справа № 208/5792/26
провадження № 2-з/208/159/26
УХВАЛА
(про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову)
08 жовтня 2026 р. м. Кам`янське
Суддя Заводського районного суду міста Кам`янського Кузнєцова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут», Департаменту житлово - комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -
ВСТАНОВИЛА:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут», Департаменту житлово - комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 14.05.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А.
Ухвалою від 22.05.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
07.10.2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заборони вчинення будь-яких реєстраційних та інших дій.
Подана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок фактично перебуває в аварійному стані, проте через бездіяльність відповідачів йому ані надається офіційний статус аварійного будинку, ані здійснюються роботи з його капітального ремонту, що загрожує обвалом будинку та створює небезпеку для життя та здоров`я його мешканців. Позивачу стало відомо про наміри відповідачів здійснити приховане відчуження нежитлових приміщень першого поверху будинку, що на його думку може суттєво ускладнити виконання майбутнього рішення суду. Також посилається на те, що будь-які роботи приватних осіб в умовах розмитого фундаменту призведуть до обвалу будинку та унеможливлять проведення призначеної у рамках кримінального провадження експертизи. Вважає, що накладення арешту є співмірним із заявленими позовними вимогами.
З огляду на вищевикладене, просить забезпечити позов шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно - адміністратвну будівлю та всі її приміщення (зокрема, приміщення першого поверху, БТІ та пожежного виходу) за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити Відповідачам 1, 2, 3 вчиняти дії щодо відчуження, приватизації, передачі в оренду, продажу на аукціоні (в тому числі через систему Prozorro) продаж зазначених нежитлових приміщень до винесення остаточного рішення у цій справі;
- заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєжстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни власника, обтяження, оренди, поділу або зміни юридичного статусу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ;
- забезпечити цивільний позов до Відповідачів - 1, 2, 3 на суму 985000,00 грн.;
- заборонити КП КМР «Добробут» та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні чи інші ремонтні роботи до завершення судової експертизи.
Також в тексті заяви про забезпечення позову міститься клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання вказаної заяви на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.10.2026 року заяву про забезпечення позову передано у провадження судді Кузнєцової А.С.
Зміст і форма заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Розгляд заяви проведено в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Суддя, оцінивши підставність доводів позивача, враховуючи, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, - приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Отже, інститут забезпечення позову в цивільному процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, метою цього інституту є хоча й негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Отже, можна констатувати, що забезпечення позову як процесуальний механізм може мати дві різні мети: 1) гарантувати дійсну реалізацію матеріально-правової вимоги заявника (наприклад, арешт витребуваної позивачем індивідуально визначеної речі через загрозу її знищення); 2) бути спрямованим на превенції шкоди і збитків (наприклад, забезпечувати тимчасову заборону випускати продукцію у зв`язку з наявністю загрози заподіяння цим самим значної шкоди заявнику).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується:
- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору;
- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками;
- можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19.
Види забезпечення позову визначені у статті 150 ЦПК України.
Так, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Перелік заходів забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Верховний Суд в своїй постанові від 19.02.2021 року у справі № 643/12369/19 зауважує, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
У постановах Верховного Суду неодноразово висловлювалась позиція, відповідно до якої констатувалось, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21) зазначено, що «у статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
В провадженні суду перебуває цивільна справа про визнання бездіяльності відповідачів щодо утримання будинку протиправною, зобов`язання відповідачів провести капітальний ремонт фундаменту та міжбудинкових мереж, стягнення з відповідачів солідарно 1 000 000 гривень матеріальної шкоди та 500 000 гривень моральної шкоди.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що в нього є відомості про наміри відповідачів здійснити приховане відчуження нежитлових приміщень першого поверху будинку, що може ускладнити виконання майбутнього рішення суду та просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на вказані приміщення, встановлення заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо них, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни власника, обтяження, оренди, поділу або зміни юридичного статусу об`єкта нерухомого майна, а також встановлення заборони КП КМР «Добробут» та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні чи інші ремонтні роботи до завершення судової експертизи.
Беручи до уваги обставини справи, пов`язаність і співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, можливість обраних позивачем заходів забезпечення позову, забезпечити виконання рішення суду в майбутньому, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.
В поданому позивачем позові не порушується питання спірності будь-яких прав на нежитлові приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_2 , вимоги щодо зобов`язання проведення капітального ремонту житлового будинку та стягнення матеріальної та моральної шкоди не залежать від підстав та порядку володіння, користування і розпорядження окремими приміщення вказаного будинку та не забезпечується обмеженням таких правомочностей власника, управителя будинку.
Обрані позивачем заходи забезпечення позову є такими, що не спрямовані на досягнення мети інституту забезпечення позову - забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Крім того, заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними із предметом позову, що перебуває у провадженні суду.
Відповідно до частин шостої - сьомої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 150 - 153, 157 ЦПК України, суддя,-
УХВАЛИЛА :
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут», Департаменту житлово - комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України, ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України, ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя А. С. Кузнєцова