У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 646/8104/26
Провадження № 2/642/3040/26
08 жовтня 2026 року
м.Харків
Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Петрової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Вольвич Є.Р.
представника позивача - адвоката Біленького Д.В.
представника відповідача Харківської обласної прокуратури - Курило О.С.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, Держави Україна в особі ТУ ДБР у м.Полтаві про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями органів досудового слідства, прокуратури,-
ВСТАНОВИВ:
07.09.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова з Основ`янського районного суду м.Харкова за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, Держави Україна в особі ТУ ДБР у м.Полтаві про відшкодування моральної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями органів досудового слідства, прокуратури, в якій позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 : грошові кошти у розмірі 2 410 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 328 000,00 грн. в якості відшкодування витрат на надання правової допомоги в якості відшкодування витрат на надання правової допомоги щодо захисту інтересів у кримінальній справі №642/5416/21, а також судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу за розглядом поточної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 справа надійшла в провадження судді Петрової Н.М.
Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 11.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
16.09.2026 до суду від представника відповідача ТУ ДБР у м.Полтаві - Гришко Т.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю обставин, на які позивач посилається в своїй позовній заяві.
Відзив обґрунтований тим, що Харківською обласною прокуратурою 22.07.2020 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 4202022[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.
У подальшому Харківською обласною прокуратурою 22.01.2021 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 4202122[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 396 КК України.
Постановою Харківської обласної прокуратури від 22.01.2021 зазначені кримінальні провадження об`єднано в одне кримінальне провадження № 4202022[телефон приховано].
У ході досудового розслідування цього кримінального провадження встановлено, що оперуповноважений сектору кримінальної поліції Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 під час здійснення своїх службових повноважень на території Холодногірського району у м. Харкові 25.09.2020 ймовірно приховав тяжкий злочин (передбачений частиною 2 статті 187 КК України), вчинений відносно громадянина ОСОБА_2 , а саме не прийняв заяву ОСОБА_2 про вчинення злочину, будь-яких процесуальних документів з приводу повідомлення про злочин не склав та не зареєстрував у встановленому порядку, та, як наслідок, не ініціював внесення слідчим до ЄРДР відповідних відомостей, що потягло за собою неможливість виконання завдань кримінального провадження, передбаченого статтею 2 КПК України.
Так, 05.02.2021 Харківською обласною прокуратурою ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 396 КК України (Приховування злочину).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22.04.2021 у справі № 554/11539/20 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
У подальшому постановою Харківської обласної прокуратури від 26.07.2021 матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 396 КК України виділено в окреме кримінальне провадження № 6202117[телефон приховано] від 26.07.2021.
Проведення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні доручено слідчій ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_3 .
З огляду на відсутність складу злочину у діях ОСОБА_1 слідчими ТУ ДБР у м.Полтаві жодні слідчі та процесуальні дії не проводились, рішення не приймались.
Незважаючи на це, 11.08.2021 Харківською обласною Прокуратурою складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , який скеровано для розгляду до Ленінського районного суду Харківської області.
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 04.11.2024, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.01.2026, у справі № 642/5419/21 ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за частиною 1 статті 396 КК України за відсутністю в його діях складу зазначеного злочину, на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 05.02.2021 по 22.01.2026, тобто 4 роки 11 місяців та 17 днів (або ж 59 місяців і 17 днів, загалом 1812 днів).
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини 5 та 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Положеннями частин 2 та 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою.
За висновками Великої Палати Верховного Суду сформованими у постанові від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 754/8730/19, від 03.03.2021 у справі № 638/509/19, від 27.07.2023 у справі № 568/499/16.
Слід врахувати і висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловлених у постанові від 18.10.2023 у справі № 646/7576/20, визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.
Аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 214/6982/13, від 15.06.2022 у справі № 521/1347/18 та від 16.08.2023 у справі №466/2780/21.
У межах даного спору не заперечується те, що чинним законодавством презюмується факт заподіяння особі моральної шкоди, внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, яка відшкодовується державою незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Водночас, для збільшення розміру такого відшкодування позивач має довести виняткову інтенсивність страждань, особливі негативні наслідки та співмірність заявленої суми.
Натомість, у позовній заяві ОСОБА_1 переважно посилається лише на цитування судової практики та загальні формулювання закону. При цьому ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог не надав і матеріали справи наразі не містять належних і достатніх доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчили б про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі більшому, аніж передбачений законом мінімальний розмір такого відшкодування.
Твердження про стрес, психологічні переживання, приниження гідності мають виключно декларативний характер, адже жодним чином не підтвердженні достатніми доказами психічного/психологічного розладу, лікування (взагалі підтвердження погіршення здоров`я), втрати соціальних зв`язків, репутаційних втрат тощо.
Так само, ОСОБА_1 не надано жодних доказів широкого резонансу серед мешканців його населеного пункту щодо новини про його затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, відсутні й докази обізнаності громадян територіальної громади, де він проживав про факт перебування його під слідством та судом, навряд чи такі обставини могли завдати шкоди репутації ОСОБА_1 та перешкоджати його нормальним життєвим зв`язкам та процесам.
Не доведено позивачем і того, що він потребував здійснення додаткових зусиль для нормалізації життєвих зав`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як власне і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків під час перебування його під слідством та судом.
Відсутні також докази того, що ОСОБА_1 втратив можливість встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми, що саме у зв`язку з окресленими подіями від нього відвернулись друзі, рідні та близькі особи, або, що він втратив можливість здійснювати будь-яку професійну діяльність.
Окремо варто зауважити, що надані разом із позовною заявою ОСОБА_1 медичні документи про те, що він нібито в період з 05.02.2021 по 22.01.2026, 25 разів звертався за медичною допомогою (з яких: у 12 випадках з ГРВІ, у 1 з вітряною віспою, 2 рази із ЛОР-захворюваннями, 1 раз - за аналізом крові, 1 раз у зв`язку з потребою в рентгенологічному дослідженні, 3 рази - через захворювання хребта, крім того мали місце ще 2 звернення, які очевидно не мають відношення до погіршення душевного стану ОСОБА_1 ), тобто подані документи жодним чином не підтверджують факту погіршення стану здоров`я позивача саме внаслідок незаконного перебування під слідством та судом.
Зокрема, не вбачається об`єктивного причинного зв`язку між ЛОР-захворюваннями та захворюваннями хребта ОСОБА_1 та його перебуванням у статусі підозрюваного/обвинуваченого, у період з 05.02.2021 по 22.01.2026.
Тож ОСОБА_1 не доведено факту погіршення здоров`я, отримання фізичних і душевних страждань, як власне і причинного зв`язку між перебуванням його під слідством та погіршенням стану здоров`я.
Безпідставними є й доводи ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди окремо за кожну з підстав: за незаконне застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, за зіпсування родинних та дружніх відносин, за шкоду психологічному та фізичному здоров`ю.
Саме лише застосування запобіжного заходу у межах кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не є самостійною підставою для окремого відшкодування моральної шкоди, як власне і для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Натомість така позиція ОСОБА_1 фактично спрямована на безпідставне і штучне збільшення розміру відшкодування.
Враховуючи вищенаведене, представник відповідача зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на обґрунтування збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, а тому слід виходити з того, що стягненню на користь ОСОБА_1 може підлягати лише мінімальний гарантований розмір такого відшкодування.
У цьому аспекті, звертаємо увагу, що на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції (2026 рік) розмір мінімальної заробітної плати встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і становить - 8 647,00 грн.
Відтак, з огляду на загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом упродовж 59 місяців 17 днів розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати - 514 914,90 грн (8 647 грн х 59 місяців) + (8 647 грн : 31 день х 17 днів).
Натомість ОСОБА_1 має намір безпідставно стягнути з Державного бюджету України - 2 410 000,00 грн, що перевищує мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди більше, ніж у 4 рази, що очевидно, не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості.
За доводами позовної заяви ОСОБА_1 також заподіяно матеріальну шкоду у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 328 000,00 грн.
Разом із тим, надані позивачем документи не підтверджують фактичного понесення витрат саме у заявленому розмірі, а також не дають можливості встановити співмірність таких витрат із реальним обсягом виконаної роботи. При цьому слід зауважити, що сам по собі договір про надання правничої допомоги та акти виконаних робіт не є безумовною підставою для стягнення всієї заявленої суми, оскільки суд повинен оцінити реальність, необхідність та розумність відповідних витрат.
Втім, ТУ ДБР у м. Полтаві вважає, що факт сплати позивачем зазначеної суми не підтверджений достатніми, допустимими та належними доказами, оскільки оформленого в установленому порядку платіжного документа про це (квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжних доручень з відміткою банку або інших банківських документів, касових чеків, тощо) ОСОБА_1 не надано.
Більше того, вироком у кримінальній справі № 642/5419/21 від 04.11.2024, який набрав законної сили 22.01.2026, встановлено, що витрати по кримінальному провадженню в цій справі відсутні.
У свою чергу акт-квитанція від 01.02.2021 не має статусу платіжного документа, а тому не може належним чином підтверджувати факт оплати позивачем наданих адвокатом послуг.
Крім того, в акті здачі-приймання виконаних послуг від 01.02.2026 не деталізовано, які саме послуги надавались адвокатом, їх обсяг, вартість та час, витрачений адвокатом на їх виконання. Жодних інших документів, які б містили розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу до позову не надано.
Вважає, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено завдання йому матеріальної шкоди, необхідності нести витрати на правничу допомогу, та як наслідок виправданість понесених матеріальних втрат, слід дійти обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди та необхідність відмови у їх задоволенні.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 50 000 грн, понесених під час розгляду цієї справи заперечує, так як наразі ОСОБА_1 не надає детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та розрахунку здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, заявлений розмір 50 000 грн є лише орієнтовним. У разі ненадання позивачем документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат у задоволенні таких вимог має бути відмовлено.
Відтак заявлені ОСОБА_1 до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн є необґрунтовано завищеними, а їх розмір очевидно є не співмірним і таким, що не співвідноситься зі складністю справи, а також необхідним часом для надання адвокатом професійної правничої допомоги за подібних обставин. Таким чином, розмір відшкодування витрат на правничу допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи, у разі задоволення позовних вимог (в тому числі при частковому задоволенні позову) підлягає зменшенню з урахуванням критеріїв розумності.
З вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 410 000 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 328 000 грн є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не відповідають засадам розумності, виваженості і справедливості. Позивачем не доведено наявності виняткових обставин, які б свідчили про необхідність збільшення розміру моральної шкоди понад гарантований законом мінімум.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у разі задоволення позову розмір моральної шкоди не може перевищувати гарантований законом мінімальний розмір, який у даному випадку становить 429 839,58 грн.
22 вересня 2026 до суду від представника відповідача Державної казначейської служби України - Мірошніченко Л.А. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого просить суд відмовити суд у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, розгляд справи проводити без участі представника.
Вважає, що Державна казначейська служба України взагалі є неналежним відповідачем по справі з огляду на наступне.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справах №242/4741/16-ц та № 641/8857/17) дійшов висновку про те, що у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або його територіальний орган.
Казначейство відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету за рішенням суду. Разом з цим, Казначейство не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав позивача. Вважаючи, що в наслідок прийняття 04.11.2024 Ленінським районним судом міста Харкова по справі № 642/5419/21 рішення про визнання невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України та виправданням, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу злочину, Позивач помилково визначив, що Казначейство є належним відповідачем у цій справі.
Казначейство є лише органом, який здійснює виконання окремих категорій судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Позовна заява та подані докази не містять будь яких порушень працівниками Казначейства прав Позивача.
Тому, якщо позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (п. 40), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (п. 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (п. 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п. 39).
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Безспірне списання коштів за рішеннями суду з державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам здійснюється Казначейством у відповідності з п. 35, 38, 39 Порядку.
Відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23967/16 та Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 199/6713/14-ц, від 02.06.2021 у справі № 215/3408/18, від 08.08.2021 у справі № 751/7182/19, від 11.08.2021 у справі № 352/2255/19, від 18.08.2021 у справах № 200/8310/18 і № 591/6891/18, від 13.07.2022 у справі № 757/24363/20, від 10.11.2021 у справі № 346/5428/17, від 25.01.2023 у справі № 753/22826/19 не допускається стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів.
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (п. 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
23 вересня 2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ,
до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна особі Харківської обласної прокуратури та Держави Україна в особі ТУ ДБР у м.Полтаві про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
29 вересня 2026 до суду від представника відповідача ТУ ДБР у м.Полтаві надійшли заперечення на відповідь на відзив, просить суд за результатами розгляду справи №646/8104/26 ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Полтаві у повному обсязі.
30 вересня 2026 до суду від представника відповідача Харківської обласної прокуратури - Крупської К.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, так як вони є безпідставними.
Відзив обґрунтований тим, що Харківською обласною прокуратурою 22.07.2020 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 4202022[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У подальшому Харківською обласною прокуратурою 22.01.2021 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 4202122[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України. Постановою від 22.01.2021 зазначені кримінальні провадження об`єднано в одне кримінальне провадження №4202022[телефон приховано]. У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що оперуповноважений сектору кримінальної поліції Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 під час здійснення своїх службових повноважень приховав тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, вчинений відносно громадянина ОСОБА_2 , не прийняв заяву потерпілого про вчинення злочину, будь-яких процесуальних документів з приводу повідомлення про злочин не склав та не зареєстрував у встановленому порядку, та, як наслідок, не ініціював внесення слідчим до ЄРДР відповідних відомостей. 05.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.396 КК України.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22.04.2021 у справі № 554/11539/20 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. У подальшому постановою Харківської обласної прокуратури від 26.07.2021 матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 396 КК України, виділено в окреме кримінальне провадження № 6202117[телефон приховано].
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 04.11.2024, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.01.2026, у справі № 642/5419/21 ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 396 КК України за відсутністю в його діях складу зазначеного злочину, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Отже, позивач перебував під слідством та судом з 05.02.2021 по 22.01.2026, тобто
4 роки 11 місяців та 17 днів.
Так, позивач, просить суд стягнути на його користь - 100 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне застосування міри запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання; - 1 560 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності; - 250 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди за зіпсуванням родинних та дружніх відносин; - 500 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди за шкоду психічному та фізичному здоров`ю, що загалом складає 2 410 000,00 гривень.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зазначає, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02.12.15 у справі № 6-2203цс15, від 24.04.2017 у справі № 6-2885цс16, від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлена мінімальна заробітна плата з 1 січня у розмірі - 8 647 грн, розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці сьомому ст. 7 цього Закону, 1600,00 грн.
Отже, за умови доведеності спричинення позивачу моральних страждань в якості розрахункової величини необхідно застосовувати саме 1600 гривень.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Так, позивач має довести не лише факт реабілітації, а наявність у зв`язку з цим моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та її розміру. Отже, у разі доведеності позивачем заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, розмір відшкодування підлягає розрахунку враховуючи строк перебування позивача під слідством та судом, а саме з 05.02.2021 по 22.01.2026 (дати набрання законної сили виправдувальним вироком суду).
Вважає, що позивачем не викладено обставин, що підтверджують спричинення йому будь-якої моральної шкоди внаслідок незаконних дій держави, не наведено доказів на підтвердження доводів позовної заяви, не зазначено причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та нібито спричиненої йому моральної шкоди, вважаю, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір не підлягає задоволенню.
Під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.
Так, представником позивача Смілянським Я. Г. на підтвердження витрат на юридичну допомогу надано суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги від 05.02.2021, додаткова угода про сплату гонорару № 1 від 05.02.2021, акт квитанція від 01.02.2026.
Відповідно до акту квитанції від 01.02.2026 позивач підтверджує факт передачі грошових коштів у сумі 328000,00 грн адвокату за договором від 05.02.2021.
Проте, договір про надання правової допомоги, додаткова угода про сплату гонорару та акт квитанція не містять даних щодо надання послуг у конкретному кримінальному провадженні або справі, також відсутній детальний опис виконаних робіт та час витрачений адвокатом, що унеможливлює пересвідчитись у реальності адвокатських витрат саме у кримінальному провадженні № 6202117[телефон приховано] та справі №642/5419/21 (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також в розумності їхнього розміру.
Також, Смілянський Я.Г. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 07.07.2017, а відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на облік став лише 01.03.2024, що унеможливлювало з 2021 по 2024 роки отримувати офіційний дохід від діяльності.
За таких обставин, суд має критично оцінити суму та необхідність витрат на правову допомогу і головне, її дійсність.
06.10.2026 до суду від представника позивача - адвоката Смілянського Я.Г. надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення, відповідно яких просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна особі Харківської обласної прокуратури та Держави Україна в особі ТУ ДБР у м.Полтаві про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Представник позивача - адвокат Біленький Д.В. в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, зазначив, що всі необхідні докази для підтримання та обґрунтування позовних вимог, суду надав.
Представник відповідача Харківської обласної прокуратури Курило О.С. не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду.
Представники відповідачів ТУ ДБР у м.Полтаві та Державної казначейської служби в підготовче судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, надали суду заяви про проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів, свої позиції по справі виклали у відзивах на позовну заяву.
Суд, вислухавши учасників процесу, надійшов наступного висновку.
Сторонами надано всі докази, на які вони посилаються у позові, відзиві на позов, клопотань про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження, витребування додаткових доказів, їх забезпечення не надходило.
Підстав для вирішення питань, визначених пунктами 11-14 ч. 2 ст.197 ЦПК України не встановлено.
Пунктами 7, 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Відповідно до п.15 ч.2 ст.197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи).
Згідно з ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до пунктів 1, 3, 6 ч. 1 ст.189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є , зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Враховуючи, що у підготовчому судовому засіданні вирішено питання про всі процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, підготовче судове засідання підлягає закриттю, а справа призначенню до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст. ст.189,196-198, 200 ЦПК України суд,
УХВАЛИВ:
Підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, Держави Україна в особі ТУ ДБР у м.Полтаві про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями органів досудового слідства, прокуратури- закрити.
Призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 06 листопада 2026 на 11-00 год.
Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її проголошення і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Суддя Наталя Петрова