УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/255/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонконтракт"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (Гула У. І.)
від 04.06.2026
та на постанову Західного апеляційного господарського суду (Ржепецький В.О, Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В.)
від 27.08.2026 (повний текст складено 31.08.2026)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрокран"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонконтракт"
про стягнення заборгованості в розмірі 1 002 598, 11 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонконтракт"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрокран"
про зобов`язання відповідача передати сертифікати якості за поставлений товар
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідрокран" (надалі - Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонконтракт" (надалі - Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом, Скаржник) про стягнення заборгованості за Договором поставки №10/07-24 від 22.07.2024 в розмірі 1 002 598,11 грн, з яких: 867 093,90 грн сума боргу, 135 504,21 грн - пеня.
2. Позов обґрунтовано порушенням Відповідачем (за первісним позовом) договірних зобов`язань, що виникли на підставі Договору №10/07-24 від 22.07.2024 в частині проведення оплати за поставлений товар. За прострочення виконання грошового зобов`язання Позивач (за первісним позовом), керуючись статтями 549, 551 Цивільного кодексу України нарахував Відповідачу пеню.
3. Позивач (за зустрічним позовом) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відповідача (за зустрічним позовом) про зобов`язання передати сертифікати якості за поставлений товар.
4. Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані порушенням Відповідачем (за зустрічним позовом) договірних зобов`язань, що виникли на підставі Договору №10/07-24 від 22.07.2024 в частині передачі Відповідачем (за зустрічним позовом) супровідної документації на товар, зокрема сертифікатів якості, що підтверджують неповне (неналежне) виконання умов даного договору.
5. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 04.06.2026 провадження у справі №909/255/26 в частині стягнення 867 093, 90 грн основного боргу закрив. Позов Позивача (за первісним позовом) до Відповідача (за первісним позовом) задовольнив частково. Стягнув з Відповідача (за первісним позовом) на користь Позивача (за первісним позовом) 135 219, 14 грн пені та 2 028,42 грн судового збору, у задоволенні інших позовних вимог відмовив повністю.
6. 21 вересня 2026 року Відповідач (за первісним позовом, Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 04.06.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 909/255/26, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження у справі № 909/255/26;
- скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2026 у справі № 909/255/26 у частині стягнення з Відповідача (за первісним позовом) 135 219,14 грн та 2 028,42 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Позивача (за первісним позовом) відмовити повністю, а у частині зустрічного позову направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд;
- витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на Позивача (за первісним позовом);
- повідомити про дату і час розгляду касаційної скарги.
7. Підставою касаційного оскарження Скаржник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду.
8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, Скаржник зазначив, що оскаржувані рішення не відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 та у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 902/171/23.
Також Скаржник зазначив що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми права, передбачені статтями 536, 694, 695, 1057 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) із урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.
Крім того Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини справи і помилково визначили характер спірних відносин як наслідок не застосували норми права, які слід було застосувати, а саме позицію Верховного Суду , наведену у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 902/171/23.
Також Скаржник стверджує що суди попередніх інстанцій помилково застосували статтю 645 ЦК України, без урахування висновків і позицій наведених Великою Палатою Верховного суду, що призвело до неврахування положень статей 526, 530ЦК України.
9. Перевіривши матеріали касаційної скарги Скаржника Суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
10. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
11. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
12. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
13. З огляду на наведене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - чітку вказівку на норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень;
пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
14. В своїй касаційній скарзі Скаржник зазначив, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 04.06.2026 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 909/255/26 є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду, без посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України.
15. Суд звертає увагу, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження.
16. Також відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
17. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
18. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
19. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
20. Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
21. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
22. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше позовних вимог характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір").
23. Оскільки Скаржник в своїй касаційній скарзі оскаржує рішення та постанову у частині стягнення з Відповідача (за первісним позовом) 135 219,14 грн та 2 028,42 грн судового збору (за первісним позовом) та відмову у задоволенні позову Позивача (за зустрічним позовом), судовий збір підлягає сплаті в розмірі 10 649,60 грн, а саме:
- за вимогу майнового характеру: 5 324,80 грн (3 328,00х200%х0,8);
- за вимогу немайнового характеру: 5 324,80 грн (3 328,00х200%х0,8).
Оскільки 1,5% від ціни оскаржуваної суми (135 219,14+2 028,42=137 247,56 грн) становить 2 058,71 грн, що є менше ніж 1 прожитковий мінімум громадян, відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3328,00 грн. Таким чином судовий збір за позовну вимогу майнового характеру становить 5 324,80 грн (3 328,00х200%х0,8).
24. Враховуючи вищевикладене у даному випадку судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 909/255/26 підлягав сплаті у сумі 10 649,60 грн.
25. Однак, до касаційної скарги Скаржник не додав платіжний документ про сплату судового збору.
26. Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
27. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
28. З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України із наданням строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- чіткого та конкретного зазначення підстави (підстав) касаційного оскарження із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України та з належним її обґрунтуванням;
- надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 10 649,60 грн за подання касаційної скарги
29. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонконтракт" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 909/255/26 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонконтракт" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, у спосіб, визначений у цій ухвалі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська