УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 718/2437/25
провадження № 61-12662ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Чернівціобленерго», про визнання недійсним повідомлення та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати недійсним, з моменту підписання, повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія») від 21 липня 2025 року № 12.2/2017 про розірвання договору з позивачем про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 липня 2025 року;
зобов`язати відповідача поновити купівлю у споживача електричної енергії за «зеленим тарифом» встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах та в порядку, передбаченому договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з.
Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівців від 03 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання одностороннього правочину недійсним скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Визнано недійсним правочин ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» щодо односторонньої відмови від договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим тарифом» приватним домогосподарством від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з, оформлений листом від 21 липня 2025 року вих. № 12.2/2017.
Змінено мотивувальну частину рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 03 червня 2026 року щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про спонукання виконати умови договору, викладено її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Здійснено перерозподіл та розподіл судових витрат.
У жовтні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є: визнання недійсним повідомлення; зобов`язання поновити купівлю у споживача електричної енергії.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Враховуючи зазначене вище постанова Чернівецького апеляційного суду від 02 жовтня 2026 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справах незначної складності (малозначних), підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Обґрунтовуючи необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносин, заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо розмежування компетенції постачальника універсальних послуг та оператора системи розподілу при вирішенні питання про наявність підстав для припинення дії договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим тарифом», а саме, чи вправі суд покладати на постачальника тягар доведення дійсного технічного стану об`єкта споживання всупереч відомостям чинного та не оскарженого окремо паспорта точки розподілу/передачі.
Водночас, в цій справі Чернівецький апеляційний суд встановив на підставі доказів фактичні обставини, а саме, що не дивлячись на внесення змін до паспорта точки розподілу/передачі об`єктом споживача, де вказано земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089 із генеруючою установкою, на вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , який, відповідно до висновку експерта, побудований з дотриманням відповідних норм та правил. Тому, оскільки відсутність житлового будинку на земельній ділянці, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089, в судовому засіданні відповідачем та третьою особою не спростована, апеляційний суд виснував, що ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» належними та допустимими доказами не довело наявності підстав, визначених абзацом п`ятим пункту 11.3.8 розділу XI ПРРЕЕ, з якими пов`язується право постачальника універсальних послуг на односторонню відмову від договору, а саме втрата статусу «приватне домогосподарство» об`єкта споживача і у зв`язку із цим права на «зелений тариф».
За наведених обставин, слід дійти висновку, що довід касаційної скарги про наявність, на переконання заявника, підстав для формування Верховним Судом єдиної правозастосовчої практики, зводиться до переоцінки доказів щодо підстав для припинення із споживачем договірних правовідносин, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Чернівціобленерго», про визнання недійсним повідомлення та зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк