Єдиний унікальний номер 205/15768/24
Номер провадження 2-з/205/1438/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2026 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана цивільна справа.
До Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 адвоката Іванченка В.П., про забезпечення вказаного позову шляхом заборони відповідачу - ОСОБА_3 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №205/15768/24 відчужувати належну йому частку у праві власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав до набрання законної сили судовим рішенням у справі №205/15768/24 вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеної частки, наслідком яких є перехід права власності на неї від ОСОБА_3 до іншої особи. Заяву обґрунтовує тим, що згідно з актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 02 жовтня 2026 року, зареєстрованим власником 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 634277912101. Номер запису про право власності: 15705864. Розмір частки: 27/100. Підставою державної реєстрації права власності, зокрема, є договір дарування, серія та номер 2665 від 02 серпня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. До належних ОСОБА_3 27/100 частин домоволодіння відповідно до відомостей Реєстру віднесено квартиру АДРЕСА_2 у житловому будинку літ. А-1 загальною площею 46,2 кв. м, житловою площею 24,1 кв. м, а також відповідні господарські будівлі, споруди та елементи домоволодіння, зазначені у Державному реєстрі речових прав. Спір між сторонами безпосередньо пов`язаний із реалізацією прав співвласників одного домоволодіння та користуванням земельною ділянкою, на якій воно розташоване. У разі відчуження відповідачем належних йому 27/100 частин домоволодіння іншій особі під час розгляду справи відбудеться зміна суб`єктного складу правовідносин щодо домоволодіння та користування земельною ділянкою. Це може істотно ускладнити ефективний судовий захист позивача, призвести до необхідності вирішення питань щодо участі нового власника у спірних правовідносинах та поставити під сумнів можливість фактичного врегулювання порядку користування земельною ділянкою між тими співвласниками, правовідносини яких є предметом розгляду цієї справи. Запропонований захід забезпечення не передбачає позбавлення відповідача права власності, володіння або користування належним йому майном та не перешкоджає його фактичному використанню. Обмеження стосується виключно можливості відчуження спірної частки та здійснення реєстраційних дій, наслідком яких є перехід права власності до іншої особи, на період до набрання законної сили судовим рішенням.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2026 року, цивільна справа №205/15768/26, провадження №2-з/205/1438/26, було розподілено головуючому судді Дорошенко Г.В. та передано судді канцелярією суду 07.10.2026 року.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
За змістом ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен установити наявність реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду або ефективного захисту прав позивача, з`ясувати зв`язок запитуваного заходу з предметом спору та оцінити його співмірність із заявленими вимогами, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів учасників справи.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття таких заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого заявник звертається до суду, та майнових наслідків застосування відповідного обмеження.
Аналогічний підхід до оцінки необхідності та співмірності заборони відчуження нерухомого майна викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 641/6173/21, у якій суд касаційної інстанції погодився з висновком про відмову в застосуванні відповідного заходу за відсутності належного обґрунтування його необхідності та співмірності із заявленими позовними вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цивільній справі № 205/15768/24 є встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Представник позивача у своїй заяві про забезпечення позову просить заборонити відповідачу ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 205/15768/24 відчужувати належну йому частку у праві власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії, наслідком яких є перехід права власності на зазначену частку до іншої особи.
Заявник вказує на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких за відповідачем зареєстровано право власності на 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , та зазначає, що відчуження цієї частки під час розгляду справи може призвести до зміни суб`єктного складу правовідносин і, як наслідок, ускладнити ефективний захист прав позивача.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що сам по собі факт належності відповідачу частки у праві власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці, порядок користування якою є предметом спору, не свідчить про наявність реальної загрози відчуження цього майна та не є достатньою підставою для застосування запитуваних заходів забезпечення позову.
Заявником не наведено конкретних обставин та не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач вчиняє підготовчі дії щодо відчуження належної йому частки, має намір укласти відповідний правочин або що існують інші обставини, які вказують на реальність такого ризику.
Саме по собі припущення про можливість відчуження майна не підтверджує наявності обставин, передбачених частиною другою статті 149 ЦПК України, без установлення того, яким чином невжиття відповідного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист прав позивача.
При цьому суд ураховує, що необхідність забезпечення позову має оцінюватися не абстрактно, а з огляду на характер заявлених вимог, зміст спірних правовідносин та можливі наслідки невжиття конкретного заходу забезпечення.
У цій справі позивач просить установити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння. Вирішення зазначеного спору передбачає визначення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням установлених судом обставин та прав відповідних осіб.
Питання про визнання, зміну чи припинення права власності відповідача на належні йому 27/100 частин домоволодіння, визнання недійсними правочинів щодо цього майна або витребування майна не становить предмета розгляду в зазначеній справі.
За таких обставин заявником належним чином не обґрунтовано, яким саме чином заборона відчуження належної відповідачу частки у домоволодінні забезпечить виконання можливого рішення суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою та чому відчуження цієї частки саме по собі призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення такого виконання або ефективного захисту прав позивача.
Суд погоджується з тим, що відчуження частки у домоволодінні потенційно може спричинити зміну кола осіб, заінтересованих у визначенні порядку користування земельною ділянкою. Проте сама можливість такої зміни не свідчить про неможливість судового захисту або виконання майбутнього рішення.
У разі зміни суб`єкта відповідних матеріальних правовідносин питання щодо його участі у справі має вирішуватися з урахуванням характеру спірних правовідносин та положень процесуального закону, зокрема статті 55 ЦПК України, за наявності передбачених законом підстав для процесуального правонаступництва. Отже, припущення заявника про можливу зміну суб`єктного складу правовідносин не є достатньою підставою для обмеження права відповідача розпоряджатися належним йому майном без належного обґрунтування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача.
Суд також бере до уваги відомості, наведені заявником щодо наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій, зареєстрованого 27 липня 2020 року за № 37489907 на підставі постанови № 62657244.
Разом із тим заявником не обґрунтовано, які саме ризики зберігаються з огляду на зазначене обтяження, чи охоплює воно відповідний об`єкт нерухомого майна та чому наявних обмежень недостатньо для запобігання можливому переходу права власності. Сам факт існування запису про обтяження без установлення його актуального стану, змісту та правових наслідків не дає підстав для безумовного висновку про неможливість відчуження майна. Водночас заявник не навів належних доводів щодо необхідності застосування додаткової заборони з урахуванням зазначених обставин.
Вирішуючи питання про співмірність запитуваних заходів забезпечення позову, суд виходить із такого.
Заборона відчуження частки у праві власності на нерухоме майно обмежує право власника розпоряджатися належним йому майном. Хоча такий захід сам по собі не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, він установлює обмеження щодо можливості передання права власності іншій особі.
Застосування такого обмеження має бути обумовлене конкретною необхідністю забезпечення ефективного судового захисту та відповідати характеру заявлених позовних вимог.
У цій справі вимоги позивача безпосередньо стосуються порядку користування земельною ділянкою, тоді як запропонований захід передбачає обмеження права відповідача розпоряджатися часткою у праві власності на домоволодіння. Заявником не наведено достатніх обставин, які б свідчили про необхідність такого обмеження для забезпечення виконання можливого рішення суду саме щодо порядку користування земельною ділянкою.
За відсутності належних доказів реальної загрози відчуження майна та обґрунтування того, що таке відчуження істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист прав позивача, застосування запитуваного заходу призвело б до обмеження права відповідача на розпорядження майном без достатнього підтвердження необхідності такого втручання.
Отже, з урахуванням предмета позову, характеру спірних правовідносин, доводів заявника та наданих ним матеріалів суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності достатніх підстав для застосування запитуваних заходів забезпечення позову відповідно до статті 149 ЦПК України, а також не обґрунтовано їх необхідності та співмірності із заявленими позовними вимогами відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України.
При цьому, відмова в забезпеченні позову за наведених обставин не позбавляє заявника права повторно звернутися із відповідною заявою за наявності нових обставин або доказів, які підтверджуватимуть реальну загрозу істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду або ефективного захисту прав позивача.
Керуючись статтями 149, 150, 152, 153, 157, 260, 353 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Г.В. Дорошенко