ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про затвердження мирової угоди
"05" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5239/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Крижного О.М.
суддів: Іванова В.П.
Чапляна С.Є.
секретар судового засідання: Зозуля Н.М.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026
у справі № 910/5239/26 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер"
про стягнення 6 162 988,37 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" 6 162 988,37 грн, з яких: 4 000 000,00 грн - основний борг, 326 340,49 грн - інфляційні втрати, 213 858,24 грн - три проценти річних, 1 622 789,64 грн - пеня.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5239/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" про стягнення 6 162 988,37 грн задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 4 000 000 (чотири мільйони) грн 00 коп. основної заборгованості, 1 095 070 (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч сімдесят) грн 91 коп. пені, 162 788 (сто шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн 68 коп. трьох процентів річних, 326 340 (триста двадцять шість тисяч триста сорок) грн 49 коп. інфляційних втрат та 63 084 (шістдесят три тисячі вісімдесят чотири) грн 35 коп. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено факт поставки відповідачу природного газу за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 у листопаді 2025 року на суму 4 034 524,98 грн, на час здійснення відповідачем платежів у період з 15 грудня 2025 року по 24 грудня 2025 року до спірних правовідносин сторін підлягав застосуванню саме порядок розрахунків, передбачений сторонами в пункті 1 договору про зарахування коштів від 2 грудня 2025 року № ДЗК-2606-25. Відтак, дії позивача щодо зарахування спірних проплат у рахунок погашення зобов`язань відповідача за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 є обґрунтованими, відповідають положенням укладеного між сторонами договору про зарахування коштів від 2 грудня 2025 року № ДЗК-2606-25 й не суперечать вимогам чинного законодавства.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем за платіжною інструкцією від 30 квітня 2026 року № 635 здійснена оплата в сумі 4 034 524,98 грн за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25 (за актом приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2025 року) жодним чином не спростовує ні обґрунтованості дій Компанії щодо зарахування здійснених Товариством у грудні 2025 року спірних платежів у рахунок погашення заборгованості останнього за вказаним правочином, ні факту наявності заборгованості Товариства перед Компанією за поставлений природний газ за договором від 3 вересня 2024 року № 9603-ТКЕ(24)-25.
Судом першої інстанції враховано, що докази погашення відповідачем усієї наявної в нього заборгованості за договором від 6 листопада 2025 року № 2606-ТКЕ(25)-25, у тому числі з урахуванням акта приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2025 року за грудень 2025 року на суму 5 737 342,14 грн, строк оплати за яким на момент розгляду даного спору вже настав, у матеріалах справи відсутні й Товариством до суду подані не були.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 3 вересня 2024 року № 9603-ТКЕ(24)-25 в розмірі 4 000 000,00 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Компанії до відповідача про стягнення зазначеної суми та, відповідно задоволення позову у цій частині.
Перевіривши наданий Компанією розрахунок трьох процентів річних, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості за актом приймання-передачі природного газу за січень 2025 року, судом першої інстанції встановлено, що станом на 18 березня 2025 року (дата, зазначена самим позивачем як початкова дата прострочення виконання спірного грошового зобов`язання) сума основної заборгованості Товариства за вищевказаним актом, з урахуванням здійснених останнім платежів у період з 26 лютого 2025 року по 18 березня 2025 року на загальну суму 4 200 000,00 грн, складала 2 902 322,94 грн, а не 7 102 322,94 грн, як помилково зазначено позивачем у його розрахунку. При цьому, у поданому позивачем розрахунку суми основної заборгованості зазначено, що сума заборгованості відповідача за вказаним актом на 18 березня 2025 року становила саме 2 902 322,94 грн. Відтак, позивач невірно визначив базу нарахування при здійсненні розрахунку трьох процентів річних за вказаним актом.
Судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат. За розрахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних у межах зазначеного Компанією періоду прострочення виконання спірного грошового зобов`язання становить 162 788,68 грн., вказана вимога підлягає задоволенню у встановленому судом розмірі, вимога про стягнення 51 069,56 грн трьох процентів річних є необґрунтованою т задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач невірно визначив базу нарахування пені під час розрахунку вказаної неустойки за актом приймання-передачі природного газу за січень 2025 року, у зв`язку з чим судом було здійснено власний розрахунок цієї штрафної санкції у межах зазначеного Компанією періоду прострочення. За розрахунком суду, обґрунтований розмір пені становить 1 095 070,91 грн., вказана вимога підлягає задоволенню у встановленому судом розмірі, вимога Компанії про стягнення 527 718,73 грн пені є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції відхилені як необґрунтовані посилання відповідача на неврахування Компанією під час здійснення розрахунку спірної неустойки положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахування вказаної штрафної санкції шестимісячним строком, вказано, що розрахунок пені здійснено в межах шестимісячного строку за кожним актом окремо.
Судом першої інстанції витрати по сплаті судового збору покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/5239/26 виключно в частині розподілу судових витрат, та прийняти в цій частині нове рішення, про покладення судового збору у частині вимог про стягнення 3% річних та пені на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Апелянт зазначає, що не погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі 910/5239/26 у частині розподілу судових витрат.
Апелянт вказує, що застосування спеціального правилу розподілу, визначеного у частині 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, є повноваженням суду, яке реалізується за сукупності наведених вище умов. Оскільки процесуальним законом не визначено поняття та вичерпного переліку неправильних дій сторони, їх оцінка здійснюється судом у кожному конкретному випадку.
Виходячи із загальних засад судочинства, до поведінки, що свідчить про неправильні дії сторони, об`єктивно можуть бути віднесені, зокрема, дії або бездіяльність сторони, що призвели до безпідставного завищення позовних вимог. У справі, що розглядається, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Треийдинг", маючи у своєму розпорядженні достовірні дані про всі фактично здійснені відповідачем оплати, у тому числі, за період з 26 лютого 2025 року по 1 березня 2025 року на загальну суму 4 200 000,00 грн, внаслідок чого заборгованість станом на 18.03.2025 складала 2 902 322,94 грн, а не 7 102 322,94 грн, як було вказано в розрахунку, об`єктивно мало можливість здійснити та долучити коректний розрахунок 3% річних та пені до позову. Проте, дані оплати позивачем були проігноровані, внаслідок чого були заявлені безпідставно завищені суми позовних вимог про стягнення пені та 3% річних, що на думку відповідача підпадає під визначення неправильних дій сторони у розумінні частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На думку апелянта, встановивши факт такого завищення, суд першої інстанції мав підстави покласти судовий збір у частині вимог про стягнення 3% річних та пені на позивача, на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами.
Позивач не погоджується з обставинами, на яких ґрунтується апеляційна скарга Відповідача. У даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення 6 162 988,37 грн., за розгляд яких сплачено судовий збір у розмірі 73 955,36 грн.
Позивач вказує, що рішенням задоволено позовні вимоги у розмірі 5 584 200,08 грн. покладено на відповідача судовий збір у розмірі 63 084,35 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже судовий збір, що покладається на відповідача має становити 67 003,56 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Крижний О.М., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.09.2026 о 16:00.
02.09.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2417/26 від 02.09.2026 у справі № 910/5239/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею, у відпустці.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.09.2026 справу № 910/5239/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Крижного О.М., суддів - Чапляна С.Є., Ходаківської І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 було призначено справу до розгляду на 05.10.2026 о 15:40.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2669/26 від 01.10.2026 у справі № 910/5239/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із перебуванням судді Ходаківської І.П., яка не є головуючим суддею, у відпустці 05.10.2026.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.10.2026 справу № 910/5239/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Крижного О.М., суддів - Чапляна С.Є., Іванова В.П.
Ухвалою суду від 02.10.2026 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя Крижний О.М, судді Чаплян С.Є., Іванов В.П.
01.09.2026 на адресу суду надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди.
У судовому засіданні, яке відбулось 05.10.2026, представники позивача та відповідача підтримали спільну заяву про затвердження мирової угоди, просили її задовольнити, затвердити мирову угоду на стадії апеляційного провадження в господарській справі №910/5239/26.
За змістом частини 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частинами 1 - 4 статті 192 цього Кодексу мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Колегією встановлено, що мирова угода від 25.08.2026 підписана уповноваженими особами: від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" тимчасово виконуючий обов`язки Генерального Директора Чулой Ігор Семенович, що діє на підставі Статуту та Рішення учасника від 21.08.2026 № 469, від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" - директор Клименко Олександр Анатолійович, що діє на підставі Статуту.
Колегія не виявила обмежень представників сторін на вчинення відповідних дій.
При цьому, присутні в судовому засіданні 05.10.2026 представники позивача та відповідача підтвердили намір і наявність підстав для укладення мирової угоди у редакції, підписаній повноважними представниками.
Статтею 274 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у суді апеляційної інстанції сторони мають право укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про цю процесуальну дію незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статей 191, 192 Господарського процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Згідно зі статтею 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених Господарським процесуальним кодексом України випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Одним із визначальних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивної, закріплений в статті 14 Господарського процесуального кодексу України. Такий принцип полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть примиритися, у тому числі, шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін. У такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов`язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов`язанням з метою врегулювання такого спору (постанова Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 911/427/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі № 185/8179/22 щодо застосування статті 207 Цивільного процесуального кодексу України, яка за змістом є аналогічною статті 192 Господарського процесуального кодексу України, зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що за своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох послідовних дій, що вчиняються сторонами та судом:
1) сторони справи укладають мирову угоду;
2) сторони повідомляють суд про укладання мирової угоди, подавши до суду спільну письмову заяву про це;
3) суд роз`яснює сторонам наслідки укладення сторонами мирової угоди;
4) суд перевіряє:
- чи не обмежені представники сторін вчинити дії з укладання мирової угоди;
- чи мирова угода укладається сторонами на підставі взаємних поступок;
- чи стосується мирова угода лише прав та обов`язків сторін;
- якщо у мировій угоді сторони вийшли за межі предмета спору, то чи мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб;
5) суд постановляє ухвалу, якою:
- затверджує мирову угоду;
- вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету;
- закриває провадження у справі.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №911/918/15 зазначив, що для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердження мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог статті 192 Господарського процесуального кодексу України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.
Отже, надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов`язковим і для учасників правовідносин, і для суду. Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.
При цьому, частиною 2 статті 274 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює питання укладення мирової угоди на стадії апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції, визначено, що якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Слід зазначити, що взаємними поступками є добровільна відмова кожної із сторін від чого-небудь (певних вигод, умов, намірів тощо) або послаблення своїх вимог на користь врегулювання конфлікту. Узгодження взаємних поступок є виключним правом сторін, яким вони користуються на власний розсуд, виходячи із власної оцінки комерційної доцільності, господарських, цивільних чи ділових взаємовідносин із контрагентом, майнових або немайнових інтересів тощо. Сутність поступок може носити кількісний (прощення боргу у певній частині тощо) або якісний характер (розстрочення боргу на певний строк). Втручання суду в оцінку взаємних поступок обмежене підставами для відмови у затвердженні мирової угоди, визначеними частиною 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України.
Можливість встановлення графіку платежів, у тому числі поза межами річного строку, не заборонено Господарським процесуальним кодексом України як умови для затвердження мирової угоди та є виявленням взаємоузгодженої волі сторін на підставі взаємних поступок, виходячи з їх власних інтересів. А тому помилковим є ототожнення узгодження сторонами мирової угоди умови про розстрочення платежів (стаття 192 Господарського процесуального кодексу України) та розстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 331 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (пункт 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
Колегією встановлено, що умови мирової угоди стосуються лише прав та обов`язків учасників справи щодо предмету позову, не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних інтересів третіх осіб, тобто відповідають положенням статті 192 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди.
У частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Враховуючи, що сторони у пункті 4 мирової угоди погодили розподіл судових витрат по сплаті судового збору (відповідач зобов`язується відшкодувати ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" судовий збір, сплачений при поданні позову до суду, що становить 63 084,35 грн (шістдесят три тисячі вісімдесят чотири гривні 35 копійок), шляхом перерахування вказаної суми на рахунок Позивача протягом 10 (десяти) робочих днів з дня затвердження Мирової угоди судом), суд під час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 193 Господарського процесуального кодексу України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
У зв`язку із затвердженням мирової угоди, провадження у справі №910/5239/26 підлягає закриттю на підставі статей 274, 275 Господарського процесуального кодексу України, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/5239/26 - визнанню нечинним.
Керуючись ст.ст. 192, 193, п. 7 ч. 1, ч. 4 ст. 231, ст.ст. 234, 274, п. 3 ч. 1 ст. 275, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
1. Спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" про затвердження мирової угоди - задовольнити.
2. Затвердити мирову угоду сторін наступного змісту:
МИРОВА УГОДА
в судовій справі № 910/5239/26
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", Позивач) в особі тимчасово виконуючого обов`язки Генерального Директора Чулой Ігоря Семеновича, що діє на підставі Статуту та Рішення учасника від 21.08.2026 № 469, з однієї сторони, та
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-Майстер" (далі - ТОВ "ЕК "Комфорт-Майстер", Відповідач), в особі Директора КЛИМЕНКА Олександра Анатолійовича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони (у подальшому разом іменовані Сторони, а кожна окремо - Сторона),
що є сторонами у справі № 910/5239/26 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до ТОВ "ЕК "Комфорт-Майстер" про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за договором постачання природного газу від 03.09.2024 № 9603-ТКЕ(24)-25 (далі - Договір), керуючись статтею 192 Господарського процесуального кодексу України, домовились урегулювати спір на підставі взаємних поступок шляхом укладення мирової угоди в судовій справі (далі - Мирова угода) на таких умовах:
1. Предметом Мирової угоди є врегулювання спору в господарській справі № 910/5239/26, який виник між Сторонами у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, переданого за Договором.
2. Відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, а також грошові вимоги, пов`язані з неналежним виконанням зобов`язань за Договором у загальній сумі 6 675 267,88 грн (шість мільйонів шістсот сімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 88 копійок), а саме: залишок основного боргу за Договором у сумі 4 000 000,00 грн, а також пеню у сумі 2 049 491,94 грн, проценти річних у сумі 200 268,11 грн, інфляційні втрати у сумі 425 507,83 грн, нараховані за період з початку прострочення виконання основного зобов`язання і до останнього числа місяця включно, що передує місяцю, у якому укладається Мирова угода.
3. Відповідач зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 2 Мирової угоди, шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок Позивача частинами, не пізніше останнього числа місяця, а саме: заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 4 000 000,00 грн - рівними платежами впродовж 18 місяців, починаючи з місяця, в якому укладено Мирову угоду, а заборгованість зі сплати пені, процентів річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 2 675 267,88 грн - рівними платежами впродовж 12 місяців після сплати основного боргу відповідно до такого графіка погашення заборгованості (далі - Графік погашення заборгованості):
№ платежу Строк погашення щомісячного платежу (включно): Сума щомісячного платежу, грн
1 31.08.2026 222 222,22
2 30.09.2026 222 222,22
3 31.10.2026 222 222,22
4 30.11.2026 222 222,22
5 31.12.2026 222 222,22
6 31.01.2027 222 222,22
7 28.02.2027 222 222,22
8 31.03.2027 222 222,22
9 30.04.2027 222 222,22
10 31.05.2027 222 222,22
11 30.06.2027 222 222,22
12 31.07.2027 222 222,22
13 31.08.2027 222 222,22
14 30.09.2027 222 222,22
15 31.10.2027 222 222,22
16 30.11.2027 222 222,22
17 31.12.2027 222 222,22
18 31.01.2028 222 222,26
19 29.02.2028 222 938,99
20 31.03.2028 222 938,99
21 30.04.2028 222 938,99
22 31.05.2028 222 938,99
23 30.06.2028 222 938,99
24 31.07.2028 222 938,99
25 31.08.2028 222 938,99
26 30.09.2028 222 938,99
27 31.10.2028 222 938,99
28 30.11.2028 222 938,99
29 31.12.2028 222 938,99
30 31.01.2029 222 938,99
Усього 6 675 267,88
4. Відповідач зобов`язується відшкодувати ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" судовий збір, сплачений при поданні позову до суду, що становить 63 084,35 грн (шістдесят три тисячі вісімдесят чотири гривні 35 копійок), шляхом перерахування вказаної суми на рахунок Позивача протягом 10 (десяти) робочих днів з дня затвердження Мирової угоди судом.
5. Перерахування грошових коштів, зазначених у пункті 4 Мирової угоди, та щомісячні платежі згідно з Графіком погашення заборгованості Відповідач здійснює на рахунок Позивача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Укрексімбанк".
У разі зміни будь-яких реквізитів відповідна Сторона зобов`язана письмово повідомити про це іншу Сторону не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати виникнення таких змін.
У разі зміни платіжних реквізитів Позивача Відповідач повинен здійснювати перерахування з урахуванням нових реквізитів з моменту отримання від Позивача письмового повідомлення про таку зміну платіжних реквізитів.
6. При перерахуванні грошових коштів Відповідач зобов`язується у графі «призначення платежу» зазначати: «на виконання мирової угоди у справі № 910/5239/26».
7. Сплачені кошти першочергово зараховуються в рахунок погашення сум судового збору, зазначених у пункті 4 цієї Мирової угоди. Подальше зарахування коштів здійснюється в рахунок погашення заборгованості, визначеної пунктом 2 цієї Мирової угоди.
8. Зобов`язання Відповідача зі сплати платежів згідно з Графіком погашення заборгованості вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Позивача грошових коштів у строк та в сумі, визначених Графіком погашення заборгованості.
9. У разі якщо у Відповідача існує прострочена сума оплати щомісячних платежів за попередні місяці згідно з Графіком погашення заборгованості, Позивач зараховує кошти, що надійшли від Відповідача, як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх періодів незалежно від призначення платежу.
10. У разі якщо на момент отримання платежу за Мировою угодою у Відповідача існує прострочена заборгованість за договором постачання природного газу, за яким здійснюється постачання в період отримання такого платежу, або за іншим договором постачання природного газу в поточному році, Позивач зараховує його у рахунок погашення зазначеної простроченої заборгованості незалежно від призначення платежу. При цьому обов`язок Відповідача щодо проведення платежів за Мировою угодою вважається не виконаним у повному обсязі або частково, залежно від суми такого зарахування.
11. Відповідач має право на дострокове погашення заборгованості, визначеної Графіком погашення заборгованості.
12. Виконання зобов`язань за Мировою угодою здійснюється згідно з Графіком погашення заборгованості з дня її затвердження судом. Щомісячні платежі згідно з Графіком погашення заборгованості, які передують місяцю, у якому судом затверджено Мирову угоду (у разі наявності), здійснюються Відповідачем на рахунок Позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня її затвердження.
13. У разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем Мирової угоди
в частині дотримання Графіка погашення заборгованості та/або відшкодування судових витрат у розмірі та у строки, визначені пунктом 4 Мирової угоди, Позивач має право пред`явити ухвалу про затвердження Мирової угоди для примусового виконання в частині стягнення прострочених платежів за Мировою угодою.
У разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем Мирової угоди, яке полягає в повному або частковому нездійсненні платежів згідно з Графіком погашення заборгованості, з урахуванням пункту 12 Мирової угоди, у розмірі, що дорівнює або перевищує суму платежів за три місяці, вважається, що строк погашення усієї суми залишку заборгованості, зазначеної у пункті 2 Мирової угоди, настав, а Позивач має право пред`явити ухвалу про затвердження Мирової угоди для примусового виконання з метою стягнення усієї суми залишку заборгованості за Мировою угодою.
14. У разі прийняття рішення про припинення (окрім перетворення) Відповідача, що не пов`язано з банкрутством, або відкриття провадження у справі про банкрутство, вважається, що строк погашення всієї суми залишку заборгованості, зазначеної у пункті 2 Мирової угоди, настав.
15. У разі якщо протягом дії Мирової угоди будуть проведені взаєморозрахунки з погашення заборгованості з різниці в тарифах згідно зі статтею 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», спрямовані Відповідачем грошові кошти на погашення розстроченої Мировою угодою суми основного боргу зараховуються Позивачем у зворотному порядку, починаючи погашення основного боргу з останнього місяця, визначеного Графіком погашення заборгованості, якщо інший порядок не буде передбачений законодавством.
16. Сторони підтверджують, що укладають Мирову угоду в добровільному порядку, її умови є зрозумілими, відповідають волевиявленню Сторін та породжують правові наслідки, які відповідають інтересам Сторін, а також не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
17. Представники Сторін, що підписують Мирову угоду, підтверджують та гарантують, що вони мають усі необхідні передбачені чинним законодавством України та установчими документами повноваження на її підписання та не мають будь-яких застережень та/або обмежень щодо таких повноважень.
18. Мирова угода набирає чинності з дати її затвердження господарським судом.
19. Мирову угоду складено в трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу: по одному для кожної зі Сторін та один - для господарського суду.
3. Визнати нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/5239/26.
4. Провадження у справі № 910/5239/26 закрити.
5. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання щодо кожного платежу протягом трьох років з моменту настання строку оплати відповідного платежу.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Крижний
Судді В.П. Іванов
С.Є. Чаплян