Рішення № 140501666 у справі № 755/174/23 від 14.08.2026

Справа №:755/174/23

Провадження №: 2/755/4829/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Грищенко С.В.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Кравченко О.П.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

04 січня 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VII, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об?єктів усіх форм власності встановленої зони теплопостачання, у тому числі до будинку АДРЕСА_1 , зокрема до квартири АДРЕСА_1 .

За відомостями позивача, які підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 , а відтак є користувачами послуг, що надаються ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

Позивач зазначає, що до теперішнього часу договір про надання послуг у письмовій формі між сторонами не укладений, а заяви-приєднання до умов індивідуального типового договору від споживачів на адресу товариства не надходило, попри те, що відповідні публічні пропозиції (оферти) та проекти договорів приєднання були офіційно опубліковані 23 липня 2014 року та 06 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) та № 111 (4511)), а згодом - 13 жовтня 2021 року на офіційному вебсайті ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» відповідно до вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

З посиланням на частину 1 статті 11 Цивільного кодексу України, частину 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частину 3 статті 13 Конституції України та статтю 322 Цивільного кодексу України позивач наголошує, що власність зобов`язує, а власник несе тягар утримання належного йому майна. Відтак, відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем у суворій відповідності до встановлених тарифів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 січня 2023 року вказану позовну заяву було повернуто особі, яка її подала.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 січня 2023 року скасовано, а цивільну справу № 755/174/23 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

27 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Дніпровського районного суду міста Києва. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 січня 2024 року, позовну заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В., яку фактично отримано суддею 22 січня 2024 року.

На запит суду в порядку частини 7 статті 187 ЦПК України від відділу з питань реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 23 січня 2024 року отримано офіційну інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачів, яка повністю збігається із відомостями, зазначеними у позовній заяві.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі № 755/174/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 03 квітня 2024 року.

18 квітня 2024 року до канцелярії суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 (зареєстрована за вх. № 22457) про відвід головуючої судді Коваленко І.В. Заява обґрунтована посиланням на обставини, які, на думку відповідача, викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді (у тексті заяви помилково вказано прізвище судді Катющенко В.П.). Також у заяві зазначалося, що у зв`язку зі стомленістю відповідача після тривалої поїздки з Федеративної Республіки Німеччина до України, вказаний документ подається у стислому вигляді, а повне доповнення до нього буде надано протягом десяти днів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року заявлений відповідачем ОСОБА_1 відвід головуючій судді Коваленко І.В. визнано необґрунтованим, а цивільну справу в частині вирішення питання про відвід передано для розгляду іншому судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року, розгляд заяви про відвід було передано судді Дніпровського районного суду міста Києва Гончаруку В.П.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року (під головуванням судді Гончарука В.П.) у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Коваленко І.В. відмовлено повністю, а розгляд цивільної справи № 755/174/23 ухвалено проводити в тому ж складі суду.

03 травня 2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву (зареєстрований за вх. № 25577), поданий відповідачем ОСОБА_1 особисто та як представником співвідповідачки - його сестри ОСОБА_2 на підставі довіреності № 230 від 29 січня 2020 року. У тексті відзиву сторона відповідача заявила клопотання про поновлення процесуального строку на його подання, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_1 є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, до 14 квітня 2024 року постійно перебував за кордоном і прибув в Україну лише 15 квітня 2024 року. Вперше копію ухвали про відкриття провадження від 20 лютого 2024 року разом із позовною заявою та додатками ним було отримано 16 квітня 2024 року, відтак, з урахуванням початку перебігу строку з 17 квітня 2024 року, відзив подано в межах передбаченого законом п`ятнадцятиденного процесуального строку.

По суті заперечень проти позовних вимог про стягнення заборгованості у загальному розмірі 139 148,15 грн, відповідачі просять відмовити в задоволенні позову ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в повному обсязі, посилаючись на те, що позов пред`явлено неналежним позивачем до неналежних відповідачів. Зазначені доводи сторона відповідача обґрунтовує тим, що відповідно до Акта постановки на комерційний облік приладів обліку теплової енергії споживача від 23 грудня 2015 року, оригінал якого перебуває у позивача та досліджувався в межах господарських і цивільних судових спорів (зокрема, у справах № 910/7815/17, № 910/8132/23 та № 755/12608/23), офіційним та єдиним споживачем теплової енергії по житловому будинку АДРЕСА_1 з 23 грудня 2015 року є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва». Вказаний Акт був підписаний без жодних зауважень чи застережень між представником ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», представником КП «Керуюча компанія...» та представником інспекції Держенергонагляду в особі Смольського О.А.

У відзиві відповідач детально вказує на технічні характеристики та параметри встановленого у теплопункті будинку вузла комерційного обліку, зафіксовані у згаданому Акті, а саме: теплообчислювач моделі СВТУ 11Т (заводський номер 3921, дата державної повірки - 04 грудня 2015 року), витратомір діаметром 32 мм (на подавальному трубопроводі, заводський номер 92/3373, межа вимірювання 0,22-22), термоопори типу Т2 на подавальному та зворотному трубопроводах (заводські номери ТВ000044 та ТВ000053), а також наявність чотирьох встановлених пломб за номерами R14056859, R16413271, R16413290, R16413272. Станом на дату підписання Акта 23 грудня 2015 року зафіксовано початкові показання лічильника: об`єм витраченого теплоносія складав 1950 куб. м, а кількість спожитої теплової енергії - 46,5 Гкал. Відповідач зазначає, що оскільки цей Акт є офіційним дозволом на включення приладів обліку теплової енергії «Споживача», вузол обліку перебуває на балансі, у власності або господарському віданні саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», яка є первинним та належним суб`єктом правовідносин із постачальником.

Крім того, з метою повного збирання доказів, відповідач 23 квітня 2024 року направив письмові запити до великого кола організацій та державних органів, включаючи ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», КП «Керуюча компанія...», Державну інспекцію енергетичного нагляду України, Міністерство енергетики України, КП «Київтеплоенерго», Дніпровську РДА, Виконавчий орган Київради (КМДА) та ЖЕД-402, з вимогою надати засвідчену копію Акта від 23 грудня 2015 року та інші матеріали. На момент подання відзиву відповідь надійшла лише від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» у вигляді двох листів.

Згідно з листом № 103/45-1752, за комунальним підприємством на праві господарського відання з 16 лютого 2015 року (на підставі акта приймання-передачі від 01 квітня 2015 року) закріплено та прийнято на баланс житловий будинок АДРЕСА_1 . Водночас у листі № 103/45-1754 зазначено, що відповідно до постанови НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року № 146 виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання по вказаному будинку визначено ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», а оператором зовнішніх мереж є КП «Київтеплоенерго», якому належать або передані в господарське відання мережі та загальнобудинковий прилад обліку.

Аналізуючи ці відомості, відповідач наголошує, що вказані нормативно-правові акти не містять посилань на виникнення безпосередніх зобов`язань між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та власниками окремих квартир. На думку відповідача, для набуття правомірного статусу виконавця послуг теплопостачальна організація мала або перемогти у відповідному конкурсі органу місцевого самоврядування, або бути призначеною рішенням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Оскільки офіційні рішення КМДА про призначення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» виконавцем послуг чи видачу ліцензії на транспортування теплової енергії саме по зовнішніх мережах до межі балансової належності будинку відсутні, а Закон України «Про теплопостачання» чітко розділяє поняття «постачання» та «транспортування» енергії, позивач не мав правових підстав здійснювати прямі нарахування мешканцям квартири за відсутності укладеного письмового договору чи заяви-приєднання до умов індивідуального типового договору приєднання.

Згідно з листом № 103/45-1752, за комунальним підприємством на праві господарського відання з 16 лютого 2015 року (на підставі акта приймання-передачі від 01 квітня 2015 року) закріплено та прийнято на баланс житловий будинок АДРЕСА_1 . Водночас у листі № 103/45-1754 зазначено, що відповідно до постанови НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року № 146 виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання по вказаному будинку визначено ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», а оператором зовнішніх мереж є КП «Київтеплоенерго», якому належать або передані в господарське відання мережі та загальнобудинковий прилад обліку.

Аналізуючи ці відомості, відповідач наголошує, що вказані нормативно-правові акти не містять посилань на виникнення безпосередніх зобов`язань між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та власниками окремих квартир. На думку відповідача, для набуття правомірного статусу виконавця послуг теплопостачальна організація мала або перемогти у відповідному конкурсі органу місцевого самоврядування, або бути призначеною рішенням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Оскільки офіційні рішення КМДА про призначення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» виконавцем послуг чи видачу ліцензії на транспортування теплової енергії саме по зовнішніх мережах до межі балансової належності будинку відсутні, а Закон України «Про теплопостачання» чітко розділяє поняття «постачання» та «транспортування» енергії, позивач не мав правових підстав здійснювати прямі нарахування мешканцям квартири за відсутності укладеного письмового договору чи заяви-приєднання до умов індивідуального типового договору приєднання.

З урахуванням наведених обставин, у прохальній частині відзиву відповідач заявив такі вимоги та клопотання:

1.Поновити відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на подання відзиву на позовну заяву;

2. Застосувати наслідки спливу трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості;

3. Прийняти зустрічний позов відповідачів до одночасного розгляду з первісним позовом ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»;

4. Перейти від спрощеного до загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін;

5. Відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю, необґрунтованістю, недоведеністю позовних вимог та спливом позовної давності;

6. Стягнути з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу адвоката з підготовки відзиву та зустрічного позову в розмірі 20 000,00 грн;

7. Опитати позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у письмовій формі як свідка відповідно до статті 93 ЦПК України, зобов`язавши надати вичерпні письмові відповіді на поставлені відповідачами запитання (запитання з № 7.1 по № 7.10 від відповідача ОСОБА_1 та з № 7.11 по № 7.17 від відповідачки ОСОБА_2 ), які стосуються наявності у позивача ліцензій НКРЕКП, КМДА, правовстановлюючих документів на зовнішні тепломережі і земельні ділянки, балансової належності активів ТЕЦ-4, договірних відносин і розрахунків з КП «Керуюча компанія...», КП «Київтеплоенерго» та КП «Київенерго», документів щодо тарифів, сертифікації, метрологічної повірки загальнобудинкового лічильника № 3921, а також внутрішніх книг диспетчерського обліку та табуляграм по будинку АДРЕСА_1 . (а.с.166-182 т.1)

Одночасно з відзивом, 03 травня 2024 року відповідач ОСОБА_1 особисто та як представник співвідповідачки - своєї сестри ОСОБА_2 на підставі довіреності № 230 від 29 січня 2020 року подав до суду окрему заяву (зареєстровану за вх. № 25579) про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 183, т. 1). У вказаній заяві сторона відповідача просить застосувати наслідки спливу трирічного строку позовної давності до позовних вимог ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості за період з жовтня 2015 року по березень 2022 року включно.

Крім того, 03 травня 2024 року відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано до суду зустрічну позовну заяву, у тексті якої вони помилково визначили свій процесуальний статус як «відповідачів», а ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - як «позивача». У межах зустрічних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

«1.Прийняти зустрічний позов до одночасного розгляду з первісним позовом;

2. Перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін;

3. Зустрічний позов задовольнити повністю: визнати недійсним правочин (публічний договір приєднання) між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та співвласниками квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; скасувати заборгованість перед ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в повному обсязі як неіснуючу; стягнути з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн (по 150 000,00 грн кожному) як наслідок недійсності вказаного правочину та спричинення їм тривалих моральних страждань.» (а.с.184-208 т.1)

25 червня 2024 року відповідач ОСОБА_1 особисто та як представник співвідповідачки - його сестри ОСОБА_2 подав до суду клопотання про витребування доказів (зареєстроване за вх. № 35865).

У вказаному клопотанні сторона відповідача просила суд витребувати у позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» значний обсяг документів за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2024 року, а саме: повний текст Статуту, положення, установчого договору (без скорочень); рішення засновників про створення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»; рішення Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, керівництва ТЕЦ-4, Фонду державного майна України (та його відділення в м. Києві) про передачу активів ТЕЦ-4 до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» разом із відповідними актами приймання-передачі; посадові інструкції, контракти та накази про прийняття на роботу керівника товариства та працівників відділу енергозбуту; штатні розписи з усіма змінами за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2017 року; положення про відділ енергозбуту; договір № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності від 01 червня 2015 року, укладений між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» і КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», разом із додатками №№ 1, 2, 3, усіма актами виконаних робіт та платіжними дорученнями (квитанціями) за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2017 року; усі договори купівлі-продажу теплової енергії як товару з додатками, актами та платіжними документами за вказаний період; договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01 червня 2017 року, укладений між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» і КП «Київтеплоенерго», з усіма додатками, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2024 року; заяви та документи, що подавалися позивачем до НКРЕКП для отримання ліцензії на право здійснення діяльності з постачання теплової енергії № 198 від 01 червня 2012 року та її переоформлення згідно з рішенням № 1159 від 21 червня 2016 року; ліцензії НКРЕКП та КМДА на транспортування теплової енергії по м. Києву за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2024 року; свідоцтво про право власності або договір оренди землі та труб для транспортування теплової енергії від вул. Гната Хоткевича, 20 до будинку АДРЕСА_1 ; ліцензійні умови, схеми, графіки та викопіровки до ліцензії № 198; рішення КМДА або Дніпровської РДА про перемогу ТОВ «ЄВРО-REКОНСТРУКЦІЯ» в конкурсі з надання житлово-комунальних послуг або визначення постачальником чи транспортувальником послуг по будинку АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 30 квітня 2024 року; докази наявності технічних засобів та повноважень встановлювати і нараховувати розмір спожитих гігакалорій, сертифікації засобів виготовлення теплової енергії; докази наявності та показання лічильників на видачу теплової енергії з ТЕЦ-4 до зовнішніх мереж; первинні документи про купівлю, встановлення та взяття на баланс лічильника (теплообчислювача) СВТУ-11Т (заводський номер 3921), дозволи на будівельні й протипожежні роботи, акт введення в експлуатацію теплопункту за цією адресою, а також свідоцтва й акти про державну метрологічну повірку вказаного приладу обліку; копії внутрішніх книг (журналів) реєстрації актів та викликів диспетчера, всі щомісячні табуляграми по будинку за період з 01 листопада 2017 року по 30 квітня 2024 року; перелік відповідальних осіб товариства за забезпечення послуг по будинку та докази їхніх дій для підтримання нормативної температури повітря.

Окрім цього, у вказаному клопотанні відповідач просив витребувати у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» такі документи за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2024 року: Статут, положення, установчий договір (у повному вигляді без скорочень); рішення засновників про створення комунального підприємства та рішення й акти приймання-передачі про передачу активів на його баланс; договір № 31 від 01 червня 2015 року про співпрацю та розмежування відповідальності з додатками №№ 1, 2, 3, а також усі акти виконаних робіт та платіжними дорученнями (квитанціями) до нього; усі договори купівлі-продажу теплової енергії із ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» разом з актами та платіжними документами; рішення КМДА або Дніпровської РДА про перемогу позивача у конкурсі з надання житлово-комунальних послуг по будинку АДРЕСА_1 ; докази наявності засобів на виготовлення, постачання і транспортування теплової енергії, а також повноважень на нарахування гігакалорій; документи про купівлю, встановлення, паспорт та взяття на баланс Керуючої компанії або ЖЕД-402 загальнобудинкового теплообчислювача СВТУ-11Т (заводський номер 3921), дозволи на будівельні й протипожежні роботи, акт введення в експлуатацію теплопункту та акти метрологічної повірки вказаного лічильника; книги (журнали) реєстрації актів та викликів диспетчера по будинку, що велися Керуючою компанією або ЖЕД-402, а також усі будинкові табуляграми нарахувань; перелік відповідальних осіб Керуючої компанії або ЖЕД-402 по вказаному будинку та докази їхніх дій для підтримання нормативної температури повітря вище 16 градусів за Цельсієм у житлових приміщеннях.

Також у цьому ж клопотанні відповідач просив витребувати у Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за період з 01 жовтня 2014 року по 25 квітня 2024 року такі документи та відомості: належним чином засвідчену копію ліцензії про надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» дозволу на право провадження діяльності з транспортування теплової енергії по м. Києву; рішення про перемогу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» або ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у конкурсі з надання житлово-комунальних послуг у Дніпровському районі міста Києва; розпорядчі рішення щодо затвердження переліку вулиць та будинків (зокрема щодо будинку АДРЕСА_1 ) для надання ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» послуг з опалення, гарячого та холодного водопостачання; акти приймання-передачі та передавального балансу від виконавчого органу Київради (КМДА) до КП «Керуюча компанія...», КП «Житлово-експлуатаційна дільниця 402» або ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» щодо будинку АДРЕСА_1 ; заяви, проєкти договорів та повний пакет конкурсної документації, що подавалися ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до КМДА для участі у відповідних конкурсах та отримання права надавача комунальних послуг, а також розпорядчі рішення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про безпосереднє визначення (призначення) ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» виконавцем робіт з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання у Дніпровському районі міста Києва.

З-поміж іншого, у згаданому клопотанні відповідач просив витребувати у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП): копію постанови НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року № 146; рішення засновників про створення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», а також рішення засновників та акти приймання-передачі щодо передачі генеруючих теплову енергію активів ТЕЦ-4 для здійснення господарської діяльності ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»; заяви та повний пакет документів, які подавалися позивачем до НКРЕКП для отримання ліцензії на право провадження діяльності з постачання теплової енергії № 198 від 01 червня 2012 року та її переоформлення згідно з рішенням № 1159 від 21 червня 2016 року; відповідні ліцензійні умови, додатки, технологічні схеми, графіки та викопіровки до вказаної ліцензії № 198 та рішення № 1159 щодо права здійснення діяльності з постачання та транспортування теплової енергії; офіційні докази наявності у позивача технічних засобів для виготовлення, постачання та транспортування теплової енергії з метою опалення будинків і гарячого водопостачання в м. Києві; докази наявності повноважень встановлювати, визначати та затверджувати ціни (тарифи) на опалення, документи щодо сертифікації засобів виготовлення теплової енергії та фіксації (датування) її фактичного виробництва.

Додатково у цьому ж клопотанні відповідач просив витребувати у Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01 жовтня 2014 року по 25 квітня 2024 року такі документи: заяви, конкурсні пропозиції та супутню документацію, що подавалися ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до Дніпровської РДА для участі в конкурсі з надання житлово-комунальних послуг, отримання права провадження діяльності з опалення будинків, гарячого та холодного водопостачання у місті Києві; рішення Дніпровської РДА (у тому числі прийняті на виконання рішень КМДА) про визначення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» переможцем конкурсу з надання житлово-комунальних послуг у Дніпровському районі міста Києва; рішення Дніпровської РДА (у тому числі винесені на виконання рішень КМДА) про безпосереднє визначення або призначення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» виконавцем робіт з надання житлово-комунальних послуг у Дніпровському районі міста Києва та надання йому права здійснення відповідної діяльності з опалення будинків, гарячого та холодного водопостачання.

Окрім того, у вказаному клопотанні сторона відповідача просила витребувати у Комунального підприємства «Київтеплоенерго» за період з 01 жовтня 2014 року по 24 червня 2024 року такий обсяг документів: повний текст Статуту, положення, установчого договору (без скорочень); рішення засновників про створення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»; рішення Київської міської ради, КМДА, керівництва ТЕЦ-4 та Фонду держмайна України про передачу активів ТЕЦ-4 до КП «Київтеплоенерго» разом із відповідними актами приймання-передачі; посадові інструкції, контракти та накази про прийняття на роботу керівника підприємства та працівників відділу енергозбуту; штатні розписи з усіма змінами; положення про відділ енергозбуту; договір про співпрацю виконавця послуг з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності від 01 червня 2015 року, укладений між КП «Київтеплоенерго» і КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» з усіма додатками, актами виконаних робіт та платіжними документами; усі договори купівлі-продажу теплової енергії, укладені між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», КП «Київтеплоенерго» та КП «Керуюча компанія...» з відповідними актами та платіжними дорученнями; договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01 червня 2017 року (з урахуванням щорічної пролонгації), укладений між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» і КП «Київтеплоенерго», з додатками, актами виконаних робіт та платіжними документами; рішення засновників та акти приймання-передачі генеруючих активів ТЕЦ-4 для діяльності КП «Київтеплоенерго»; заяви та документи, що подавалися підприємством до НКРЕКП для отримання ліцензії на право провадження діяльності з постачання теплової енергії, а також ліцензії НКРЕКП та КМДА на транспортування теплової енергії по м. Києву; свідоцтво про право власності або договір оренди землі та труб для транспортування теплової енергії від вул. Гната Хоткевича, 20 до будинку АДРЕСА_1 ; ліцензійні умови, схеми, графіки та викопіровки до ліцензій; рішення КМДА або Дніпровської РДА про перемогу підприємства у конкурсі чи призначення постачальником або транспортувальником послуг по будинку АДРЕСА_1 ; докази наявності технічних засобів для виготовлення, постачання та транспортування теплової енергії, повноважень на нарахування гігакалорій, сертифікації засобів виготовлення та датування виробництва енергії; докази наявності та показання лічильників на видачу теплової енергії з ТЕЦ-4 до зовнішніх мереж підприємства (поза територією позивача); первинні документи про купівлю, встановлення та взяття на баланс підприємства лічильника (теплообчислювача) СВТУ-11Т (заводський номер 3921), дозволи на будівельні й протипожежні роботи, акт введення в експлуатацію теплопункту за цією адресою та акти його метрологічної повірки. Також відповідач просив витребувати книги (журнали) реєстрації актів зняття показань вказаного лічильника № 3921, викликів та виходів для знімання показань; усі щомісячні загальнобудинкові табуляграми нарахувань, копії платіжних рахунків із доказами їх поштового відправлення споживачам по будинку АДРЕСА_1 , що складалися та використовувалися КП «Київтеплоенерго», ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та КП «Керуюча компанія...»; перелік відповідальних осіб підприємства за забезпечення послуг по будинку та докази їхніх дій для підтримання нормативної температури повітря вище 16 градусів за Цельсієм у житловому приміщенні № 75 вказаного будинку.

Подане клопотання про витребування доказів відповідач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи стороні відповідача не вистачає документів, які позивач не додав до позовної заяви, попри те, що на частину із них він безпосередньо посилається у тексті позову, а наявність іншої частини документів безпосередньо припускається. Відповідачі вбачають очевидну необхідність у долученні цих матеріалів до цивільної справи для підготовки належного та аргументованого відзиву з додаванням відповідних письмових доказів, які наразі у них відсутні, але перебувають у володінні позивача та інших залучених підприємств й установ, а самостійне їх отримання є неможливим через наявні суттєві труднощі. (а.с.221-246 т.1)

12 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_1 особисто та як представник співвідповідачки - його сестри ОСОБА_2 подав до суду клопотання (зареєстроване за вх. № 49932) про залучення третіх осіб до участі у справі, а саме: Комунальні підприємства - «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», КП «Київенерго та КП «Київтеплоенерго». (а.с.17-18 т.2)

14 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченко О.П. до суду надійшли письмові пояснення по справі (зареєстровані за вх. № 56100; підписані у системі 11 жовтня 2024 року). (а.с.25-52 т.2)

Крім того, 17 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшли письмові пояснення представниці позивача, які за своїм змістом є повністю аналогічними поясненням, поданим раніше в електронній формі (зареєстровані канцелярією суду за вх. № 57154). (а.с.53-70 т.2)

За змістом цих пояснень позивач зазначив, що 28 грудня 2022 року товариство звернулося до суду з позовом до власників квартири АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води, оскільки плата за вказані послуги відповідачами не здійснюється взагалі з жовтня 2015 року. Позивач зауважив, що представники ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» брали участь у кількох раніше призначених судових засіданнях, які відбувалися за участю відповідача ОСОБА_1 , проте станом на 11 жовтня 2024 року жодних офіційних заяв по суті справи, зокрема відзиву на позовну заяву, клопотань чи письмових заперечень, на адресу теплопостачальної організації від відповідачів не надходило.

Користуючись правом, передбаченим статтею 43 ЦПК України, та з урахуванням зауважень, які усно виникали у відповідача ОСОБА_1 під час судових засідань, позивач надав додаткові аргументи на підтвердження своєї правової позиції.

По-перше, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» наголосило, що статус товариства як уповноваженого виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води для споживачів встановленої зони Дніпровського та Дарницького районів міста Києва є загальнодоступною інформацією, яка офіційно оприлюднена на вебсторінці Київської міської державної адміністрації. Оскільки система централізованого опалення багатоквартирного будинку є технічно єдиним обов`язковим елементом, передбаченим проєктно-технічною документацією будівлі, теплопостачальна організація здійснює подачу теплової енергії в цілому до всього будинку, а не окремо до кожної квартири. Температура теплоносія та гідравлічне навантаження на внутрішньобудинкову систему є загальними для всіх приміщень, що є загальновідомою обставиною, яка не потребує окремого доказування.

Позивач підкреслив, що плата за послугу з постачання теплової енергії (опалення) розраховується відповідно до чинного тарифу та опалювальної площі квартири, яка становить 51,4 кв. м, і за своєю правовою природою не залежить від факту фізичного проживання або відсутності осіб у житловому приміщенні. З посиланням на пункт 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» товариство зазначило, що право споживача на перерахунок вартості послуг за період тимчасового непроживання не поширюється на послугу з постачання теплової енергії. Самовільне відключення окремих приміщень від загальнобудинкових інженерних мереж прямо заборонено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 і не звільняє власників від обов`язку оплати загальнобудинкових витрат на опалення та забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

По-друге, позивач зазначив, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 та частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як співвласники нерухомого майна є індивідуальними споживачами, які користуються комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати щомісячно. Посилаючись на сталу правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц та постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, представниця позивача підкреслила, що факт відсутності укладеного письмового договору між теплопостачальною організацією та споживачем за наявності підтвердженого надання послуг у будинку не може бути підставою для звільнення власників житла від їх повної оплати, у зв`язку з чим просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

14 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченко О.П. до суду надійшли розгорнуті письмові пояснення по справі (зареєстровані за вх. № 56100; підписані у підсистемі 11 жовтня 2024 року).

За змістом указаних пояснень позивач зазначив, що 28 грудня 2022 року товариство звернулося до суду з позовом до власників квартири АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води, оскільки плата за вказані послуги відповідачами не здійснюється взагалі з жовтня 2015 року. Позивач зауважив, що представники ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» брали участь у кількох раніше призначених судових засіданнях, які відбувалися за участю відповідача ОСОБА_1 , проте станом на 11 жовтня 2024 року жодних офіційних заяв по суті справи, зокрема відзиву на позовну заяву, клопотань чи письмових заперечень, на адресу теплопостачальної організації від відповідачів не надходило. Користуючись правом, передбаченим статтею 43 ЦПК України, та з урахуванням зауважень, які виникали у відповідача ОСОБА_1 під час судових засідань, позивач надав додаткові аргументи та заперечення.

По-перше, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» наголосило, що статус товариства як уповноваженого виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води для споживачів встановленої зони Дніпровського та Дарницького районів міста Києва є загальнодоступною інформацією, яка офіційно оприлюднена на вебсторінці Київської міської державної адміністрації. Оскільки система централізованого опалення багатоквартирного будинку є технічно єдиним обов`язковим елементом, передбаченим проєктно-технічною документацією будівлі, теплопостачальна організація здійснює подачу теплової енергії в цілому до всього будинку, а не окремо до кожної квартири. Температура теплоносія та гідравлічне навантаження на внутрішньобудинкову систему є загальними для всіх приміщень, що є загальновідомою обставиною, яка не потребує окремого доказування. Плата за послугу з постачання теплової енергії (опалення) розраховується відповідно до чинного тарифу та опалювальної площі квартири, яка становить 51,4 кв. м, і за своєю правовою природою не залежить від факту фізичного проживання або відсутності осіб у житловому приміщенні. З посиланням на пункт 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» товариство зазначило, що право споживача на перерахунок вартості послуг за період тимчасового непроживання не поширюється на послугу з постачання теплової енергії. Самовільне відключення окремих приміщень від загальнобудинкових інженерних мереж прямо заборонено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 і не звільняє власників від обов`язку оплати загальнобудинкових витрат на опалення та забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

По-друге, позивач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, при цьому споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення такого договору. Обидва співвідповідачі є належними відповідачами у справі, оскільки кожному з них належить право власності на спірну квартиру в порядку спадкування. Посилаючись на частину 3 статті 13 Конституції України, статті 317, 319 Цивільного кодексу України, позивач підкреслив, що власність зобов`язує, а на зміст права власності жодним чином не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно з вимогами статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а пункт 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», стаття 179 Житлового кодексу України та Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, покладають на власника прямий обов`язок своєчасно сплачувати за спожиті послуги. За змістом статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, обов`язково сплачується плата за утримання будинку та спожиті комунальні послуги. На підтвердження цього позивач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц та від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22, де зазначено, що закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг безпосередньо на власника квартири у багатоквартирному будинку.

Представниця позивача окремо наголосила, що наявність часток у праві приватної власності на квартиру не породжує часткового зобов`язання відповідачів перед виконавцем, адже норми матеріального права встановлюють саме солідарну відповідальність споживачів. Відповідно до статей 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства, при цьому у разі пасивної солідарності (множинності осіб на стороні боржника) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо за своїм вибором. Згідно з частиною 4 статті 543 ЦК України лише повне виконання солідарного обов`язку одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором, після чого виникає нове регресне зобов`язання між самими солідарними боржниками за правилами статті 544 ЦК України. На підтвердження солідарного характеру зобов`язань співвласників майна позивач послався на актуальну практику Київського апеляційного суду, зокрема на постанову від 11 червня 2023 року у справі № 753/2151/22 та постанову від 11 січня 2024 року у справі № 755/3072/23. У вказаних судових актах зазначено, що оскільки особи є співвласниками квартири та зобов`язані її утримувати, то в силу положень статті 541 ЦК України та частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язання з оплати комунальних послуг мають солідарний характер, а пред`явлення вимог про солідарне стягнення заборгованості до співвласників є беззаперечним правом кредитора, яке суд не має права обмежувати. З огляду на сталу практику Верховного Суду (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц), факт відсутності укладеного письмового договору не звільняє фактичних співвласників від обов`язку оплати наданих послуг.

По-третє, товариство зауважило, що Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії (постанова КМУ від 21 серпня 2019 року № 830) та Правилами надання послуг з постачання гарячої води (постанова КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182) чітко регламентовано обов`язок щодо укладання договору на одночасному паритетному рівні як для споживача, так і для виконавця. Відповідно до пунктів 35, 36, 37 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць, а оплата здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору, у тому числі за період тимчасової відсутності у житловому приміщенні. Товариство щомісячно формує рахунок у вигляді квитанції, яка направляється на адресу споживачів, проте неотримання або ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора за статтею 613 ЦК України. Відсутність паперового рахунку не звільняє споживача від обов`язку оплати, оскільки такий обов`язок виникає на підставі самого факту споживання послуг та закону, що підтверджується сталою правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 29 вересня 2009 року у справі № 37/405), Вищого господарського суду України (постанови від 24 січня 2017 року у справі № 922/2395/16 та від 01 березня 2017 року у справі № 912/2173/16), а також постановами Верховного Су? від 28 березня 2018 року у справі № 910/32579/15, від 22 травня 2018 року у справі № 923/712/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 915/641/19 та від 26 лютого 2020 року у справі № 915/400/18.

По-четверте, позивач зазначив, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» № 2119-VIII комерційний облік здійснюється вузлами комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечують загальний облік її споживання. Товариство акцентує увагу суду на тому, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг, а не оператором зовнішніх інженерних мереж, тому вузли комерційного та розподільного обліку не перебувають на балансі позивача та не обслуговуються ним. Обов`язок щодо забезпечення готовності внутрішньобудинкових систем до надання послуг у силу частини 4 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладається виключно на співвласників багатоквартирного будинку. Чинне законодавство не передбачає щомісячного оформлення двосторонніх актів обстеження та зняття показань вузлів обліку. Натомість позивач щомісячно знімає показання вузлів комерційного обліку будинку (вузол № 3921) безпосередньо у будівлі з січня 2016 року приладом моделі СВТУ-11Т в присутності уповноваженого представника балансоутримувача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», після чого дані опрацьовуються, вносяться до білінгової системи розрахунків та розподіляються між усіма споживачами пропорційно опалюваній площі квартир відповідно до Методики розподілу, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315. Дані комерційного обліку є повністю відкритими для мешканців будинку, а додаткового завірення зняті відомості не потребують. Нарахування коштів за гарячу воду за період з липня 2017 року по травень 2020 року включно проводилося за встановленими нормативами споживання (3 куб. м на особу), а починаючи з червня 2020 року по 23 лютого 2022 року - на підставі показань загальнобудинкового засобу обліку з розрахунку на кожну зареєстровану особу. Через тривале невиконання зобов`язань відповідачами за період з жовтня 2015 року по 23 лютого 2022 року утворилася заборгованість: з постачання теплової енергії - у розмірі 91 575,37 грн, а з постачання гарячої води - у розмірі 15 976,20 грн. Надані суду розрахунки містять детальні щомісячні відомості про опалювальну площу, тарифи, обсяги споживання, індекси інфляції та нараховані за статтею 625 ЦК України 3% річних та інфляційну складову боргу.

По-п`яте, позивач вказав на безпідставність заперечень щодо застосованих тарифів, зазначивши, що теплопостачальна організація самостійно не встановлює вартості послуг. До 08 липня 2021 року тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання для населення затверджувалися відповідними Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), зокрема постановами № 623 від 26.11.2014, № 151 від 31.01.2015, № 224 від 27.02.2015, № 1128 від 31.03.2015, № 1977 від 30.06.2015, № 3237 від 29.12.2015, № 1757 від 29.09.2016, № 2126 від 02.12.2016, № 151 від 01.02.2017, № 439 від 30.03.2017, № 1391 від 09.11.2017, № 404 від 14.06.2018, № 1225 від 18.10.2018, № 1820 від 11.12.2018, № 77 від 14.01.2020, № 623 від 17.03.2020, № 2246 від 30.11.2020, № 40 від 13.01.2021, які офіційно опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр». Після набрання чинності Постанови НКРЕКП № 1085 від 07 липня 2021 року повноваження щодо встановлення тарифів перейшли до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), яким у подальшому приймалися відповідні розпорядження № 2610 від 15.12.2021, а також розпорядження Київської міської військової адміністрації (КМВА) № 508 від 22.04.2022 та № 674 від 30.09.2022.

По-шосте, позивач повністю спростував твердження відповідача про те, що споживачем послуг є балансоутримувач будинку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва». Позивач наголосив, що кінцевими споживачами послуг у силу пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» є безпосередньо власники окремих квартир багатоквартирного будинку, яким присвоєно індивідуальні особові рахунки, зокрема особовий рахунок № НОМЕР_1 присвоєно безпосередньо квартирі АДРЕСА_3 за вказаною адресою. Комунальне підприємство не споживає теплову енергію, не створювало ОСББ та не укладало колективного договору в інтересах співвласників, а його участь в Актах комерційного обліку від 23 грудня 2015 року обумовлена виключно статусом балансоутримувача, який фіксував технічну готовність обладнання. Позивач підкреслив, що відповідач для спростування наданих розрахунків за стандартом «більшої вірогідності» та відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанови від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц, від 06 червня 2022 року у справі № 908/1133/21, від 15 червня 2022 року у справі № 910/6639/21 та від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21) мав надати суду власний контррозрахунок або належні докази погашення заборгованості, а не обмежуватися суб`єктивними запереченнями.

По-сьоме, представниця позивача зазначила, що відповідно до роз`яснень Вищого господарського суду України та сталої практики Верховного Суду, суди самостійно перевіряють правильність здійснення розрахунків і мають право зобов`язати відповідача надати контррозрахунок, якщо той не погоджується із сумою позову. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування первинних відомостей обліку, чи доказів офіційного відключення квартири від мереж централізованого опалення у встановленому законом порядку відповідачі до матеріалів справи не надали. Визнання доказів недопустимими є виключним правом суду після їх повного дослідження у судовому засіданні, а наявні в матеріалах справи протоколи будинкових лічильників та відомості білінгу є належними засобами доказування. Оскільки відповідачі не надали жодних доказів повного погашення боргу, неотримання послуг або їх надання неналежної якості, представниця позивача підтвердила позовні вимоги у повному обсязі та просила суд проводити подальший розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.

06 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 особисто та як представник співвідповідачки - його сестри ОСОБА_2 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (зареєстроване за вх. № 61146). (а.с.75-89 т.2)

У вказаному клопотанні сторона відповідача просила суд зупинити розгляд цивільної справи № 755/174/23 до набрання законної сили судовими рішеннями у цілій низці цивільних, адміністративних та господарських справ, а саме:

- Справи № 755/12608/23 за позовом ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яка перебуває у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва;

- Справи № 640/30651/20 у провадженні Київського окружного адміністративного суду за позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за участю третіх осіб ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та КП «Київтеплоенерго» про визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття розпоряджень КМДА, якими затверджувалися тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за період з 2018 по 2021 роки;

- Справи № 910/1599/23 у провадженні Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ «ЄВРО-REКОНСТРУКЦІЯ» до Антимонопольного комітету України про скасування рішень АМКУ, якими позивача визнано монополістом, що зловживає своїм становищем та безпідставно завищує тарифи для споживачів на 25%, одночасно нараховуючи плату за постачання, транспортування та виробництво теплової енергії за відсутності відповідних ліцензій;

- Справ Господарського суду міста Києва № 910/9531/23, № 910/4109/22, № 910/16781/21 та № 910/6306/21 за позовами Комунального підприємства «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за Договором № 5 від 01 червня 2017 року про надання послуг з транспортування теплової енергії;

- Справи № 910/7546/23 Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості через неналежне виконання умов договору постачання природного газу;

- Справи № 910/6125/24 за позовом ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про стягнення заборгованості за витоки гарячої води.

Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач наголосив, що оскільки у вказаних адміністративних та господарських спорах оспорюється законність самих нормативних актів КМДА, якими затверджено тарифи позивача, а також правомірність ліцензійної діяльності ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» щодо транспортування та виготовлення енергії, розгляд цієї справи про стягнення боргу з кінцевих споживачів є неможливим до моменту остаточного встановлення юридичних фактів у зазначених суміжних процесах.

06 листопада 2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли додаткові письмові заперечення (зареєстровані за вх. № 61145; матеріали справи а.с. 89-109, т. 2), подані відповідачем ОСОБА_1 особисто та як представником співвідповідачки - його сестри ОСОБА_2 на підставі довіреності № 230 від 29 січня 2020 року.

У тексті вказаних заяв сторона відповідача зауважила, що письмові пояснення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 11 жовтня 2024 року за своєю правовою природою та змістом фактично є відповіддю на відзив, хоча й не були належним чином поіменовані позивачем. Оскільки в судовому засіданні учасникам справи було роз`яснено право відреагувати на вказані доводи, відповідачі скористалися процесуальним правом на подання заперечень. Одночасно ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення процесуальних строків на подання заяв по суті справи, обґрунтовуючи це тим, що він є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, тривалий час перебував за кордоном, а в період з 20 жовтня по 02 листопада 2024 року знову виїжджав до Німеччини через невідкладні сімейні обставини, повернувшись в Україну лише 02 листопада 2024 року (що підтверджується відмітками у його закордонному паспорті). З огляду на те, що первісну ухвалу про відкриття провадження ним було отримано 16 квітня 2024 року, а співвідповідачка ОСОБА_2 копію пояснень позивача отримала 31 жовтня 2024 року, всі процесуальні документи подано за першої фактичної та юридичної можливості.

По суті заперечень проти позовних вимог про стягнення заборгованості у загальному розмірі 139 148,15 грн, відповідачі просять відмовити в задоволенні позову ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в повному обсязі, посилаючись на те, що позов пред`явлено неналежним позивачем до неналежних відповідачів. Зазначені доводи сторона відповідача обґрунтовує тим, що відповідно до Акта постановки на комерційний облік приладів обліку теплової енергії споживача від 23 грудня 2015 року, оригінал якого перебуває у позивача та досліджувався в межах господарських і цивільних судових спорів (зокрема, у справах № 910/7815/17, № 910/8132/23 та № 755/12608/23), офіційним та єдиним споживачем теплової енергії по житловому будинку АДРЕСА_1 з 23 грудня 2015 року є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва». Вказаний Акт був підписаний без жодних зауважень чи застережень між представником ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», представником КП «Керуюча компанія...» та представником інспекції Держенергонагляду в особі Смольського О.А.

Відповідачі детально вказують на технічні характеристики та параметри встановленого у теплопункті будинку вузла комерційного обліку, зафіксовані у згаданому Акті, який є офіційним дозволом на включення приладів обліку споживача, а саме: теплообчислювач моделі СВТУ 11Т (заводський номер 3921, дата державної повірки ДП «Укрметртестстандарт» - 04 грудня 2015 року, визнаний придатним на опалювальний період 2015-2016 років); витратомір діаметром 32 мм (на подавальному трубопроводі, заводський номер 92/3373, межа вимірювання 0,22-22); термоопори типу Т2 на подавальному та зворотному трубопроводах (заводські номери ТВ000044 та ТВ000053), а також наявність чотирьох встановлених пломб за номерами R14056859, R16413271, R16413290, R16413272. Станом на дату підписання Акта 23 грудня 2015 року зафіксовано початкові показання лічильника: об`єм витраченого теплоносія складав 1950 куб. м, кількість спожитої теплової енергії - 46,5 Гкал, час роботи - 287 годин, масова витрата - 6,78 т/год, температура на подачі та звороті - 64/40 °C, тиск - 7,8/5,4 кг/см?. Відповідач зазначає, що оскільки цей Акт є офіційним дозволом на включення приладів обліку теплової енергії «Споживача», вузол обліку перебуває на балансі, у власності або господарському віданні саме КП «Керуюча компанія...», яка є первинним суб`єктом правовідносин із постачальником.

Крім того, з метою збирання доказів відповідач 23 квітня 2024 року направив письмові запити до великого кола організацій та державних органів, включаючи ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», КП «Керуюча компанія...», Державну інспекцію енергетичного нагляду України, Міністерство енергетики України, КП «Київтеплоенерго», Дніпровську РДА, Виконавчий орган Київради (КМДА) та ЖЕД-402, з вимогою надати засвідчену копію Акта від 23 грудня 2015 року, проте вказані органи відповіді не надали. Водночас отримані від КП «Керуюча компанія...» листи від 24 квітня 2024 року № 103/45-1752 та № 103/45-1754 підтверджують, що з 01 квітня 2015 року будинок закріплений за комунальним підприємством на праві господарського відання, а постановою НКРЕКП від 17 жовтня 2014 року № 146 виконавцем послуг визначено позивача, проте оператором зовнішніх мереж та самого загальнобудинкового лічильника є КП «Київтеплоенерго».

Відповідачі наголошують, що у ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» повністю відсутній дозвіл (ліцензія) КМДА на транспортування теплової енергії та гарячої води по місту Києву, як і немає у володінні чи господарському віданні зовнішніх інженерних мереж чи обладнання. Позивач має виключно ліцензію НКРЕКП на постачання теплової енергії з місця її безпосереднього виробництва за адресою: АДРЕСА_4 до межі експлуатаційної відповідальності на виході труб із території ТЕЦ-4. Оператором же всіх зовнішніх міських мереж та трубопроводів є КП «Київтеплоенерго», яке володіє необхідною ліцензією на транспортування, а отже, доступ до вказаного обладнання у теплопункті та право щомісячно знімати показання й складати офіційні звітні відомості про споживання енергії належить виключно КП «Київтеплоенерго». На основі цього сторона відповідача дійшла висновку, що подані позивачем довідки, звіти та помісячні розрахунки заборгованості, які засвідчені підписами службових осіб ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» або його представниками за довіреністю, є неналежними й недопустимими доказами.

Сторона відповідача акцентувала увагу суду на тому, що в матеріалах справи повністю відсутні первинні Акти готовності приладу комерційного обліку - теплообчислювача марки СВТУ-11Т (заводський номер 3921) до опалювальних сезонів 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 та 2021-2022 років, а також будь-які дані приладів обліку на таких актах. Відповідач вказав, що в будинку АДРЕСА_1 теплопункт, у якому нібито встановлено вказаний лічильник, взагалі відсутній, а його фактичне місцезнаходження відповідачам невідоме.

Окремо сторона відповідача наголосила на тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають і ніколи не були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 . Вказане житлове приміщення перебуває в аварійному, повністю непридатному для проживання стані та було офіційно відключено від мереж централізованого опалення (ЦО), гарячого (ГВП) та холодного водопостачання згідно з чинним Актом № 94 про відключення квартир від інженерних мереж від 25 жовтня 2010 року. Дана квартира є речовим доказом у кримінальній справі № 2604/29386/12 (первісний № 04-25325), порушеній 21 жовтня 2010 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві за ознаками частини 1 статті 115 КК України за фактом вбивства ОСОБА_5 за вказаною адресою та навмисного підпалу квартири. Внаслідок пожежі у житловому приміщенні повністю вигоріло все майно, комунікації та документи, через що вона стала абсолютно непридатною для проживання. У зв`язку з цим відповідач ОСОБА_1 , якого визнано потерпілим, 02 листопада 2010 року офіційно звернувся до ТОВ «Україна Житло Сервіс» та ЖЕК-402 із письмовою заявою (вхідний № 894) про звільнення від сплати комунальних послуг та повне відключення квартири. Оскільки кримінальна справа наразі розглядається Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Бірса О.В.), а остаточний вирок не ухвалено, квартира перебуває у незмінному стані з моменту гасіння пожежі 2010 року, ремонт у ній не проводився, вона повністю відключена від інженерних мереж на підставі чинного Акта № 94, а відповідачі у ній не зареєстровані та не проживають. Спираючись на норми статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач зазначив, що закон чітко розділяє поняття «власника» та «споживача» і не ототожнює їх. Оскільки жодних договорів співвласники з позивачем не укладали, а квартира з 2010 року відключена від мереж, обов`язок з оплати послуг у відповідачів відсутній.

Для підтвердження меж експлуатаційної відповідальності відповідач надав суду копію договору № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності від 01 червня 2015 року, укладеного між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», з яким він ознайомився в матеріалах господарської справи № 910/8132/23. Відповідач зауважив, що згідно з пунктом 1.1 цього договору балансоутримувач зобов`язувався забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі, а виконавець зобов`язаний забезпечити постачання теплової енергії та гарячої води належної якості до межі експлуатаційної відповідальності. Пунктом 1.6 договору визначено, що межа розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності щодо технічного обслуговування мереж визначається: підпунктом 1.6.1 щодо зовнішніх теплових мереж - додатком № 1 «Схема абонентської теплотраси, яка знаходиться на балансі Покупця», що є додатком № 2 до Договору; підпунктом 1.6.2 щодо внутрішньобудинкових мереж - експлуатаційною відповідальністю за вузол обліку теплової енергії; підпунктом 1.6.3 щодо внутрішньобудинкових систем централізованого опалення - від зворотного фланця останнього запірного пристрою вузла приєднання до відгалуження від стояків в межах приміщення споживача; підпунктом 1.6.4 щодо внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання - від зворотного фланця останнього запірного пристрою вузла приєднання до першої запірної арматури від стояків в межах приміщення споживача, включаючи першу запірну арматуру.

Умовами договору також передбачено право виконавця контролювати своєчасність та якість виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж (п. 2.1.1) та вимагати від балансоутримувача термінового усунення недоліків і порушень теплової ізоляції будинку (п. 2.1.4). Натомість виконавець зобов`язаний забезпечити належний технічний стан теплових мереж до межі експлуатаційної відповідальності, обладнання індивідуального теплового пункту та вузла обліку (п. 2.2.2), забезпечити гідравлічний і тепловий режими відповідно до проєкту теплопостачання будинку (п. 2.2.6) та негайно вживати заходів щодо усунення несправностей, які виникли з його вини (п. 2.2.9). З іншого боку, балансоутримувач зобов`язаний забезпечувати передачу (транзит) енергії внутрішньобудинковими мережами від межі розподілу експлуатаційної відповідальності до квартир споживачів (п. 2.4.1), утримувати ці мережі в належному стані та відновлювати теплову ізоляцію трубопроводів (п. 2.4.2), щороку до початку опалювального сезону забезпечувати виконання обов`язкового переліку робіт з підготовки систем із отриманням від виконавця Акта готовності об`єкта теплопостачання до опалювального сезону та Акта готовності будинку до опалювального періоду (п. 2.4.3), підтримувати в належному стані підвали й приміщення теплових пунктів (п. 2.4.5), проводити роботи з утеплення місць загального користування з підписанням Паспорта готовності будинку (п. 2.4.6), виконувати ремонт будівельної частини вбудованих теплопунктів (п. 2.4.7), здійснювати капітальний ремонт мереж будинкових вводів у межах фінансування (п. 2.4.11), а також надати виконавцю комплект документації, що включає проєкт теплопостачання, виконавчу документацію, паспорти устаткування з протоколами випробувань, сертифікати, свідоцтва про якість монтажу та однолінійні схеми електроустаткування і автоматики (п. 2.4.12). Надання вказаної документації згідно з пунктом 2.4.13 договору оформлюється відповідним актом приймання-передачі та передує складанню акта про прийняття та технічне обслуговування теплової мережі.

Окремо відповідач підкреслив, що відповідно до пункту 2.4.19 договору балансоутримувач зобов`язаний відшкодувати виконавцю послуг збитки та втрати, які виникли внаслідок неналежного утримання внутрішньобудинкових мереж, у тому числі за зниження кількісних та якісних показників послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відхилення від затверджених норм та нормативів. Крім того, згідно з пунктами 2.4.21 та 2.4.23 договору, балансоутримувач зобов`язаний призначити атестовану особу, відповідальну за справний стан установок, обслуговувати системи підготовленим персоналом та укласти з виконавцем договори про надання послуг до нежитлових приміщень будинку. На думку відповідача, це беззаперечно підтверджує, що саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» використовує власні установки та внутрішні тепломережі будинку АДРЕСА_1 , співпрацюючи за договором безпосередньо з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», а тому саме воно є виконавцем послуг для мешканців та належним відповідачем за позовом, тоді як фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 напряму з позивачем не взаємодіяли та послуг від нього не отримували.

ОСОБА_1 наголосив на важливості пункту 7.2 договору № 31, за яким ключові матеріальні пункти зобов`язань позивача (зокрема п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.2.11) набирали чинності виключно з моменту передачі зовнішніх мереж та обладнання теплопунктів на баланс ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ». Оскільки позивачем не надано жодного акта приймання-передачі чи балансової відомості на підтвердження прийняття на власний баланс абонентської теплотраси від вул. Гната Хоткевича, 20 до будинку АДРЕСА_1 , а ліцензія на транспортування тепломережами у позивача відсутня, правові підстави для нарахування плати споживачам не доведені. Крім того, позивачем порушено пункт 7.4 договору, за яким він зобов`язувався провести обов`язкову індивідуальну договірну кампанію з кожним власником до початку опалювального сезону 2015/2016 років. Звертаючись до суду, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» приховало договір № 31 та його невід`ємні додатки №№ 1, 2, 3 (Перелік будинків, Акт розподілу меж та Порядок вимірювання температури повітря у споживача).

По-п`яте, відповідач зазначив про очевидну недостовірність та сфальсифікованість наданого позивачем розрахунку суми боргу, оскільки ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у позовній заяві прямо визнає факт відсутності укладеного договору та відсутність будь-яких зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_3 . Разом з тим у доданій бухгалтерській таблиці по гарячій воді у графі «кількість прописаних мешканців» безпідставно зазначено цифру 1, а особовий рахунок № НОМЕР_1 незаконно відкрито на ім`я ОСОБА_1 . Це повністю спростовується тим, що відповідач ОСОБА_1 офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а співвідповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 . Жоден з них ніколи не давав згоди на відкриття особового рахунку, нарахування проводилися за нормами споживання на фіктивну особу, попри те, що відповідач у листі від 20 грудня 2016 року за № 312 додатково письмово інформував ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про повне відключення квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_3 від інженерних мереж будинку.

По-шосте, відповідачі вказали на арифметичну невідповідність розрахунку основного боргу по опаленню, оскільки позивач обчислив вартість послуг виходячи із загальної площі приміщення, яка становить 100,2 кв. м, повністю проігнорувавши той факт, що реальна опалювана площа квартири АДРЕСА_3 складає строго 82,4 кв. м, що свідчить про штучне та неправомірне завищення обсягів нарахувань на опалення.

По-сьоме, сторона відповідача зауважила, що за відсутності договірних відносин та зареєстрованих осіб позивач взагалі ніколи не звертався до власників із попередньою письмовою вимогою про необхідність виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України, що виключає правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних за статтею 625 ЦК України.

По-восьме, відповідачі наголосили, що позовну заяву ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» подало до суду 05 січня 2023 року, а заявлений у розрахунках період нарахування боргу охоплює час з жовтня 2015 року по березень 2022 року. В силу імперативних вимог статей 257, 267 ЦК України позивач повністю пропустив загальний трирічний строк позовної давності щодо щомісячних вимог за період з жовтня 2015 року по 05 січня 2020 року включно, про застосування наслідків якого відповідачі офіційно заявляють суду.

По-дев`яте, відповідачі наголосили, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» не надало суду жодних рішень Київської міської ради, КМДА або Дніпровської РДА про визначення товариства переможцем конкурсу (тендеру) чи призначення уповноваженим виконавцем послуг по будинку АДРЕСА_1 , як того вимагає профільне законодавство у сфері теплопостачання. Посилання позивача на норми загальних законів є безпідставними, оскільки у постанові НКРЕКП № 146 від 17 жовтня 2014 року пропозицій щодо ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» немає, відтак товариство є неналежним позивачем, а належний балансоутримувач будинку (КП «Керуюча компанія...») із позовом до власників не звертався.

По-десяте, всупереч пунктам 2.4.3 та 2.4.6 договору № 31, позивач не надав до суду Актів готовності об`єкта теплопостачання та Паспортів готовності житлового будинку до роботи в опалювальні періоди з 2015 по 2022 роки. Натомість у наявному у відповідача офіційному листі ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 11 вересня 2015 року № 09/2016 прямо зафіксовано факт того, що Акт готовності вказаного житлового будинку до опалювального періоду теплопостачальною організацією взагалі не видавався через незадовільний стан комунікацій будинку, що виключає законність будь-яких нарахувань та свідчить про повну неготовність будинку до опалювальних сезонів.

По-одинадцяте, з посиланням на норми процесуального права щодо преюдиційності фактів, відповідачі зазначили, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 29 травня 2023 року у справі № 910/7815/17, яке набрало законної сили, встановлено обставину, за якою облік послуг з опалення будинку АДРЕСА_1 має здійснюватися виключно за показаннями будинкового лічильника. Попри це, позивач не надав суду первинних відомостей показань вказаного приладу обліку та правовстановлюючих документів на нього, що підтверджує недоведеність позовних вимог.

По-дванадцяте, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» не додало до позову копію самого договору № 31 та доказів проведення індивідуальної договірної кампанії відповідно до його пункту 7.4, що позбавляє розрахунки будь-якої матеріально-правової основи.

По-тринадцяте та по-чотирнадцяте, сторона відповідача зауважила, що відповідно до підпунктів 2.4.12 та 2.4.13 договору № 31, позивач не надав до суду жодного Акта приймання-передачі технічної документації на будинок, який мав передувати фактичному початку обслуговування. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» не отримувало від КП «Керуюча компанія...» проєкту теплопостачання, виконавчої документації, паспортів устаткування, сертифікатів якості монтажу та однолінійних схеми електроустаткування і автоматики. Відтак позивач юридично та фактично не приступив до надання послуг щодо теплопостачання та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 взагалі, а пред`явлений позов ґрунтується виключно на безпідставних припущеннях товариства.

По-п`ятнадцяте, позивачем не надано доказів контролю за виконанням вимог пункту 2.4.21 договору № 31, згідно з яким КП «Керуюча компанія...» зобов`язувалося призначити атестовану особу, відповідальну за справний стан установок, та обслуговувати внутрішньобудинкові системи підготовленим персоналом або спеціалізованими організаціями на підставі дозвільних документів. Невиконання вказаних умов свідчить про те, що договір № 31 фактично не реалізовувався, а позивач проводив безпідставне нарахування коштів, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

З урахуванням викладених обставин, у прохальній частині заперечень відповідачі просять суд:

«1.Поновити відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на подання цих заперечень на відповідь на відзив (письмові пояснення) позивача від 11 жовтня 2024 року № 20.2/УПНюр/9778, визнавши причини пропуску поважними через вручення документа відповідачці ОСОБА_2 лише 31 жовтня 2024 року та перебування відповідача ОСОБА_1 за кордоном у Федеративній Республіки Німеччина за сімейними обставинами у період з 20 жовтня по 02 листопада 2024 року;

2. Застосувати наслідки спливу трирічного строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості;

3.Відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ «ЄВРО-REКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 139 148,15 грн у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю, необґрунтованістю, недоведеністю позовних вимог, а також через повну непридатність житла для проживання внаслідок вчинення у ньому кримінального правопорушення (вбивства та навмисного підпалу) та офіційне відключення квартири від мереж централізованого опалення, гарячого і холодного водопостачання на підставі чинного Акта № 94, оскільки вказаний об`єкт є речовим доказом у кримінальній справі № 2604/29386/12, що розглядається судом з 2010 року по теперішній час.»

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року у задоволенні клопотання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення провадження у цивільній справі № 755/174/23 було відмовлено повністю. (а.с.112-114 т.2)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про визнання правочину недійсним та стягнення моральної шкоди було відмовлено. Зустрічну позовну заяву разом з усіма додатками повернуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.115- 116 т.2)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» належним чином засвідчену копію повного тексту Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ». У задоволенні решти вимог та клопотань про витребування доказів - відмовлено. (а.с.117-122 т.2)

18 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» (зареєстровані канцелярією суду за вх. № 63437), а також засобами поштового зв`язку (зареєстровані канцелярією суду за вх. № 64211) від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - Кравченко Ольги Петрівни до суду надійшли додаткові пояснення по справі. (а.с.133-168, 222-247 т.2)

Вказані додаткові пояснення подані у зв`язку з тим, що 11 листопада 2024 року за вх. № 10048-юр товариство отримало заперечення на відповідь на відзив від відповідача ОСОБА_1 . Позивач зазначив, що розгляд справи вирішено здійснювати судом в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а чергове судове засідання призначено на 22 листопада 2024 року о 10 годині 00 хвилин. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» брало участь у кількох раніше призначених судових засіданнях по справі, які відбувалися за участю відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до статті 43 ЦПК України, учасники справи мають право надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Ознайомившись із поданими запереченнями відповідача, позивач надав додаткові пояснення та зазначив наступне.

По-перше, відповідач вперше у своїх запереченнях, після двох років розгляду справи в суді, будучи постійно присутнім у судових засіданнях та постійно надаючи пояснення і заперечення, зазначає, що квартира непридатна для проживання, оскільки у ній в 2010 році відбулася пожежа, а тому він має бути звільнений від сплати за надані до квартири комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. При цьому належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин до заперечення він не надає. Матеріали справи не містять документів, які підтверджують той факт, що з жовтня 2015 року по 23 лютого 2022 року (період боргу, який є предметом розгляду справи): квартира відповідачів знаходиться у непридатному для використання стані; в квартирі відсутнє централізоване опалення та гаряче водопостачання; квартира у встановленому законодавством порядку відключена від надання послуг із пломбуванням мереж теплопостачальною організацією; ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» було повідомлено про те, що у зв`язку із пожежею, яка відбулася в квартирі, фактично відсутня можливість надання до квартири комунальних послуг до проведення відновлювальних ремонтних робіт у квартирі; а також відсутні докази того, що власники квартири запрошували представників теплопостачальної організації для проведення відповідного огляду та обстеження приміщення. А тому матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідачі фактично не отримували надані до квартири комунальні послуги.

ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» щомісячно, починаючи з липня 2014 року, за загальним правилом на адресу усіх споживачів направляє квитанції, в яких, крім відомостей про надані послуги та нараховані за надані послуги кошти, зазначається кількість осіб, що проживають у квартирі, порядок нарахування коштів за гаряче водопостачання (по лічильнику чи по нормі споживання на кількість проживаючих осіб), існуючий розмір боргу у разі його наявності, а також постійно повідомляється про те, що показання квартирних засобів обліку щомісяця мають зніматися споживачами та надаватися виконавцю послуг із зазначенням номерів телефонів, електронних адрес та наявних сервісів, за допомогою яких здійснюється зв`язок з теплопостачальною організацією. Однак протягом спірного періоду жодних звернень, скарг, актів-претензій щодо неналежного надання комунальних послуг, неправильного порядку нарахування коштів за спожиті комунальні послуги тощо відповідачами не направлялось, доказів відповідних звернень немає і в матеріалах справи, а відповідно вони визнавали факт спожитих ними послуг з урахуванням здійснених позивачем нарахувань. Шляхом надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води теплопостачальна організація забезпечує належні умови для збереження майна відповідачів у придатному стані та можливості його використання відповідно до його функціонального призначення. Обидва співвідповідача є належними відповідачами по справі, оскільки кожному із них належить право власності на квартиру в порядку спадкування. В частині 3 статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Згідно зі статтями 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Згідно зі статтею 179 ЖК України користування будинками (квартирами) приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 176/552/22). Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2020 року по справі № 757/29813/17-ц зазначив, що стаття 322 Цивільного кодексу України визначено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку є своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги. Таким чином, закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку, і саме на власників покладено тягар утримання свого майна.

По-друге, факт надання позивачем послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води як теплопостачальною організацією до будинку АДРЕСА_1 підтверджується: Переліком житлових будинків, в яких виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з 1 липня 2014 року є ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», наданий Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією; а також Довідкою про включення та відключення централізованого опалення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не має доводити факт надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання безпосередньо до приміщення відповідача, оскільки надає послуги не окремо до кожної квартири чи нежитлового приміщення, що знаходиться у будинку, а в цілому до багатоквартирного будинку, і це є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, а тому температура теплоносія та навантаження на систему централізованого опалення є загальною для усіх споживачів, які обслуговуються теплопостачальною організацією.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує загальний облік її споживання, згідно з показаннями його засобів вимірювальної техніки. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону, кінцевий споживач комунальної послуги (споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Згідно з частиною 1 статті 10 Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами. Частина 2 статті 10 Закону передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: згідно з пунктом 3, загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об?єму) таких споживачів.

Відповідно власники квартир багатоквартирних будинків та власники нежитлових й допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку. Тобто, усі співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані проводити оплату за опалення місць загального користування, пропорційно своїй частці спільного майна у будинку. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, не є оператором зовнішніх інженерних мереж, та відповідно до вимог Закону України від 22 червня 2017 року № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не здійснює обслуговування вузлів комерційного та розподільного обліку споживачів. Вузли комерційного (будинкового) та розподільного (індивідуального) обліку споживачів не перебувають на балансі виконавця послуг ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ». Вимогами нормативно-правових актів не передбачено щомісячне оформлення Актів обстеження та зняття показань вузлів комерційного та розподільного обліку. Доступ виконавцю послуг до вузлів розподільного обліку споживачів для проведення контрольного зняття показань надається власниками приміщень, в яких встановлені вузли розподільного обліку.

Виконавцем послуг ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» забезпечується щомісячне зняття показань вузлів комерційного обліку (протоколів знятих з первинної бази даних вузла комерційного обліку) та опрацювання переданих споживачами показань вузлів розподільного обліку, з подальшим внесенням даних до Білінгової системи розрахунків для здійснення розподілу загальних обсягів наданих послуг між споживачами будинку, згідно вимог Закону України від 22 червня 2017 року № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіонбуду від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358). Виконавцем послуг ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» забезпечується контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку при наданні доступу власниками приміщень, в яких встановлені вузли розподільного обліку. Споживачі послуг (співвласники будинку по АДРЕСА_1 ) мають можливість самостійної перевірки та контролю загальних обсягів наданих послуг з постачання теплової енергії та гарячої води виконавцем послуг на підставі даних показань засобів вимірювальної техніки, які знаходяться безпосередньо у їх будинку. Показання вузла комерційного обліку теплової енергії знімаються виконавцем послуг кожного місяця в присутності представника споживачів КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та не є документом, до якого має доступ лише позивач. Показники комерційного (будинкового) засобу обліку є загальнодоступними даними для всіх споживачів послуг у багатоквартирному будинку та знімаються із засобу обліку, який знаходиться у будинку. Зазначена у них інформація додаткового завірення знятих відомостей спожитих послуг теплової енергії на підставі показань комерційного засобу обліку не потребує. Якщо у відповідача є інші дані з відомостями спожитих будинком послуг з теплової енергії, він має надати їх до суду на спростування наданих позивачем доказів до матеріалів справи. Будь-якого доказу, зокрема акта про відключення будинку чи квартири відповідачів у встановленому чинним законодавством порядку від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідачами до матеріалів справи не надано, а тому відповідачі мають відшкодувати в повному обсязі вартість наданих позивачем послуг. Надані ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до матеріалів справи докази є саме тими засобами доказування, якими підтверджуються обставини з розгляду справи. Встановити недопустимість чи неналежність конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість та неналежність доказу не є для суду очевидною.

По-третє, враховуючи принципи верховенства права та змагальності сторін, стандарту доказування «більшої вірогідності», відповідача для спростування наявних розрахунків заборгованості позивача повинен надати свою версію розрахунку (контррозрахунок), або свою версію, наприклад, розміру нарахувань, застосованих тарифів тощо. І тільки в такому разі розрахунок заборгованості, наданий позивачем, може вважатися таким, який ставиться під сумнів, адже спростуванням заборгованості є контррозрахунок заборгованості або належні, допустимі та достатні докази, які спростовують розрахунок повністю або частково. Натомість спростуванням розміру заборгованості точно не є його звичайне заперечення, яке не ґрунтується на доказах, а базується на нічим не підтверджених суб`єктивних міркуваннях відповідача. У постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 Касаційний цивільний суд Верховного Суду, переглядаючи справу про стягнення грошової заборгованості, дійшов наступного висновку: «Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості, є необґрунтованим, у зв`язку із чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права в частині визначення належності доказів, якими може бути підтверджена заборгованість, а також норм процесуального права в частині доказування».

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року по справі № 757/29813/17-ц було встановлено правовий висновок, згідно з яким за умови відсутності наданих відповідачем доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг чи контррозрахунку, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, наявні всі правові підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості. Необхідність пред`явлення контррозрахунку при спростуванні розрахунку заборгованості підтверджується усталеною судовою практикою, зокрема Постановою Верховного Суду від 06 червня 2022 року у справі № 908/1133/21 та Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/6639/21, де суд зазначив, що висловлюючи незгоду з судовими рішеннями в частині нарахувань, або стверджуючи, що розрахунок є невірним чи арифметично помилковим, відповідач зобов`язаний надати контррозрахунок відповідних нарахувань під час розгляду справи судом першої інстанції, а не ґрунтувати свою позицію лише на загальних запереченнях щодо неможливості застосування приписів законодавства.

По-четверте, щодо зробленої відповідачем у запереченні заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності до заявлених вимог, позивач зазначив, що відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частинами 2, 3 статті 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається у разі вчинення особою дій, що свідчать про визнання свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12.03.2020), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30.06.2023.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 та постанові від 31 травня 2022 року у справі № 926/1812/21 зазначена правова позиція, що у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину. Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності, встановлені статтями 257-259 ЦК України. Так, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-IХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. На всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України.

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року по справі № 212/10834/21 було зроблено правовий висновок, відповідно до якого з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року. У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року по справі № 920/724/21 (а також у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21) було встановлено правовий висновок, за яким суд відхиляє доводи про те, що позивачу необхідно окремо обґрунтовувати, що продовження строків зумовлене саме дією на сторону обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином, оскільки автоматичне продовження цих строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Отже, керуючись пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану. Законодавець чітко визначив як норму прямої дії, що загальний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, автоматично продовжується на строк дії карантину та зупиняється на строк дії воєнного стану без будь-яких вказівок чи посилань на те, що цей строк може бути продовжений/зупинений лише за клопотанням чи заявою позивача. Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

У зв`язку з цим ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» зазначило, що за умови застосування судом наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог, вказані наслідки можуть бути застосовані судом лише до частини позовних вимог, а саме за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2015 року по 11 березня 2017 року включно. Натомість заборгованість відповідачів за послугу з постачання теплової енергії (опалення) за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року становить 72 289,95 грн, заборгованість за надану послугу з постачання гарячої води за період з 01 липня 2017 року по 23 лютого 2022 року становить 15 976,20 грн, інфляційна складова боргу становить 19 333,54 грн, 3% річних становить 5 937,85 грн, а всього в межах строку позовної давності - 113 537,24 грн. На підставі викладеного позивач підтримав поданий позов у повному обсязі та просив суд подальший розгляд справи проводити без участі представника товариства у судовому засіданні за наявними матеріалами цивільної справи.

18 листопада 2024 року до канцелярії суду надійшли заяви відповідача ОСОБА_1 (вх. № 63411) та співвідповідачки ОСОБА_2 (вх. № 63410) про відвід головуючого судді Коваленко І.В. у цивільній справі № 755/174/23. (а.с.169-176, 180-182 т.2)

Ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року вказані заяви про відвід були визнані необґрунтованими та передані в порядку частини першої статті 33 ЦПК України для вирішення іншому складу суду Законодавство України.

Ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2024 року під головуванням судді Хромової О.О. у задоволенні заяви ОСОБА_1 , а також у задоволенні заяви ОСОБА_1 як представника за довіреністю співвідповідачки ОСОБА_2 про відвід судді Коваленко І.В. було відмовлено повністю, а цивільну справу передано для продовження розгляду в тому ж складі суду.

19 листопада 2024 року (вх..№63609) від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - адвоката Кравченко О.П. на виконання вимог ухвали суду від 06 листопада 2024 року про витребування доказів надійшла заява з додатком у вигляді належним чином засвідченої копії Статуту ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» станом на 29.11.2019 та 28.10.2024. (а.с.201-221 т.2)

19 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку (зареєстрована в канцелярії суду за вх. № 63609) від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - адвоката Кравченко О.П. на виконання вимог ухвали суду від 06 листопада 2024 року про витребування доказів надійшла заява з додатком у вигляді належним чином засвідченої копії Статуту ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» станом на 29 листопада 2019 року та 28 жовтня 2024 року (а.с. 201-221, т. 2).

Не погоджуючись із процесуальним рішенням суду першої інстанції, 19 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року про відмову у прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви. Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року - без змін.

У червні 2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Ганоцький О.О. оскаржив зазначені судові акти в касаційному порядку, проте ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2025 року вказану касаційну скаргу було повернуто заявниці. Надалі, ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було поновлено строк на касаційне оскарження, однак у відкритті касаційного провадження за їхньою спільною касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року - відмовлено повністю.

У судовому засіданні, яке відбулося 22 квітня 2026 року, протокольною ухвалою, занесеною до журналу судового засідання, суд, керуючись статтею 126 та частиною восьмою статті 83 ЦПК України, залишив без розгляду клопотання відповідача ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи письмових (ілюстративних) доказів та повернув заявнику конверт з оригіналами фотознімків квартири, у зв`язку з пропуском відповідачами встановленого процесуального строку на подання доказів та відсутністю поважних причин для його поновлення.

22 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» (того ж дня зареєстроване канцелярією суду за вх. № 32674), а також 26 травня 2026 року засобами поштового зв`язку (зареєстроване канцелярією суду за вх. № 33365) від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - адвоката Кравченко О.П. до суду надійшло клопотання про визнання доказу неналежним та недопустимим - наданого відповідачем Акту №94 від 25.10.2010 року про відключення квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 від мереж ЦО, ГВП і ХВП та лист №312 від 20.12.2016 сформований на адресу ТОВ «Євро-реконструкція». (а.с.124-136, 151-156 т.3)

26 травня 2026 року засобами поштового зв`язку (зареєстроване канцелярією суду за вх. № 33364, № 34394) від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - адвоката Кравченко О.П. до суду надійшло клопотання про поновлення позивачу процесуального строку на подання доказів по справі та надання додаткового строку для долучення матеріалів. До вказаного клопотання позивачем долучено: копію адвокатського запиту до Дніпровського УП ГУНП у місті Києві, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та ТОВ «Україна Житло-Сервіс» від 24 квітня 2026 року з доказами їх направлення; письмову відповідь КП «Керуюча компанія...» № 103/45-2530 від 06 травня 2026 року; помісячний розрахунок заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_8 (особовий рахунок НОМЕР_2 ) із зазначенням проведених оплат за період з січня 2017 року по травень 2026 року, а також рахунок на оплату наданих послуг за вказаною квартирою АДРЕСА_7 станом на грудень 2025 року (матеріали справи а.с. 137-150, 162-183, т. 3).

26 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» (того ж дня зареєстроване канцелярією суду за вх. № 33366) від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - адвоката Кравченко О.П. до суду надійшло клопотання про витребування доказів. У вказаному клопотанні сторона позивача просила суд витребувати у Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві та у Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-Сервіс» офіційну інформацію про відключення квартири АДРЕСА_2 від загальнобудинкової мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі складеного ними Акта № 94 від 25 жовтня 2010 року з наданням копій документів, що стали підставою для здійснення такого відключення (а.с. 157-159, т. 3). Обґрунтовуючи подане клопотання, представниця позивача зазначила, що копія вказаного Акта № 94 містить явні ознаки підробки, оскільки була підписана слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Савенок О.М., представниками ЖРЕО № 402 та виконавця послуг у порядку, що не передбачений нормами чинного законодавства, та за відсутності належних правових підстав, а самостійно отримати ці матеріали на адвокатські запити позивачу не вдалося.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року клопотання представниці позивача про витребування доказів було задоволено в повному обсязі. Витребувано від Дніпровського управління поліції та від ТОВ «Україна Житло-Сервіс» інформацію про відключення квартири АДРЕСА_3 від інженерних мереж на підставі Акта № 94 від 25 жовтня 2010 року з наданням первинних документів.

08 липня 2026 року (зареєстрований за вх. № ЕП-7684) на електронну адресу суду від Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві на виконання вимог ухвали суду від 26 травня 2026 року надійшов офіційний лист-відповідь (матеріали справи а.с. 197, т. 3). За змістом указаного документа орган поліції повідомив, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що кримінальне провадження № 1201211[телефон приховано] від 21 грудня 2012 року за кваліфікацією пункту 6 частини 2 статті 115 КК України розслідувалось слідчим управлінням ГУНП у м. Києві та було скеровано до суду з обвинувальним актом ще 06 грудня 2012 року, у зв`язку з чим виконати вимоги ухвали суду та надати документи щодо Акта № 94 слідчий відділ Дніпровського управління поліції не має процесуальної можливості.

Поштові конверти, якими на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-Сервіс» направлялася копія ухвали суду про витребування доказів від 26 травня 2026 року, повернулися на адресу суду не врученими із відмітками поштового оператора про причини невручення.

05 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» (зареєстровані канцелярією суду 10 серпня 2026 року за вх. № 51698) від представниці позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - адвоката Кравченко О.П. до суду надійшли розгорнуті додаткові пояснення щодо встановленого законодавством порядку визнання житлового приміщення непридатним для проживання. Позивач зазначив, що розгляд цивільної справи № 755/174/23 триває в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а наступне судове засідання призначено на 11 серпня 2026 року о 16 годині 00 хвилин. Керуючись пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України, теплопостачальна організація надала фінальні заперечення проти доводів відповідачів ОСОБА_1.

По-перше, позивач наголосив, що наданий відповідачем ОСОБА_1 . Акт № 94 від 25 жовтня 2010 року про відключення квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_2 від мереж централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання (складений слідчим органу внутрішніх справ, представником ЖРЕО № 402 та представником ТОВ «Україна Житло-Сервіс»), а також копія листа № 312 від 20 грудня 2016 року не є належними правовими документами, які підтверджують непридатність житла для проживання. Вказані матеріали в силу закону не можуть виступати підставою для тимчасового звільнення співвласників від обов`язку нарахування та сплати коштів за житлово-комунальні послуги. Позивач зазначив, що відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» (яка є чинною), встановлено чітку процедуру визнання приміщення аварійним. Технічне обстеження здійснюється виключно інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій із залученням спеціалістів проектних і санітарно-епідеміологічних установ за офіційною заявою власника до місцевої ради. За результатами роботи спеціальної комісії складається акт, який затверджується виконавчим органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Товариство підкреслило, що для проведення перерахунку обсягу послуг або повного припинення нарахувань за постачання теплової енергії та гарячої води, власники квартири АДРЕСА_3 зобов`язані були завчасно подати до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» належним чином оформлене рішення органу місцевого самоврядування (КМДА) про визнання квартири непридатною для проживання, затверджене на основі акта технічного обстеження комісії, чого відповідачами зроблено не було.

По-друге, позивач зауважив, що загальний порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання регулювався Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (діяв до 17 вересня 2019 року), а наразі регламентується Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169. У силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі та в межах повноважень, передбачених законом. Будь-яке інше втручання у внутрішньобудинкову систему опалення чи самовільне демонтування радіаторів в окремій квартирі без рішення уповноваженої Міжвідомчої комісії місцевої ради є несанкціонованим і не звільняє споживачів від обов`язку оплати наданих послуг. Оскільки законний порядок визнання квартири непридатною для проживання чи її офіційного відключення відповідачами не був дотриманий, теплопостачальна організація просить суд відхилити заперечення захисту та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представниця позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» - адвокат Кравченко О.П. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на матеріали справи та надані розрахунки, просила суд задовольнити позов у сумі 113 537 грн 24 коп. з урахуванням строків позовної давності, продовжених та зупинених в силу закону на період дії ковідного карантину й воєнного стану.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю, просив суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» відмовити в повному обсязі з підстав безпідставності, необґрунтованості, недоведеності та спливу позовної давності, а також у зв`язку з аварійним станом квартири після підпалу і її повним відключенням від інженерних мереж будинку на підставі Акта № 94 від 25 жовтня 2010 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи та встановлені судом правовідносини

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 має загальну площу 100,1 кв. м, житлову площу 73,90 кв. м та належить відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в порядку спадкування, що підтверджується офіційними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності набуто відповідачами у встановленому законом порядку, що покладає на них повний комплекс прав та обов`язків власників нерухомого майна.

Статус позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» як виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва підтверджується офіційним Переліком житлових будинків, наданим Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, та є загальнодоступною інформацією.

Судом встановлено, що плата за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим по квартирі АДРЕСА_2 , відповідачами не здійснювалася, внаслідок чого утворилася значна заборгованість.

Щодо нормативно-правового обґрунтування обов`язків власника майна

Суд зазначає, що цивільно-правові відносини, які виникли між сторонами у справі, за своїм характером є відносинами у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг (а саме з постачання теплової енергії та гарячої води), які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Житловим кодексом України, Цивільним кодексом України, а також підзаконними актами - Правилами надання послуг з постачання теплової енергії (постанова КМУ від 21 серпня 2019 року № 830) та Правилами надання послуг з постачання гарячої води (постанова КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182).

Заперечуючи проти позову, відповідачі зазначали, що вони не проживають та не зареєстровані у спірній квартирі, а також не укладали з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» письмових договорів про надання послуг. Суд відхиляє вказані доводи, виходячи з наступного нормативно-правового регулювання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) об`єкта нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 вказаного Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг у порядку і строки, визначені законом. Факт неукладення письмового договору з вини споживача не звільняє його від обов`язку оплати за фактично надані послуги.

Щодо відсутності письмового договору між сторонами, суд керується сталою практикою Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц сформовано правовий висновок, відповідно до якого споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично здійснювалися, а відсутність письмового договору не є підставою для звільнення від оплати наданих послуг, оскільки обов`язок виникає безпосередньо в силу закону та факту споживання.

Імперативними вимогами частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. При цьому споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до частини 3 статті 13 Конституції України та частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Таким чином, факт фізичної відсутності власників у належному їм приміщенні не припиняє їхнього статусу як суб`єктів права власності та не звільняє від обов`язків, пов`язаних із цим статусом.

Імперативними вимогами статті 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказаний матеріальний обов`язок деталізується у спеціальному законодавстві. Так, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 179 Житлового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), утримання приватного житлового фонду здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, чітко визначено обов`язок власника квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 66, 67, 162 ЖК України, за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, обов`язково сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Аналогічний правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 176/552/22, де зазначено, що закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг безпосередньо на власника квартири у багатоквартирному будинку, незалежно від факту його проживання у ній. У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц також наголошено, що тягар утримання майна та своєчасної оплати комунальних послуг покладено законом на власника приміщення.

Щодо оцінки Акта № 94 від 25 жовтня 2010 року про відключення квартири від мереж централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання та доводів про непридатність житла.

Центральним аргументом заперечень відповідачів є посилання на Акт № 94 від 25 жовтня 2010 року про відключення квартири від мереж централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання, складений слідчим в межах порушеної кримінальної справи за фактом вбивства ОСОБА_5 та підпалу приміщення, а також на аварійний стан вигорілої квартири. (а.с.106 т.2)

Суд ретельно дослідив вказаний документ за правилами статей 77-80, 89 ЦПК України та визнає його неналежним і недопустимим доказом для повного звільнення власників від оплати послуг, виходячи з наступного.

Порядок визнання жилого приміщення непридатним для проживання чітко регламентований Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» (яка є чинною нормативною базою прямої дії в силу Прикінцевих положень Конституції України).

Відповідно до вказаного Порядку, визнання приміщення непридатним для проживання здійснюється виключно спеціальною комісією місцевої ради на основі технічного обстеження, за результатами якого ухвалюється офіційне рішення органу місцевого самоврядування (Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)).

Наданий відповідачами Акт № 94, підписаний слідчим поліції та представниками ЖРЕО в межах фіксації наслідків злочину, такого юридичного статусу та наслідків не має.

Надіслана 08 липня 2026 року відповідь Дніпровського управління поліції підтверджує, що матеріали кримінального провадження скеровані до суду ще у 2012 році, що виключає процесуальну можливість надання первинних технічних документів, проте сама по собі фіксація факту пожежі в межах кримінального процесу не замінює розпорядчого акта КМДА про виведення квартири з житлового фонду.

Щодо відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж, суд зазначає, що загальний порядок відключення окремих приміщень у багатоквартирних будинках від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регулювався Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, а наразі - Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169. Вказаний порядок є безальтернативним та передбачає обов`язкове погодження і видачу дозволу Постійно діючої міжвідомчої комісії місцевої ради для всього будинку в цілому за умови забезпечення безперебійної роботи загальнобудинкової системи. Самовільне відключення окремої квартири чи демонтаж радіаторів опалення в індивідуальному порядку заборонено законом.

Згідно зі статтею 9 та частинами 1, 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку будинку (лічильник № 3921), включає обсяги на опалення житлових приміщень, опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових інженерних систем. Цей обсяг підлягає обов`язковому розподілу між усіма співвласниками пропорційно до опалюваної площі їхніх квартир відповідно до Методики розподілу, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Суд дослідив заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування боргу позивачем на загальну площу приміщення 100,1 кв. м замість фактичної опалюваної площі 82,4 кв. м та встановив, що згідно з помісячними бухгалтерськими таблицями відомостей білінгової системи, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» проводило нарахування плати за послугу з централізованого опалення виходячи саме з опалювальної площі квартири у розмірі 100,2 кв. м, яка була зафіксована у розрахунках позивача.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що нарахування на вказану площу є протиправним чи сфальсифікованим, оскільки за відсутності розпорядчого акта органу місцевого самоврядування про виведення квартири АДРЕСА_3 з експлуатації та за умов чинності положень статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої в будинку теплової енергії підлягає обов`язковому розподілу між усіма приміщеннями, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, пропорційно до їхньої повної опалюваної площі, зареєстрованої у постачальника, яка у даному випадку за даними білінгу становить 100,2 кв. м, що повністю спростовує твердження відповідача про безпідставність геометричних параметрів нарахування.

Внутрішньобудинкові інженерні мережі є технічно єдиним обов`язковим елементом будівлі та спільною сумісною власністю співвласників. Відтак, навіть за умови фізичної відсутності радіаторів опалення всередині аварійної квартири, через приміщення проходять транзитні стояки та виділяється теплова енергія, що забезпечує збереження конструктивних елементів будинку.

На підставі пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», право на перерахунок вартості комунальних послуг за період тимчасового непроживання особи не поширюється на послугу з постачання теплової енергії, оскільки опалення будівлі здійснюється безперервно для забезпечення загальної технологічної безпеки будинку.

Доводи відповідача щодо преюдиційності рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2023 року у справі № 910/7815/17 судом відхиляються, оскільки вказаний судовий акт у силу статті 82 ЦПК України навпаки підтверджує законність здійснення нарахувань за загальнобудинковим лічильником № 3921 та правильність проведення розподілу теплової енергії виконавцем.

У зв`язку з цим, відсутність у матеріалах справи рішень уповноважених комісій КМДА про офіційне виведення квартири з експлуатації або її легітимне відключення від мереж покладає на відповідачів солідарний матеріальний тягар оплати розподілених обсягів теплової енергії.

Щодо оцінки білінгової системи та відсутності рахунків.

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що позивач не направляв на їх адресу паперових рахунків-квитанцій, а долучені до матеріалів справи розрахунки є недопустимими через відсутність щомісячних двосторонніх актів зняття показань лічильника.

Відповідно до пунктів 35, 36, 37 Правил надання послуг з постачання теплової енергії (постанова КМУ від 21 серпня 2019 року № 830), розрахунковим періодом є календарний місяць, плата вноситься споживачем самостійно не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 910/32579/15, від 29 квітня 2020 року у справі № 915/641/19 та від 26 лютого 2020 року у справі № 915/400/18, обов`язок споживача здійснити оплату за фактично надані послуги виникає безпосередньо на підставі закону та факту отримання таких послуг, а наявність або відсутність паперового рахунку (квитанції) від виконавця не звільняє боржника від обов`язку своєчасного розрахунку та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України.

Щодо нарахування плати за гарячу воду на 1 особу за відсутності зареєстрованих мешканців, суд зазначає, що за відсутності індивідуального лічильника у квартирі, позивач за період з липня 2017 року по травень 2020 року обґрунтовано нараховував плату за встановленими нормативами споживання (3 куб. м) на одну особу - власника особового рахунку, відповідно до вимог пункту 21 Правил № 630.

Починаючи з червня 2020 року по лютий 2022 року, нарахування здійснювалися на підставі показань загальнобудинкового лічильника гарячої води з розподілом обсягу навантаження інженерних систем та витоків на квартиру як об`єкт нерухомого майна, пропорційно частці у спільному майні будинку, відповідно до статті 10 Закону № 2119-VIII, що повністю спростовує твердження відповідача про фальсифікацію доказів.

Позивачем доведено, що зняття показань загальнобудинкового вузла комерційного обліку СВТУ-11Т (заводський № 3921) проводилося щомісячно автоматизованим шляхом із первинної бази даних у присутності балансоутримувача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», а дані вносилися до білінгової системи розрахунків.

Відповідачі, в порушення принципів змагальності (ст. 12 ЦПК України), не надали суду власного обґрунтованого контррозрахунку або первинних актів-претензій про неналежну якість чи відсутність послуг, складених протягом спірного періоду.

За таких обставин, відповідно до правових висновків постанови Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, за умови неспростування стороною відповідача розміру заборгованості за стандартом доказування «більшої вірогідності», надані позивачем відомості білінгу є належною підставою для задоволення вимог.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ухвалення судом рішення по суті справи заявили про застосування наслідків спливу трирічного строку позовної давності до щомісячних вимог, які утворилися за період з жовтня 2015 року по березень 2022 року (позов подано 05 січня 2023 року).

Оцінюючи тривалість строків захисту цивільних прав, суд погоджується з нормативно-правовими аргументами позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та частково застосовує позовну давність, керуючись наступним.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Разом з тим, відповідно до частин 2, 3 статті 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування обставин, визначених законом.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки загальної позовної давності (стаття 257) продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України був запроваджений Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року і безперервно тривав до 30 червня 2023 року.

Як сформував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 926/1812/21 та постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, продовження строків позовної давності на час дії карантину є автоматичним в силу закону, поширюється на всі суб`єкти цивільних правовідносин і не потребує від позивача окремого доведення поважності причин або обґрунтування того, як саме карантин завадив звернутися до суду.

Надалі, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, яким на період дії воєнного стану в Україні (введеного з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022) перебіг позовної давності зупинено.

З огляду на зазначене, перебіг позовної давності для всіх щомісячних платежів, строк оскарження яких не сплив станом на дату введення карантину (12 березня 2020 року), зупинився.

Шляхом відрахування трирічного строку назад від дати 12 березня 2020 року, суд встановлює, що повною мірою в межах позовної давності перебувають усі щомісячні вимоги, які виникли, починаючи з 12 березня 2017 року.

Правова позиція щодо правильного визначення цього часового критерію викладена у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення боргу за послугу з опалення за застарілий період з 01 жовтня 2015 року по 11 березня 2017 року включно заявлені поза межами строку позовної давності, а тому в цій частині позову слід відмовити на підставі частини 4 статті 267 ЦК України.

Натомість вимоги за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року повністю перебувають у межах закону. Борг за послугу з гарячої води нараховувався позивачем з липня 2017 року, а тому весь обсяг вимог по гарячій воді також підлягає стягненню у зв`язку з неотриманням позовного відсікання.

Здійснений позивачем помісячний розподіл боргу у межах позовної давності (з 12.03.2017 по 23.02.2022) становить 88 266 грн 15 коп., з яких: за опалення - 72 289 грн 95 коп., за гарячу воду - 15 976 грн 20 коп., що підтверджується відомостями білінгу та є обґрунтованим.

Щодо застосування норм зобов`язального права та нарахування компенсаційних сум

Оцінюючи правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд керується загальними та спеціальними нормами зобов`язального права, закріпленими у Книзі п`ятій Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі безпосередньо з актів цивільного законодавства та фактів надання й споживання комунальних послуг.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма кореспондується з положеннями статті 629 ЦК України, яка закріплює принцип обов`язковості договору для сторін.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Оскільки спеціальним законодавством у сфері житлово-комунальних послуг чітко визначено кінцевий термін розрахунку (щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим), обов`язок відповідачів щодо оплати є таким, строк виконання якого повністю настав, і в силу закону не потребував направлення позивачем додаткових вимог чи претензій.

Суд наголошує, що наявність часток у праві приватної власності на квартиру не породжує часткового зобов`язання відповідачів перед теплопостачальною організацією, адже норми матеріального права встановлюють саме солідарний характер відповідальності.

Згідно зі статтею 541 ЦК України, солідарне зобов`язання або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Зокрема, відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Оскільки обидва співвідповідачі є повноправними співвласниками квартири та набули її у власність, вони несуть повну солідарну відповідальність перед виконавцем послуг.

Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (при пасивній солідарності) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо за своїм вибором. Кредитор, який не одержав виконання в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників, при цьому солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Порушенням зобов`язання в силу статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Крім того, відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене вищезазначеною нормою право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за наслідки прострочення.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами мають грошовий характер, а відповідачі належним чином та у встановлений строк свій законний обов`язок щодо оплати послуг не виконували, чим допустили тривале прострочення зобов`язання, нарахування позивачем зазначених сум у межах строків позовної давності є повністю правомірним. Позивачем обґрунтовано обчислено інфляційну складову боргу у розмірі 19 333 грн 54 коп. та 3% річних у сумі 5 937 грн 85 коп. Надані арифметичні розрахунки перевірені судом, відповідають періодам прострочення, є правильними та підлягають стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторінки пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково (у сумі 113 537,24 грн із первісних 139 148,15 грн), сума судового збору, сплачена позивачем при поданні позовної заяви, підлягає стягненню з відповідачів на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в рівних частинах з кожного, що становить по 1 012 грн 18 коп. з кожного відповідача окремо (оскільки витрати на судовий збір не є солідарним обов`язком за ЦПК).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 16, 257, 263, 264, 267, 317, 319, 322, 525, 526, 541, 543, 625 ЦК України, ст. ст. 66, 67, 162, 179 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. ст. 12, 13, 33, 43, 76-81, 83, 89, 126, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води у розмірі 88 266,15 грн; інфляційну складову боргу в сумі 19 333,54 грн, 3 % річних в сумі 5 937,85 грн, що разом становить 113 537,24 грн (сто тринадцять тисяч п`ятсот тридцять сім гривень двадцять чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1012,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1012,18 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код ЄДРПОУ 37739041);

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_9 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_6 ).

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2026 року.

Суддя: І.В.Коваленко