Номер провадження: 22-ц/813/6238/26
Справа № 947/27569/25
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
08.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),
Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря: Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
встановив:
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 вищевказаний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.07.2025 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, а після ІНФОРМАЦІЯ_3 - у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2026.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, у строк передбачений ст. 354 ЦПК України, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.03.2026, та ухвалою від 22.06.2026 справу призначено до розгляду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
08.10.2026 до канцелярії Одеського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.
В обгрунтування вказаної заяви зазначає, що позивачкою у справі є колишня дружина ОСОБА_2 , батьком якої є ОСОБА_5 , який протягом тривалого часу працював суддею Апеляційного суду Одеської області та був професійно пов`язаний із суддівським корпусом цього суду. Зазначає, що між батьком позивачки та суддями, визначеними до розгляду цієї справи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , існують тривалі професійні взаємозв`язки, сформовані протягом багаторічної спільної роботи в одному суді, які не обмежувалися виключно службовими контактами. Крім того, після припинення здійснення правосуддя ОСОБА_5 протягом тривалого часу здійснював керівництво в системі Національної школи суддів України, у діяльності якої судді, що входять до складу колегії, брали участь як викладачі та/або слухачі відповідних навчальних заходів.
В судовому засіданні, призначеному на 08.10.2026, ОСОБА_1 надала особисті пояснення, вказану заяву не підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи вказаної заяви про відвід, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України.
Частиною 3 статті 39 ЦПК України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
З огляду на зміст частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим з наданням доказів щодо упередженості судді.
Зміст заяви ОСОБА_2 про відвід колегії суддів не свідчтить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу судді, а зводиться до засвідчення факту недовіри колегії суддів.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 43).
При цьому, у контексті об`єктивного критерію при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначені умови виконання професійних обов`язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
Проте, право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований з посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.
Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.
Несприятлива позиція суду особами, які беруть участь у справі, з питань права, сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах. Припущення не є підставою для задоволення заяви про відвід.
Разом з тим, заявником, на підтвердження доводів упередженості колегії суддів належних та допустимих доказів не надано і матеріалами справи таких обставин не встановлено, а тому доводи, які ґрунтуються виключно на суб`єктивній оцінці заявника, не можуть бути підставою для відводу колегії суддів.
На думку колегії суддів, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами.
Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, ОСОБА_2 не наведено доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про упередженість та необ`єктивність колегії суддів у цивільній справі №947/27569/25.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає заявлений відвід необгрунтованим, відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 40 ЦПК України.
Керуючись ст. 36, 40, ч. 2 ст. 258, ст. 261 ЦПК України, суд
ухвалив:
Визнати відвід ОСОБА_2 заявлений колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М. необгрунтованим, та продовжити розгляд справи.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.М. Таварткіладзе