,94 грн при розгляді цієї справи, посилаючись на збільшення загального розміру невиплачених при звільненні коштів, оскільки відповідачем - НОМЕР_1 прикордонним загоном ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) 14.08.2025 поза строками проведення розрахунку при звільненні здійснено виплату індексації грошового забезпечення на загальну суму 5 046,53 грн та виплату грошового забезпечення на суму 2 340,94 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Станом на момент звернення до суду з цим позовом у позивача та представника позивача була відсутня вище вказана інформація.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025 року у задоволені позовних вимог - відмовлено.
Представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду про наявність підстав при вирішенні спору про стягнення невиплаченої у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, належної працівнику заробітної плати (її частини), одночасно вирішувати питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вимоги щодо якого є похідними від вимог про стягнення невиплаченої (не своєчасно виплаченої) працівнику заробітної плати (її частини) при звільненні (до прикладу постанова Верховного Суду у постанові від 31.01.2025 у справі № 380/15041/22).
Щодо тверджень суду про те, що позивач ініціював спори щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, саме тому відсутній факт проведення з працівником остаточного розрахунку при звільненні, апенлянт зазначив, що сам лише факт подання позовної заяви ще не свідчить що рішення може бути ухвалено на користь позивача. Водночас рішення суду не може базуватися на суб`єктивних припущеннях суду.
Водночас, суд першої інстанції наголошує, що позивач не позбавлений можливості захисти своє порушене право шляхом подання відповідного позову після проведення відповідачем з нею остаточного розрахунку при звільненні. Однак, суд першої інстанції не врахував, що відповідач допустив у цьому випадку декілька порушень трудових прав працівника (військовослужбовця в цьому випадку) не виплативши при звільненні з військової служби різні складові грошового забезпечення.
На підтвердження вказаних доводів просить врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 17.07.2025 у справі № 160/18656/22, у якій суд зазначив:
«Суд звертає увагу, що кожне з наведених порушень (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення на суму 84 638,95 грн та несвоєчасна виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік на суму 127 724,15 грн) є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше. Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковим, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця».
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, який обгрунтовує наступним.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.
Адміністрація Держприкордонслужби організовує забезпечення органу охорони державного кордону матеріальними та іншими ресурсами.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України військова частина НОМЕР_2 бере зобов`язання та здійснює видатки лише в межах тих асигнувань, які виділяються Міністерством внутрішніх справ України на відповідні цілі.
Державна прикордонна служба є військовим формуванням, на яке, відповідно до п. 4 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», покладаються участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави, а також участь у виконанні заходів територіальної оборони та заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України запроваджено воєнний стан (який діє по теперішній час на всій території України).
Прошу врахувати, що з початку введення на території України воєнного стану, персонал НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану.
Виконання відповідних завдань у спірний в даній справі період підтверджується витягом з журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону, відповідно до якого, на виконання БН АДПСУ № 79т від 07.04.2024 та БР ГШ ЗСУ від 04.04.2024 № 4152 організовано та забезпечено передавання в оперативне підпорядкування командиру оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з підпорядкуванням начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону, для виконання бойових (спеціальних) завдань в смузі оборони НОМЕР_1 прикордонного загону в межах операційної зони оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підрозділів НОМЕР_1 прикордонного загону, в тому числі, з 23 по 26 квітня 2024 року закінчено таке передавання управління прикордонного загону.
Вказані завдання виконувались також на момент виключення зі списків особового складу позивача.
Відповідач, починаючи з 24 лютого 2022 року, забезпечується в першу чергу для виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу збройних сил російської федерації та інших незаконних збройних формувань у місті Маріуполь та, в подальшому, в інших районах ведення активних бойових дій.
Наведені обставини не залежать від дій чи волі відповідача. Відповідно здійснений позивачем розрахунок середнього заробітку за час можливої затримки розрахунку при звільненні в період з 23.03.2025 по 26.06.2025 не є об`єктивним та включає в себе періоди, коли здійснення розрахунків відповідачем було суттєво ускладнено або унеможливлено в зазначених вище умовах, які не залежать від його дій чи волі.
Безпосереднє залучення військової частини НОМЕР_2 до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації , а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з можливою затримкою остаточного розрахунку в даних спірних правовідносинах, що підтверджується відповідними доказами.
Разом з цим, підсумовуючи, просить врахувати наступні обставини, які мають суттєве значення для вирішення спірних в даній справі правовідносин, а саме:
безпосереднє залучення військової частини НОМЕР_2 до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану;
обставини непереборної сили, які мають прямий причинно-наслідковий зв`язок з діяльністю військової частини НОМЕР_2 і не залежать від дій чи волі відповідача;
фінансове планування та забезпечення в першу чергу для виконання першочергових заходів, пов`язаних з відбиттям вторгнення та нападу;
сума, виплачена на виконання рішення суду становить 17,82 % від суми всіх виплат при звільненні;
дії відповідача, який невідкладно, після надходження відповідного фінансування добровільно, в межах можливих спроможностей при вищевказаних обставинах, здійснив перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших видів винагород позивача;
у зв`язку наявністю обставин непереборної сили, які мають безпосередній причинно-наслідковий зв`язок з діяльністю військової частини НОМЕР_2 , відсутні винні дії відповідача, які в даних спірних правовідносинах призвели б до затримки остаточного розрахунку з позивачем при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.03.2025 № 326-ОС "Про особовий склад" виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 , начальника відділу кадрів, звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.02.2025 3 162-ОС за підпунктом "д" ( у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас, з 22 березня 2025 року.
При виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу, НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) не здійснив повного розрахунку при звільненні з позивачем, зокрема:
26.03.2025 відповідач поза строками проведення розрахунку при звільненні здійснив позивачу виплату грошового забезпечення на загальну суму 1 017 902,10 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Як коментар до платежу зазначено: "Заробітна плата";
15.04.2025 відповідач поза строками проведення розрахунку при звільненні здійснив позивачу виплату грошового забезпечення на загальну суму 1 729,87 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Як коментар до платежу зазначено: "Переказ коштів";
15.04.2025 відповідач поза строками проведення розрахунку при звільненні здійснив позивачу виплату грошового забезпечення на загальну суму 281,78 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Як коментар до платежу зазначено: "Переказ коштів";
28.05.2025 відповідач поза строками проведення розрахунку при звільненні здійснив позивачу виплату грошового забезпечення на загальну суму 12 170,80 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Як коментар до платежу зазначено: "Заробітна плата";
13.06.2025 відповідач поза строками проведення розрахунку при звільненні здійснив позивачу виплату грошового забезпечення на загальну суму 2 340,94 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Як коментар до платежу зазначено: "Заробітна плата";
27.06.2025 відповідач поза строками проведення розрахунку при звільненні здійснив позивачу виплату грошового забезпечення на загальну суму 22 351,73 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Як коментар до платежу зазначено: "Заробітна плата".
14.08.2025 поза строками проведення розрахунку при звільненні здійснено виплату індексації грошового забезпечення на загальну суму 5 046,53 грн та виплату грошового забезпечення на суму 2 340,94 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Позивач вважає, що відповідач тільки 26.06.2025 остаточно розрахувався з ним, проте не виплатив середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільнені, у зв`язку із чим він має право на стягнення середнього заробітку за період з 23.03.2025 по 26.06.2025.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За ч. 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем ініційовано чергові спори щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, в тому числі того, яке підлягало до виплати при остаточному розрахунку при звільненні.
Зокрема, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 460/15126/25 відкрито спрощене позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 у якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з липня 2016 року по день фактичної виплати 14 серпня 2025 року, та зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з липня 2016 року по день фактичної виплати 14 серпня 2025 року.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі № 460/12861/25 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його здійснити перерахунок та виплату позивачу із червня 2023 року по березень 2025 року включно, грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2015- 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 відповідно.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі №460/12854/25 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), у якій позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні із січня 2020 року по травень 2023 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу із січня 2020 року по травень 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Отже, враховуючи, що станом на дату розгляду судом першої інстанції цього позову, остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність можливості встановити загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, які були виплачені позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, що є умовами для проведення розрахунку суми середнього грошового забезпечення за час затримки озрахунку при звільненні.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем заявлені передчасні позовні вимоги та відмовим у задоволені позову.
Апеляційний суд не погоджує такий висновок суду першої інстанції та враховує у спірних правовідносинах наступні висновки Верховного Суду в постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 580/2562/24:
«69. Стосовно висновку судів попередніх інстанцій, що при стягненні в цьому випадку середнього заробітку, відбудеться застосування подвійної відповідальності роботодавця у формі стягнення середнього заробітку, оскільки ОСОБА_1 вже звертався до суду щодо виплат середнього заробітку з 28 квітня 2021 року до 23 серпня 2023 року (справа № 580/8204/23) за несвоєчасну виплату відповідачем індексації, то Суд зазначає, що такий висновок не відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 17 липня 2025 року у справі № 160/18656/22.
70. Так, Верховний Суд зазначив, що кожне з порушень роботодавця (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення та несвоєчасна виплата грошового забезпечення) є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше.
71. Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу.
72. Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковим, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця».
За статтями 116, 117 КЗпП України (в редакції чинній з 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Стаття 116 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3248-IV від 20.12.2005, № 2352-IX від 01.07.2022.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Стаття 117 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3248-IV від 20.12.2005; текст статті 117 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Тобто, нормами КЗпП України обмежено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку шістьма місяцями.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23 щодо чинної редакції статті 117 КЗпП України дійшла наступних висновків щодо наявності підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.
Період нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
За п.п. 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення є Порядок № 260, абзацом восьмим пункту 8 розділу ІІІ якого, серед іншого, визначено, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.
Середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, поліцейським здійснюється з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц зазначено, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір відшкодування, визначеного статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, і те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника і роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця стосовно виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
2. Період затримки (прострочення) виплати цієї заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
3. Ймовірний розмір майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні.
4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, установлених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в незалежності від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.
Так, застосовуючи у цій справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, слід врахувати наступні обставини.
Позивача звільнено зі служби з 22 березня 2025, саме у цей день відповідач мав провести з позивачем повний розрахунок.
Отже, датою початку перебігу прострочення розрахунку з позивачем при звільненні є наступний день після звільнення - 23.03.2025.
Виплату позивачу належних при звільненні сум грошових коштів було здійснено відповідачем наступним чином:
26.03.2025 на загальну суму 1017902,10 грн;
15.04.2025 на загальну суму 1729,87 грн;
15.04.2025 на загальну суму 281,78 грн;
28.05.2025 на загальну суму 12170,80 грн;
13.06.2025 на загальну суму 2340,94 грн;
27.06.2025 на загальну суму 22351,73 грн.
14.08.2025 на суму 5046,53 грн, на суму 2340,94 грн.
Тобто, період затримки розрахунку - з 23.03.2025 по 13.08.2025.
Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за цей період складає 144 календарних днів.
Згідно з довідкою від 29.08.2025 № 1289, наданою відповідачем, розмір середньомісячної заробітної плати позивача за січень (31 день) -лютий 2025 року (28 днів) складає 97908 грн, розмір середньоденного грошового забезпечення становить 1659,46 грн.
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 1659,46 грн х 144 = 238962,24 грн.
Загальна сума отриманих позивачем виплат, які були виплачені відповідачем з порушенням строку становить 1064164,69 грн.
Коефіцієнт істотності частки, порівняно із середнім заробітком (середнім грошовим забезпеченням) позивача за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із загального розміру несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення складає 445,32% (1064164,69 * 100/238962,24).
Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки, розраховується наступним чином: 1659,46 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 445,32% (коефіцієнт істотності частки) = 7389,90 грн. (середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки) х 144 (днів затримки розрахунку) = 1064145,60 грн.
Отже, застосування вищенаведеної формули пропорційності призводить до неспівмірного та значного збільшення розміру грошового забезпечення позивача тому, враховуючи принцип справедливості та співмірності, апеляційний суд вважає, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а саме, середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 23.03.2025 по 13.08.2025 становить 238962,24 грн.
На підставі викладеного, наявні підстави для застосування принципів розумності, справедливості та відсутні підстави для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача із застосуванням принципу співмірності, апеляційний суд дійшов висновку про:
- стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 23.03.2025 по 13.08.2025 в сумі 238962,24 грн.
Щодо посилання відповідача на врахування наступних обставини непереборної сили та відсутністю вини, які мають безпосередній причинно-наслідковий зв`язок з діяльністю військової частини НОМЕР_2 , які, на його думку, мають суттєве значення для вирішення спірних в даній справі правовідносин, а саме:
безпосереднє залучення військової частини НОМЕР_2 до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану;
обставини непереборної сили, які мають прямий причинно-наслідковий зв`язок з діяльністю військової частини НОМЕР_2 і не залежать від дій чи волі відповідача;
фінансове планування та забезпечення в першу чергу для виконання першочергових заходів, пов`язаних з відбиттям вторгнення та нападу;
сума, виплачена на виконання рішення суду становить 17,82 % від суми всіх виплат при звільненні;
дії відповідача, який невідкладно, після надходження відповідного фінансування добровільно, в межах можливих спроможностей при вищевказаних обставинах, здійснив перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших видів винагород позивача;
у зв`язку наявністю обставин непереборної сили, які мають безпосередній причинно-наслідковий зв`язок з діяльністю військової частини НОМЕР_2 , відсутні винні дії відповідача, які в даних спірних правовідносинах призвели б до затримки остаточного розрахунку з позивачем при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
За ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Апеляційний суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних, достовірних, достатніх доказів, в розумінні вищезазначених норм КАС України, в підтвердження вищезазначених обставин щодо відсутності винних дій з боку відповідача в затримці остаточного розрахунку з позивачем при звільненні, а отже, ним не доведено відсутність протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Щодо розподілу судових витрат.
За ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 968,96 грн, апеляційної скарги - 1453,44 грн.
Враховуючи задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025 року у справі № 200/5555/25 за позовом Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 23.03.2025 по 13.08.2025 в сумі 238962,24 грн (двісті тридцять вісім тисяч дев`ятсот шстдесят дві гривні 24 копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Повний текст постанови складений 7 жовтня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: І.В. Пивовар
Е.Г. Казначеєв