ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
09 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/20823/25 пров. № А/857/50613/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сала П. І.,
суддів: Димарчук Т. М.,
Москаля Р. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом приватного підприємства "Львівметалпродукт" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 380/20823/25 позов приватного підприємства "Львівметалпродукт" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.
Не погодившись із цим судовим рішенням, представник Головного управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову приватного підприємства "Львівметалпродукт".
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 380/20823/25 повернуто скаржнику з мотивів неусунення недоліків апеляційної скарги (ненадання документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги).
17.09.2026, тобто через більш як чотири місяці, представник Головного управління ДПС у Львівській області повторно подав апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 380/20823/25.
Ухвалою судді-доповідача від 24.09.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 380/20823/25 залишено без руху. Скаржнику встановлено строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення таких недоліків апеляційної скарги, а саме заявлення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням відповідних доказів.
02.10.2026 від представника відповідача надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник апелянта вказує на відсутність належного фінансування органу ДПС на сплату судового збору, що має об`єктивний характер та позбавило можливості подати апеляційну скаргу у строк, встановлений законом.
Відтак, вирішуючи заяву відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі, колегія суддів виходить з наступного.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Частиною першою статті 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, виходячи з положень статті 44 КАС України та маючи намір добросовісно реалізувати свої процесуальні права, зокрема право на апеляційне оскарження, відповідач повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. З цією метою, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, відповідач має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Крім того, відповідач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому обставини відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, від 21.09.2023 у справі № 160/15387/22, від 09.11.2023 у справі № 560/11237/22, від 20.11.2023 у справі № 120/18501/21-а тощо, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб"єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У постанові від 22.10.2025 у справі № 380/7820/24 за аналогічних обставин Верховний Суд наголосив, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору та, як наслідок, повернення первинної апеляційної скарги відбулося з причин, які не належать до об`єктивних і непереборних обставин, оскільки усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов"язків, установлених нею ж.
Обов"язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним зі способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12.09.2025 у справі № 240/7212/24.
Крім того, у постанові № 640/3393/19 від 28.04.2021 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що внутрішні процедури виділення коштів на сплату судового збору державним органом влади (державною установою, організацією) не впливають на перебіг процесуальних строків та не продовжують їх. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку реалізовувати своє право.
Колегія суддів зазначає, що процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу "належного урядування", державний орган має дотримуватися такої процедури, у зв"язку з чим несвоєчасне надходження бюджетних асигнувань на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об"єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
В контексті обставин цієї справи слід зазначити, що вчасна подача первинної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Скаржник посилається на те, що апеляційну скаргу подано повторно у найкоротший термін після надходження коштів на сплату судового збору.
Проте, оскільки апеляційну скаргу було подано через понад чотири місяці після повернення первинної апеляційної скарги (апеляційну скаргу повернуто ухвалою суду від 05.05.2026, тоді як повторно скарга подана лише 17.09.2026), відсутні підстави вважати, що це відбулося впродовж розумного строку та без невиправданих затримок і зайвих зволікань.
При цьому враховується позиція КАС ВС, викладена в ухвалі від 03.12.2025 у справі № 420/34103/24, в якій повторне подання касаційної скарги навіть менш ніж через один місяць не визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 зробив висновок, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у разі дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Вказаних умов, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі відповідачем не дотримано.
З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
В силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 380/20823/25 та не навів поважних підстав для його поновлення, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 295, 299, 325, 328, 329 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 380/20823/25.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом приватного підприємства "Львівметалпродукт" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач П. І. Сало
судді Т. М. Димарчук
Р. М. Москаль