КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Унікальний номер справи № 759/16248/25 Головуючий у суді першої інстанції - Твердохліб Ю.О.
Апеляційне провадження № 22-з/824/1186/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» про захист прав споживачів,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Фірми «Т.М.М.» про захист прав споживачів.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано дії Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю протиправними та незаконними, що виявились у наданні ОСОБА_1 рахунку від 04 лютого 2025 року № 2Чаад_кв.095/1.2025, у якому вказано тариф 15,39 грн/кв. м, замість єдиного за домовленістю сторін письмово погодженого сторонами тарифу 3,50 грн/кв. м, що суперечить п. п. 3.5, 7.5, 7.6 договору від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13, п. 3 додаткової угоди № 1 від 11 червня 2014 року до договору від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Зобов`язано Фірму «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю надати ОСОБА_1 рахунок № 2Чаад_кв.095/1.2025 відповідно до додаткової угоди № 1 від 11 червня 2014 року до договору від 14 лютого 2014 року № 95ж/Ч2-13 з узгодженим тарифом 3,50 грн/кв. м.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою на користь держави судовий збір у сумі 1 937,92 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду відповідач ТОВ Фірма «Т.М.М.» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ Фірма «Т.М.М.» задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У своїй апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ Фірма «Т.М.М.» просив, крім іншого, вирішити питання про розподіл судових витрат. У апеляційній скарзі також вказаний розмір витрат на правову допомогу - 4500 грн, та долучено докази понесення цих витрат.
24 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ТОВ Фірма «Т.М.М.», подана адвокатом Подрезом О.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу (сформована в системі «Електронний суд» 23 вересня 2026 року).
Посилаючись на те, що питання розподілу витрат на правову допомогу залишилось невирішеним, заявник просить стягнути із позивача 4500 грн судових витрат, понесених на правову допомогу під час розгляду справи у апеляційному суді. Зазначає, що необхідні докази було долучено безпосередньо до апеляційної скарги.
30 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли заперечення позивача ОСОБА_1 щодо заявлених витрат (сформовано в системі «Електронний суд» 26 вересня 2026 року).
Позивач заперечує проти заявленої ТОВ «Фірма «Т.М.М.» суми 4500 грн витрат на професійну правничу допомогу та просить суд відмовити у їх стягненні з позивача в тому числі і з огляду на шаблонний та фактично тотожний характер апеляційної скарги у справі №759/16248/25 у порівнянні з апеляційними скаргами у справах №№ 759/16248/25, 759/16254/25, 759/15704/25 та 759/29574/25, які додаються до заперечень, оскільки апеляційні скарги мають спільний, фактично шаблонний текстовий та аргументаційний каркас, який переноситься з однієї справи до іншої з мінімально необхідною адаптацією реквізитів конкретної справи.
Вказує, що Порівняння апеляційних скарг представника Фірми «Т.М.М.» - ТОВ адвоката О.О. у справах №№ 759/16248/25, 759/16254/25, 759/29574/25 та 759/15704/25 свідчить про систематичне відтворення одного і того ж текстового та арументаційного шаблону.
Позивач наголошує, що він не заперечує проти права ТОВ «Фірма «Т.М.М.» укладати договори з адвокатами та визначати розмір гонорару на власний розсуд. Заперечення стосується виключно того, що погоджена між відповідачем та його адвокатом сума 4500,00 грн не може автоматично трансформуватися в обов`язок позивача компенсувати її без належного доказування фактичного обсягу, необхідності та співмірності відповідних витрат саме у цій справі.
У разі якщо суд дійде іншого висновку щодо самого права відповідача на компенсацію витрат, позивач просить суд, як альтернативну вимогу, істотно зменшити заявлену суму до розміру, який буде доведений як фактично наданий, необхідний, обґрунтований, розумний та співмірний конкретному спору.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, апеляційний суд дійшов висновку, що заява ТОВ «Фірма «Т.М.М.» підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Частиною 3 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ухвалюючи по справі судове рішення про задоволення апеляційної скарги, суд не вирішував питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, понесених ними на правову допомогу.
Разом з цим, як видно із матеріалів справи, відповідач ТОВ «Фірма «Т.М.М.» поніс витрати на правову допомогу під час розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Про стягнення судових витрат відповідач заявив безпосередньо у апеляційній скарзі.
На підтвердження розміру понесених ТОВ «Фірма «Т.М.М.» витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги суду надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 16 лютого 2026 року, укладеного між ТОВ «Фірма «Т.М.М.» та АО «Наша справа» в особі голови об`єднання Подреза О.О. (т. 1, а.с. 210-211); копію додаткової угоди до договору від 16 лютого 2026 року (т. 1, а.с. 211, зв.); копію додаткової угоди до договору від 03 березня 2026 року (т. 1, а.с. 212); ордер серії ВТ №1077285, виданий 13 квітня 2026 року (на підставі договору від про надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року) адвокатом Подрезом О.О. на представництво інтересів ТОВ «Фірма «Т.М.М.» у Київському апеляційному суді (т. 1, а.с. 213); копію акту прийому-передачі виконаних робіт №23а від 14 квітня 2026 року (по справі №759/16248/25) на суму 4500 грн (т. 1, а.с. 216).
Отже, із долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що ТОВ «Фірма «Т.М.М.» понесло витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ТОВ «Фірма «Т.М.М.» на професійну правничу допомогу, ураховує, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Фірма «Т.М.М.» про стягнення судових витрат та вважає за необхідне прийняти постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фірма «Т.М.М.» судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 4500 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи заперечень позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, заяву про стягнення судових витрат зроблено безпосередньо у апеляційній скарзі, докази на підтвердження своїх вимог долучено до апеляційної скарги. Розмір витрат підтверджується наданими позивачем доказами, є обґрунтованим та відповідає складності справи та наданим адвокатом послугам.
Апеляційний суд зауважує, що наявність у провадженні апеляційного суду аналогічних судових справ за участю тих самих сторін щодо подібних правовідносин не спростовують факт надання адвокатом правової допомоги відповідачу у даній конкретній справі, ініційованій ОСОБА_1 , зокрема, шляхом аналізу матеріалів справи, підготовки та подачі апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 141, 270, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (код ЄДРПОУ 14073675) витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома