УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 686/16096/24
провадження № 61-9843св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , про забезпечення позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 15 січня 2025 року позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 68 456,88 грн, що становлять 1/2 частку права власності від загальної суми депозитного вкладу у розмірі 136 913,76 грн, а також 684,56 грн сплаченого судового збору та 3 386,03 грн витрат на правову допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2025 року - без змін.
29 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Біленький М. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ спірного житлового будинку та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.
Ухвалою від 27 серпня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 09 березня 2026 року призначив справу до судового розгляду.
У квітні 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона повідомила про смерть ОСОБА_1 та про те, що є спадкоємцем за заповітом після її смерті, а також повідомила про заведення приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О. В. спадкової справи № 75443597.
Також у квітні 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту.
Заява мотивована тим, що предметом спору у цій справі є житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 . З 11 березня 2026 року відповідач вживає заходи щодо реалізації (продажу) зазначеного житлового будинку.
Посилаючись на те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ОСОБА_2 просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, що знаходяться на АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 .
Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2026 року касаційне провадження у цій справі зупинив до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребував у приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамаки О. В. засвідчену копію спадкової справи щодо спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
Ухвалою від 07 жовтня 2026 року Верховний Суд поновив касаційне провадження у цій справі та залучити до участі у її розгляді правонаступника позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 .
Перевіривши заяву про забезпечення позову, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Велика Палата Верховного Суду викладала висновок про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20)).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22).
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання рішення суду або його невиконання в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову вважатиметься підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами Глави 2 Розділу V ЦПК України «Касаційне провадження».
За правилом частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2026 року у справі № 925/632/19 зазначила, що оскільки під час розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову необхідним є встановлення наявності або відсутності підстав для забезпечення позову з урахуванням установлених фактичних обставин кожної конкретної справи, а для забезпечення позову має бути обґрунтовано підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, то вирішення цієї заяви безпосередньо пов`язано з необхідністю оцінки доказів і встановлення обставин, що не є притаманним для суду касаційної інстанції. У касаційному провадженні передбачена інша процедура, властива лише суду касаційної інстанції, - процесуальна можливість на стадії касаційного розгляду справи зупинити виконання або дію оскаржуваного судового рішення.
Вирішення питання про забезпечення позову правилами Глави 2 Розділу V ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.
Отже, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій, Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.
В ухвалах від 15 січня 2025 року у справі № 755/12077/23 (провадження № 61-554ск25), від 13 лютого 2025 року у справі № 715/3990/23 (провадження № 61-1070ск25), від 23 липня 2026 року у справі № 204/3718/25 (провадження № 61-8479ск26), 04 серпня 2026 року у справі № 361/2320/20 (провадження № 61-905ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також зазначав про відсутність правових підстав для вирішення процесуального питання забезпечення позову на стадії касаційного оскарження судових рішень.
Ураховуючи викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 149, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Петров
Судді А. І. Грушицький
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк