ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 р. Справа № 520/10385/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., повний текст складено 23.07.26 по справі № 520/10385/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області у поверненні ОСОБА_1 переплати в сумі 151387,33 грн, яка обліковується в інтегрованій картці по орендній платі з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) ФОП ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області повернути ОСОБА_1 переплату в сумі 151387,33 грн, яка обліковується в інтегрованій картці по орендній платі з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) ФОП ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що мати позивача, яка була фізичною особою-підприємцем та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 17.12.2024 мала надміру сплачених за життя податків, зборів, орендної плати за землю на суму 149564,34 грн. Позивач неодноразово звертався до ГУ ДПС у Харківській області із заявами про зарахування надміру сплаченої його матір`ю орендної плати за землю в рахунок сплати орендної плати ним, оскільки він успадкував приміщення, розташовані на земельній ділянці, яку орендувала його мати. Водночас, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів, підставою для відмови у задоволенні звернення позивача щодо повернення надміру сплачених ФОП ОСОБА_2 за життя грошових коштів відповідач зазначив відсутність свідоцтва про право на спадщину на грошові кошти, які знаходяться на бюджетних рахунках. Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, додавши копію свідоцтва про спадщину від 19.02.2026 та свої платіжні реквізити, проте відповідь на вказаний лист позивач не отримав. У відповідь на адвокатський запит в інтересах позивача відповідач листом від 20.03.2026 повідомив, що підстави для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів у сумі 151387,33 грн відсутні, оскільки відповідно інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС, матір`ю позивача за 2020 рік безпідставно нараховано до зменшення податкових зобов`язань по орендній платі за березень 2020 року на суму 20448,03 грн; податкова декларація за 2023 надана до ГУ ДПС на суму 78109,07 грн без розрахунку податкових зобов`язань помісячно (розділ «ІІІ. Розрахунок (уточнення) податкового зобов`язання»); за 2024 рік безпідставно нараховано до зменшення податкових зобов`язань по орендній платі за квітень-червень 2024 року на суму 7839,48 грн.
Позивач зазначає, що контролюючий орган допустив суперечливу і непослідовну поведінку, надавши спочатку відповідь про надміру сплачені ОСОБА_2 за життя податки, збори, орендну плату за землю у сумі 149564,34 грн та про відсутність будь-якого податкового боргу чи пені, у тому числі у відповідь на запит нотаріуса.
І лише після надання позивачем свідоцтва про право на спадщину від 09.02.2026 на суму переплати відповідач повідомив про нібито безпідставно нараховані до зменшення податкові зобов`язання по орендній платі за березень 2020 р,., відсутність помісячного розрахунку податкових зобов`язань у податковій декларації за 2023 р. та безпідставне нарахування до зменшення податкових зобов`язань по орендній платі за квітень-червень 2024 року. При цьому зазначені нібито порушення, допущені ФОП ОСОБА_2 - не узгоджуються з відомостями із згадуваного витягу з ІКС ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного податку станом на 17.12.2024, не підтверджені жодними належними доказами. Вважає, що лише посилання на інформаційні ресурси, які є у розпорядженні ГУ ДПС - не є належними та достатніми доказами стверджень про наявність безпідставного нарахування до зменшення податкових зобов`язань, порушень при поданні податкової декларації.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.
Роз`яснено позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів позивач має право звернутись до відповідного суду загальної юрисдикції, в порядку цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, тобто вимоги є майновими, а правовідносини між сторонами - цивільними. Оскільки, спір має приватноправовий характер то підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що приватний нотаріус видала позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на переплати у сумі 151387,33 грн, яка обліковується в інтегрованій картці по орендній платі з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) ФОП ОСОБА_2 . Вказує, що після отримання вказаного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 09.02.2016 звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, додавши копію свідоцтва про спадщину від 19.02.2026 та свої платіжні реквізити. Проте відповідь на вказаний лист ОСОБА_1 не отримав. Натомість, у відповідь на адвокатський запит від 16.03.2026 щодо отримання ОСОБА_1 спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №291 від 19.02.2026, виданого приватним нотаріусом ХМНО Шахматовою І.В. на переплати в сумі 151387,33 грн, яка обліковується на інтегрованій картці ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 14.01.2026 №2/02-14 - відповідач листом від 20.03.2026 повідомив, що підстави для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів у сумі 151387,33 грн відсутні. Звертає увагу, що позивачем оскаржено дії суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо повернення переплати, тобто дії суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій. При цьому позивач не ставить питання про визнання права на спадщину, оскільки таке питання вже вирішено нотаріусом. Спір є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду.
Головне управління ДПС у Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 без змін.
Зазначає, що факт видачі свідоцтва про право на спадщину не перетворює спір щодо реалізації майнового права спадкоємця на публічно-правовий. Навпаки, позивач посилається на свідоцтво про право на спадщину як на юридичну підставу своїх вимог до відповідача щодо передачі йому грошових коштів. Таким чином, для задоволення позову необхідно встановити не лише факт існування відповідної суми в інтегрованій картці, а й наявність у позивача цивільно-правового права вимагати її виплати саме йому. Саме тому спір стосується реалізації майнового права позивача як спадкоємця. Вказує, що кінцевою метою звернення до суду є не контроль за законністю владного рішення як такого, а отримання конкретного майнового блага - грошових коштів. Фактично позивач прагне реалізувати майнову вимогу до коштів, які належали спадкодавцю та, на його думку, увійшли до складу спадщини. Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано визначив заявлені вимоги як майнові, а правовідносини між сторонами - як цивільні.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 - мати позивача ОСОБА_1 , яка була фізичною особою - підприємцем.
ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шахматової І.В. для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2 на переплати, які обліковуються за ФОП ОСОБА_2 .
Нотаріус видала позивачу свідоцтво про спадщину за законом після ОСОБА_2 на переплати в сумі 151387,33 грн, яка обліковується в інтегрованій картці по орендній платі з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) ФОП ОСОБА_2 .
Після отримання вказаного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, додавши копію свідоцтва про спадщину від 19.02.2026 та свої платіжні реквізити.
Головним управлінням ДПС у Харківській області відмовлено у поверненні ОСОБА_1 переплати в сумі 151387,33 грн, яка обліковується в інтегрованій картці по орендній платі з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) ФОП ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 151387,33 грн.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом оскарження в даному позові є відмова головного управління ДПС у Харківській області у поверненні ОСОБА_1 переплати в сумі 151387,33 грн, яка обліковується в інтегрованій картці по орендній платі з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) ФОП ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2026, зареєстрованого в реєстрі №281 (спадкова справа №17/2025) у розмірі 151387,33 грн. Відтак, невиплачена за життя сума входить до складу спадщини.
У зв`язку з вищенаведеним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача. Тобто вимоги є майновими, а правовідносини між сторонами - цивільними. Тому спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Під суб`єктом владних повноважень у п.7 ч.1 ст.4 КАС України розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Приписами ч.1 ст.5 КАС України визначено, зокрема, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.
Разом з тим, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.04.2026 у справі №640/12992/20, від 25.06.2026 у справі №440/9471/25, від 16.07.2026 у справі №380/5508/25 та ін.
Предметом оскарження в даній справі є відмова Головного управління ДПС у Харківській області у поверненні ОСОБА_1 переплати в сумі 151387,33 грн, яка обліковується в інтегрованій картці по орендній платі з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) ФОП ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що у відповідь на адвокатський запит в інтересах позивача відповідач листом від 20.03.2026 повідомив, що підстави для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів у сумі 151387,33 грн відсутні, оскільки відповідно інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС, матір`ю позивача за 2020 рік безпідставно нараховано до зменшення податкових зобов`язань по орендній платі за березень 2020 року на суму 20448,03 грн; податкова декларація за 2023 надана до ГУ ДПС на суму 78109,07 грн без розрахунку податкових зобов`язань помісячно (розділ «ІІІ. Розрахунок (уточнення) податкового зобов`язання»); за 2024 рік безпідставно нараховано до зменшення податкових зобов`язань по орендній платі за квітень-червень 2024 року на суму 7839,48 грн.
Колегія суддів враховує, що відповідно до пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) під надмірно сплаченими грошовими зобов`язаннями, розуміють суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.
Так, згідно з п.43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Не підлягають поверненню помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов`язань та пені платникам податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.
Відповідно до п.43.2 ст.43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
У спірному випадку позивач, посилаючись на пп.14.1.115 п.14.1 ст.14, ст.43 ПК України, оскаржує саме відмову Головного управління ДПС у Харківській області у поверненні ОСОБА_1 переплати в сумі 151387,33 грн, яка обліковується в інтегрованій картці по орендній платі з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) ФОП ОСОБА_2 , на яку успадкував позивач, що виникає у зв`язку зі здійсненням податковим органом владних управлінських функцій.
При цьому, у даній справі позивач не ставить питання про визнання права на спадщину за ним та не просить замінити ФОП ОСОБА_2 у податкових правовідносинах.
Зіставивши суть спірних правовідносин у цій справі та суб`єктний склад її учасників, колегія суддів доходить висновку, що цей спір не пов`язаний з вирішенням питання приватноправового характеру, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (податкового органу), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо вирішення питання про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За цим, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права приймаються колегією суддів в якості належних.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов помилкових висновків про закриття провадження у справі та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 по справі № 520/10385/26 скасувати.
Справу № 520/10385/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 07.10.2026 року