КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/16461/2026
У Х В А Л А
м. Київ Справа № 759/21184/26
08 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кафідової О.В.
суддів: Оніщука М.І.
Шебуєвої В.А.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року, постановлене під головуванням судді Горбенко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення порушень правил добросусідства, -
в с т а н о в и в:
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення порушень правил добросусідства - вважато неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 20 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить, cкасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.26, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом подання на адресу Київського апеляційного суду оригіналу документу про сплату судового збору на суму 532 грн. 48 коп.
16 вересня 2026 року, позивач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
У поданій заяві позивач зазначила, що має статус постраждалого учасника Революції Гідності, а тому відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2026 року продовжено позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, визначених ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року.
При постановлені зазначеної ухвали суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у цій справі виник між фізичними особами щодо дотримання правил добросусідства та відшкодування збитків, тоді як предметом спору не є надання, реалізація чи відмова у наданні ОСОБА_1 пільг та соціальних гарантій, установлених законодавством для постраждалих учасників Революції Гідності.
30 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» сформувала та подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, яку назвала додатковими поясненнями у справі.
У зазначеній заяві апелянт повторно посилається на свій статус постраждалого учасника Революції Гідності та зазначає, що її соціальні права гарантовані згідно абзацом першим пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарнтії їх соціального захисту» порушені відповідачем.
ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок дій відповідача вона позбавлена можливості користуватися належною їй інженерною мережею водопостачання та, відповідно, комунальною послугою водопостачання із передбаченою для неї 75-відсотковою знижкою, у зв`язку з чим вважає цю справу пов`язаною з її соціальним захистом.
Також апелянт посилається на правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25.
Перевіривши наведені апелянтом доводи, суд апеляційної інстанції доходить наступного висновку.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» постраждалим учасникам Революції Гідності надаються пільги та інші соціальні гарантії, встановлені статтею 12 цього Закону.
Пунктом 5 частини першої статті 12 зазначеного Закону передбачено 75-відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами в межах установлених норм споживання.
Разом із тим наявність у особи відповідного статусу та передбачених законом соціальних пільг не означає звільнення такої особи від сплати судового збору у будь-якій справі за її участю.
Вирішуючи питання про застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд має встановити зв`язок предмета та підстав конкретного спору з порушенням прав особи, які випливають із її відповідного правового статусу та стосуються її соціального захисту.
У постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наголосила на необхідності враховувати предмет і підстави позову та перевіряти, чи стосується справа захисту прав особи з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому у справі № 752/3051/25 предметом спору було стягнення безпосередньо зі споживача заборгованості за житлово-комунальні послуги на користь їх надавача, а встановлена законом 75-відсоткова знижка могла безпосередньо впливати на обсяг обов`язку споживача щодо оплати таких послуг та розмір заявленої до стягнення заборгованості.
Натомість у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 у зв`язку з порушенням, за її твердженням, правил добросусідства, пошкодженням (руйнуванням) належної їй інженерної мережі водопостачання та завданням у зв`язку з цим майнових збитків.
ОСОБА_2 не є суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок щодо надання ОСОБА_1 соціальних пільг чи забезпечення реалізації передбаченої законом 75-відсоткової знижки на оплату комунальних послуг.
Право ОСОБА_1 на зазначену пільгу в межах даного спору не оспорюється, питання про її надання або відмову в її наданні предметом судового вирішення не є.
Посилання апелянта на те, що наслідком дій відповідача є неможливість користуватися послугою водопостачання із застосуванням відповідної знижки, не змінює предмету та правової природи заявленого нею приватноправового спору і не свідчить про те, що цей спір безпосередньо пов`язаний із реалізацією чи захистом її соціальних прав як постраждалого учасника Революції Гідності.
Таким чином, наведені у повторній заяві про усунення недоліків додаткові пояснення не спростовують висновків, викладених в ухвалі Київського апеляційного суду від 29 вересня 2026 року, та не підтверджують наявності у ОСОБА_1 підстав для звільнення від сплати судового збору саме за подання апеляційної скарги у цій справі.
Документ про сплату судового збору у визначеному судом розмірі 532 грн 48 коп. апелянтом не надано.
Станом на 07 жовтня 2026 року позивачем ОСОБА_1 вказані судом недоліки усунуто не було.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Частина 2 статті 357 ЦПК України передбачає, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог ст.356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
При цьому слід наголосити, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7 ст.185 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене, з урахуванням положень ст.ст. 185, 357 ЦПК України, виходячи з того, що апелянт не усунула недоліки протягом встановленого судом строку, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року, необхідно визнати неподаною і повернути апелянту.
Керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року, постановлене під головуванням судді Горбенко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення порушень правил добросусідства - визнати неподаною та повернути.
Ухвала суду апеляційної інстанції як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддями, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: