ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Справа № 500/4834/25
09 жовтня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Військової частини НОМЕР_1 про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Тернопільського окружному адміністративному суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі №500/4834/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 30.10.2020 по 18.07.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" ОСОБА_1 з 30.10.2020 по 18.07.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, за період з 30.10.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, за період з 30.10.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 рік.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
23.09.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_4 надійшла заява про роз`яснення судового рішення, в якій з урахуванням уточнень від 23.09.2026, представник просить:
роз`яснити порядок виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 500/4834/25 у частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України щодо перерахунку та виплати компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток, а саме:
- чи покладає рішення суду на Військову частину НОМЕР_4 обов`язок безпосередньо здійснити виплату компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік позивачу, який у спірний період проходив строкову службу у Військовій частині НОМЕР_4 та з неї не звільнявся, чи обов`язок Військової частини НОМЕР_4 обмежується проведенням перерахунку щомісячного грошового забезпечення за період з 30.10.2020 по 18.07.2022 та направленням оновленого грошового атестата (довідки про виплачені суми) до Військової частини НОМЕР_3 , у якій позивач проходив службу на момент звільнення 08.04.2025, для здійснення остаточних розрахунків;
- з урахуванням того, що у період з 30.10.2020 по 18.07.2022 позивач проходив строкову військову службу, чи підлягає обчисленню компенсація за невикористані дні відпустки за 2022 рік виходячи з тривалості відпустки, визначеної для військовослужбовців строкової служби відповідно до статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (10 календарних днів за весь період строкової служби), чи виходячи з тривалості щорічної основної відпустки (30 календарних днів), передбаченої для військовослужбовців за контрактом;
роз`яснити порядок виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/4834/25 у частині застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, та врахування додаткової винагороди за Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік, а саме:
- на підставі якого нормативно-правового акту (Порядку № 100 чи Інструкції МВС № 200 та Постанови КМУ № 704) підлягає обчисленню середньоденне забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки при виконанні даного рішення суду;
- у разі застосування Порядку № 100, чи підлягають включенню до розрахункового доходу фактично виплачені суми додаткової винагороди за Постановою КМУ № 168 за відповідні місяці у повному обсязі, чи лише за дні фактичного виконання бойових (спеціальних) завдань у розрахунковому періоді, та як визначається розрахунковий період
В обґрунтування вказаної заяви, щодо порядку та суб`єкта виконання рішення в частині перерахунку компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, представник вказує, що ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у Військовій частині НОМЕР_4 у період з 30.10.2020 по 09.04.2023. З 10.04.2023 ОСОБА_1 було прийнято на військову службу за контрактом у цій же частині. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 21.06.2023 № 175, ОСОБА_1 було переведено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ). Звільнення ОСОБА_1 у запас за станом здоров`я відбулося лише 08.04.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_3 № 105.
Зазначає, що таким чином, у спірний період (з 30.10.2020 по 18.07.2022) ОСОБА_1 проходив строкову службу та з Військової частини НОМЕР_4 не звільнявся. Нарахування та виплата компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні Військовою частиною НОМЕР_4 у спірний період не здійснювалися і здійснюватися не могли. Фактичний нарахунок та виплата такої компенсації проводилися Військовою частиною НОМЕР_3 при остаточному звільненні позивача 08.04.2025. Оскільки Військова частина НОМЕР_4 не володіє відомостями про займану позивачем посаду, вислугу років та складові грошового забезпечення на момент звільнення у Військовій частині НОМЕР_3 , виникає невизначеність щодо того, чи зобов`язана Військова частина НОМЕР_4 безпосередньо виплачувати таку компенсацію, чи обов`язок Військової частини НОМЕР_4 полягає у проведенні перерахунку щомісячних складових грошового забезпечення за період з 30.10.2020 по 18.07.2022 та направленні оновленого грошового атестата (довідки про виплачені суми) до Військової частини НОМЕР_3 для здійснення остаточних розрахунків органом, у якому військовослужбовець перебував на обліку на момент звільнення.
Щодо врахування статусу позивача як військовослужбовця строкової служби та норм спеціального закону про надання відпусток при обчисленні компенсації за 2022 рік вказує, що спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок надання відпусток військовослужбовцям, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зокрема стаття 10-1).
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", щорічна основна відпустка тривалістю від 30 календарних днів надається військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій службі.
Натомість порядок та тривалість надання відпусток військовослужбовцям строкової військової служби врегульовано іншими нормами зазначеної статті, за якими військовослужбовцям строкової військової служби надається відпустка тривалістю 10 календарних днів за весь період проходження строкової служби.
Зазначає, що оскільки у спірний період 2022 року (до 18.07.2022) ОСОБА_1 мав статус саме військовослужбовця строкової військової служби, під час виконання рішення суду в частині проведення перерахунку компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік виникає суттєва невизначеність: чи підлягає компенсація обчисленню виходячи з тривалості відпустки, встановленої статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для військовослужбовців строкової служби (10 календарних днів за весь період строкової служби), чи виходячи з тривалості щорічної основної відпустки (30 календарних днів), як для військовослужбовців за контрактом.
Щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, та врахування додаткової винагороди за Постановою КМУ № 168 при обчисленні компенсації за відпустку вказує, що суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_4 перерахувати компенсацію за невикористані дні відпустки за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди за Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
При виконанні даного пункту рішення виникає суперечність між спеціальними нормативно-правовими актами МВС/НГУ (Постанова КМУ № 704 від 30.08.2017 та Інструкція № 200 від 15.03.2018), які регламентують нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям НГУ виходячи з окладів за займаною посадою, та загальним Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, який передбачає обчислення середньоденного виплаченого доходу виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи (служби).
Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 Постанови КМУ № 168 та наказу МВС України від 01.09.2023 № 729 (а також наказу Командувача НГУ від 29.03.2022 № 89), додаткова винагорода виплачується військовослужбовцям у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, а не за кожен календарний день місяця за замовчуванням.
Зазначає, що у зв`язку з цим виникає невизначеність щодо розрахункового алгоритму: чи підлягає обчислення середньоденного забезпечення для розрахунку компенсації за відпустку здійсненню відповідно до Порядку № 100 за останні 12 місяців служби (із включенням додаткової винагороди за Постановою № 168 у повному фактично виплаченому обсязі), чи розрахунок здійснюється за місячним грошовим забезпеченням відповідно до Інструкції № 200 та Постанови № 704 з урахуванням виплат за конкретні дні виконання завдань.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У постанові від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.
Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз`ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.
Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз`яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.
Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Верховним Судом у постанові від 14 липня 2026 року у справі №2а-7843/10/1370 зазначено, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.
Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Верховний Суд у постанові від 14 березня 2024 року у справі № 380/15190/22 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Проаналізувавши рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі №500/4834/26 у взаємозв`язку з мотивами поданої відповідачем заяви про його роз`яснення, суд доходить висновку, що доводи відповідача не стосуються питання незрозумілості/нечіткості цього рішення суду. Суд зауважує, що в межах розгляду даного адміністративного позову судом надавалась оцінка щодо наявного права позивача на отримання грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а також включенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 рік.
Розглядаючи подану заяву суд встановив, що остання не містить чітких посилань на те, що певні частини рішення суду від 14 листопада 2025 року у справі №500/4834/25 викликають труднощі в їх розумінні.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду є вмотивованим і зрозумілим. Вказані Закони України та нормативно-правові акти якими керувався суд при вирішенні позову, містять чіткий порядок виконання, у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду зазначено усі обставини справи та мотиви, які суд врахував при прийнятті рішення, і положення Закону, яким він керувався з огляду на об`єкт порушеного права.
Натомість, заявник просить суд роз`яснити власне не саме рішення, а необхідність вчинення відповідачем певних дій на його виконання.
Суд звертає увагу, що порушені заявником у заяві питання фактично полягають у наданні юридичної консультації, що виходить за межі повноважень суду та є недопустимим з точки зору КАС України, оскільки суд не є тим органом, який уповноважений надавати такого виду роз`яснення та консультацій. При цьому, дані питання не були предметом розгляду справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для роз`яснення рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/4834/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Рішення суду у даній справі набрало законної сили 17.03.2026.
Вказаним рішенням зобов`язано Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022 рік, тому саме вказаній військовій частині слід нарахувати і виплатити таку компенсацію.
При цьому, кількість днів відпустки у 2022 році за яку слід виплатити компенсацію не є спірним так як не було предметом позову, її слід визначати за інформацією кадрової служби Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, якою і вівся відповідний облік у 2022 році.
Порядок та спосіб розрахунку грошового забезпечення для нарахування виплати компенсації з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 також не був предметом спору та має проводитись Військовою частиною НОМЕР_4 Національної гвардії України на підставі положень чинного законодавства на момент звільнення зі служби.
Також слід враховувати, що у 2022 році щомісячно нараховувалась лише додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн, інші розміри винагороди залежали від кількості днів участі військовослужбовця у виконанні бойових завдань, тощо, та не є щомісячним постійним доходом який враховується при розрахунку грошового забезпечення.
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що питання які викладено у заяві про роз`яснення судового рішення не були спірними та не досліджувались судом під час розгляду справи. При виконанні рішення боржник зобов`язаний дотримуватись положень законодавства які регулюють спірні правовідносини. Конкретна сума недоплачених коштів та порядок їх розрахунку не були предметом розгляду у даній справі, а тому, розмір таких нарахованих коштів може бути оскаржений позивачем шляхом звернення до суду із окремим позовом.
Враховуючи наведене, заява про роз`яснення судового рішення від 14 листопада 2025 року у справі №500/4834/25 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 254, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України про роз`яснення судового рішення від 14 листопада 2025 року у справі №500/4834/25.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 09 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя Баб`юк П.М.