справа № 462/7061/26
УХВАЛА
09 жовтня 2026 року м. Львів
суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності та стягнення компенсації за частку транспортного засобу,
в с т а н о в и в:
08.10.2026 року в суді зареєстровано заяву, яку подала представниця ОСОБА_1 , про забезпечення позову, в якій просить задоволити заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації за частку транспортного засобу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; накласти заборону ОСОБА_2 , а також будь яким іншим третім особам вчиняти будь які дії щодо відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору, а саме земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:1450 площею 0, 0348 га та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 169, 2 кв.м.
Як обгрунтування необхідності забезпечення позову зазначає, що у провадженні Залізничного районного суду м.Львова знаходиться справа №462/7061/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації за частку транспортного засобу та зустрічним позовом ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Предметом зустрічного позову є поділ придбаного за час шлюбу житлового будинку та земельної ділянки. Зважаючи на неможливість домовитися про поділ спільного майна, набутого за час шлюбу, високу ймовірність позивачем за первісним позовом відчужити (продати, подарувати, тощо) третім особам без згоди відповідачки за первісним позовом спільного майна, у ОСОБА_1 є обгрунтовані підстави вважати, що спільно набуте майно може бути відчужене.
Заява про забезпечення позову розглядається згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 151 ЦПК України передбачено вимоги до форми і змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, така повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно із ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
В провадженні суду перебуває цивільна справа № 462/7061/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом спільної сумісної власності та стягнення компенсації за частку транспортного засобу.
Після відкриття провадження у цій справі, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якій позивачка за зустрічним позовом просила визнати земельну ділянку з кадастровим номером 46233683300:01:002:1450 площею 0,0348 га та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 169,2 кв.м., спільним сумісним майном подружжя; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити земельну ділянку з кадастровим номером 46233683300:01:002:1450 площею 0,0348 га та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 169,2 кв.м. у власність ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності.
Питання про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним не вирішене, судові засідання у справі відкладалися за клопотаннями представників сторін.
Таким чином судом встановлено, що вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду не об`єднувалися в одне провадження із первісним позовом, а заходи забезпечення які просить застосувати ОСОБА_1 , стосуються та виникли із приводу нерухомого майна, а саме земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_1 , яка згідно територіального поділу міста Львова на райони не належить до Залізничного району.
Виходячи із змісту заяви про забезпечення позову, у ній не зазначено пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Вимоги закону щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову є імперативними, а отже, їх додержання є обов`язковим.
Відповідно до ч.10 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявниці, як таку, що подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.
Керуючись ст. 149,153 ЦПК України,
п о с т а н о в и в:
заяву про забезпечення позову повернути ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: /підпис/ І.С. Мруць