ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
"01" жовтня 2026 р. Справа№ 873/83/26
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Євсіков О.О.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Бонтлаб В.В. (поза межами приміщення суду),
від відповідача: не з`явився,
розглянувши у справі №873/93/26
заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро»
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у справі №51/26 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро»
до Фермерського господарства «Агро-Союз»
про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» (далі - Товариство) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою, в якій просить:
- заяву Товариства про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-Фінансового Бізнесу» (далі - Третейський суд) від 08.06.2026 у справі №51/26 за позовом Товариства до Фермерського господарства «Агро-Союз» (далі - Господарство) про стягнення заборгованості задовольнити;
- на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 за позовом Товариства до Господарства про стягнення заборгованості, видати наказ наступного змісту:
• «стягнути із Фермерського господарства «Агро-Союз» на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» за Договором поставки №47/25/50 від 27 березня 2025 року заборгованість, пеню, відсотки річні та заборгованість у вигляді індексації (дооцінки вартості товару, курсової різниці) у загальній сумі 1 566 610 гривень 17 копійок»;
• «стягнути із Фермерського господарства «Агро-Союз» на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» третейський збір у сумі 20 067,00 гривень»;
- стягнути з Господарства на користь Товариства витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у розмірі 1 664,00 грн.
Дії суду щодо розгляду заяви по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 вказану заяву передано на розгляд судді Євсікову О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26. Розгляд заяви призначено на 25.06.2026. Клопотання директора Товариства про участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Зобов`язано сторони надати суду документи, що підтверджують повноваження представників (ордери, накази, довіреності, тощо). Зобов`язано заявника надати суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору. Зобов`язано кожну зі сторін третейського спору та Третейський суд надати суду письмову інформацію про наступне: чи не скасоване рішення третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 компетентним судом; чи є у провадженні інших судів заяви про оскарження чи скасування рішення третейського суду. Зобов`язано Третейський суд протягом п`яти днів від дня надходження цієї ухвали, надати суду: свідоцтво про реєстрацію третейського суду (копію); положення Третейського суду (належним чином засвідчену копію); регламент третейського суду (належним чином засвідчену копію); список третейських суддів. Витребувано у Третейського суду третейську справу №51/26 за позовом Товариства до Господарства про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у справі №51/26.
16.06.2026 Товариство сформувало у системі «Електронний суд» заяву, у якій на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі №873/83/26 повідомило: станом на дату подання даної заяви (16.06.2026) рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 не скасоване компетентним судом; станом на дату подання даної заяви (16.06.2026) у провадженні Північного апеляційного господарського суду та інших судів заяви про оскарження чи скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 немає.
19.06.2026 Третейський суд на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 надав матеріали третейської справи №51/26, рішення про державну реєстрацію (копія) та повідомив, що решта витребуваних судом матеріалів знаходиться у відкритому доступі на сайті Третейського суду у мережі інтернет в актуальному стані.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 зупинено провадження у справі №873/83/26 за заявою Товариства про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 до набрання законної сили ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №873/85/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 поновлено провадження у справі №873/83/26 за заявою Товариства про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26. Розгляд заяви призначити на 01.10.2026.
Позиції учасників справи.
Від відповідача відзив на заяву, що розглядається, або інші заяви по суті не надійшли.
Явка представників сторін у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника, відповідача та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає, що розгляд справи можливо здійснити за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній матеріалів; неявка представника відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду поданої Товариством заяви.
Обставини справи, встановлені господарським судом.
Товариство звернулося до Третейського суду з позовом до Господарства про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання за договором поставки №47/25/50 (далі - договір).
Суд встановив, що згідно з п. 9.1 договору всі розбіжності, що виникають у зв`язку з цим договором, вирішуються за допомогою переговорів між сторонами. Застосування заходів досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком сторін і застосовується на власний розсуд кожної з них.
За умовами п. 9.2 договору, укладеного між Товариством як постачальником та Господарством як покупцем, сторони домовились про те, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» (адреса суду: вул. Євгена Сверстюка, 11, м. Київ, 02002) відповідно до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу», який є невід`ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду і доступний за гіперпосиланням в мережі Інтернет - http://sud.aifb.org.ua. При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з Регламентом Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" та добре розуміють положення цього Регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.
Отже, сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження в п. 9.2 договору. А тому з моменту укладення цього договору між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, пов`язаних з договором.
Доказів розірвання третейської угоди у передбачений договором чи законом спосіб суду не надано. Рішення про визнання недійсним третейського застереження у матеріалах справи відсутнє.
Підстави для висновку про недійсність відповідного третейського застереження відсутні, оскільки на момент розгляду цієї справи судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності укладеного сторонами договору (в цілому або його окремих частин), а тому діє встановлена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.
Спір виник з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди згідно з приписами ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Відповідний спосіб захисту прав (законних інтересів) передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України.
Третейський суд ухвалою від 27.05.2026 відкрив провадження у третейській справі №51/26 та призначив її до розгляду на 08.06.2026, про що повідомив учасників третейської справи належним чином.
Розпорядженням від 27.05.2026 №51/26 про призначення складу Третейського суду за підписом Голови Третейського суду Жукова А.М. відповідно до ч. 2 ст. 17 Регламенту Третейського суду до складу третейського суду для розгляду позову Товариства до Господарства про стягнення заборгованості призначено третейського суддю Мамченко Ю.В.
27.05.2026 Третейський суд своєю ухвалою відкрив провадження у справі та призначив її до третейського розгляду на 08.06.2026; запропонував відповідачу надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву.
03.06.2026 Товариство подало до суду заяву про часткове закриття провадження у справі №51/26, у якій повідомило, що після подання ним позову та відкриття судом провадження 28.05.2026 Господарство сплатило Товариству 400 000,00 грн за договором. Товариство зазначило, що станом на дату подання цієї заяви (01.06.2026) зобов`язання Господарства в частині сплати штрафу у сумі 239 310,44 грн та пені у сумі 160 689,56 грн є припиненими.
У заяві Товариство просило закрити провадження у справі №51/26 в частині вимог Товариства про стягнення з Господарства штрафу у сумі 239 310,44 грн та пені у сумі 160 689,56 грн на підставі ч. 2 ст. 231 ГПК України та стягнути з Господарства на користь Товариства 1 196 552,18 грн заборгованості, 43 330,46 грн пені, 241 154,65 грн 36% річних та 85 572,88 грн заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) та 239 310,44 грн штрафу на підставі договору поставки №47/25/50 від 27.03.2025.
06.06.2026 у судове засідання з`явився представник позивача Бонтлаб В.В.
Відповідач, повідомлений про дату судового засідання, представника до суду не направив. Від відповідача станом на час розгляду справи відзив не надійшов.
Рішенням Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 позов Товариства до Господарства про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі №51/26 за позовом Товариства до Господарства в частині стягнення штрафу у сумі 239 310,44 грн та пені у сумі 160 689,56 грн. Стягнуто з Господарства на користь Товариства за договором поставки №47/25/50 від 27.03.2025 заборгованість, пеню, відсотки річних та заборгованість у вигляді індексації у загальній сумі 1 566 610,17 грн. Стягнуто з Господарства на користь Товариства третейський збір у сумі 20 067,00 грн.
Ухвалюючи рішення, Третейський суд не вирішував питання, які виходять за межі третейської угоди.
Склад третейського суду, що прийняв рішення, на виконання якого Товариство просить видати наказ, визначений відповідно до вимог Закону України «Про третейські суди» та Регламенту Третейського суду.
Регламент Третейського суд розміщений у відкритому доступі на сайті Третейського суду, зокрема, за покликанням https://drive.google.com/file/d/1dqPyOCmz-nnXChbRe3hUDljpKfV4nPIl/view.
Вказане рішення підписане суддею Третейського суду Ю.В. Мамченко та президентом Асоціації «ІФБ» А.Б. Паламарчук, а також скріплене печаткою Асоціації «ІФБ».
У червні 2026 року Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою, в якій просить видати виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26.
У червні 2026 року Господарство звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 за позовом Товариства до Господарства про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 у справі №873/85/26 заяву Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у третейській справі №51/26 залишено без задоволення; рішення Третейського суду від 08.06.2026 у третейській справі №51/26 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02.09.2026 у справі №873/85/26 апеляційну скаргу Господарства залишено без задоволення; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 у справі №873/85/26 залишено без змін.
У матеріалах справи відсутні докази виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 станом на дату звернення Товариством із заявою про видачу виконавчого документа та на момент розгляду цієї заяви господарським судом.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті ухвали.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 352 ПІК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
Згідно з ч. 3 ст. 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених ст. 355 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
третейська угода визнана недійсною;
склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі ст. 327 ГПК України та п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є наказ.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:
на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;
справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;
рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода визнана недійсною компетентним судом;
склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16 - 19 цього Закону;
рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;
постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст. 56 Закону України «Про третейські суди» та ст. 355 ГПК України.
Наявні у справі документи свідчать, що рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 не скасовано компетентним судом. Зазначена справа підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; доказів того, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України «Про третейські суди» та третейській угоді, матеріали справи не містять; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також зважаючи на обмежені процесуальним законом строки розгляду заяви, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки суд не встановив підстав для відмови заявнику у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених ст. 355 ГПК України.
Сплачена заявником сума судового збору за подачу заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача у третейській справі.
Щодо заяви Товариства про покладення на Господарство судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244 ГПК України, суд зазначає таке.
Товариство у заяві про видачу наказу в порядку ст. 124 ГПК України зазначило та просило врахувати, що орієнтовний розмір понесених ним судових витрат у зв`язку із зверненням до суду та поданням заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правової допомоги в регіонах України, в яких знаходяться сторони цього спору, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення правової допомоги, які пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.
Товариство також повідомило суд, що вартість однієї години надання правової допомоги Адвокатського бюро «Василя Бонтлаба» (далі - Бюро) складає від 1 500,00 грн до 1 700,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників), участь у судовому засіданні складає від 2 000,00 грн до 2 500,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників, в т.ч., але не виключно тривалості судового засідання та час очікування його початку), а оплата за задоволення заяви Товариства про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у у справі №51/26 - від одного до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
17.06.2026 Товариство сформувало у системі «Електронний суд» заяву про покладення на Господарство судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244 ГПК України.
У поданій заяві Товариство просило стягнути з Господарства судові витрати на правничу допомогу у розмірі 19 100,00 грн.
Суд встановив, що 09.09.2025 Товариство уклало з Бюро договір №09/09/2025 про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого Бюро зобов`язується здійснити захист, представництво в суді або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Бонтлаб В. В. на підставі документів, передбачених процесуальним законодавством (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правничої допомоги, який є невід`ємною частиною цього договору і враховує обсяг та складність правничої допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правничої допомоги та інші суттєві обставини.
Розмір додаткової оплати («гонорар успіху адвоката») Бюро за прийняття позитивного для клієнта судового рішення (повного або часткового задоволення відповідних вимог клієнта, а також повного або часткового відхилення протилежних клієнту вимог іншої зацікавленої сторони в межах певної справи) визначається на рівні від двох до тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в залежності від різного роду умов та чинників) (п. 5.1.3 договору).
17.06.2026 Товариство та Бюро підписали акт №68 здачі-приймання правничої допомоги згідно з яким Бюро надало правову допомогу:
підготовка проєкту заяви (вих. №09-1/06 від 09.06.2026) про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26; направлення поштою заяви (вих. №09-1/06 від 09.06.2026) про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 - 3,5 години;
виконання вимог Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі №873/83/26 - 0,5 години;
участь адвоката Бонтлаба В.В. у засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі №873/83/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів представника - 2 500,00 грн;
додаткова оплата («гонорар успіху адвоката») при позитивному для клієнта рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 у справі Північного апеляційного господарського суду №873/83/26 - 9 800,00 гривень.
В акті сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги Бюро складає 1 700,00 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 2 500,00 грн, а розмір додаткової оплати («гонорар успіху адвоката») при позитивному для клієнта рішенні задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду у справі №51/26 - 9 800,00 гривень.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Суд виходить з того, що в силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Суд, вирішуючи питання про судові витрати, зробив, зокрема, такі висновки щодо застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- відшкодування судових витрат, у т.ч. на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін у вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Отже, процесуальним законом передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Таким чином, під час розгляду заяви / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення
Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд дійшов висновку, що надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам ст. 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
Оцінивши наведені заявником доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді у загальній сумі 19 100,00 грн та подані на їх підтвердження докази, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заява Товариства підлягає задоволенню частково, а саме щодо стягнення 9 300,00 грн за надані послуги правничої допомоги на користь заявника. В іншій частині (9 800,00 грн «гонорару успіху») заява задоволенню не підлягає.
Щодо заявленої до відшкодування суми додаткової оплати ("гонорару успіху адвоката") у разі ухвалення позитивного для клієнта (Товариства) рішення суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі №914/3455/23 звернув увагу, що особливим різновидом адвокатського гонорару визнається "гонорар успіху" - додаткова винагорода, що є платою адвоката за досягнення конкретного результату, обумовленого сторонами. Чинне законодавство хоча й не містить визначення такого виду гонорару, проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху", визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі такого виду винагороди, що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини.
Встановлюючи "гонорар успіху", сторонам договору достеменно не відомо, як буде вирішений судовий спір. Але за умови досягнення адвокатом заздалегідь визначеного результату, що прогнозується під час укладення договору, у клієнта виникає обов`язок сплатити додаткову грошову винагороду.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару успіху здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 30.09.2025 у справі №910/2461/24 звернув увагу на те, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату. Погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (п. 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (п. 179, 180) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд вважає, що у цьому конкретному випадку підстави для «гонорару успіху» відсутні, оскільки «успіх» за результатами розгляду заяви про видачу наказу на виконання рішення третейського суду обумовлений правильністю подачі такої заяви відповідно до вимог ГПК України та фактично не потребує від заявника (виконавця) додаткових дій чи якихось істотних зусиль, в т. ч. інтелектуальних. Процедура подачі заяви є сталою, чітко регламентованою і фактично - шаблонною.
Як уже згадувалось, визначаючи "гонорар успіху", сторони договору не можуть достеменно знати, як буде вирішений судовий спір. Однак у суто процесуальному питанні, яким є подання заяви про видачу наказу на виконання рішення третейського суду, сторони з високим рівнем вірогідності можуть бути певні, що у разі дотримання вимог ГПК України подана заява буде задоволена.
Керуючись ст. 129, 234, 352-358 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у справі №51/26 задовольнити.
2. Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у справі №51/26.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Союз» (код ЄДРПОУ 36928650, 13642, Житомирська область, Бердичівський район, с. Білилівка, вул. Троїцька, буд. 19А) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» (код ЄДРПОУ 38953469, адреса: 09800, Київська область, м. Тетіїїв, вул. Соборна, буд. 3) за Договором поставки №47/25/50 від 27.03.2025 заборгованість, пеню, відсотки річні та заборгованість у вигляді індексації (дооцінки вартості товару, курсової різниці) у загальній сумі 1 566 610 (один мільйон п`ятсот шістдесят шість тисяч шістсот десять) гривень 17 копійок.
Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Союз» (код ЄДРПОУ 36928650, 13642, Житомирська область, Бердичівський район, с. Білилівка, вул. Троїцька, буд. 19А) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» (код ЄДРПОУ 38953469, адреса: 09800, Київська область, м. Тетіїїв, вул. Соборна, буд. 3) третейський збір у сумі 20 067,00 (двадцять тисяч шістдесят сім) гривень.
4. Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Союз» (код ЄДРПОУ 36928650, 13642, Житомирська область, Бердичівський район, с. Білилівка, вул. Троїцька, буд. 19А) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Нор-Ест Агро» (код ЄДРПОУ 38953469, адреса: 09800, Київська область, м. Тетіїїв, вул. Соборна, буд. 3) 1 514,00 грн збору за розгляд заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та 9 300,00 грн витрат на правничу допомогу в Північному апеляційному господарському суді.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвала про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо вона не буде оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений 8.10.2026.
Суддя О.О. Євсіков