Постанова № 140487839 у справі № 200/1869/15 від 07.10.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 200/1869/15

провадження № 61-6371св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетгруп», ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник - адвокат Абрамов Денис Вячеславович, та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Жукова Євгенія Борисівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 рокуу складі колегії суддів: Красвітної Т.П., Городничої В.С., ПетешенковоїМ. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетгруп» (далі - ТОВ «Маркетгруп»), ОСОБА_5 , про визнання недійсними рішень міської ради, договорів купівлі-продажу та повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_7 ,ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу частин нерухомого майна від 17 жовтня 2013 року, укладених з ТОВ «Маркетгруп», набули право власності на частки нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору про поділ нерухомого майна, укладеного 18 жовтня 2013 року між ТОВ «Маркетгруп» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я. С. за реєстровим № 410, останні набули право власності з виділенням в натурі часток у спільній сумісній власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

18 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я. С. проведено державну реєстрацію права власності на виділені в натурі частки у спільній сумісній власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на відповідні нежитлові приміщення.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 507-р від 29 жовтня 2013 року об`єктам нерухомості, що належать відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , присвоєні поштові адреси: АДРЕСА_2.

Після цього, 29 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкті, а 13 листопада 2013 року - декларації про готовність об`єктів «Реконструкція комплексу будівель у житловий будинок до експлуатації».

Інспекцією було проведено перевірку з питань дотримання вимог містобудівного законодавства при проведенні реконструкції об`єктів, та встановлено, що замовниками будівництва в порушення вимог статей 36 та 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наведено недостовірні дані у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єктів до експлуатації, зокрема встановлено, що Приватне підприємство «Архобраз», яке зазначено у деклараціях як виконавець робіт, фактично не виконувало роботи на зазначеному об`єкті, що підтверджується відповідним листом цієї юридичної особи.

У зв`язку із викладеним Інспекцією було скасовано реєстрацію декларацій, поданих відповідачами ОСОБА_8 щодо проведення реконструкції нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому в ході огляду земельних ділянок встановлено, що реконструкція об`єктів нерухомого майна за вказаними адресами по АДРЕСА_3 в об`єкти житлового фонду фактично не проводилась, реєєстрація житлових будинків не здійснювалась.

Разом із тим, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 з метою протиправного безоплатного отримання на підставі статті 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у власність земельних ділянок звернулись до Дніпропетровської міської ради з відповідними заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок по фактичному розміщенню житлових будинків по АДРЕСА_2 . Водночас у вказаних заявах зазначені особи повідомили неправдиві відмості про наявність належної їм житлової забудови.

Рішеннями Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 2013року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок по фактичному розміщенню житлових будинків по АДРЕСА_2 .

Рішеннями Дніпропетровської міської ради від 29 січня 2014 року передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0058 по АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 - земельну ділянку, площею 0,1 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0056 по АДРЕСА_11, ОСОБА_7 - земельну ділянку, площею 0,0927 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0057 по АДРЕСА_4 , для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

З огляду на викладене, оскільки на вказаних земельних ділянках житлова забудова відсутня, а наявні лише нежитлові приміщення, зазначені рішення, на думку прокурора, прийняті Дніпропетровськоюміською радою з грубим порушенням вимог земельного законодавства, зокрема статей 118, 121 ЗК України.

Крім того, прокурор зазначив, що за матеріалами Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська спірні земельні ділянки розташовані в межах історичного ареалу № 1 «Історичний центр міста 1770-1950 року».

Разом із тим, згідно з абзацом 3 частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Однак, листом Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 30 липня 2014 року було повідомлено, що за інформацією Дніпропетровського обласного центру з охорони істироки-культурних цінностей від 30 липня 2014 року № 497/1, проекти землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 земельних ділянок загальною площею 0,2927 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , на погодження не надходили.

Таким чином, під час передання у власність вищевказаних земельних ділянок, які розташовані в межах території першого історичного ареалу м. Дніпропетровська («Історичний центр міста»), у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 не було також дотримано положення абзацу 3 частини третьої статті 186-1 ЗКУкраїни, у зв`язку з непогодженням відповідних проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідним структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Наведене суперечить вимогам містобудівного та земельного законодавства та є підставою для визнання недійсними рішень міської ради та витребування незаконно отриманих земельних ділянок.

Крім цього, прокурор зазначив, що 17 червня 2014 року вказані вище земельні ділянки у відповідачів ОСОБА_8 придбала ОСОБА_4 .

Цього ж дня за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право приватної власності на вказані земельні ділянки.

Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, прокурор просив суд:

визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 50/47 від 29 січня 2014 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_11 у власність ОСОБА_3 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»;

визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 90/47 від 29 січня 2014 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_4 у власність ОСОБА_7 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»;

визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 70/47 від 29 січня 2014 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_2 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1599 від 17 червня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0056, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 6033656;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1605 від 17 червня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,0927 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0057, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 6038362;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1601 від 17 червня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0058, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 6036320;

витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0056, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0927 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0057, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

витребувати у ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0058, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю заявлених позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок скасовано та ухвалено нове судове рішення в цій частині.

Витребувано у ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Дніпра земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0056, що розташована по АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0,0927 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0057, що розташована по АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0058, що розташована по АДРЕСА_3 .

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2024 року в частині відмови у визнанні недійсними рішень міської ради та договорів купівлі-продажу змінено в частині правового обґрунтування.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішеннями Дніпропетровської міської ради від 29 січня 2014 року передано у приватну власність відповідачам ОСОБА_8 им спірні земельні ділянки по фактичному розміщенню житлових будинків по АДРЕСА_2 , які були перебудовані внаслідок реконструкції нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Водночас встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення вимог статті 36 та статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наведено недостовірні дані у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єктів до експлуатації, тому інспекцією було скасовано реєстрацію відповідних декларацій.

Апеляційний суд встановив, що на час передання у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок право власності на об`єкти житлової нерухомості (житлові будинки), які були б розміщені на вказаних земельних ділянках, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано не було.

Також суд звернув увагу, що про відсутність побудованих (реконструйованих) та зареєстрованих у встановленому порядку саме житлових будинків на спірних земельних ділянках додатково свідчить також укладені між відповідачами договори купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до яких ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_4 належні їм об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що на спірних земельних ділянках на час їх передання відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували об`єкти нежитлової нерухомості (будівлі, майстерні, гараж, ганок, сараї, тощо), що унеможливлювало їх безоплатне передання у приватну власність у такий спосіб.

Відповідно до актів обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_2, на цих земельних ділянках розташована територія дворового проїзду (на першому рівні), через яку здійснюється проїзд на другий рівень, де розташований асфальтований паркувальний майданчик для автотранспорту, зона зелених насаджень.

Разом із цим, за матеріалами генерального плану розвитку м. Дніпропетровська спірні земельні ділянки розташовані в межах історичного ареалу № 1, «Історичний центр міста, 1770-1950 роки».

Апеляційний суд встановив, що при виділенні спірних земельних ділянок, які розташовані в межах території першого історичного ареалу м. Дніпропетровська (Історичний центр міста) у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 не було також дотримано положення абзацу 3 частини третьої статті 186-1 ЗК України, у зв`язку з непогодженням відповідних проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідним структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Крім того, апеляційний суд прийняв до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи № 4059/4060/4061-14 від 24 грудня 2014 року, складений експертом Дніпропетровського наукового-дослідного інституту судових експертиз у кримінальному провадженню № 4201404[телефон приховано], який є письмовим доказом у цій цивільній справі, відповідно до якого проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , за адресами по АДРЕСА_2 , розроблені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 , не відповідають вимогам законодавства України.

На підставі викладеного, встановивши численні порушення вимог законодавства при виділенні спірних земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 за рішеннями Дніпропетровської міської ради № 50/47 від 29 січня 2014 року, № 90/47 від 29 січня 2014 року та № 70/47 від 29 січня 2014 року, апеляційний суд дійшов висновку про незаконність вказаних рішень органу місцевого самоврядування та незаконність передачі земельних ділянок зазначеним відповідачам.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади не з її волі, у зв`язку з реєстрацією за ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 права власності на підставі незаконних рішень міської ради у зв`язку з наданням останніми недостовірних відомостей та невідповідність вимогам законодавства проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд відповідачам ОСОБА_8 , що розташовані в межах території першого історичного ареалу м. Дніпро, апеляційний суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для витребування цих земельних ділянок на користь територіальної громади м.Дніпра у ОСОБА_4 як останнього їх набувача.

Водночас апеляційним судом проаналізовано питання про дотримання гарантій, установлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини і розроблених ним критеріїв, коли справа стосується втручання держави у мирне володіння майном.

У зв`язку із цим, апеляційний суд скасуваврішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок та ухвалив у цій частинінове судове рішення про задоволення цих вимог.

Разом із тим, апеляційний суд вважав, що позовні вимоги про визнання недійсними рішень міської ради щодо передачі спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , а також позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих земельних ділянок на користь ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки є неналежним (неефективним) способом захисту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції змінив рішення місцевого суду в частині мотивів правового обґрунтуваннявідмови у задоволенні указаних позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18 травня 2025 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник - адвокат

Абрамов Д. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня2025 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати вказану постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

23 травня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат

Жукова Є. Б., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_13 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

17 червня 2025 року ТОВ «Маркетгруп» звернулось до Верховного Суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

26 червня 2025 року та 22 липня 2025 року від Дніпропетровської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшли відзиви, сформований у системі «Електронний Суд», у яких прокурор просить касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник - адвокат Абрамов Д. В., витребувано матеріали цивільної справи та зупинено дію постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Жукова Є. Б.

11 вересня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2005 року № 248/31 та від 21 травня 2008 року № 239/32 були видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 043115 та серії ЯЯ № 043116 від 08 серпня 2008 року, відповідно до якого Державному підприємству «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» надано у постійне користування земельні ділянки площею 0,2166 га та площею 0,0072 га за адресою по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - фактичне розміщення будівель та споруд інституту.

15 липня 2008 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно із яким предметом договору є земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0048, цільове використання: дослідження і розробка, об`єкт оренди: земельна ділянка площею 0,1166 га, нормативна грошова оцінка якої становить 1 152 493,27 грн, строк дії договору: п`ять років, умови використання: розміщення нежитлових приміщень - лабораторії з прибудовою, орендна плата: у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року у цивільній справі № 403/3585/12 вирішено, зокрема, розірвати договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1166 га, з цільовим використанням земельної ділянки за (УКЦВЗ) - 1.11.5 (дослідження і розробки), з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0048, від 15 липня 2008 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Літаш І. П. за № 4668 та зареєстрований 08 серпня 2008 року за № 04[телефон приховано] в Державному реєстрі земель; зобов`язано ОСОБА_5 в десятиденний строк з дати набрання рішенням суду законної сили повернути Дніпропетровській міській раді земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1166 га, з цільовим використанням земельної ділянки за (УКЦВЗ) - 1.11.5 (дослідження і розробки), з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0048, за актом приймання - передачі у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому вона одержала її в оренду.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2012 року у справі № 403/3585/12 (провадження № 22-ц/490/11923/12) рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року в частині розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без змін.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 січня 2014 року № 34/47, у зв`язку із припиненням Державного підприємства «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» шляхом його ліквідації та відповідно до листа Департаменту корпоративних прав та правого забезпечення Дніпропетровської міської ради від 30 грудня 2013 року, вх. № 8/4436, вирішено, зокрема, рішення міської ради від 30 листопада 2005 року № 248/31 «Про надання у постійне користування земельної ділянки по вул. Чкалова, 11 Державному підприємству «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування», код ЄДРПОУ 04816112, по фактичному розміщенню будівель та споруд інституту», від 21 травня 2008 року № 239/32 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду гр. ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , по фактичному розміщенню нежитлових приміщень - лабораторії з прибудовою» визнати такими, що втратили чинність. Право постійного користування Державного підприємства «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» на земельні ділянки, площею 0,2166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0049), площею 0,0072 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0050), посвідчені державними актами на право постійного користування земельними ділянками, площею 0,2166 га (бланк: серія ЯЯ №043115), площею 0,0072 га (бланк: серія ЯЯ №043116), які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № № 03[телефон приховано], 03[телефон приховано], вважати таким, що припинилось, внаслідок ліквідації землекористувача, а ці земельні ділянки зарахувати до земель міста. Зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради, на земельні ділянки, площею 0,2166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0049), площею 0,0072 га (кадастровий номер 210100000:02:377:0050), що розташовані за адресою по АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2013 року між ТОВ «Маркетгруп» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 15/100 частин нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою по АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я. С. за реєстровим № 394, що належали продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 02 липня 2010 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В. Ю. за реєстровим № 1459.

17 жовтня 2013 року між ТОВ «Маркетгруп» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 13/100 частин нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою по АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я. С. за реєстровим № 397, що належали продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 02 липня 2010 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В. Ю. за реєстровим № 1459.

Також 17 жовтня 2013 року між ТОВ «Маркетгруп» та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу 4/100 частин нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою по АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я. С. за реєстровим № 398, що належали продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 02 липня 2010 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В. Ю. за реєстровим № 1459.

18 жовтня 2013 року між ТОВ «Маркетгруп» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено договір про поділ нерухомого майна в натурі, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я. С. за реєстровим № 410, за умовами якого сторони договору, які є співвласниками будівель і споруд, розташованих за адресою по АДРЕСА_1 , що належить їм на праві спільної часткової власності, домовились про поділ вказаного об`єкта нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд у натурі згідно з умовами цього договору.

За змістом пункту 7 договору про поділ нерухомого майна в натурі від 18 жовтня 2013 року № 410 за результатами поділу право спільної часткової власності сторін на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 припиняється, жодних претензій сторони одна до одної не мають.

Пунктом 8 договору про поділ нерухомого майна в натурі від 18 жовтня 2013 року № 410 погоджено, що за цим договором сторони набувають право приватної власності на наступні об`єкти:

8.1. ТОВ «МаркетГруп» набуває право приватної власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі і споруди, до складу якого входять: нежитлова будівля літ. А-3, під літ. А-3, вхід в підвал літ. а, загальною площею - 1 818,9 кв.м, ганки літ. а1, а2; приямок літ. а3, споруди № 1,2,3,6,7,І, що є новоутвореним самостійним (окремим) об`єктом нерухомого майна, та знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .

8.2. ОСОБА_7 набуває право приватної власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі і споруди, до складу якого входять: гараж літ. Г-1, загальною площею 23,7 кв.м; майстерні літ. Д-1, д-1, загальною площею 27,7 кв.м; майстерні літ. Е-1, загальною площею 30,3 кв.м, навіс літ. К, що є новоутвореним самостійним (окремим) об`єктом нерухомого майна, та знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .

8.3. ОСОБА_2 набуває право приватної власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі і споруди, до складу якого входять: нежитлову будівлю літ. Б-1, б-1, вхід в підвал літ. б1, загальною площею 254,1 кв.м, ганок зі сходами літ. б2, гараж літ. П-1, загальною площею 25,1 кв.м; сарай літ. Л, сарай літ. Н, що є новоутвореним самостійним (окремим) об`єктом нерухомого майна, та знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .

8.4. ОСОБА_3 набуває право приватної власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі і споруди, до складу якого входять: нежитлова будівля літ. В-2 в-1, загальною площею 411,4 кв.м, ганок літ. в, сходи літ. в, вхід в підвал літ. в2, що є новоутвореним самостійним (окремим) об`єктом нерухомого майна, та знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .

За змістом пункту 10 вказаного вище договору, на підставі цього договору поділу кожному з новоутворених самостійних об`єктів нерухомого майна має бути надана (присвоєна) поштова адреса відповідно до положень чинного законодавства.

На підставі вказаного вище договору про поділ нерухомого майна в натурі від 18 жовтня 2013 року № 410 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право приватної власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою по АДРЕСА_1 , а саме:

за ОСОБА_7 на гараж літ. Г-1, загальною площею 23,7 кв.м; майстерня літ. Д-1, д-1, загальною площею 27,7 кв.м; майстерня літ. Е-1, загальною площею 30,3 кв.м, навіс літ. К, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності № 11175426 від 18 жовтня 2013 року;

за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. Б-1, б-1, вхід в підвал літ. б1, загальною площею 254,1 кв.м, ганок зі сходами літ. б2, гараж літ. П-1, загальною площею 25,1 кв.м; сараї літ. Л, Н, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності № 11175395 від 18 жовтня 2013 року.

за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю літ. В-2 в-1, загальною площею 411,4 кв.м, ганок літ. в, сходи літ. в, вхід в підвал літ. в2, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності № 11175369 від 18 жовтня 2013 року.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 507-р від 29 жовтня 2013 року «Про присвоєння адрес будівлям і спорудам у Бабушкінському районі», відповідно до листа ТОВ «МаркетГруп» та громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 від 23 жовтня 2013 року № 35/668, присвоєно будівлям і спорудам у Бабушкінському районі такі адреси: поз. № 1 - ТОВ «МаркетГруп» по АДРЕСА_1 ; поз. № 2 гр. ОСОБА_14 по АДРЕСА_3 (колишня адреса - АДРЕСА_1 ); поз. № 3 гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_5 (колишня адреса - АДРЕСА_1 ); поз. № 4 гр. ОСОБА_7 по АДРЕСА_4 (колишня адреса - АДРЕСА_1 ). У пункті 3 розпорядження відзначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельні ділянки.

29 жовтня 2013 року ОСОБА_2 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області повідомлення про початок будівельних робіт та отримано декларацію № ДП 082133010335 від 29 жовтня 2013 року про початок виконання будівельних робіт на об`єкті - АДРЕСА_3 .

13 листопада 2013 року ОСОБА_2 подана до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області декларація № ДП 142133170130 від 13 листопада 2013 року про готовність об`єкта «Реконструкція нежитлової будівлі літ. Б-1, б-1, входу в підвал літ. б-1, ганка зі сходами літ. б2 під житловий будинок та реконструкція гаража літ. П-1 по АДРЕСА_3 ».

29 жовтня 2013 року ОСОБА_3 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області повідомлення про початок будівельних робіт та отримано декларацію № ДП 082133020093 про початок виконання будівельних робіт на об`єкті - АДРЕСА_5 .

13 листопада 2013 року ОСОБА_3 подана до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області декларація № ДП 142133170119 про готовність об`єкта «Реконструкція нежитлової будівлі літ. В-2 в-1, ганка літ. в, сходів літ. в1, входу в підвал літ. в2 під житловий будинок по АДРЕСА_3 ».

29 жовтня 2013 року ОСОБА_7 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області повідомлення про початок будівельних робіт та отримано декларацію № ДП 082133020085 від 29 жовтня 2013 року про початок виконання будівельних робіт на об`єкті - АДРЕСА_4 .

13 листопада 2013 року ОСОБА_7 подана до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області декларація № ДП 142133170115 про готовність об`єкта «Реконструкція нежитлової будівлі літ. Д-1, д-1 Е-1, Г-1 під житловий будинок по АДРЕСА_3 ».

Право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на вказані вище житлові будинки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було.

30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_3 , по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 2013 року № 126/43 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 .

Згідно зі змістом пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_3 , складеного інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_12 , зокрема, відповідно до графічних та семантичних даних чергового кадастрового плану, наданих Управлінням Держземагентства у м. Дніпропетровську від 20 листопада 2013 року № 30164, земельна ділянка площею 0,1000 га, відводиться частково за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0049, яка раніше була передана у постійне користування ДП «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» за рішенням міської ради від 21 травня 2008 року № 239/32 (державний акт від 08 серпня 2008 року, реєстраційний номер 03[телефон приховано]). ДП «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» було ліквідовано шляхом припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням його банкрутом. Враховуючи лист Дніпропетровської міської ради від 20 листопада 2013 року № 4/22-587 земельну ділянку площею 0,2166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0049) було зараховано до земель міста.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 70/47 від 29 січня 2014 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_2 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», зокрема, передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером № [номер приховано]:02:377:0058, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 за рахунок земель, раніше не наданих у власність або користування.

Відповідно до вказаного вище рішення Дніпропетровської міської ради № 70/47 від 29 січня 2014 року, Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 06 лютого 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності індексний номер 17404609 (бланк серії НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером № [номер приховано]:02:377:0058, площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 .

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером № [номер приховано]:02:377:0058, площею 0,1 га, зареєстроване 05 лютого 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 4578247, рішення про державну реєстрацію прав № 10678084 від 06 лютого 2014 року), на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 17404609 (бланк серії НОМЕР_2 ) від 06 лютого 2014 року, що підтверджується копією витягу № 17404740 від 06 лютого 2014 року.

30 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпровської міської ради з клопотанням за вх. 36/1134 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_3 , по фактичному розміщенню жилого будинку.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 2013 року № 127/43 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню жилого будинку по АДРЕСА_11.

Згідно змісту пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_3 , складеного інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_12 , зокрема, відповідно до графічних та семантичних даних чергового кадастрового плану, наданих Управлінням Держземагентства у м. Дніпропетровську від 20 листопада 2013 року № 30164, земельна ділянка площею 0,1000 га, відводиться частково за рахунок земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0049, яка раніше була передана у постійне користування ДП «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» за рішенням міської ради від 21 травня 2008 року № 239/32 (державний акт від 08 серпня 2008 року, реєстраційний номер 03[телефон приховано]). ДП «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» було ліквідовано, шляхом припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням його банкрутом. Враховуючи лист Дніпропетровської міської ради від 20 листопада 2013 року № 4/22-587 земельну ділянку площею 0,2166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0049) було зараховано до земель міста. Інша частина земельної ділянки гр. ОСОБА_3 відводиться за рахунок частини земельної ділянки площею 0,1166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0048), яка раніше була передана у користування гр. ОСОБА_5 . У зв`язку з тим, що поновлення права користування земельною ділянкою площею 0,1166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0048) не відбулось, зазначену ділянку було передано до земель міста.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 50/47 від 29 січня 2014 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_7 у власність ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», зокрема, передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером № [номер приховано]:02:377:0056, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 за рахунок земель, раніше не наданих у власність або користування.

