Справа № 201/12232/26
Провадження № 2-з/201/147/2026
Соборний районний суд міста Дніпра
У Х В А Л А
30.09.2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі
головуючого судді Давидовської Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,
представника позивача - Шевченка С.М.,
представника відповідача - Череднік І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до відповідача - ОСОБА_2 ,
про поділ спільного майна,
установив:
Позивач - ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , в якій просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:
1. Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:
-автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 350D VIN № НОМЕР_1 ; а
-автомобіль MERCEDES-BENZ ATEGO 1222 VIN № НОМЕР_2 ;
-автомобіль КАМАЗ 55111 КТА 18.01 VIN № НОМЕР_3 ; Автомобіль MERCEDES-BENZ 112 CDI VIN № НОМЕР_4 ;
-автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 110 CDI VIN № НОМЕР_5 ;
-автомобіль PEUGEOT BIPPER VIN № НОМЕР_6 ;
-автомобіль ГАЗ 3302 VIN № НОМЕР_7 ;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:03:016:0007, площею 0.25 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:05:009:0063, площею 0.1 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:03:041:0093, площею 0.2;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0138, площею 2 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0034, площею 0.0969 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0027, площею 0.0946 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0031, площею 0.0985 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0026, площею 0.0931 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0029, площею 0.095 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0032, площею 0.0955 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0030, площею 0.0989 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0033, площею 0.0968 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0022, площею 0.0983 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:03:018:0010, площею 1.25 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:04:263:1816, площею 0.0617 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0216, площею 0.7117 га;
-земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0217, площею 1.2883;
-квартиру АДРЕСА_1 ;
-домоволодіння розташоване в АДРЕСА_2 Домоволодіння розташоване в АДРЕСА_2 по АДРЕСА_3 ;
-торгівельний павільйон розташований в АДРЕСА_2 ;
-нежитлове приміщення, розташоване АДРЕСА_4 ; Будівлю спортзалу розташованої в АДРЕСА_5 ;
2. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від рівності часток подружжя в розмірі 7754658,15 (сім мільйонів п`ятсот сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім) гривень 15 коп.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 18 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху.
21 серпня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2026 року відкрите провадження у справі. Судовий розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначене підготовне засідання.
Ухвалою суду від 22.09.2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.
25.09.2026 року до суду звернувся представник позивача адвокат Шевченко С.М. зі заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на наступне нерухоме майно, земельні ділянки та транспортні засоби, що є спільною сумісною власністю подружжя та зареєстровані за Відповідачем - ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_1 ; домоволодіння розташоване в АДРЕСА_2 ; домоволодіння розташоване в АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, розташоване АДРЕСА_4 ; будівлю спортзалу розташованої в АДРЕСА_5 ; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0138, площею 2 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0034, площею 0.0969 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0027, площею 0.0946 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0031, площею 0.0985 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0026, площею 0.0931 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0029, площею 0.095 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0032, площею 0.0955 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0030, площею 0.0989 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0033, площею 0.0968 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:09:118:0022, площею 0.0983 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:03:018:0010, площею 1.25 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:04:263:1816, площею 0.0617 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0216, площею 0.7117 га; земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0217, площею 1.2883 га; автомобіль MERCEDES-BENZ ATEGO 1222 VIN № НОМЕР_2 ; автомобіль КАМАЗ 55111 КТА 18.01 VIN № НОМЕР_3 ; автомобіль MERCEDES-BENZ 112 CDI VIN № НОМЕР_4 ; автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 110 CDI VIN № НОМЕР_5 ; автомобіль PEUGEOT BIPPER VIN № НОМЕР_6 ; автомобіль ГАЗ 3302 VIN № НОМЕР_7 .
В обґрунтування заяви посилався на те, що між сторонами склалися конфліктні відносини у зв`язку з розірванням шлюбу та поділом майна. Зазначає, що існує реальна загроза того, що Відповідач, будучи номінальним власником майна в державних реєстрах, може вжити заходів щодо його відчуження (продажу, дарування, передачі в заставу) третім особам, що, на думку заявника, зробить подальше виконання рішення суду про поділ майна або стягнення грошової компенсації неможливим.
У судовому засіданні представник заявника адвокат Шевченко С.М. додатково зазначив, що про існування вищевказаних обставин свідчить відчуження автомобіля відповідачем, а також зазначення у відзиві про наявність кредитних зобов`язань.
У судовому засіданні представник заявника повністю підтримав заяву про забезпечення позову з підстав, що викладені в ній.
Представник відповідача адвокат Череднік І.О. у поясненнях та судовому засіданні проти заяви про забезпечення позову заперечувала та зазначила, що будь-яких обставин, які могли б свідчити про існування реального ризику відчуження майна відповідачем та не6можливість виконання рішення суду у цій справі, заявником не наведено. Зауважила, що автомобіль MERCEDES-BENZ 112 CDI VIN № НОМЕР_4 , дійсно був відчужений відповідно до договору комісії № 03256 ще 26.11.2024 року, тобто до розлучення подружжя. Звернула увагу суду, що заявник просить накласти арешт лише на частину спільного майна подружжя, яку суд не обов`язково у рішенні присудить позивачці. Також вказала, що житлові будинки та квартири, зазначені у переліку заяви, фактично перебувають у користуванні родичів і придбані для них і позивачці про це відомо. Просила відмовити у задоволенні заяви за необґрунтованістю, оскільки відповідач не має наміру на відчуження майна, а навпаки намагається врегулювати спір мирних шляхом, зокрема у процедурі медіації.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, тобто, забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Верховний Суд у постанові від 11.06.2025 року у справі № 907/82/25 вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
Установлено, що між сторонами існує спір щодо поділу спільного майна подружжя, зокрема автомобілів, земельних ділянок, об`єктів нерухомості.
Заявник в обґрунтування посилався на ту обставину, що між сторонами склалися конфліктні відносини у зв`язку з розірванням шлюбу та поділом майна, що може свідчити про можливі намагання відповідача перешкодити поділу майна. Водночас суд зауважує, що інститут забезпечення позову є винятковим заходом, який має застосовуватися лише за наявності підстав висунути дійсно обґрунтоване припущення щодо наявності ризиків утруднення або унеможливлення виконання рішення по суті позовних вимог. Побоювання позивачки та суб`єктивна оцінка без надання належних та допустимих доказів наміру відповідача відчужити спірне майно не може бути достатнім підґрунтям для цього.
Крім того, посилання позивачки на відчуження автомобіля як свідчення наміру відповідача приховати майно не може бути прийнято судом до уваги зважаючи на те, що таке відчуження відбулось ще до розірвання шлюбу у 2014 році. З іншого боку зазначення відповідачем у відзиві про існування кредитних зобов`язань не може само по собі свідчити про намір зменшити обсяг майна, що підлягає поділу. Суд підкреслює, що для об`єктивного висновку про існування намірів і дій відповідача з метою сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо необхідно надати переконливі докази у підтвердження існування таких намірів або вчинення підготовки для таких дій. В іншому випадку такі твердження залишаються лише припущеннями.
Крім того, викликає занепокоєння суду також пояснення представника відповідача відносно того, що квартирами та житловими будинками, на які заявниця просить накласти арешт, фактично користуються невстановлені треті особи (родичі), які не є учасниками справи. Проти цих фактів не висловив заперечень представник позивачки у судовому засіданні. Указане може свідчити про те, що вжиття заходів забезпечення щодо цього майна може призвести до порушення прав або законних інтересів цих осіб.
Окрім зазначеного, суд бере також до уваги ті обставини, що заявниця фактично просить накласти арешт лише на частину спільного сумісного майна без належного обґрунтування, а також заяву представника відповідача про намір мирного врегулювання шляхом проведення медіації.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність заявником підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, тому у задоволенні заяви належить відмовити за необґрунтованістю.
Одночасно суд роз`яснює, що відмова у забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст.ст.150, 153, 154 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення або підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.В. Давидовська