ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"12" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 906/720/26
Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський лікеро-горілчаний комбінат» від 09.10.2026 про забезпечення позову, у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський лікеро-горілчаний комбінат», м. Житомир,
до відповідача Державного підприємства «Чайка», с. Дударків Бориспільського району Київської області,
про стягнення 6 337 487,94 грн.,
без виклику представників;
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №906/720/26 за позовом ТОВ «Житомирський лікеро-горілчаний комбінат» до ДП «Чайка» про стягнення 6 337 487,94 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивачем у період з 29.02.2024 по 12.08.2024 на банківський рахунок відповідача були помилково перераховані грошові кошти. Відповідач вказані кошти у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із позовом про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі 6 337 487,94 грн.
Ухвалою від 28.09.2026 суд відмовив у прийнятті заяви представника позивача від 23.09.2026 про зміну підстав позову, у підготовчому судовому засіданні оголосив перерву до 12.10.2026.
09.10.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Житомирський лікеро-горілчаний комбінат» подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах загальної суми 6 337 487,94 грн. на грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті ДП «Чайка» та знаходяться або будуть зараховані на його рахунки в банках та інших фінансових установах, крім коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання та інших коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Заява обґрунтована тим, що ДП «Чайка» є перебуває в процесі реорганізації, строк заявлення вимог кредиторів був установлений до 27.04.2026 і вже сплив. Позивач твердить, що ризик полягає не в самому юридичному факті реорганізації, а в його поєднанні з численними чинними стягненнями та вже встановленою практикою розрахунків активами з окремими кредиторами. Без арешту наявні та майбутні надходження можуть бути використані до завершення розгляду цієї справи.
Позивач зазначає, що відповідач має значне і зростаюче виконавче провадження, зокрема наявна інформація з єдиного реєстру боржників містить не менше як 50 записів, де ДП «Чайка» є боржником. Це означає, що кошти, які надходять на рахунки відповідача вже є об`єктом конкуренції багатьох стягувачів. Крім того, попередні рішення щодо ДП «Чайка» виконувались тривалий час і під судовим контролем.
Також, позивач звертає увагу. що у рішенні Господарського суду Київської області від 12.08.2026 у справі №911/1834/26 встановлено факт передачі значного обсягу активів у розрахунок з одним кредитором. На думку позивача, ліквідні активи підприємства фактично використовувались для погашення вимог окремого кредитора, а не залишалися доступними для пропорційного задоволенні інших кредиторів.
Позивач посилається на наявність збитковості за даними фінансової звітності у 2023-2025 роках та першому півріччі 2026 року. Наявність активів сама по собі не нейтралізує ризик, оскільки значна їх частина є державним майном на праві господарського відання, а найліквідніші активи вже використовувались для розрахунків з іншими кредиторами.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу можливість реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Приписами статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Статтею 139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити зокрема ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Позивач зазначив ціну позову у розмірі 6 337 487,00 грн. Поряд з цим, ціна позову у справі №906/720/26, в якій позивач просить забезпечити позов, становить 6 337 487,94 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 ГПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини 2 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду заяви про вжиття забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»)
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум працездатних осіб - 3328 гривень.
Враховуючи положення п.3 ч. 2 та ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» заява про забезпечення позову підлягає оплаті судовим збором у розмірі 1331,20 грн.
Позивач, замість подання доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі подав бланк реквізитів для формування платежу для оплати судового збору без доказів проведення такого платежу банківською установою. Тобто, матеріали заяви не містять доказів оплати судового збору взагалі, що суперечить положення статті 139 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за платником ТОВ «Житомирський лікеро-горілчаний комбінат» та встановив відсутність зарахування судового збору в сумі 1331,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 7 статті 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подана ТОВ «Житомирський лікеро-горілчаний комплекс» заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 139 ГПК України, що є підставою для її повернення заявнику у спосіб постановлення ухвали, відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України.
Повернення заяви не перешкоджає повторному її поданню за умови усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Додатково суд звертає увагу, позивача, що вжиття судом заходів забезпечення позову спрямоване на реальне виконання судового рішення та не є засобом додаткового тиску чи додаткової відповідальності відповідача, а необхідність такого забезпечення має бути належно обґрунтована та доведена достатніми доказами.
Крім того, суд звертає увагу позивача на положення Розділу VI Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський лікеро-горілчаний комбінат» від 09.10.2026 про забезпечення позову повернути заявнику.
Ухвала підписана 12.10.2026, набирає законної сили в порядку ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, передбачених ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх