ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10169/26 Справа № 216/5888/20 Суддя у 1-й інстанції - Цимбалістенко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
УХВАЛА
08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 216/5888/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Цимбалістенко О.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 06 липня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 16 листопада 2017 року між сторонами було розірвано шлюб.
31 жовтня 2017 року між сторонами було укладено договір про розподіл спільного майна подружжя, відповідно до якого позивач повинен був сплатити на користь відповідача 10 000 доларів США: 7 500 доларів США як частку компенсації за спільне майно, а залишок як борг 2 500 доларів США сплачує у розстрочку: 1 250 доларів США у жовтні 2018 року, ще 1 250 доларів США у жовтні 2019 року.
31 жовтня 2017 року позивач передав відповідачці 7 500 доларів США.
Усвідомивши, що у 2018 році позивач не зможе виплатити 1 250 доларів США, 31 жовтня 2018 року він написав заяву на адресу відповідача, де прохав відстрочку сплати до 01 січня 2019 року, але відповіді не отримав, натомість відповідач подала позов до суду про стягнення з нього коштів.
В кінці березня 2019 року, з метою врегулювання судового спору, коли відповідач з`явилася в м. Кривому Розі, відбулася зустріч, де позивач запропонував закрити договірні зобов`язання сплативши 2 500 доларів США, але відповідач відмовилася від пропозиції, тому, позивач змушений був звернутися до суду із зустрічним позовом до відповідача про визнання правочину недійсним.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року по справі № 212/9411/18 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 1 250 доларів США, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку в розмірі 1 250 доларів США, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 919,71 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним відмовлено в повному обсязі.
11 жовтня 2019 року позивач сплатив відповідачу 1 250 доларів США, про що отримав розписку від відповідача про отримання зазначеної дати.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року по справі № 212/9411/18 рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, визнано недійсним договір про розподіл спільного майна між подружжям від 31 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
З метою досудового врегулюванню спору, 17 серпня 2020 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти які вона отримала від нього, всього 8 750 доларів США, однак відповіді не отримав.
На підставі наведенного вище позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені 8 750 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті 246 640 грн.
В лютому 2021 року ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про застосування наслідків недійсного правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою та стягнення збитків.
В обґрунтування зустрічного позову позивачем зазначено, що ОСОБА_1 , разом з адвокатами, ввів її в оману, тому, що адвокати не могли не знати, що договір про поділ майна подружжя підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Адвокат позивача та адвокат відповідача запевнили її, що договір про поділ спільно нажитого майна подружжя є чинним після підписання договору сторонами, цьому адвокати на вказаному договорі поставили свої підписи та печатки. Адвокати запевнили ОСОБА_2 в тому що їхні підписи та печатки підтверджують справжність укладеного договору про поділ майна подружжя, жоден з адвокатів не пояснив їй, що такий договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.
На підставі наведенного ОСОБА_2 просила суд визнати дії адвоката Лівицького О.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2961 від 10 серпня 2015 року) та адвоката Пилипенка Ю.Б. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2745 від 06 серпня 2013 року), які виражені в посвідченні договору поділу майна подружжя замість нотаріуса, протиправними та стягнути з ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спричинені їй збитки в розмірі 248 000 грн (219 411,60 грн - матеральні збитки, 28 588,40 грн - моральної шкоди), з кожного відповідача по 82 666,66 грн (том 1 а.с.138-149).
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 750 доларів США. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 466 грн 40 коп.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про застосування наслідків недійсного правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою та стягнення збитків відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог та задовольнити її зустрічні позовні вимоги, а саме: визнати дії адвоката Лівицького Олександра Миколайовича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2961 від 10 серпня 2015 року) та адвоката Пилипенка Юрія Борисовича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2745 від 06 серпня 2013 року), які виражені в посвідченні договору поділу майна подружжя замість нотаріуса, протиправними. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , адвоката Лівицького Олександра Миколайовича та адвоката Пилипенка Юрія Борисовича на користь ОСОБА_2 причинені збитки у сумі 248 000 грн (з кожного відповідача по 82 666,66 грн). Здійснити розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зняття справи з апеляційного розгляду та її повернення до суду першої інстанції для належного оформлення, виходячи з наступного.
Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 було заявлено позовні вимоги про визнання дії адвоката Лівицького О.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2961 від 10 серпня 2015 року) та адвоката Пилипенка Ю.Б. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2745 від 06 серпня 2013 року), які виражені в посвідченні договору поділу майна подружжя замість нотаріуса, протиправними та стягнути з ОСОБА_8 , адвоката Лівицького О.М. та ОСОБА_7 спричинені їй збитки в розмірі 248 000 грн (219 411,60 грн - матеральні збитки, 28 588,40 грн - моральної шкоди), з кожного відповідача по 82 666,66 грн (том 1 а.с.138-149).
Проте, судом першої інстанції було ухвалено рішення в частині заявлених зустрічних позовних вимог позивачки про визнання протиправними дій адвоката Лівицького О.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2961 від 10 серпня 2015 року) та адвоката Пилипенка Ю.Б. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2745 від 06 серпня 2013 року) та про відшкодування моральної шкоди, а позовна вимога про стягнення з відповідачів матеріальних збитків в розмірі 219 411,60 грн, що складаються з заборгованості за договором про розподіл спільно нажитого майна між подружжям, пені та неустойки, розглянута не була.
Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
За положеннями частини 3 ст. 365 ЦПК України якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
Таким чином, дану апеляційну скаргу необхідно зняти з апеляційного розгляду та повернути справу до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений апеляційним судом.
Крім того, згідно ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи викладене і те, що судом першої інстанції не розглянута і не вирішена одна позовна вимога зустрічного позову, колегія суддів вважає необхідним зняти справу з апеляційного розгляду, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення нерозглянутої судом позовної вимоги та ухвалення додаткового рішення у справі.
За таких обставин строк розгляду апеляційної скарги слід продовжити на тридцять днів після повернення справи до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 270, 365, 371 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Цивільну справу № 216/5888/20 за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про застосування наслідків недійсного правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою та стягнення збитків у - зняти з апеляційного розгляду та повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
Встановити строк виконання дійсної ухвали 30 днів з моменту надходження справи до суду першої інстанції.
Після усунення недоліків матеріали цивільної справи підлягають поверненню до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до статті 389 ЦПК України, не підлягає.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: