УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 757/46097/25-ц
провадження № 61-12073ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про розкриття Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року Головне управління Державної податкової служби
у Запорізькій області звернулося до суду із заявою про розкриття Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичної особи ОСОБА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року, в задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області відмовлено.
07 серпня2026 року Головне управління Державної податкової служби
у Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2026 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року повернено заявнику.
16 вересня 2026 року Головне управління Державної податкової служби
у Запорізькій області повторно подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року.
За змістом статей 185, 393 ЦПК України повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Натомість, обставини, які стали підставою для повернення касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2026 року існувати не перестали.
У касаційній скарзі Головне управління Державної податкової служби
у Запорізькій області повторно посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Суд повторно звертає увагу заявника, що практика у справах про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю є широкою.
Незгода заявника із висновками Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах не є підставою для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Враховуючи викладене, Головне управління Державної податкової служби
у Запорізькій області не врахувавши викладені у вказаній ухвалі роз`яснення, повторно подало касаційну скаргу не вказавши підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення передбаченого статтею 389 ЦПК України.
Об`єктивних перешкод для виконання роз`яснень викладених в ухвалі Верховного Суду від 27 серпня 2026 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області не навело та Верховний Суд їх не встановив.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Оскільки заявником при зверненні вдруге до Верховного Суду із касаційною скаргою на ті самі судові рішення не було усунено обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2026 року (провадження № 61-10538ск26), вдруге подана та оформлена в аналогічний спосіб касаційна скарга у цій справі також підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Керуючись статтями 43, 44, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби
у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року визнати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун