УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа 756/6628/20
провадження № 61-11676ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 25 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коберська Олена Юріївна, про визнання недійсними правочинів, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
06 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору, роз`яснено, що позивач не є стороною правочинів, які вона просить суд визнати недійсними, а відтак у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» не є споживачем та не підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі указаного Закону.
Звертаючись із касаційною скаргою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 як на підставу для звільнення від сплати судового збору повторно посилається на статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, вказує, що заявник була вимушена виїхати з України та тимчасово перебуває у Канаді, не працює та не отримує доходів, тому звертається із клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір».
У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 367/862/19 вказано, що: «відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір)».
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.
Підтвердження майнового стану особи потребує комплексного дослідження у сукупності наданих доказів, якими можуть бути: витяг про доходи з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, довідки про наявність, або відсутність відкритих рахунків у банківських установах та суми розміщених на них коштах, декларація платника податків, інші документи, які підтверджують майновий стан особи.
Враховуючи викладене, представнику заявника необхідно надати докази сплати судового збору або докази, на підтвердження майнового стану заявника для наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаного недоліку.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року залишити без руху та надати для усунення зазначених недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун