Справа № 761/40740/26
Провадження № 2-з/761/377/2026
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
08 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П,
за участю секретаря Гончаренка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" про поділ майна, визнання права власності на 1/2 частку квартири та зняття арешту з майна,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" про поділ майна, визнання права власності на 1/2 частку квартири та зняття арешту з майна.
Одночасно з позовом подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд: забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, у тому числі шляхом зупинення проведення електронних торгів (аукціону) ДП «СЕТАМ» за лотом № 605929, призначених на 08.10.2026, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Необхідність забезпечення позову у заяві мотивована тим, що одночасно з цією заявою ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , АТ «Сенс Банк» та ТОВ «КУА «Будівельні проекти» про поділ майна, набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , та зняття арештів із цієї частки.
Представник заявника вказує, що існує загроза утруднення виконання рішення суду, оскільки квартиру вже передано на примусову реалізацію, сформовано лот № 605929, визначено стартову ціну та призначено конкретну дату електронних торгів 08.10.2026. У разі проведення електронних торгів до вирішення цього спору квартира буде реалізована третій особі. Унаслідок цього зміниться правовий статус спірного майна та виникнуть права третьої особи - переможця електронних торгів. За таких обставин, навіть у разі подальшого задоволення позову про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку Квартири та зняття з неї арештів ефективне поновлення її права буде істотно ускладнене та може потребувати нового судового спору щодо результатів електронних торгів і прав, набутих їх переможцем. Отже, невжиття заходів забезпечення позову до проведення торгів створює саме ті наслідки, запобіганню яким слугує інститут забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 пунктом 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, накладення арешту на майно.
Пунктом 5 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено також, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц.
Також у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має дотримуватися балансу прав та інтересів сторін спору, вживати заходи забезпечення позову лише у разі співмірності вимог заяви вимогам позову та лише за умови дотримання принципу правомірного обмеження прав та інтересів протилежної сторони спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 359/3016/21 викладено висновок про те, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії».
У постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц та від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21 викладено правовий висновок, що «поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом».
Фактично позивач у цій справі просить вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі.
При цьому, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що судове рішення у справі № 757/30497/15-ц, щодо якого наразі здійснюється примусове виконання, було ухвалено судом під час перебування позивача та відповідача1 у шлюбі.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 757/30497/15-ц ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року - скасовано, ухвалено нове судове рішення: подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_2 , стягувач - Акціонерне товариство "Сенс Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку - задоволено; звернуто стягнення на майно боржника ОСОБА_2 , яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме на: квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_2 .
Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні ухвала Верховного суду від 14 серпня 2025 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - Цвєткова Глєба Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Верховного Суду від 26 квітня 2022 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа - Банк», який є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В ухвалі, зокрема, зазначено, що ОСОБА_3 тимчасово проживала за межами України до 2022 року та постійно з 2022 року та не була обізнана про обставини судової справи та відповідних виконавчих проваджень. 24 квітня 2025 року вона дізналася про постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року за наслідками ознайомлення з інформацією про хід виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Д.В., яку було отримано адвокатом Цвєтковим Г. О. 23 квітня 2025 року у відповідь на адвокатський запит від 31 березня 2025 року.
Отже, позивачка і раніше була достеменно обізнана і про наявність судових рішень у справі № 757/30497/15-ц, і про наявність виконавчого провадження № НОМЕР_1, проте з заявою про забезпечення позову та позовом про визнання права власності на 1/2 частку квартири та зняття арешту з майна звернулась лише напередодні проведення електронних торгів з продажу квартири, що свідчить про намагання позивача використати інститут забезпечення позову не з метою охорони своїх матеріально-правових інтересів.
Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно з якою «суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів, а також у контексті їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог».
У постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 Верховний Суд вказував, що «недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили».
Обраний позивачем у цій справі спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, яке набрало законної сили.
Отже, у даному випадку, забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого нерухомого майна, перешкоджає виконанню судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зупинення продажу арештованого нерухомого майна порушує права стягувача у виконавчому провадженні, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням цивільного судочинства та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.
Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 310/9167/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 638/5084/20.
Враховуючи вищевикладене, суд, досліджуючи аргументи позивача щодо необхідності забезпечення позову у контексті дотримання балансу прав та інтересів позивача, а також третіх осіб, права яких можуть бути порушені у разі застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення позову, приходить до переконання, що вони не можуть бути підставою для вжиття судом запропонованого заходу забезпечення позову, оскільки не відповідають меті і завданням цивільного судочинства та є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами.
Принагідно зауважити, що не підлягають урахуванню при вирішенні заяви про забезпечення позову у даній справі висновки Верховного Суду, сформулюовані у постанові від 05.12.2022 у справі N? 757/22558/20, на які посилається представник позхивача, оскільки обставини справ відрізняються, оскільки у даній справі позов було заявлено про визнання права власності на частину майна подружжя до боржника у виконавчому провадженні, на відміну від справи N? 757/22558/20, в якій позивач подав до суду позов про визнання за ним права власності на земельну ділянку, зняття з неї арешту, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з його власності на підставі підробленого договору дарування, який він оспорює у судовому порядку.
З урахуванням викладеного, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151, 153, 354-355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" про поділ майна, визнання права власності на 1/2 частку квартири та зняття арешту з майна, - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА