Справа № 155/1/26 Провадження №22-ц/802/1445/26 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М.
Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
09 жовтня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Федонюк С. Ю., перевіривши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_2 , на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2026 року та на додаткове рішення цього ж суду від 08 вересня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайкатранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Диньковський Максим Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохів Сервіс-Авто», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогоза Олександр Петрович, Акціонерне Товариство «ОТП Банк», про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна та визнання права власності на майно,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2026 року у даній справі в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Таким чином, спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року в справі № 761/24881/16-ц зазначила, що споживач звільняється від сплати судового збору як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасувати рішення державного реєстратора, витребувати майно та визнати право власності на майно.
З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що позивач у цій справі ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі вказаного Закону, оскільки його вимоги не пов`язані із захистом прав споживача.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору, яка підлягає до сплати становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За матеріалами апеляційної скарги встановлено, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір із позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Таким чином, щодо позовної вимоги майнового характеру про витребування майна та визнання права власності на майно, судовий збір має розраховуватися з вартості спірного майна (частина 1 статті 176 ЦПК України).
Водночас, оскільки позивач подає скаргу на рішення у повному обсязі, а апеляційна скарга та оскаржуване судове рішення не містять відомостей про вартість спірного нерухомого майна, заявник має навести його вартість та відповідно обґрунтувати розмір сплаченого судового збору за оскарження судового рішення за результатами розгляду позову, в якому заявлено одну вимогу майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру.
Таким чином, враховуючи відсутність обґрунтування розміру судового збору за подання апеляційної скарги, а також відомостей про вартість спірного майна, що унеможливлює перевірку апеляційним судом розміру судового збору, який необхідно сплатити за подання апеляційної скарги, апелянту необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання апеляційної скарги, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна) та сплатити його у розмірі 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості майна.
За таких обставин апелянту необхідно сплатити судовий збір за одну вимогу майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру на рахунок за наступними реквізитами:
Реквізити рахунку сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у Волин.обл/м.Луцьк /22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371;
банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
рахунок отримувача: [рахунок приховано];
призначення платежу: 101; _____/;реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний податковий орган і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір; на рішення суду від 26 серпня 2026; справа № 155/1/26; Волинський апеляційний суд.
Відповідна квитанція (оригінал) або квитанції (оригінали) мають бути подані до апеляційного суду.
У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог частини 2 статті 357 Цивільного процесуального кодексу України до поданої апеляційної скарги слід застосувати положення статті 185 цього Кодексу та залишити апеляційну скаргу без руху.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником Богоносом Ігорем Михайловичем, на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2026 року та на додаткове рішення Горохівського районного суду Волинської області від 08 вересня 2026 року у даній справі залишити без руху, надавши строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі невиконання вимоги суду в зазначений строк апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя