Номер провадження: 22-ц/813/1750/26
Справа № 646/1121/24
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
06.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Драгомерецького М. М.,
суддів колегії Громіка Р. Д., Комлевої О. С.,
розглянув питання щодо заслуховування думки дитини під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
30 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якій просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі, а саме судовий збір у сумі 1 211,20 грн та витрати на правову допомогу у сумі 15 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 18 липня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2016 році відповідачка з`їхала з квартири, де вони проживали та дитина залишилася проживати разом з позивачем. З 06 жовтня 2023 року дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки квартира АДРЕСА_2 пошкоджена внаслідок ракетного удару, що відбувся 06.10.2023.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.12.2023 у справі №646/7295/23 шлюб між сторонами розірвано. З 2017 року відповідачка жодним чином не приймає участі у вихованні сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток. Відповідачка умисно ухиляється від виховання дитини та свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, матеріально не утримує дитину. Позивач забезпечує дитину продуктами харчування, одягом, всіма необхідними відповідно до віку дитини речами, піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, а також створив належні житлові умови для його повноцінного виховання і розвитку.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.
Окрім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив з`ясувати думку неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його відношення по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням особливостей даної цивільної справи, з метою повного та всестороннього дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне заслухати думки дитини в залі судового засідання за участю вчителя або психолога навчального закладу.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: - керує ходом судового процесу; - роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; - сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; - запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частині 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Предметом розгляду даної справи є вимога про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Тобто, особливість даної справи полягає в тому, що предметом судового розгляду є права та інтереси дитини та юридичні й фактичні наслідки, які настануть від вирішення судом відповідного питання. Участь в справі дітей обумовлює проведення спеціальних процедур з метою здійснення найменшого впливу та запобігання психологічного тиску на дитину в ході розгляду справи.
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
У статті 171 СК України закріплено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Частина 2 статті 171 СК України містить випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить, зокрема вирішення питання про позбавлення батьківських прав.
Принцип «забезпечення якнайкращих інтересів дитини», закріплений у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікована Україною 27.02.1991 (далі - Конвенція про права дитини), вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3).
За ст. 6 вказаної Конвенції під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган: a) визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб`єктів батьківської відповідальності; б) якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння: - упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; - у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; - надає можливість дитині висловлювати її думки; c) приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
Стаття 12 Конвенції ООН про права дитини визначає, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Думку дитини необхідно вислухати під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками (ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Таким чином, практична реалізація принципу «забезпечення якнайкращих інтересів дитини» вимагає, у тому числі, з`ясування судом думки дитини під час вирішення спорів, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 ЦПК України під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки. За ч. 3 вказаної статті суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Отже, враховуючи специфіку спірних правовідносин, предмет судового розгляду, матеріали цивільної справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність заслуховування у судовому засіданні думки дитини щодо даного спору, що виник між його батьками.
Окрім того, враховуючи категорію вказаної справи суд вважає за необхідне заслухати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю вчителя або психолога його навчального закладу.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 76-80, 149-153, 171, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справах,-
П О С Т А Н О В И В:
Заслухати у залі судового засідання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю вчителя або психолога його навчального закладу.
Зобов`язати позивача ОСОБА_1 забезпечити явку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вчителя або психолога його навчального закладу в судове засідання Одеського апеляційного суду, яке призначено на 21 жовтня 2026 року о 14 год. 00 хв.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
О.С. Комлева