ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
"12" жовтня 2026 р. Справа № 916/3630/23(916/4106/26)
Господарський суд Одеської області у складі судді Райчевої Світлани Іванівни, розглянувши заяву (вх. №4207/26 від 05.10.2026р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 178; код ЄДРПОУ 42117825) про видачу судового наказу про стягнення з Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області (72002, Запорізька обл., Василівський р-н, смт. Михайлівка, вул. Центральна, 36, код ЄДРПОУ 25214512) заборгованості у розмірі 34 910,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до господарського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області заборгованості за поставлену електричну енергію за лютий 2022 у розмірі 34 910,48 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частиною 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відтак, однією з основних умов задоволення заяви про видачу судового наказу, виходячи з приписів ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, є безспірність заявлених стягувачем вимог.
Для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, у тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
При цьому, господарський суд ураховує, що безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати будь-якого сумніву у відсутності спору про право та належності заявнику права вимоги до боржника. Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ані момент настання права вимоги, ані сума грошових коштів, ані те, що вимоги пред`явлені відповідно до умов договору.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують обґрунтованість та безспірність таких вимог. З цією метою, на підтвердження факту наявності заборгованості суд має перевірити наявність обставин щодо факту виникнення, розміру заборгованості та настання строку виконання боржником зобов`язання, що вбачається за можливе встановити за результатом дослідження відповідних актів надання послуг, рахунків, виставлених на оплату заявником тощо.
Розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу господарським судом встановлено, що в обґрунтування підстав для видачі судового наказу Стягувач посилається на неналежне виконання Боржником прийнятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю електричної енергії №47012199 у частині оплати вартості поставленої електричної енергії у лютому 2022.
Водночас місцезнаходженням боржника (Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області) та адресою об`єкта постачання електричної енергії є: 72002, Запорізька обл., Василівський р-н, смт. Михайлівка, вул. Центральна, 36.
06.12.2022р. Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військової адміністрації.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, згідно з яким смт. Михайлівка Михайлівської селищної територіальної громадим Василівського р-ну Запорізької обл. визначено тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 28.02.2022.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025р. № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно вказаного Переліку, датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією смт. Михайлівка Михайлівської селищної територіальної громадим Василівського р-ну Запорізької обл. також визначено 28.02.2022.
Тобто, заявлений стягувачем період заборгованості - лютий 2022 частково охоплює час, з якого за даними вказаного вище Переліку територія, де знаходиться боржник та відповідно об`єкт споживання електричної енергії, є окупованою (28.02.2022), що має правові наслідки згідно з чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі за текстом - Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 Закону).
Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях тощо.
За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 13-1 Закону положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23 викладено правову позицію щодо заборони передачі енергоресурсів на тимчасово окуповану територію, та, окрім цього, зазначено, що правовий режим на такій території не залежить від ухвалення уповноваженим органом державної влади рішення про визнання такої території як тимчасово окупованої.
Так, Верховний Суд вказав, що рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Відтак, із врахуванням заявлення до стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію за період - лютий 2022, приймаючи до уваги загальновідомий факт тимчасової окупації смт. Михайлівка Михайлівської селищної територіальної громадим Василівського р-ну Запорізької обл. з 28.02.2022, тобто протягом часу, який частково охоплюється заявленим стягувачем періодом заборгованості, господарський суд вважає, що у даному випадку відсутня безспірність заявлених стягувачем вимог, а обставини щодо заявленої до стягнення заборгованості підлягають розгляду судом у іншому (позовному) процесуальному порядку.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області заборгованості за лютий 2022 у розмірі 34 910,48 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 152, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. У видачі судового наказу за заявою (вх. №4207/26 від 05.10.2026р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області заборгованості у розмірі 34 910,48 грн. - відмовити.
2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», що у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили 12 жовтня 2026 року та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд»: Товариству з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія».
Суддя С.І. Райчева