УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 215/3327/24
провадження № 61-12735ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 06 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Держави України в особі управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - управління охорони здоров`я ВК Криворізької міської ради), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 до Держави України в особі управління охорони здоров`я ВК Криворізької міської ради, ДКСУ про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
19 серпня 2025 року ОСОБА_1 вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня2024 року, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня
2025 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-10995ск25).
19 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2026 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі управління охорони здоров`я ВК Криворізької міської ради, ДКСУ про відшкодування моральної шкоди визнано неподаною та повернуто заявникові (провадження № 61-9832ск26).
30 вересня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку втретє звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року (надійшла до суду 05 жовтня 2026 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
До касаційної скарги долучено клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору та поновлення процесуального строку подачі касаційної скарги.
Клопотання обґрунтовано тим, що копію повного тексту оскаржуваної постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року вона отримала лише
17 липня 2026 року, а ухвалу Верховного Суду від 04 вересня 2026 року -
16 вересня 2026 року.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України,
якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів,
чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У частині третій статті 394 ЦПК України зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський
суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися
у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує
верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним
з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи
і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не
є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала від 14 жовтня 2003 року).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
У постанові Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року зазначено, що повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2025 року, а отже, останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 04 вересня 2025 року.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року надіслано судом -
05 серпня 2025 року; зареєстровано - 07 серпня 2025 року; забезпечено надання загального доступу - 08 серпня 2025 року.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року було подано саме ОСОБА_1 , Верховний Суд приходить до висновку, що особа знала про наявність оскаржуваних судових рішень.
Крім того, вперше з касаційною скаргою заявник звернулася в межах тридцятиденного строку касаційного оскарження.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року, якою вперше було повернуто касаційну скаргу, зареєстрована - 24 жовтня 2025 року; забезпечено надання загального доступу - 27 жовтня 2025 року.
Встановлено, що вдруге ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою лише в липні 2026 року, тобто через 8 місяців після оприлюднення ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року визнано наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними та касаційну скаргу залишено без руху.
При подачі касаційної скарги втретє заявником не надано жодного доказу на підтвердження обставин непереборної сили, які завадили ОСОБА_1 звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою починаючи з 27 жовтня 2025 року.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані
з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного
вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно
від поважності причин пропуску строку на оскарження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі
№ 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) вказано, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Ураховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України
(у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності
в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо
оскарження судового рішення.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою
права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення
їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети
(див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу
до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Таким чином, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою,
яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами-членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини
зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі
«Дія 97» проти України»).
Ураховуючи, що відсутні підстави вважати, що заявник була позбавлена можливості скористатися своїм процесуальним правом подачі касаційної скарги у передбачений законодавством строк та які б могли свідчити про наявність особливих і непереборних обставин, за яких заявник не подала касаційну скаргу
у передбачений строк, які б виправдали пропуск строку більше ніж на один рік,
у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк