Номер провадження 4-с/754/107/26
Справа № 754/2455/24
У Х В А Л А
Іменем України
09 жовтня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , боржник: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на дії державного виконавця Голосіївського відділу у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із зазначеною вище скаргою.
В обґрунтування скарги зазначає, що Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.06.2026 по справі № 754/2455/24, виправлені помилку в додатковій постанові Київського апеляційного суду від 03.03.2025. Зазначено, що вважати правильним, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди була задоволена на 15% замість 5% (3000грн х100/20000 = 15 від суми позовних вимог). Тому з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної у розмірі 181,68грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 272,53грн. Станом на 23.08.2026 виконавець не виніс постанову про примусове виконання ухвали Київського апеляційного суду від 22.06.2026, тобто порушив права ОСОБА_1 . Тому просить визнати бездіяльність державного виконавця та поновити його порушене право.
Ухвалою суд від 08.09.2026 скаргу призначено до розгляду.
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутності, просив задовольнити повністю.
Голосіївський відділ у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду свого представника не направили, будь-яких пояснень, заяв або клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов до такого.
Стаття 447-1 ЦПК України регламентує, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 60грн 56коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 90грн 84 коп.
22.06.2026 ухвалою Київського апеляційного суду постановлено про виправлення помилок зазначених у додатковій постанові Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року. Суд постановив: Виправити арифметичну помилку у додатковій постанові Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року та вважати написаним правильно, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди була задоволена на 15 % замість 5 % (3 000грн * 100 /20 000грн = 15% від суми позовних вимог), тому з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 181грн 68коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 272грн 53коп.
Як вбачається зі скарги, Голосіївський відділ у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України станом на 23.08.2026 не постановив постанову про примусове виконання ухвали Київського апеляційного суду 22.06.2026.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Стаття 129-1 Конституції України, регламентує, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Статтею 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».
У силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен здійснювати виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання ухваленого судового рішення, що набрало законної сили.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання ст. 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).
Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції. Стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 453 ЦПК України передбачено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Отже враховуючи, що суду не надано доказів виконання Голосіївським відділом у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України приписів Закону України «Про виконавче провадження», суд, дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 260, 263, 352, 353, 450, 451ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 , боржник: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на дії державного виконавця Голосіївського відділу у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.
Визнати бездіяльність Голосіївського відділу у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неправомірною.
Зобов`язати Голосіївський відділ у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення, поновивши порушене право ОСОБА_1 .
Зобов`язати Голосіївський відділ у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомити про виконання ОСОБА_1 і суд не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена та підписана 09.10.2026 у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя В. В. Бабко