ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/6870/25 (904/4659/26)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Чернівської сільської ради Березівського району Одеської області (67021, Одеська область, Березівський район, с. Чернове, вул. Центральна, 89, код ЄДРПОУ 04380181)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359)
про стягнення заборгованості за недопоставлений товар (попередню оплату) за договором поставки №2770/03 від 16.03.2022 в розмірі 17 100,00 грн
Без виклику учасників справи
СУТЬ СПОРУ:
Чернівська сільська рада Березівського району Одеської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості за недопоставлений товар (попередню оплату) за договором поставки №2770/03 від 16.03.2022 в розмірі 17 100,00 грн.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 23.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6870/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/4659/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 04.08.2026 зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 04.08.2026 була отримана відповідачем 04.08.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ".
Станом на 08.10.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 08.10.2026 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
16.03.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ», як Постачальником (далі - Постачальник, відповідач), та Андрієво-Іванівською сільською радою Березівського району Одеської області, як Покупцем (далі - Покупець, позивач), укладено договір поставки №2770/03, відповідно до п. 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар відповідно до ДК 021:2015 по коду 09130000-9 «Нафта та дистиляти» код товару згідно УКТ ЗЕД [номер приховано] дизпаливо Еnergу, код товару згідно УКТ ЗЕД [номер приховано] бензин А-92 Еnergу.
Додатковою угодою №1 від 17 березня 2022 року до договору поставки №2770/03 від 16 березня 2022 року (далі по тексту Договір) було внесено зміни до розділу 4 Договору №2770/03 та визначено інший обсяг закупівлі Товару.
Згідно п. 1.4 Договору, відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою КМУ №1442 від 20.12.1997.
Загальна сума договору 139 890 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ - 23 315, 00 грн. (п.3.2 Договору).
Відповідно до п.4.1. цього договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар.
Поставка товару здійснюється до закінчення терміну дії документу (скретч-картки) (п. 5.1. Договору).
Відповідно до п.п. 5.2.1, 5.2.2. Договору, передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явлені довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Згідно п.6.3 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки встановлені цим договором: забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Даний договір діє до 31.12.2022 (п.10.2 Договору).
Відповідно до договору та специфікації до нього, кількість поставки бензину А-92 Еnergу 2655 літрів по ціні 38,00 грн. за 1 літр, з ПДВ, всього на загальну суму 100 890,00 грн., кількість поставки дизпалива Еnergу 1000 літрів по ціні 39,00 грн. за 1 літр, з ПДВ, всього на загальну суму 39 000,00 грн.
На виконання умов вищезазначеного договору Андрієво-Іванівська сільська рада Березівського району Одеської області оплатила придбаний у товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" по договору №2770/03 товар на суму 69 970,00 грн платіжним доручення №1 від 17 березня 2022 року і 69 920,00 грн платіжним доручення №36 від 17 березня 2022 року, а всього 139 890, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Зі свого боку, відповідачем було передано позивачеві скретч-картки на: 1.Бензин А-92 Еnergу, Дизпаливо Еnergу, що підтверджується видатковою накладною №0114/0001177 від 17.03.2022, де зазначено регіон дії скретч-карток Україна. У скретч-картках строки дії не зазначені, а тому вони є безстроковими.
Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року №3984-ІХ«Про перейменування окремих населених пунктів та районів» переимено окремі населені пункти та райони: 13) у Одеській області: село Андрієво-Іванівка Березівського району на село Чернове.
Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.09.2024 № 3984-ІХ, село Андрієво-Іванівка Березівського району Одеської області було перейменовано на село Чернове.
Перейменування відбулося з метою приведення назви сільської ради та її виконавчих органів, назви територіальної громади у відповідність до чинного законодавства та на виконання рішення Андрієво-Іванівської сільської ради №1140 від 21.11.2024 року «Про зміну назви Андрієво-Іванівської сільської ради Березівського району Одеської області, її виконавчих органів».
Свої зобов`язання стосовно поставки товару, зазначеного в договорі, товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" виконало не в повному обсязі.
05.02.2025 року Андрієво-Іванівська сільська рада змінила назву та стала Чернівською сільською радою.
Протягом березня 2022 - січня 2025 років на АЗС постачальника, за Договором №2770/03, було отримано 2205 л. бензину А-92 на суму 83 790, 00 грн., та 1000 л. дизельного палива на суму 39 000 грн., що підтверджується зведеним звітом про використання талонів (скретч-карток) на ПММ по договору №2770/03 від 16.03.2022 року.
З лютого 2025 року на АЗС ТОВ "Лівайн Торг" отримання бензину стало неможливо з причини його відсутності, про що свідчать доповідні записки заступника сільського голови від 06.02.2025, від 21.03.2025, від 04.08.2025, а згодом ці заправки закрились повністю, що унеможливило виконання умов договору в повному обсязі. Відповідно з січня 2025 року отримати пальне за скретч-картки стало взагалі не можливо.
На даний час Позивач не отримав оплачений за договором поставки №2770/03 від 16 березня 2022 року Бензин А-92 Еnergу в кількості 450 л. на загальну суму 17 100,00 грн з ПДВ.
Чернівською сільською радою Березівського району Одеської області 03.12.2025 направлено ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» претензію про повернення протягом 10 днів з дня отримання цієї претензії Чернівській сільській раді Березівського району Одеської області коштів за непоставлений товар за договором поставки №2770/03 від 16.03.2022 в розмірі 17 100,00 грн. (сімнадцять тисяч сто гривень, 00 коп.), однак вимоги претензій відповідачем залишені без задоволення, що підтверджується претензією від 03.12.2025, описом вкладення, рекомендованим поштовим повідомленням з відміткою про причини повернення.
Внаслідок неналежного виконання ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» своїх зобов`язань, за Договором поставки №277/03 від 16.03.2022 року, щодо повної і своєчасної поставки обумовленого товару, Чернівською сільською радою Березівського району Одеської області не отримано Бензин А-92 Еnergу - 450 л. на суму 17 100,00 грн з ПДВ, чим порушено майнові права та законні інтереси позивача.
Під час розгляду справи Відповідач доказів повернення грошових коштів не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Як вже було встановлено судом, Позивачем оплачено 100 відсотків вартості товару за Договором про закупівлю № 2908 від 24 січня 2022 року, однак Відповідач визначений договором товар покупцю в повному обсязі не передав.
Згідно з с т. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 3 ст 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна серед іншого зобов`язаний: вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
Відсутність заперечень розпорядника майна щодо суми заборгованості також вказує на обґрунтованість вимог позивача.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Дана правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 по справі №904/6870/25 (904/17/26), від 22.04.2026 по справі №904/6870/25 (904/4778/25), від 28.04.2026 по справі №904/6870/25 (924/1297/25), від 23.06.2026 по справам №904/6870/25 (904/7186/25), №904/6870/25 (904/228/26), №904/6870/25 (904/337/26).
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Чернівської сільської ради Березівського району Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" заборгованості за недопоставлений товар (попередню оплату) за договором поставки №2770/03 від 16.03.2022 в розмірі 17 100,00 грн.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Чернівської сільської ради Березівського району Одеської області (67021, Одеська область, Березівський район, с. Чернове, вул. Центральна, 89, код ЄДРПОУ 04380181) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення заборгованості за недопоставлений товар (попередню оплату) за договором поставки №2770/03 від 16.03.2022 в розмірі 17 100,00 грн - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Чернівської сільської ради Березівського району Одеської області (67021, Одеська область, Березівський район, с. Чернове, вул. Центральна, 89, код ЄДРПОУ 04380181) 17 100,00 грн -заборгованості за недопоставлений товар (попередню оплату) за договором поставки №2770/03 від 16.03.2022 та 3 328,00 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено - 08.10.2026.
Суддя А.Є. Соловйова