Відповідно до вказаного вище рішення Дніпропетровської міської ради № 50/47 від 29 січня 2014 року, Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 06 лютого 2014 року ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності індексний номер 17414168 (бланк серії НОМЕР_4 ) на земельну ділянку з кадастровим номером №[номер приховано]:02:377:0056, площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 .

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером № [номер приховано]:02:377:0056, площею 0,1 га, зареєстроване 05 лютого 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 4580533, рішення про державну реєстрацію прав № 10680582 від 06 лютого 2014 року), на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 17414168 (бланк серії НОМЕР_4 ) від 06 лютого 2014 року, що підтверджується копією витягу № 17414301 від 06 лютого 2014 року.

30 жовтня 2013 року ОСОБА_7 звернулася до Дніпровської міської ради з клопотанням (вх № 36/1132) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_3 , по фактичному розміщенню індивідуального жилого будинку.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 2013 року № 128/43 ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 .

Згідно змісту пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_3 , складеного інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_12 , зокрема, відповідно до графічних та семантичних даних чергового кадастрового плану, наданих Управлінням Держземагентства у м. Дніпропетровську від 20 листопада 2013 року № 30164, земельна ділянка площею 0,0927 га, відводиться частково за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0049, яка раніше була передана у постійне користування ДП «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» за рішенням міської ради від 21 травня 2008 року № 239/32 (державний акт від 08 серпня 2008 року, реєстраційний номер 03[телефон приховано]). ДП «Державний проектно-конструкторський інститут збагачувального устаткування» було ліквідовано, шляхом припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням його банкрутом. Враховуючи лист Дніпропетровської міської ради від 20 листопада 2013 року № 4/22-587 земельну ділянку площею 0,2166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0049) було зараховано до земель міста. Інша частина земельної ділянки гр. ОСОБА_7 відводиться за рахунок частини земельної ділянки площею 0,1166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0048), яка раніше була передана у користування гр. ОСОБА_5 . У зв`язку з тим, що поновлення права користування земельною ділянкою площею 0,1166 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0048) не відбулось, зазначену ділянку було передано до земель міста.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 90/47 від 29 січня 2014 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_4 у власність гр. ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», зокрема, передано у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0927 га з кадастровим номером № [номер приховано]:02:377:0057, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 за рахунок земель, раніше не наданих у власність або користування.

Відповідно до вказаного вище рішення Дніпропетровської міської ради № 90/47 від 29 січня 2014 року, Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 06 лютого 2014 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності індексний номер 17420196 (бланк серії НОМЕР_6 ) на земельну ділянку з кадастровим номером № [номер приховано]:02:377:0057, площею 0,0927 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 .

Право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером № [номер приховано]:02:377:0057, площею 0,0927 га, зареєстроване 05 лютого 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 4582066, рішення про державну реєстрацію прав № 10687983 від 06 лютого 2014 року), на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 17420196 (бланк серії НОМЕР_6 ) від 06 лютого 2014 року, що підтверджується копією витягу № 17420696 від 06 лютого 2014 року.

26 травня 2014 року Інспекцієюдержавного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області була проведена позапланова перевірка повноти та достовірності даних, зазначених ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у поданих ними деклараціях про готовність об`єкта до експлуатації.

Під час перевірки встановлено, що замовниками будівництва ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в порушення вимог статей 36 та 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», було наведено недостовірні дані у вищезазначених деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єктів до експлуатації, про що зазначено у відповідних актах перевірки від 26 травня 2014 року.

У звязку із цим, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт на вищезазначених об`єктах та декларацій про готовність цих об`єктів до експлуатації, що підтверджується листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 03червня 2014року №1662/20, а також наказами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 30 травня 2014року №52-СК, №55-СК.

17 червня 2014 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу придбала вказані вище земельні ділянки, що були виділені безоплатно у власність відповідачам ОСОБА_8 , а саме:

земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0056, по АДРЕСА_3 ), цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 червня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. за реєстровим № 1589, укладеним із продавцем ОСОБА_3 ;

земельну ділянку, площею 0,0927 га кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0057 по АДРЕСА_3 ), цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 червня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. за реєстровим № 1605, укладеним із продавцем ОСОБА_7 ;

земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0058 по АДРЕСА_3 ), цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 червня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. за реєстровим № 1601, укладеним із продавцем ОСОБА_2 .

Цього ж дня за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право приватної власності на земельні ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0056 (номер запису про право власності 6033656 від 17 червня 2014 року), площею 0,0927 га кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0057 (номер запису про право власності 6038362 від 17 червня 2014 року) та площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0058 (номер запису про право власності 6036320 від 17 червня 2014 року), що підтверджується копіями витягів від 17 червня 2014 року.

Після подання прокурором позовної заяви у цій справі (у лютому 2015 року) між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 19 жовтня 2017 року було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. за реєстровим № 763, відповідно до якого ОСОБА_4 набула у власність будівлі та споруди - гараж літ. Г-1, загальною площею 23,7 кв.м; майстерня літ. Д-1, д-1, загальною площею 27,7 кв.м, майстерня літ. Е-1, загальною площею 30,3 кв.м, навіс літ. К, що розташовані за адресою по АДРЕСА_1 .

19 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. за реєстровим № 762, відповідно до якого ОСОБА_4 набула у власність будівлі та споруди - нежитлову будівлю літ. Б-1, б-1, вхід в підвал літ. б1, загальною площею 254,1 кв.м, ганок зі сходами літ. б2, гараж літ. П-1, загальною площею 25,1 кв.м; сарай літ. Л, сарай літ. Н, що розташовані за адресою по АДРЕСА_1 .

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 19 жовтня 2017 року було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. за реєстровим № 761, відповідно до якого ОСОБА_4 набула у власність будівлі та споруди - нежитлову будівлю літ. В-2 в-1, загальною площею 411,4 кв.м, ганок літ. в, сходи літ. в', вхід в підвал літ. в (2), що розташовані за адресою по АДРЕСА_1 .

Також установлено, що 24 вересня 2014 року до ЄРДР внесено відомості за № 4201404[телефон приховано], за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, а саме службові особи департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, зловживаючи службовим становищем, у порушення вимог статті 186-1 ЗК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за відсутності висновків-погоджень проектів землеустрою Управління культури Дніпропетровської обласної державної адміністрації, за відсутності позитивних висновків-погоджень проектів землеустрою Голови АПУ Дніпропетровської міської ради, без фактичного обстеження стану земельних ділянок з боку представників Дніпропетровської міської ради та належним чином погоджених меж земельних ділянок, що планувались для передачі у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , розташованих за адресою по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2927 га, умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб протиправно підготували та винесли на розгляд 47 сесії VI скликання Дніпропетровської міської ради проекти рішень міської ради про передачу вказаних земельних ділянок у приватну власність вказаним особам, внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська у вигляді незаконного відчуження земель комунальної власності вартістю 2,941 млн. грн.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 4059/4060/4061-14 від 24грудня 2014 року, складеного експертом Дніпропетровського наукового-дослідного інституту судових експертиз укримінальному провадженні № 4201404[телефон приховано], проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2 , кадастрові номера - [номер приховано]:02:377:0058, [номер приховано]:02:377:0057, [номер приховано]:02:377:0056, розроблені ФОП ОСОБА_15 , не відповідають вимогам законодавства та їх затвердженню згідно рішення міської ради від29 січня 2014 року. Невідповідність проектів землеустрою полягає у відсутності необхідних матеріалів: довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житлові будинки за вказаними адресами на час прийняття рішень міської ради від 29січня 2014 року; матеріалів погодження проекту землеустрою Головним архітектурно-планувальним управлінням; на кадастровому плані земельних ділянок відсутні кадастрові номери суміжних ділянок відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Крім того: відомості про обчислення площі земельної ділянки; матеріали геодезичних вишукувань; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання від 09грудня 2013 року містяться не в проекті землеустрою, а в технічному звіті щодо геодезичного встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленого ФОП ОСОБА_16 (2013 р.). У висновках Головного архітектурно-планувального управління міської ради від 20 грудня 2013 року відсутня інформація щодо погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою, що не відповідає частині п`ятій статті 186-1 Земельного кодексу України.

В матеріалах справи містяться акти обстеження спірних земельних ділянок, складені 28 січня 2025 року Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради.

Так, згідно з актом № 0036 від 28 січня 2025 року обстеження земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0056, по АДРЕСА_3 , доступ до земельної ділянки обмежений; частина земельної ділянки, площею 264 кв.м, яка розташована на перехресті АДРЕСА_8 огороджена металевим парканом та не має доступу. Доступ до основної частини земельної ділянки здійснюється зі сторони АДРЕСА_8 через автоматичні розсувні металеві ворота. Земельна ділянка дворівнева, на першому рівні розташована територія дворового проїзду, через яку здійснюється проїзд на другий рівень, де розташований асфальтований паркувальний майданчик для автотранспорту, який має спільну територію з земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0058 за адресою по АДРЕСА_9 . На час обстеження на території земельної ділянки знаходилось чотири легкових автомобілі. Загальна площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,1 га.

Відповідно до акту № 0037 від 28 січня 2025 року обстеження земельної ділянки площею 0,0927 га кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0057 по АДРЕСА_3 , доступ до земельної ділянки обмежений; частина земельної ділянки, площею 180 кв.м, яка розташована на перехресті АДРЕСА_8 , огороджена металевим парканом та доступ до неї відсутній. Доступ до земельної ділянки здійснюється через територію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0056, яка розташована за адресою АДРЕСА_9. Земельна ділянка дворівнева , на першому рівні розташований асфальтований майданчик, на другому рівні розташовані: зона зелених насаджень та асфальтований паркувальний майданчик для автотранспорту, який має спільну територію з земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0056 за адресою АДРЕСА_9 . На час обстеження на території земельної ділянки знаходилось чотири легкових автомобілі. Загальна площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,0927 га.

Згідно акту № 0035 від 28 січня 2025 року обстеження земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:377:0058, по АДРЕСА_3 , доступ до земельної ділянки частково обмежений; обстежувана земельна ділянка частково огороджена цегляним парканом. Доступ до земельної ділянки здійснюється через асфальтовану територію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:377:0056, яка розташована за адресою по АДРЕСА_12. Земельна ділянка дворівнева , на першому рівні розташована зона зелених насаджень з цегляними сходами, які ведуть на другий рівень, де розташований асфальтований паркувальний майданчик для автотранспорту. На час обстеження на території земельної ділянки знаходилось чотирнадцять легкових автомобілів. Загальна площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,1 га.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржена, тому у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного розгляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про витребування земельних ділянок відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу(частина перша статті 118 ЗК України).

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина сьома статті 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Наведена норма статті не передбачає безоплатну передачу земельних ділянокгромадянам Українидля обслуговування об`єктів нежитлової нерухомості.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 17 жовтня 2013 року відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали у власність частину об`єктів нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а після поділу нерухомого майна в натурі ОСОБА_7 набула право власності на гараж літ. Г-1, загальною площею 23,7 кв.м; майстерню літ. Д-1, д-1, загальною площею 27,7 кв.м; майстерню літ. Е-1, загальною площею 30,3 кв.м, навіс літ. К, ОСОБА_2 став власником нежитлової будівлі літ. Б-1, б-1, вхід в підвал літ. б1, загальною площею 254,1 кв.м, ганок зі сходами літ. б2, гараж літ. П-1, загальною площею 25,1 кв.м; сараї літ. Л, Н, а ОСОБА_3 набула право власності на нежитлову будівлю літ. В-2 в-1, загальною площею 411,4 кв.м, ганок літ. в, сходи літ. в', вхід в підвал літ. в2.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 507-р від 29 жовтня 2013 року було присвоєно вказаним вище нежитловим будівлям і спорудам окремі адреси за місцезнаходженням об`єктів нежитлової нерухомості, а саме: ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 - АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 - АДРЕСА_4 .

У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до міської ради з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресами по АДРЕСА_2, по фактичному розміщенню індивідуальних жилих будинків.

На підтвердження знаходження за адресами по АДРЕСА_2 індивідуальних житлових будинків відповідачами ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до міської ради надані декларації про готовність об`єктів - реконструкція комплексу будівель під житловий будинок та технічні паспорти на індивідуальні житлові будинки.

Разом із цим, проведеною 26 травня 2014 року перевіркою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області з питань дотримання вимог містобудівного законодавства при проведенні реконструкції об`єктів було встановлено, що замовниками будівництва ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в порушення вимог статей 36 та 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», було наведено недостовірні дані у вищезазначених деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єктів до експлуатації.

У звязку із цим, Інспекцією скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт на вищезазначених об`єктах та декларацій про готовність цих об`єктів до експлуатації, що підтверджується листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 03червня 2014року №1662/20, а також наказами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 30 травня 2014року №52-СК, №55-СК.

У відповідності до частини десятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що відповідачами ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення вимог статей 36 та 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наведено недостовірні дані у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єктів до експлуатації. Відповідно, вказаними особами, з метою безоплатного отримання у власність земельних ділянок, до Дніпропетровської міської ради була надана недостовірна інформація щодо знаходження за адресами по АДРЕСА_2 індивідуальних житлових будинків. Вказані житлові приміщення на спірних земельних ділянках були відсутні,право власності відповідачів на об`єкти житлової нерухомості (житлові будинки), які були б розміщені на цих ділянках, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вказані обставини унеможливлювали безоплатне передання спірних земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку, визначеному статтями 116, 118, 121 ЗК України.

Крім цього, встановлено, що відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради від 27 листопада 2015 року № 07/14-225 об`єкти за адресами АДРЕСА_2 розташовані в межах території першого історичного ареалу м.Дніпропетровська - Історичний центр міста (1787-1955 рр.).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини (абзац 3 частини третьої статті 186-1 ЗК України).

Разом із цим, згідно з листом Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 30 липня 2014 року за інформацією Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей від 30 липня 2014 року № 497/1, проекти землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 земельних ділянок загальною площею 0,2927 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , на погодження не надходили.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при виділенні спірних земельних ділянок, які розташовані в межах території першого історичного ареалу м. Дніпропетровська - Історичний центр міста (1787-1955 рр.), у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 також не було дотримано положення абзацу 3 частини третьої статті 186-1 ЗК України, у зв`язку з непогодженням відповідних проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідним структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 4059/4060/4061-14 від 24грудня 2014 року, складеного експертом Дніпропетровського наукового-дослідного інституту судових експертиз, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2 , кадастрові номера - [номер приховано]:02:377:0058, [номер приховано]:02:377:0057, [номер приховано]:02:377:0056, розроблені ФОП ОСОБА_15 , не відповідають вимогам законодавства та їх затвердженню згідно рішення міської ради від29 січня 2014 року. Невідповідність проектів землеустрою полягає у відсутності необхідних матеріалів: довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житлові будинки за вказаними адресами на час прийняття рішень міської ради від 29січня 2014 року; матеріалів погодження проекту землеустрою Головним архітектурно-планувальним управлінням; на кадастровому плані земельних ділянок відсутні кадастрові номери суміжних ділянок відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Крім того: відомості про обчислення площі земельної ділянки; матеріали геодезичних вишукувань; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання від 09грудня 2013 року містяться не в проекті землеустрою, а в технічному звіті щодо геодезичного встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленого ФОП ОСОБА_16 (2013 р.). У висновках Головного архітектурно-планувального управління міської ради від 20 грудня 2013 року відсутня інформація щодо погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою, що не відповідає частині п`ятій статті 186-1 Земельного кодексу України.

Вказаний експертний висновок відповідає критеріям належності та допустимості доказів (див. постанову Великої ПалатиВерховного Суду від 09 лютого 2021 рокуу справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20)) та обгрунтовано прийнятий апеляційним судом до уваги.

Установивши наявність порушень вимог законодавства України при виділенні спірних земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про незаконність безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:377:0058, [номер приховано]:02:377:0057, [номер приховано]:02:377:0056 за адресами:АДРЕСА_2 .

Разом із цим, встановлено, що ОСОБА_4 придбала вказані вище земельні ділянки, що були виділені безоплатно відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , на підставі договорів купівлі-продажу від 17 червня 2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р.

Цього ж дня за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право приватної власності на вказані земельні ділянки.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, діючи в інтересах держави, просив, крім іншого, витребувати у ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Дніпра земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:377:0056, [номер приховано]:02:377:0057 та [номер приховано]:02:377:0058, що розташовані по АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що вказані земельні ділянки незаконно вибули із комунальної власності.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України):

1) якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) якщо майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Установивши, що спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади поза її волею, у зв`язку з реєстрацією за ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 права власності через надання останніми недостовірних відомостей та невідповідності вимогам законодавства проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування жилого будинку, що розташовані в межах території першого Історичного ареалу м. Дніпро за адресами по АДРЕСА_2, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для витребування на користь територіальної громади міста Дніпра вказаних земельних ділянок у ОСОБА_4 , яка є останнім набувачем вказаного нерухомого майна.

Оскаржуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у касаційному порядку, ОСОБА_4 у своїйкасаційній скарзі посилалася, зокрема, на те, що витребування спірного майна порушує гарантії, встановлені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).

Верховний Суд вважає, що застосований захід втручання у право на мирне володіння майном сумісний із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки це втручання ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є пропорційним цій меті.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Розглядаючи справи щодо застосування статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягарю, покладеному на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (пункт 58 постанови Великої Палати від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 (провадження № 14-190цс20)).

Право держави витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України, зокрема в статті 388 ЦК України, яка застосована у цій справі. Відповідні норми стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення від 02 листопада 2004 року у справі «Tregubenko v. Ukraine», заява № 61333/00, пункт 54).

У цьому випадку втручання у право мирного володіння спірним майном ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, відповідає суспільному інтересу, а застосований захід втручання є пропорційним легітимній меті, яку він переслідує.

Як зазначено вище, спірне нерухоме майно вибуло з власності територіальної громади незаконно та поза волею власника.Повернення у комунальну власність нерухомого майна переслідує легітимну мету - контроль за використанням майна відповідно до загальних інтересів.

Доводи про невідповідність втручання в право власності критерію пропорційності колегія суддів вважає необґрунтованими, керуючись такими міркуваннями.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ередбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, оскільки певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

ЄСПЛ визнає, що ступінь провини чи недбалості з боку заявників або принаймні зв`язок між їхньою поведінкою та правопорушенням, про яке йдеться, може бути взято до уваги, щоб оцінити, чи було пропорційним втручання у право на мирне володіння майном. Важливо також, чи міг заявник обґрунтовано знати про правові обмеження своєї власності.

Будь-які норми, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади.

Під час оцінки дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо пропорційності слід враховувати те, чи знав заявник під час придбання майна або чи мав би обґрунтовано знати про обмеження на майно або можливі майбутні обмеження, про існування законних очікувань щодо використання майна або прийняття ризику при купівлі, про те, якою мірою обмеження перешкоджало використанню майна, та про можливість оскарження необхідності обмеження (рішення ЄПЛЛ від 6 лютого 2018 року у справі Kristiana Ltd. проти Литви, № 36184/13, § 108).

Встановлено, що 17 червня 2014 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу придбала у ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 спірні земельні ділянки з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які були відведені останнім по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

Водночас на земельних ділянках за вказаною адресою житлові будинки були відсутні, а наявні були лише нежитлові приміщення. При цьому вказані будівлі одночасно із спірними земельними ділянками придбані ОСОБА_4 не були, а були відчужені ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 на користь ОСОБА_4 лише у жовтні 2017 року саме як нежитлові приміщення.

Разом із тим, на час набуття ОСОБА_4 права власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 право власності на житлові будинки по АДРЕСА_2 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано не було, а реєстрація декларацій вказаних осіб про початок виконання будівельних робіт на вищезазначених об`єктах та декларацій про готовність цих об`єктів до експлуатації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області була вже скасована.

Таким чином, за обставин цієї справи, безпідставно набувши безоплатно право власності на спірні земельні ділянки, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 без відома та волі держави в особі територіальної громади м.Дніпро невідкладно відчужили їх на користь ОСОБА_4 , за умов, які мали б викликати сумнів у останньої, яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувачів на спірні земельні ділянки, оглянувши земельні ділянки, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочинів купівлі-продажу земельних ділянок, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому слід приймати до уваги, що держава оперативно поставила під сумнів первісне вибуття спірного майна, у лютому 2015 року звернувшись до суду з цим позовом, не допустивши багаторічного формування стабільного титулу у набувача.

Водночас слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційних скарг про те, що прокурор подав позов в інтересах неналежного позивача - держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру(Держгеокадастр), яка є правонаступником Державної інспекції сільського господарства України, не заслуговують на увагу, оскільки держава в особі відповідного органу як власник відповідного майна вправі приймати рішення щодо такого майна, а отже, і здійснювати захист свого права власності у разі його порушення. Обмеження такого права на захист є недопустимим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц(провадження № 14-58цс22) зазначила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та інших призначень. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (стаття 41 Конституції України).

Положеннями частини першої статті 188 ЗКУкраїни (у редакції, чинній на час пред`явлення позову в даній справі) було встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пізніше у частину першу статті 188 ЗКУкраїнивнесені зміни, згідно з якими повноваження щодо державного контролюза використанням та охороною земель в обсязі, визначеному законом, надані і органам місцевого самоврядування.

Оскільки у спірних правовідносинах Дніпровська міська радає органом місцевого самоврядування, який сам є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади та залучений у цій справі відповідачем, то прокурор фактично діє у справі від імені територіальної громади та в інтересах держави в особі Держгеокадастру як органу, який на час звернення з цим позовом до суду (лютий 2015 року) бувнаділений виключними повноваженнями щодо здійснення державного нагляду у сфері землеустрою, у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі, за дотриманням органами місцевого самоврядування, вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотримання вимог земельного законодавства органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність.

Доводи касаційних скарг про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 (провадження № 12-60гс23), про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Разом із цим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025рокубуло зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року до закінчення касаційного провадження, дія цього рішення, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє представник - адвокат Абрамов Денис Вячеславович, та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Жукова Євгенія Борисівна, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про витребування земельних ділянок залишити без змін.

Поновити дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун