Провадження № 2/359/1350/2026
Справа № 359/10904/25
УХВАЛА
Іменем України
07 жовтня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Брова Д.С.,
за участю первісного позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Динник О.В.
розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі клопотання представника первісного позивача адвоката Динник Ольги Володимирівни про залишення без руху зустрічної позовної заяви, заявлене у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю подружжя та зустрічною позовною заявою відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
встановив :
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває вище-вказана цивільна справа, в якій ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
03 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 травня 2026 року на 09:45 год.
Ухвалою суду від 08 травня 2026 року повернулися при розгляді вказаної справи на стадію підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання.
03 червня 2026 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю подружжя.
18 вересня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2026 року на 10:30 год.
Судом встановлено та звернено на це увагу представником первісного позивача адвокатом Динник О.В., що у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила суд відстрочити сплату судового збору в повному розміру за подання зустрічного позову до розгляду даної цивільної справи по суті.
Проте, ухвалою суду від 03 червня 2026 року, якою було об`єднано зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю подружжя, вказане питання судом не вирішено.
Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкоду-вання шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Відповідно практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінанси-вого становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Отже, чинним законодавством визначено саме право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням.
Враховуючи вищевикладене, вивчивши клопотання представник позивача за зустрічним позовом, суддя дійшов висновку, що заявлене клопотання про відстрочку сплати судового збору в повному розмірі за подання зустрічного позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, вирішуючи заявлене позивачем клопотання про відстрочку сплати судового збору в повному розмірі за подання зустрічного позову, встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів його реального доходу за 2025 рік, а це унеможливлює зробити висновок, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 відноситься до категорії малозабез-печених громадян, обставин того, що його середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім"ї, що вона немає іншого джерела доходу - позивачем не надано.
З огляду на недоведеність обставин, що можуть бути підставою для відстрочки від сплати судового збору, суд не вбачає необхідності при розгляді цієї справи реалізувати право на відстрочку позивачу від сплати судового збору в повному розмірі за подання зустрічного позову.
Відповідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене суд вбачає підстави для залишення позову без руху, позивачу за зустрічним позовом необхідно сплатити судовий збір, згідно ціни позову, у розмірі 4396, 60 грн. та надати суду докази сплати судового збору.
Відповідно ч. 12, 13 ст.187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 76, 95, 175, 187, 258- 261, 353 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу за зустрічним позовом (відповідачу) ОСОБА_2 строк в 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних вище недоліків.
Роз`яснити позивачу за зустрічним позовом (відповідачу) ОСОБА_2 , що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява залишається без розгляду.
Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Яковлєва Л.В.