Ухвала № 140460160 у справі № 566/1502/20 від 08.10.2026

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 566/1502/20

Провадження № 22-ц/4815/872/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 адвоката Вєтрової О.В. на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2021 року, ухваленого в складі судді Феськова П.В., дата складання повного тексту рішення 05 жовтня 2021 року, у справі № 566/1502/20

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування особи на утриманні.

Заява обґрунтована тим, що є дочкою померлого в результаті ДТП ОСОБА_3 та перебувала на його утриманні. Є інвалідом ІІІ групи загального захворювання - хронічне психічне захворювання, внаслідок чого отримує соціальну допомогу. За життя батько отримував пенсію, що була основним доходом сім`ї. Вона проживала разом з батьком, інші родичі з ними не проживали, оскільки члени сім`ї померли раніше. Розмір виплат соціальної допомоги не забезпечує їй прожиткового мінімуму.

Після смерті батька вона втратила годувальника та особу, яка у сім`ї займалась побутом, вела господарство, купляла продукти харчування та ліки для неї. У зв`язку з втратою батька, який її утримував завдяки своїй пенсії та допомозі у побуті та по господарству, у неї виникла необхідність в отриманні допомоги по втраті годувальника.

Вказує, що вона має право на пенсію по втраті годувальника та з цим питанням зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Однак їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю відомостей про її утримання батьком. Встановлення даного факту їй необхідно для оформлення пенсії та отримання додаткового доходу для належного існування.

Враховуючи наведене просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме - її перебування на утриманні батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні - задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 на утриманні батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 , але вважає, що рішенням суду порушено його права та інтереси, подав до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, під час розгляду справи судом неправильно встановлені обстави, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволення вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки МТСБУ, виплативши ОСОБА_1 страхове відшкодування у зв`язку із втратою годувальника (загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_3 ), звернулося до нього, як водія автомобіля за участі якого сталося ДТП, із позовними вимогами про стягнення грошових коштів в порядку регресу. Вказує, що оскаржуване рішення вплинуло на його права, свободи, інтереси та обов`язки незважаючи на те, що він не був залучений до розгляду справи в якості заінтересованої особи і не знав про день та час розгляду справи.

Покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Установлено, що 30 серпня 2019 року на автомобільній дорозі М-19 Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Chevrolet Aveo", р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 загинув на місці події.

ОСОБА_1 являється донькою померлого ОСОБА_3 . (а.с.10)

Вона має інвалідність ІІІ групи загального захворювання (розумова відсталість), що підтверджується копією виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія АВ №0306364 від 08.04.2014 року. (а.с.11)

Заявниця зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з питанням нарахування пенсії по втраті годувальника, однак їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю відомостей про її утримання батьком.

З довідок про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 від 09.11.2020 року № 345/1 та №345 вбачається, що станом на 30.08.2019 року склад сім`ї заявника - заявник та її батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а станом на 27.10.2020 року за вказаною адресою зареєстрована лише заявник - ОСОБА_1 .

Встановлення даного факту заявниці необхідно для реалізації права на отримання пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кульчицьким О.С. про встановлення факту перебування особи на утриманні - залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Кульчицькому О.С. право на звернення до суду із заявою у порядку позовного провадження.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2021 року ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2021 року - скасовано.

Справу повернуто до Млинівського районного суду Рівненської області для продовження розгляду.

Задовольняючи вимоги заяви суд першої інстанції керувався тим, що заявницею надані належні та допустимі докази на підтвердження факту її знаходження на утриманні батька.

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 2 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Таким чином, наведеною нормою передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов. Тобто, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому ст. 352 ЦПК України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17).

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Відкривши апеляційне провадження і призначивши справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції забезпечив право заявника на перевірку його аргументів, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_2 .

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 не був учасником справи (заінтересованою особою) у правовідносинах між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька ОСОБА_3 , який загинув внаслідок ДТП 30 серпня 2019 року для нарахування пенсії по втраті годувальника.

Доказів наявності спору про право між ОСОБА_1 та ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області, матеріали справи не містять, навпаки судовим рішення встановлено відсутність спору про право.

Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить про те, що заявник не наводить жодного аргументу, за яких апеляційний суд мав би встановити порушення його прав чи обов`язків оскаржуваним рішенням.

В апеляційній скарзі лише зазначено, що на даний час у провадженні суду перебуває цивільна справи за позовом МТСБУ до ОСОБА_2 , як до водія автомобіля за участі якого сталося ДТП, про стягнення грошових коштів в порядку регресу.

Отже, наявність у ОСОБА_2 боргових зобов`язань перед МТСБУ, з приводу чого в суді розглядається інший спір не вказує на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов`язки останнього, оскільки скаржник є учасником інших правовідносин, відмінних від тих, що виникли між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Не залучення до участі у розгляді заяви про встановлення факту перебування утриманні водія, який був учасником ДТП внаслідок якої загинув годувальник, не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права або про вирішення питання про права і обов`язки особи, яка не приймала участі у розгляді справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не надав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов`язки. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду жодних висновків щодо прав та обов`язків скаржника не міститься і таке питання судом першої інстанції взагалі не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 статті 362 ЦПК України, у зв`язку із чим відсутні підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 268, 362, 374, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 адвоката Вєтрової О.В. на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту перебування особи на утриманні закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08.10.2026 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Хилевич С.В.

Шимків С.С.