УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 280/7243/25
адміністративне провадження № К/990/43615/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 280/7243/25 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до Східного офісу Держаудитслужби про скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі,
установив:
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби, у якому просив визнати протиправним та скасувати висновок від 05 серпня 2025 року про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-06-19-009176-a від 19 червня 2025 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року, позов задоволено.
Ухвалами Верховного Суду від 02 вересня 2026 року та від 21 вересня 2026 року касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 280/7243/25 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
До Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Східного офісу Держаудитслужби на оскаржувані судові рішення у справі № 280/7243/25.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона не містить достатніх підстав касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіривши доводи втретє поданої касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що скаржник не усунув недоліків в обґрунтуванні підстави касаційного оскарження, на які Суд звертав увагу в ухвалах від 02 вересня 2026 року та від 21 вересня 2026 року.
Так, скаржник повторно посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо пріоритетності застосування пункту 43 Особливостей № 1178 відносно абзацу 7 підпункту 1 пункту 44 цих Особливостей, конкретизуючи це питання обставинами щодо наявності у складі тендерної пропозиції документів на підтвердження кваліфікаційного критерію та заретушування інформації про ціну в окремих із них.
Водночас наведена конкретизація не змінює суті заявленої скаржником підстави касаційного оскарження. Як уже зазначалося Верховним Судом в ухвалі від 02 вересня 2026 року, пункт 43 та абзац 7 підпункту 1 пункту 44 Особливостей № 1178 регулюють різні за своїм змістом правові ситуації, а застосування одного із цих положень залежить передусім від правової кваліфікації встановлених у конкретному випадку обставин, а не від визначення пріоритету однієї норми над іншою.
Фактично доводи повторної касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з висновком судів попередніх інстанцій про те, що заретушування інформації про ціну в документах, поданих на підтвердження кваліфікаційного критерію, не є невідповідністю, яка підлягає усуненню в порядку пункту 43 Особливостей № 1178, а утворює передбачену абзацом 7 підпункту 1 пункту 44 цих Особливостей підставу для відхилення тендерної пропозиції.
Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2025 року у справі № 160/16361/21, щодо правового режиму інформації та документів, поданих учасником процедури закупівлі на підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям. Посилаючись на відмінність фактичних обставин зазначеної справи від обставин справи, що розглядається, скаржник і при повторному зверненні не обґрунтовує, чому такі відмінності є юридично значущими, впливають на зміст спірних правовідносин та зумовлюють необхідність іншого застосування відповідних норм права.
При цьому Суд ураховує, що при черговому зверненні з касаційною скаргою скаржник додатково акцентує увагу на тому, що поданий учасником процедури закупівлі договір не був визначений конфіденційним засобами електронної системи закупівель та був доступним для ознайомлення, тоді як інформація про ціну була заретушована безпосередньо у тексті цього документа. На переконання скаржника, за таких обставин відсутність у поданому договорі інформації про його ціну мала кваліфікуватися як невідповідність у розумінні пункту 43 Особливостей № 1178, яка могла бути усунута шляхом завантаження того самого документа із зазначенням відповідної інформації.
Водночас наведені додаткові доводи не усувають недоліків у викладенні підстави касаційного оскарження, на які Верховний Суд уже звертав увагу в ухвалах про повернення попередньо поданих касаційних скарг. Скаржник і при цьому зверненні не виокремлює питання застосування конкретної норми права, яке потребує формування Верховним Судом висновку для застосування у подібних правовідносинах, а продовжує пов`язувати необхідність такого висновку з правовою оцінкою встановлених саме у цій справі обставин та необхідністю, на його переконання, застосування до них пункту 43 Особливостей № 1178 замість абзацу 7 підпункту 1 пункту 44 цих Особливостей.
Більше того, попри наведені Верховним Судом у попередніх ухвалах роз`яснення, скаржник знову визначає відсутній, на його думку, висновок Верховного Суду як висновок щодо «пріоритетності застосування» пункту 43 Особливостей № 1178 відносно абзацу 7 підпункту 1 пункту 44 цих Особливостей. Отже, формулювання заявленої підстави касаційного оскарження по суті залишилося незмінним, хоча в ухвалах про повернення попередньо поданих касаційних скарг Суд уже зазначав, що наведені норми регулюють різні за змістом правові ситуації, а їх застосування залежить від правової кваліфікації встановлених обставин, а не від визначення пріоритету однієї норми над іншою.
Посилання скаржника на те, що відповідний документ не був позначений учасником як конфіденційний в електронній системі закупівель, а інформацію про ціну було приховано шляхом її ретушування безпосередньо в документі, також саме по собі не становить належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник не формулює питання щодо того, яке правове значення для застосування пунктів 40, 43 та абзацу 7 підпункту 1 пункту 44 Особливостей № 1178 має спосіб приховування учасником відповідної інформації, та не зазначає загального правила застосування цих норм, необхідність формування якого зумовлена такою відмінністю.
Фактично скаржник не вказує, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права, та не обґрунтовує, як саме ці норми повинні застосовуватися у подібних правовідносинах. Натомість наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з правовою кваліфікацією судами встановлених у цій справі обставин та наполягання на необхідності застосування до них пункту 43 Особливостей № 1178 замість абзацу 7 підпункту 1 пункту 44 цих Особливостей, що не усуває раніше встановлених Судом недоліків у викладенні передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження.
За таких обставин наведене скаржником посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України має формальний характер та не становить належного викладення передбаченої цією нормою підстави касаційного оскарження.
Посилання скаржника далі за текстом касаційної скарги на окремі висновки Верховного Суду також не може розцінюватися як належне обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Саме по собі наведення постанов Верховного Суду та викладених у них правових висновків без визначення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави касаційного оскарження, зазначення конкретної норми права, яку суд апеляційної інстанції застосував без урахування відповідного висновку Верховного Суду, та обґрунтування подібності правовідносин у справах не є належним викладенням цієї підстави касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 280/7243/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін