Ухвала № 140432242 у справі № 205/658/26 від 28.08.2026

Єдиний унікальний номер 205/658/26

Номер провадження2-п/205/64/26

УХВАЛА

28 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра № 205/658/26 від 17 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом ТДВ «СК «Гардіан» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування.

Заочним рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 лютого 2026 року позовні вимоги ТДВ «СК «Гардіан» було задоволено, зі ОСОБА_1 стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 38 450 грн. 69 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.

27 липня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до Новокодацького районного суду міста Дніпра заяву про перегляд заочного рішення від 17 лютого 2026 року по справі за позовом ТДВ «СК «Гардіан» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач посилається на те, що про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином не був, про наявність судового рішення дізнався лише на початку липня 2026 року, коли приватний виконавець заблокувала його карткові рахунки. 10 липня 2026 року він отримав заочне рішення, а 20 липня 2026 року його представник ознайомився з матеріалами цивільної справи. Про час та дату судового засідання його не було повідомлено, повісток з викликом до суду на 17 лютого 2026 року не отримував, за її отримання у відділі поштового зв`язку не розписувався, текстові повідомлення йому також не приходили, тому він пропустив строк на звернення із заявою про перегляд заочного рішення з поважних причин. Із заочним рішенням від 17 лютого 2026 року він не погоджується, оскільки на час настання дорожньо-транспортної пригоди 08 серпня 2024 року він перебував в трудових відносинах з ТОВ «Логістик-Карго» на посаді водія. 08 серпня 2024 року він виконував трудові обов`язки, керуючи транспортним засобом Вольво, держномер НОМЕР_1 , здійснював виїзд із заправної станції, яка розташована на перетині вул. Криворізької та вул. Потічної у м. Дніпрі. При цьому, він не помітив, щоб його автомобіль здійснив дорожньо-транспортну пригоду та спричинив шкоду іншому автомобілю, зокрема, БМВ, держномер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Виклик до Управління поліції він отримав на початку вересня 2024 року, де були складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та 124-4 КУпАП. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2024 року його визнано винним у вчиненні зазначених правопорушень. Постанову не оскаржував, проте, до моменту виклику його до управління поліції не знав, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду, тому огляд на стан сп`яніння не проходив. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Вольво, держномер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан», страхувальником в полісі зазначено ТОВ «Логістік-Карго». 29 жовтня 2024 року власник пошкодженого транспортного засобу БМВ, держномер НОМЕР_2 , звернувся до позивача із заявою про виплату суми страхового відшкодування та йому було виплачено суму у розмірі 38 450 грн. 69 коп. Оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Логістік-Карго» та виконував посадові обов`язки з перевезення вантажу, обов`язок відшкодування суми страхової виплати покладено на юридичну особу, ТОВ «Логістік-Карго». Просив поновити йому строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 лютого 2026 року та скасувати заочне рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 лютого 2026 року і призначити до розгляду в загальному порядку.

Заявник у судове засідання не з`явився, у своїй заяві до суду справу просив розглядати за його відсутності, заяву про перегляд заочного рішення підтримав.

Заінтересована особа про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, свого представника у судове засідання не направила, про причини не направлення представника судові не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали вищезазначеної цивільної справи, заяву відповідача та докази, надані відповідачем, суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 лютого 2026 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра було ухвалено заочне рішення, відповідач у судове засідання не з`явився, заяву про відкладення судового розгляду судові не надав.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на те, що про день, час та місце розгляду справи він повідомлений не був, заочне рішення ним отримано не було, матеріали справи не містять відомостей про направлення йому рекомендованим поштовим відправленням судової повістки або на адресу електронної пошти. Як вбачаться з матеріалів цивільної справи, відповідача про час та дату судового засідання було повідомлено в порядку ч. 4 ст. 130 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявний поштовий конверт про направлення відповідачеві копії ухвали про відкриття провадження, позов з додатками та судова повістка про виклик відповідача у судове засідання (а.с. 48), як це передбачено нормами чинного ЦПК України, з відміткою про повернення відправлення через відсутність адресату, тому, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача про час та дату судового розгляду справи.

Також в матеріалах цивільної справи міститься поштовий конверт, повернутий до суду 06 травня 2026 року, про направлення судом ОСОБА_1 копії заочного рішення від 17 лютого 2026 року (а.с. 50) з відміткою про відсутність адресату.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про неповідомлення його судом про час та дату судового розгляду та не направлення йому копії заочного рішення від 17 лютого 2026 року, оскільки зазначені твердження спростовуються матеріалами справи.

Твердження заявника, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки перебував у трудових відносинах з ТОВ «Логістік-Карго», яке є власником автомобіля Вольво, держномер НОМЕР_1 , який є джерелом підвищеної небезпеки, а сам відповідач виконував посадові обов`язки, тому в нього не виникло обов`язку відшкодовувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є незмістовними , оскільки він залишив місце скоєння ДТП. Також відповідач зазначає, що оскільки він не помітив, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду, тому огляд на стан сп`яніння не проходив.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому, приписами підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як встановлено судом, та не заперечувалося відповідачем, його постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2024 року визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, тобто, за вчинення дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22 зазначив, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким у заявленому спорі є Дисциплінарний статут НП України.

За наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis, відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Тобто, у контексті цього судового спору застосуванню підлягає ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, за змістом положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов якщо відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення не наведено жодного доказу, в розумінні ст. 76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення спору та який спростував би висновки суду, наведені в заочному рішенні суду 17 лютого 2026 року.

Обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про скасування заочного рішення не спростовують висновків суду, наведених у заочному рішенні.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для перегляду заочного рішення, а тому заяву відповідача про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення, що не позбавляє права відповідача оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 260, ч. 3, ст. 284, п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра № 205/658/26 від 17 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

.