ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41
______________________________________________________________________
УХВАЛА
05 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/3275/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.
розглянувши матеріали справи та скарги (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) Державного науково - виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи", 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62, корпус А, оф.46
до Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар", 61070, м. Харків, вул. Рудика, буд.8
про стягнення коштів
за участю представниківсторін:
стягувача (позивача): не з`явився;
скаржника (боржника - відповідача): Бойко В.М.;
державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: Лобов Р.В.; Айдинов Г.А.
ВСТАНОВИВ:
09.09.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" про стягнення 1 786 989,68 грн. суми основного боргу за договором поставки №301/05Д від 22.10.2018 року, 175 124,98 грн. - суми інфляційних нарахувань, 363 077,13 грн. - 3% річних.
Також до стягнення заявлені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням суду від 29.12.2025 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" 1 786 989,68 грн. суми основного боргу за договором поставки, 175 124,98 грн. - суми інфляційних нарахувань, 219 983,20 грн. - 3% річних, 26 185,17 грн. - судового збору. В частині стягнення 3% річних у розмірі 143 093,03 грн., судових витрат за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 514,00 грн., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 81 500, 00 грн. - відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 березня 2026 року рішення господарського суду Харківської області від 29.12.2025 року у справі № 922/3275/25 залишено без змін.
20.03.2026 року судом на виконання рішення було видано відповідний наказ.
17.09.2026 року від Державного науково - виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" через канцелярію суду надійшла скарга (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, у якій останній, просить суд:
1. Визнати причини пропуску процесуального строку для подання скарги на бездіяльність виконавця поважними;
2. Поновити ДНВП «Об`єднання Комунар» пропущений строк для подання скарги на бездіяльність виконавця;
3. Прийняти Скаргу на протиправну дію (бездіяльність) державних виконавців - начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобова Ріната Михайловича, державного виконавця Айдинова Гордія Андрійовича до розгляду;
4. Визнати неправомірними дії (бездіяльність) державних виконавців - начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України України Лобова Ріната Михайловича, державного виконавця Айдинова Гордія Андрійовича щодо не зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунках підприємства та його філій, для здійснення видаткових операцій для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах зазначеної суми;
5. Зобов`язати державних виконавців - начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобова Ріната Михайловича, державного виконавця Айдинова Гордія Андрійовича усунути порушення прав Боржника та третіх осіб (працівників підприємства) шляхом винесення постанови в межах виконавчого провадження № 81826270 про зняття арешту з коштів, які знаходяться на наступних рахунках підприємства та його філій, в межах наступних сум:
- НОМЕР_1 (UAH), ДНВП «Об`єднання Комунар» (ідентифікаційний код 14308730), відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851, у сумі 22 266 025,00 грн. (8 647 х 5 х 515 = 22 266 025,00 грн.);
- НОМЕР_2 (UАН), НТ СКБ «ПОЛІСВІТ» філія ДНВП «Об`єднання Комунар» (ПОЛІСВІТ) ідентифікаційний код 22656899, відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851, у сумі 4 366 735,00 грн. (8 647 х 5 х 101 = 4 366 735,00 грн.);
- НОМЕР_3 (UАН), Філія ДНВП «Об`єднання Комунар» Завод «Комунарсчетмаш» (КСМ) ідентифікаційний код 26354356, відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851, у сумі 345 880,00 грн. (8 647 х 5 х 8 = 345 880,00 грн.);
- НОМЕР_4 (UAH), Богодухівський електромеханічний завод - філія Державного науково - виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» ідентифікаційний код 23451700, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, у сумі 2 421 160,00 грн. (8 647 х 5 х 56 = 2 421 160,00 грн.). Загалом 29 399 800,00 грн., для здійснення видаткових операцій для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах зазначеної суми;
6. Зобов`язати державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові усунути виявлені порушення та не допустити в майбутньому списання коштів, що мають призначені для виплати заробітної плати та які не перевищують встановлений Законом України «Про виконавче провадження» ліміт.
Ухвалою суду від 18.09.2026 року відмовлено у клопотаннях скаржника викладених у пунктах 1-2 прохальної частини скарги. Прийнято до розгляду скаргу (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) Державного науково - виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця. Розгляд скарги призначено на "30" вересня 2026 р. о(б) 13:45 год. Запропоновано сторонам та державному виконавцю у строк по 29.09.2026 року (включно) надати до суду пояснення щодо скарги (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) Державного науково - виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця (з описом вкладення та із урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України в частині реєстрації та використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Скаржнику у строк по 29.09.2026 року (включно) надати до суду письмові пояснення щодо пунктів 3-6 прохальної частини скарги (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця. Скаржнику у строк по 29.09.2026 року (включно) надати до суду письмові пояснення щодо пунктів 3-6 прохальної частини скарги (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця в частині оскарження дій начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобова Ріната Михайловича. Явку учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.
22.09.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 23282/25 від 22.09.2026 року) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 922/3275/25.
Ухвалою суду від 22.09.2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" (вх. № 23282/25 від 22.09.2026 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 922/3275/25 задоволено.
25.09.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 23639/26) у яких останній, просить суд, прийняти до розгляду дане заперечення та врахувати його при постановленні ухвали. Скаргу ДНВП «Об`єднання Комунар» на дії (бездіяльність) начальник Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Лобова Р. М. та державного виконавця Айдинова Г. А. у виконавчому провадженні № 81826270 - залишити без задоволення повністю. Стягнути з Державного Науково - Виробничого Підприємства «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" 20 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
30.09.2026 року від скаржника через канцелярію суду надійшли письмові пояснення до скарги (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) на дії (бездіяльність) державного виконавця при блокуванні видаткових операцій на виплату заробітної плати працівникам підприємства (вх. № 24020/26).
30.09.2026 року від державного виконавця через канцелярію суду надійшов відзив (вх. № 24042/26) у якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні вимог скарги Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.09.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 30.09.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду скарги оголошено перерву до 05.10.2026 року о(б0 12:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Уповноважений представник стягувача (позивача) у призначене судове засідання 05.10.2026 року не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 30.09.2026 року.
Присутній у судовому засіданні 05.10.2026 року уповноважений представник скаржника (боржника) надав усні пояснення щодо скарги, та просив суд її задовольнити.
Присутні у судовому засіданні 05.10.2026 року уповноважені представники державної виконавчої служби (державні виконавці) надали усні заперечення щодо скарги, та просили суд, відмовити у її задоволенні.
У відповідності до вимог частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Судом, у судовому засіданні 05.10.2026 року оголошено ухвалу скорочену (вступну та резолютивну) частини.
Суд дослідивши матеріали справи та скарги (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) Державного науково - виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, зазначає наступне.
В обґрунтування наданої до суду скарги, скаржник зазначає, що в провадженні Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (згідно постанови про утворення виконавчої групи від 04.09.2026 року у виконавчому провадженні № 81826270 державні виконавці Айдинов Гордій Андрійович та Лобов Рінат Михайлович) перебуває виконавче провадження № 81826270 про стягнення з Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Хай Технолоджи»: 1 786 989,68 грн. суми основного боргу за договором поставки; 175 124,98 грн. суми інфляційних нарахувань; 219 983,20 грн. 3 % річних; 26 185,17 грн. судового збору, що становить загальну суму 2 208 283,03 грн.
Також зазначає, що в межах виконавчого провадження № 81826270 винесено постанови про стягнення загальної суми мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн. та виконавчого збору в розмірі 220 828,30 грн.
За твердженнями скаржника, в межах зазначеного провадження було накладено арешти на рахунки в банках, арешти на майно підприємства, оголошено розшук майна, про стягнення виконавчого збору, витрат на виконавче провадження підприємства ДНВП «Об`єднання Комунар» та накладено арешти на кошти філій підприємства - Богодухівського електромеханічного заводу - філії Державного науково- виробничого підприємства «Об`єднання Комунар», Філії Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» Завод «Комунарсчетмаш», та Науково - технічного спеціального конструкторського бюро «ПОЛІСВІТ» філії ДНВП «Об`єднання Комунар».
04 вересня 2026 року боржником на електронну адресу info.kv.kh.dvs@kharkivjust.gov.ua, яка є офіційною електронною адресою Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, було направлено заяву про визначення поточних рахунків для здійснення видаткових операцій з інформацією та вимогою про визначення поточних рахунків: - НОМЕР_1 (UAH), ДНВП «Об`єднання Комунар» (ідентифікаційний код 14308730), відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851; - НОМЕР_2 (UАН), НТ СКБ «ПОЛІСВІТ» філія ДНВП «Об`єднання Комунар» (ПОЛІСВІТ) ідентифікаційний код НОМЕР_5 , відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851; - НОМЕР_3 (UАН), Філія ДНВП «Об`єднання Комунар» Завод «Комунарсчетмаш» (КСМ) ідентифікаційний код 26354356, відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851; - НОМЕР_4 (UAH), Богодухівський електромеханічний завод - філія Державного науково- виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» (БЕМЗ), ідентифікаційний код 23451700, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, поточними рахунками для здійснення видаткових операцій для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах визначеної законом суми.
Проте, за твердженнями скаржника, вказана заява в порушення підпункту 1 (абзац 12) пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» було проігнорована Київським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (начальником Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Лобовим Р.М., державним виконавцем Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Айдиновим Г.А.), а постанова про зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунку боржника і на які заборонено звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження» (тобто 07 вересня 2026 року) винесена не була.
Також, скаржник зазначає, що 08 вересня 2026 року банками, на підставі вимоги державних виконавців, суми, що залишалися на кінець операційного дня 07.09.2026 року і були призначені для виплати заробітної плати, були списана під нуль, хоча державному виконавцю достеменно було відомо про цільове призначення вказаних коштів, що знаходилися на поточних рахунках. Станом на 01 вересня 2026 року згідно статистичної звітності на підприємстві разом із філіями працює 680 працівників (БЕМЗ - 56, КСМ - 8, ПОЛІСВІТ - 101, ДНВП - 515, загалом 680 працівників). Враховуючи норми законодавства України, ДНВП «Об`єднання Комунар» та його філії мають право протягом одного календарного місяця здійснювати видаткові операції для виплати заробітної плати у розмірі до 29 399 800,00 грн.: - мінімальна заробітна плата у 2026 році 8 647 грн. х 5 розмірів х 680 працівників = 29 399 800,00 грн.
Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Усі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Зобов`язання із виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення у боржника зобов`язання із виплати заробітної плати у певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданого повідомлення про цільове призначення коштів на рахунку. Постанова виконавця не повинна виконуватися в межах граничної суми коштів, атому на думку скаржника, це є підставою для зняття виконавцем арешту із коштів заробітної плати згідно із пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підпунктом 2 (абзац 18) пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» у межах визначеної законом суми.
Вказане на думку скаржника, свідчить про те, що своєю бездіяльністю начальник Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Лобов Рінат Михайлович та державний виконавець Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Айдинов Гордій Андрійович порушили права боржника щодо безумовного здійснення видаткових операцій із поточних рахунків для виплати заробітної плати у розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки арешт вказаних рахунків порушує права не лише боржника, а й третіх осіб - працівників, які не є учасниками виконавчого провадження.
Вказані обставини стали причиною звернення скаржника (боржника, відповідача) із відповідною скаргою до суду.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, предметом судового контролю за результатами розгляду скарги у порядку статей 339-343 Господарського процесуального кодексу України є перевірка правомірності конкретного рішення, дії чи бездіяльності виконавця, а підставою для задоволення скарги є встановлення судом факту порушення такими рішеннями, діями чи бездіяльністю прав скаржника.
Як вбачається із матеріалів скарги, та встановлено судом, 27.08.2026 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Айдиновим Г.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81826270.
Також, 27.08.2026 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Айдиновим Г.А. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 81826270.
28.08.2026 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Айдиновим Г.А. винесено постанови про арешт коштів боржника у ВП № 81826270.
04.09.2026 року начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобовим Р.М. було винесено постанову у ВП № 81826270 про утворення виконавчої групи, у якій зокрема затверджено наступний склад виконавчої групи: керівник групи - начальник Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Лобов Рінат Михайлович члени групи: державний виконавець Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Айдинов Гордій Андрійович.
Також, у матеріалах справи наявна заява скаржника (боржника - відповідача) від 04.09.2026 року № 972/088-11 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визначення поточних рахунків для здійснення видаткових операцій, у якій останній, просив державного виконавця визначити поточні рахунки вказані у заяві поточними рахунками для здійснення видаткових операцій для виплати заробітної плати, соціальне страхування в межах зазначеної суми 22 006 614,00 грн. на місяць. До заяви було додано копію звіту про заборгованість з оплати праці на 01 вересня 2026 року.
Проте, як зазначає скаржник, начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобовим Рінатом Михайловичем та державним виконавцем Айдинова Гордієм Андрійовичем в порушення вимог законодавства та зокрема пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» порушили права скаржника (боржника - відповідача), а саме щодо безумовного здійснення видаткових операцій із поточних рахунків для виплати заробітної плати у розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки не знято арешту з вказаних скаржником у заяві рахунків.
У наданих до суду 30.09.2026 року скаржником поясненнях, зокрема зазначено, що 07 вересня 2026 року Філія ДНВП «Об`єднання Комунар» Завод «Комунарсчетмаш» згідно платіжних інструкцій надало розпорядження банку АТ ПУМБ про перерахування коштів філії на виплату заробітної плати та сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у призначенні платіжної інструкції № 270 від 07 вересня 2026 року зазначено «Перерахування заробітної плати за серпень 2026 року. Податки утр. та пер. до бюджету повн. Заробітна плата за серпень 2026 року перер. на карт.рах. 07.09.2026 р., без ПДВ»;
- у призначенні платіжної інструкції № 277 від 08 вересня 2026 року зазначено «Перер. зар.плати за серпень 2026 року. Податки утр.та пер.до бюджету повн. Зар.пл.за серпень 2026 року перер.на карт.рах.08.09.2026 року, без ПДВ».
Проте, на підставі платіжної інструкції Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, банком була списана вся сума із призначенням платежу «стягнення за ВП № 81826270 з виконання виконавчого документу, наказ № 922/3275/25 виданий 29.12.2025 року, документ видав; Господарський суд Харківської області. Залишок 2`348`792,41 грн».
Заперечуючи проти скарги, державний виконавець у наданому до суду 30.09.2026 року відзиві (вх. № 24042/26) зокрема зазначив, що генеральний директор ДНВП «Об`єднання Комунар» Яременко А.С. 04.09.2026 року звернувся до Відділу із заявою про визначення поточних рахунків для здійснення видаткових операцій.
Державний виконавець листом № 154329 від 16.09.2026 року надав Яременку А.С. вичерпну відповідь та зазначив, що процедура звернення до органу державної виконавчої служби із заявою щодо визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій стосується виключно фізичних осіб-боржників. Разом із тим, представнику боржника було роз`яснено, що положення пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють право юридичної особи здійснювати вичерпний перелік видаткових операцій з арештованих рахунків у визначених законом межах і не передбачають звернення із відповідною заявою до органу державної виконавчої служби. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної дії виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України "Про виконавче провадження " від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з положеннями частини 1 статті 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Враховуючи викладене, доводи скаржника про нібито ігнорування органом державної виконавчої служби поданої ним заяви є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Також зазначає, що скаржник помилково ототожнює зняття арешту з майна (коштів) та визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, які за своїм правовим змістом не є одним і тим самим, оскільки зняття арешту з коштів на рахунку боржника та визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій є різними діями виконавця для яких Законом України "Про виконавче провадження" передбачено відмінні підстави.
За твердженнями державного виконавця, до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформації, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання, звернення стягнення на які заборонено законом не надходило, а також від банків та інших фінансових установ, як розпорядників такої інформації, постанов про арешт коштів повернуто не було. Окрім цього, державний виконавець у постановах про арешт коштів боржника акцентував увагу на тому, що арешт накладено на всі кошти, «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику», а тому, в органу державної виконавчої служби були відсутні будь-які правові підстави для винесення постанов про зняття арешту з коштів боржника ДНВП «Об`єднання Комунар» та його відокремлених підрозділів.
Щодо положень підпункту 2 пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII держаний виконавець зазначає, що вказаний пункт регламентує можливість користуватись коштами на арештованих рахунках для виплати поточної заробітної плати, а виконання цих приписів Закону здійснюється банківськими установами, без зняття арешту з коштів виконавцем. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається вказаною нормою закону саме на службових осіб юридичної особи - боржника, а не на виконавців.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Частиною 7 статті 26 визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші/цінні папери боржника, що існують в електронній формі.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження проводить перевірку наявності в електронних державних базах даних та реєстрах права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та звертає на нього стягнення у строки та порядку, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом
Згідно частин 1 - 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.
Частинами 1 - 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що
арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
При цьому, частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження визначено» що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
З аналізу вищевикладеного слідує, що частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік обставин, на підставі яких державний виконавець здійснює зняття арешту із рахунків боржника.
У наданій до суду скарзі (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, скаржник посилається на заяву від 04.09.2026 року № 972/088-11 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визначення поточних рахунків для здійснення видаткових операцій, у якій останній, просив державного виконавця визначити поточні рахунки вказані у заяві поточними рахунками для здійснення видаткових операцій для виплати заробітної плати, соціальне страхування в межах зазначеної суми 22 006 614,00 грн. на місяць та зокрема на положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу для зняття арешту з рахунків боржника.
Суд, не приймає вищевикладені посилання скаржника, з огляду на наступне.
Положеннями пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зокрема визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:
1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
Також, визначено, що особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій можуть встановлюватися Міністерством юстиції України;
2) юридичні особи - боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи - боржника, самозайняту особу відповідно.
З аналізу вищевикладеного та пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» слідує саме спеціальний порядок визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій передбачений для фізичних осіб-боржників.
Натомість підпунктом 2 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано правовий режим здійснення видаткових операцій юридичними особами-боржниками, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями.
Таким чином, наведене положення Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає для юридичної особи-боржника процедури визначення державним або приватним виконавцем поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, аналогічної тій, що встановлена підпунктом 1 пункту 10-2 для фізичної особи-боржника.
Водночас сама можливість юридичної особи-боржника здійснювати визначені законом видаткові операції з арештованих поточних рахунків не є тотожною зняттю арешту з таких рахунків або з коштів, що на них знаходяться, оскільки зі змісту підпункту 2 пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається встановлення обов`язку державного виконавця за заявою юридичної особи-боржника виносити постанову про зняття арешту з коштів у межах суми, розрахованої боржником виходячи з кількості його працівників та п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як на тому наполягає скаржник у наданій до суду скарзі.
З вищевикладеного слідує, що саме по собі звернення ДНВП «Об`єднання Комунар» із заявою від 04.09.2026 року № 972/088-11 не створювало для державного виконавця обов`язку визначити зазначені у заяві рахунки як рахунки для здійснення видаткових операцій та винести постанову про зняття арешту з коштів на таких рахунках.
Суд також не приймає доводи скаржника про те, що на підставі кількості працівників підприємства та його філій державний виконавець був зобов`язаний зняти арешт із коштів у загальному розмірі 29 399 800,00 грн., оскільки сам факт наявності у юридичної особи певної кількості працівників не підтверджує фактичного розміру нарахованої та належної до виплати заробітної плати у відповідному місяці, та не свідчить про те, що кошти у відповідному розмірі фактично перебували на конкретних рахунках і мали статус коштів, на які заборонено звернення стягнення.
При цьому, визначені підпунктом 2 пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» п`ять розмірів мінімальної заробітної плати є граничним розміром заробітної плати, для виплати якої юридична особа-боржник може здійснювати відповідні видаткові операції на одного працівника протягом календарного місяця, а не безумовною сумою коштів, яка у кожному випадку підлягає виведенню з-під арешту.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
Водночас відповідно до частини 4 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з коштів, зокрема, є отримання ним документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
При цьому суд враховує, що законодавством розмежовано правовий режим арешту коштів та можливість здійснення юридичною особою-боржником окремих видаткових операцій з арештованого рахунку під час дії воєнного стану, а саме по собі накладення арешту на кошти юридичної особи-боржника не позбавляє її можливості користуватися спеціальним правовим механізмом, установленим підпунктом 2 пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», для здійснення передбачених законом видаткових операцій. При цьому контроль за дотриманням установлених законом обмежень під час проведення таких операцій покладається на службових осіб юридичної особи-боржника, а зняття арешту виконавцем пов`язується, зокрема, з отриманням належного документального підтвердження такого статусу коштів.
У даному випадку скаржником не доведено, що станом на момент звернення із заявою від 04.09.2026 року існували передбачені законом підстави для зняття арешту саме з коштів у заявленому ним розмірі, а також не підтверджено належними доказами, що саме кошти у розмірі 29 399 800,00 грн. на конкретних рахунках боржника та його відокремлених підрозділів мали правовий статус коштів, на які заборонено звернення стягнення.
Також, суд приймає до уваги, заперечення державного виконавця, у яких останній зазначив, що від банків та інших фінансових установ, як розпорядників такої інформації, постанов про арешт коштів повернуто не було.
При цьому, судом із наявних у матеріалах справи постанов про арешт коштів боржника від 27.08.2026 та від 28.08.2026 року у ВП № 81826270 встановлено, у пункті 1 резолютивної частини постанови державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, та зазначено - крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Вказане спростовує твердження скаржника, що своєю бездіяльністю щодо не знятті арешту з 07 вересня 2026 року, начальник Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Лобов Рінат Михайлович та державний виконавець Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України Айдинов Гордій Андрійович, порушили права боржника щодо безумовного здійснення видаткових операцій з поточних рахунків для виплати заробітної плати у розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки такі доводи скаржника фактично ґрунтуються на помилковому ототожненні встановленого підпунктом 2 пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» права юридичної особи-боржника здійснювати визначені законом видаткові операції з арештованих рахунків із безумовним обов`язком державного виконавця зняти арешт з коштів у розмірі, самостійно визначеному боржником.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено неправомірності дій чи бездіяльності начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобова Ріната Михайловича та державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Айдинова Гордія Андрійовича, у зв`язку із чим, відсутні передбачені статтею 343 Господарського процесуального кодексу України підстави для задоволення скарги Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» на дії (бездіяльність) державного виконавця в частині:
- визнання неправомірними дії (бездіяльність) державних виконавців - начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобова Ріната Михайловича, державного виконавця АЙДИНОВА Гордія Андрійовича щодо не зняття арешту з коштів, які знаходяться на рахунках підприємства та його філій, для здійснення видаткових операцій для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах зазначеної суми;
- зобов`язання державних виконавців - начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобова Ріната Михайловича, державного виконавця Айдинова Гордія Андрійовича усунути порушення прав боржника та третіх осіб (працівників підприємства) шляхом винесення постанови в межах виконавчого провадження № 81826270 про зняття арешту з коштів, які знаходяться на наступних рахунках підприємства та його філій, в межах наступних сум: - НОМЕР_1 (UAH), ДНВП «Об`єднання Комунар» (ідентифікаційний код 14308730), відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851, в сумі 22 266 025,00 грн. (8 647 х 5 х 515 = 22 266 025,00 грн.); - НОМЕР_2 (UАН), НТ СКБ «ПОЛІСВІТ» філія ДНВП «Об`єднання Комунар» (ПОЛІСВІТ) ідентифікаційний код 22656899, відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851, в сумі 4 366 735,00 грн. (8 647 х 5 х 101 = 4 366 735,00 грн.); - НОМЕР_3 (UАН), Філія ДНВП «Об`єднання Комунар» Завод «Комунарсчетмаш» (КСМ) ідентифікаційний код 26354356, відкритий в АТ ПУМБ, МФО 334851, в сумі 345 880,00 грн. (8 647 х 5 х 8 = 345 880,00 грн.); - НОМЕР_4 (UAH), Богодухівський електромеханічний завод - філія Державного науково - виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» ідентифікаційний код 23451700, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, в сумі 2 421 160,00 грн. (8 647 х 5 х 56 = 2 421 160,00 грн.). Загалом 29 399 800,00 грн., для здійснення видаткових операцій для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в межах зазначеної суми.
Щодо вимоги, викладеної скаржником у пункті 6 прохальної частини скарги, а саме про зобов`язання державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові усунути виявлені порушення та не допустити в майбутньому списання коштів, що мають призначені для виплати заробітної плати та які не перевищують встановлений Законом України «Про виконавче провадження» ліміт, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За змістом частини 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З аналізу вищевикладеного слідує, що судовий контроль у порядку статей 339-343 Господарського процесуального кодексу України здійснюється щодо конкретних рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, які мали місце у виконавчому провадженні та, на думку скаржника, призвели до порушення його прав чи законних інтересів. Відповідно, судове рішення за результатами розгляду такої скарги має бути спрямоване на усунення встановленого судом порушення та поновлення порушеного права заявника.
Натомість вимога скаржника, викладена у пункті 6 прохальної частини скарги, фактично спрямована на зобов`язання державних виконавців у майбутньому утримуватися від вчинення певних виконавчих дій, а саме від списання коштів, які, на думку скаржника, призначені для виплати заробітної плати та не перевищують встановлений законом граничний розмір.
З вищевказаного слідує, що зазначено скаржником у 6 пункті прохальної частини скарги вимога стосується не конкретного рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, що є предметом оскарження у цій скарзі, а майбутніх виконавчих дій, які на момент розгляду скарги ще не вчинені.
Суд звертає увагу скаржника, що правомірність майбутніх виконавчих дій не може бути предметом оцінки суду наперед, оскільки суд не наділений повноваженнями надавати наперед оцінку правомірності невчинених виконавчих дій, тому що їх вчинення та правомірність залежать від конкретних фактичних обставин, що існуватимуть на момент їх вчинення, змісту відповідних документів, наявності передбачених законом підстав для звернення стягнення на кошти, а також інших обставин виконавчого провадження.
У зв`язку із чим, за висновком суду, зобов`язання державного виконавця утримуватися від вчинення у майбутньому певних дій можливе за умови встановлення судом відповідного порушення та наявності безпосереднього причинного зв`язку між оскаржуваною дією чи бездіяльністю та необхідністю поновлення порушеного права.
Крім того, визначення способу та послідовності вчинення конкретних виконавчих дій під час примусового виконання судового рішення належить до компетенції державного виконавця в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Судовий контроль за виконанням судового рішення не передбачає надання судом наперед загальних приписів щодо невчинення державним виконавцем невизначених майбутніх виконавчих дій.
У зв`язку із чим, вимога скаржника, викладена у пункті 6 прохальної частини скарги, стосується майбутніх та невизначених виконавчих дій, які на момент розгляду скарги не вчинені, а тому виходить за межі предмета судового контролю у порядку статей 339-343 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про відсутність правих підстав для задоволення вимоги скаржника, викладеної у пункті 6 прохальної частини скарги, оскільки за відсутності встановленого судом факту неправомірності конкретних дій чи бездіяльності державних виконавців відсутні правові підстави для покладення на них загального обов`язку на майбутнє утримуватися від вчинення певних дій.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог скаржника, викладених у пунктах 4, 5 та 6 прохальної частини скарги, у зв`язку із чим відмовляє у задоволенні скарги (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) Державного науково - виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця.
Щодо клопотання стягувача (позивача) викладеного у пункті 3 прохальної частини наданих до суду запереченнях (вх. № 23639/26 від 25.09.2026 року) про стягнення з Державного Науково - Виробничого Підприємства «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заявленого до суду клопотання, стягувач (позивач) зокрема зазначає, що у зв`язку із поданням ДНВП «Об`єднання Комунар» скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців Київського ВДВС у місті Харкові ХМУМЮ України у межах ВП № 81826270 стягувачу (позивачу) довелося звернутися до адвоката Семашко Д. М. для надання правничої допомоги, що підтверджується актом виконаних робіт від 24.09.2026 року відповідно до якого ТОВ «РЕЙНБОУ ХАЙ ТЕХНОЛОДЖИ» понесло витрати у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З аналізу вищевикладеного слідує, що для вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має встановити на підставі належних доказів обсяг наданих адвокатом послуг, договірні підстави визначення їх вартості та розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом відповідного процесуального питання.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, зокрема його фіксований розмір або погодинна оплата, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати та умови повернення визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому саме по собі непідтвердження факту фактичної сплати гонорару не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат, оскільки закон допускає розподіл як уже сплачених, так і таких витрат, які сторона зобов`язана сплатити. Водночас заявник повинен надати докази, які дають змогу встановити погоджений сторонами розмір гонорару або порядок його визначення та наявність обов`язку сплатити відповідну суму.
Як вбачається із матеріалів справи, стягувачем (позивачем) до заперечень було надано акт від 24.09.2026 року виконаних робіт та наданих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги б/н від 21.07.2025 року на загальну суму 20 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1948/10 на адвоката Семашко Д.М. та ордер від 19.12.2025 року серія АІ № 2038659.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що із наявної у матеріалах справи наданої стягувачем (позивачем) до позовної заяви копії договору про надання правничої допомоги (витяг) від 21.07.2025 року вбачається, що останній містить розділ 1 предмет договору, розділ 2 обов`язки адвоката, та розділ 7 строк дії договору та інші умови.
Будь-яких розділ щодо визначення оплати за договором, ані стягувачем (позивачем) ані представником стягувача (позивача) адвокатом до суду надано не було, а наявна у матеріалах справи копію договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року в форматі docx, взагалі не містить підписів сторін, що позбавляє можливості суд встановити наявність будь-яких належних розділ щодо здійснення та визначення погоджених сторонами розрахунків за договором про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року, що також було встановлено рішенням суду від 29.12.2025 року, та постанові Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 року у даній справі.
Вказане свідчить про те, що стягувачем (позивачем) в порушенні вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду будь-яких документів, з яких суду можливо здійснити перевірку визначеної останнім вартості наданих послуг, та відповідно до яких документів замовник зобов`язаний здійснити сплату виконавцю саме визначених стягувачем (позивачем) у акті від 24.09.2026 року наданих адвокатом послуг, та відповідно до якого здійснюється розрахунок таких послуг, оскільки із наявних у матеріалів справи та наданих стягувачем (позивачем) до скарги документів, взагалі не вбачається будь-яких відомостей, щодо погодження умовами договору про надання правової допомоги визначення оплати наданих адвокатом послуг, суми таких послуг та погодинної вартості, а стягувачем (позивачем) в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України таких доказів до суду надано не було.
Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки за відсутності належних доказів погодження сторонами розміру гонорару або порядку його визначення суд позбавлений можливості встановити, на якій договірній підставі виник обов`язок стягувача (позивача) сплатити адвокату саме 20 000,00 грн за надання правничої допомоги у зв`язку з розглядом цієї скарги, а саме лише посилання стягувача (позивача) на зазначення у акті від 24.09.2026 року виконаних робіт та наданих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги б/н від 21.07.2025 року на загальну суму 20 000,00 грн. наданих послуг, не може свідчити про його погодження між замовником та виконавцем договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 року за відсутності надання до суду належним чином засвідченої погодженої між сторонами копії самого договору та визначення цін наданих послуг.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення
Отже, метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд звертає увагу стягувача (позивача) що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Разом з цим, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане вище, без надання до суду належних та допустимих доказів, у тому числі копії договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 року, детального опису виконаних робіт, розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідних для надання правничої допомоги позбавляє суд можливості здійснити перевірку та обґрунтованість такого розрахунку, у тому числі і витраченого адвокатом часу, а скаржника (боржника - відповідача) у свою чергу позбавляє можливості надати до суду обґрунтовані заперечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що стягувачем (позивачем) в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано документів, з яких суду можливо здійснити перевірку визначеної позивачем вартості наданих послуг та відповідно до яких документів замовник зобов`язаний здійснити сплату виконавцю саме визначених у акті від 24.09.2026 року наданих адвокатом послуг, та відповідно до якого здійснюється розрахунок таких послуг, у зв`язки із чим, за висновком суду надані стягувачем (позивачем) до заперечень докази на підтвердження понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу, не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України понесених останнім витрат у загальному розмірі 20 000,00 грн., оскільки стягувачем (позивачем) не надано ані самого договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року, ані розрахунку таких витрат (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат часу за кожним із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги, вираховування витраченого адвокатом часу адвоката, кваліфікації та досвіду адвоката тощо.
У зв`язку із чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" викладеного у 3 пункті прохальної частини наданих до суду запереченнях на скаргу на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця (вх. № 23639/26від 25.09.2026 року) про стягнення 20 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232 - 234, 339 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги (вх. № 23005/26 від 17.09.2026 року) Державного науково - виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця - відмовити.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу Хай Технолоджи" викладеного у 3 пункті прохальної частини наданих до суду запереченнях на скаргу на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця (вх. № 23639/26від 25.09.2026 року) про стягнення 20 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 05 жовтня 2026 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 12 жовтня 2026 року
Суддя О.О. Ємельянова