УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №300/1766/25
адміністративне провадження № К/990/23041/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі №300/1766/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та Микулича Ігоря Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,
УСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі - Центр з надання безоплатної правничої допомоги, Центр БПД) та Микулича І. В. , у якому просив:
щодо Центру з надання безоплатної правничої допомоги:
- визнати протиправною бездіяльність Центру БПД, який не виконав вимоги статті 26 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правничу допомогу» (далі - Закон № 3460-VI) і не забезпечив ОСОБА_1 своєчасне отримання якісної в повному обсязі безоплатної вторинної допомоги у справах: № 12023091010001196, № 300/4699/22;
- визнати протиправною бездіяльність Центру з надання безоплатної правничої допомоги, який не виконав своїх договірних обов`язків з адвокатом Микуличем І. В. згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2023 року № 1163 (далі - Постанова № 1163), а саме: не проконтролював виконання доручень, виданих адвокату Микуличу І. В. від 06 лютого 2024 року № 017/06.1/1097 та № 017/07-5/1098 до повного виконання доручень; не запитував інформацію з метою проведення моніторингу якості, повноти, своєчасності надання ОСОБА_1 адвокатом Микуличем І. В.; не звертався до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області зі скаргою на адвоката Микулича І. В. ; не подавав клопотання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Микулича І. В. з реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу; не звертався з поданням до комісії з оцінювання якості надання правничої допомоги клієнту адвокатом Микуличем І. В.;
- зобов`язати Центр БПД вчинити такі дії: звернутися з поданням до комісії з оцінювання якості надання правничої допомоги клієнту адвокатом Микуличем І. В.; подати клопотання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Микулича І. В. з реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу; подати скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області відносно адвоката Микулича І. В. з підстав невиконання обов`язків адвоката згідно із Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI);
- визнати протиправною бездіяльність Центру з надання безоплатної правничої допомоги, який не розглянув письмові вимоги ОСОБА_1 від 30 вересня 2024 року надати звіт про об`єми виконаних робіт адвокатом Микуличем І. В. у справах № 12023091010001196, № 300/4699/22;
- зобов`язати Центр з надання безоплатної правничої допомоги надати запитувані ОСОБА_1 документи за вимогами;
- визнати частково незаконним і скасувати наказ Центру БПД від 13 лютого 2024 року № 3-БВПД/017/06.1-2/47 у частині заміни адвоката - пункт 10 частини другої статті 24 Закону № 3460-VI;
- зобов`язати Центр з надання безоплатної правничої допомоги в наказі записати підставу заміни - пункт 2 частини другої статті 24 Закону № 3460-VI - неналежне виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору;
- стягнути із Центру з надання безоплатної правничої допомоги на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у справі № 12023091010001196 - 35 000 Євро, у справі № 300/4699/22 - 35 000 Євро, а також процесуальні витрати - 34 000 гривень;
щодо Микулича Ігоря Володимировича :
- визнати протиправною бездіяльність Микулича І. В. , який не надав якісної правничої допомоги клієнту - ОСОБА_1 , отримавши доручення на представництво у справах № 12023091010001196, № 300/4699/22, чим порушив свої обов`язки адвоката, визначені статтею 21 Закону № 5076-VI;
- визнати порушення адвокатом Микуличем І. В. присяги адвоката України і правил адвокатської етики;
- визнати порушенням пункту 2 частини першої статті 21 Закону № 5076-VI щодо ненадання на вимогу клієнта від 30 вересня 2024 року звіту про виконані роботи у справах № 12023091010001196, № 300/4699/22;
- визнати, що адвокат Микулич І. В. порушив положення частини другої статті 21 Закону № 5076-VI щодо заборони використовувати свої права всупереч інтересам клієнта - ОСОБА_1 (отримавши доручення від 06 лютого 2024 року у справах, які вже розпочаті, не перевірив в системі електронний суд стан розгляду - в тому числі час і день судових засідань, не прибув до суду і не вивчив матеріали справ, не здійснював дій, спрямованих на зустріч з клієнтом);
- визнати поведінку адвоката Микулича І. В. з клієнтом 12 лютого 2024 року як підрив авторитету адвокатури, порушення Правил адвокатської етики адвоката, обов`язків адвоката згідно зі статтею 21 Закону № 5076-VI;
- стягнути з Микулича І. В. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за невиконання доручень у кримінальній справі № 12023091010001196 в сумі 35 000 Євро, за невиконання доручення у справі № 300/4699/22 - в сумі 35 000 Євро, а також процесуальні витрати в сумі 34 000 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до Микулича І. В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.
Постановою Верховного Суду від 08 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишено без змін.
09 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення у справі №300/1766/25, в якій останній просить роз`яснити певні пункти постанови Верховного Суду від 08 липня 2026 року, які є не зрозумілими для позивача.
Так ОСОБА_1 просить роз`яснити:
- в якому порядку розглядається позовна вимога до адвоката Микулича І. В. про стягнення моральної шкоди за ненадання позивачу правничої допомоги у справах (п. 39, 41 постанови);
- до якої юрисдикції суду віднесено розгляд позову про стягнення моральної шкоди (п. 53 постанови);
- чи має позивач право подати моральний позов до адвоката на підставі прямої норми статті 124 Конституції України (п. 54, 55 постанови);
- п. 56 постанови в частині щодо розуміння «ВПВС неодноразово зазначає».
21 вересня 2026 року витребувано справу від Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
29 вересня 2026 року матеріали цієї адміністративної справи передано головуючому судді.
Розглянувши подану заяву та перевіривши наявність підстав для її задоволення, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що (1) роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення, (2) роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто судове рішення, яким спір вирішено по суті.
Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішення, які нечітко сформульовані або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Роз`ясненню підлягає судове рішення, яким суд вирішив спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників спірних правовідносин. При цьому, роз`яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню й без такого роз`яснення його важко виконати або існує значна ймовірність неправильного його виконання.
У той же час постановою Верховного Суду від 08 липня 2026 року, щодо якої подано заяву про роз`яснення, було залишено без змін ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року.
Разом з тим, указаною ухвалою, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до Микулича І. В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій з огляду на те, що вимоги ОСОБА_1 , заявлені до Микулича І. В. , не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню.
Ураховуючи наведене та виходячи з положень статті 254 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 254 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі №300/1766/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко