ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження
"12" жовтня 2026 р. справа №852/25336/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Вища рада правосуддя, Рада суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія суддів, про зобов`язання Рогатинського районного суду припинити дискримінацію інваліда 2 групи з дитинства ОСОБА_1 , визнання дій Рогатинського районного суду щодо недопущення до правосуддя ОСОБА_1 протиправними, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), 09.09.2026 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з позовною заявою до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області (далі - відповідач, Рогатинський районний суд), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Вища рада правосуддя (далі - третя особа 1, ВПП), Рада суддів України (далі - третя особа 2, РСУ), Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія суддів (далі - третя особа 3, КДКС) в якій просить:
- визнати дії Рогатинського районного суду щодо недопущення до правосуддя інваліда 2 групи з дитинства ОСОБА_1 протиправними;
- зобов`язати Рогатинський районний суд припинити дискримінацію інваліда 2 групи з дитинства ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Рогатинський районний суд повернути ОСОБА_1 в паперовому варіанті 56 позовів з паперовими додатками до позовів. Повернені позови з додатками надіслати ОСОБА_1 через поштову мережу рекомендованими листами;
- стягнути з Рогатинського районного суду 100 тис. грн моральної шкоди на користь інваліда ОСОБА_1 за нанесення нервово-моральних страждань, які спричинили погіршення стану здоров`я.
Підставою звернення до суду слугує протиправні, на переконання позивача, дії Рогатинського районного суду щодо недопущення до правосуддя інваліда 2 групи з дитинства ОСОБА_1 , які полягають у тому, що за результатами розгляду позовних заяв позивача судом постановлялися ухвали про відмову у відкритті провадження або повернення позовних заяв та направлялися позивачу в електронному вигляді, а не в паперовій формі засобами поштового зв`язку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 ухвалено передати позовну заяву ОСОБА_1 до Рогатинського районного суду, треті особи: Вища Рада Правосуддя, Рада суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія суддів про зобов`язання Рогатинського районного суду припинити дискримінацію інваліда 2 групи з дитинства ОСОБА_1 , визнання дій Рогатинського районного суду, щодо недопущення до правосуддя ОСОБА_1 протиправними, стягнення моральної шкоди, за належністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Справа №852/25336/26 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 05.10.2026.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026, адміністративна справа №852/25336/26 передана на розгляд головуючому судді Тимощуку О.Л.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 статті 171 КАС України).
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі, суд бере до уваги таке.
Завданням адміністративного судочинства, в силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у спірному випадку просить суд визнати протиправними дії районного суду щодо недопущення до правосуддя особи з інвалідністю II групи з дитинства, зобов`язати відповідача припинити дискримінацію, повернути в паперовому вигляді 56 позовних заяв із додатками до них шляхом надсилання рекомендованим листом, а також стягнути моральну шкоду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що останній звертався до Рогатинського районного суду з позовними заявами, за результатами розгляду яких судом постановлялися ухвали про відмову у відкритті провадження або повернення позовних заяв та направлялися позивачу в електронному вигляді, а не в паперовій формі засобами поштового зв`язку.
Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач висловлює незгоду з процесуальними рішеннями, прийнятими суддями Рогатинського районного суду під час вирішення питання про відкриття провадження за поданими ним позовами, а також із наслідками постановлення таких ухвал.
При цьому, сам по собі факт участі суду, як суб`єкта владних повноважень, якого позивач визначив відповідачем, не є достатньою підставою для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів. Для визначення юрисдикції необхідно враховувати зміст спірних правовідносин, характер заявлених вимог та правову природу дій, щодо яких виник спір.
У цьому випадку позивач фактично ставить під сумнів правомірність процесуальних дій і рішень суддів, учинених під час здійснення правосуддя, та прагне домогтися їх перегляду шляхом звернення з окремим позовом до адміністративного суду.
Водночас правомірність процесуальних рішень суду, зокрема ухвал про відмову у відкритті провадження та ухвал про повернення позовних заяв, не може бути предметом самостійної перевірки адміністративним судом поза межами відповідного судового процесу. Для перевірки законності та обґрунтованості таких ухвал процесуальним законом передбачено спеціальний порядок їх оскарження до суду апеляційної інстанції, а у випадках, установлених законом, - подальшого касаційного перегляду.
Конституційний Суд України в пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом частини 6 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
У відповідності до частини 4 статті 186 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Таким чином, незгода позивача з процесуальними рішеннями Рогатинського районного суду, сама по собі, не створює підстав для перевірки їх правомірності в порядку адміністративного судочинства. Надання позивачем таким діям правової кваліфікації як недопущення до правосуддя або дискримінації не змінює суті заявлених вимог, які фактично спрямовані на оскарження процесуальних рішень, ухвалених у межах здійснення правосуддя.
Також суддя зазначає, що вимоги про зобов`язання Рогатинського районного суду повернути позивачу в паперовому вигляді 56 позовних заяв із додатками до них теж безпосередньо пов`язані з процесуальним рухом документів, поданих до суду, та наслідками прийнятих за ними процесуальних рішень.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.
Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року в справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Окрім цього, суддя вважає за необхідне відмітити, що заявлення похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди не змінює юрисдикційної природи спору та не створює самостійної підстави для його розгляду адміністративним судом, якщо для вирішення такої вимоги необхідно попередньо встановити протиправність процесуальних дій або рішень суду, що підлягають перевірці в іншому процесуальному порядку.
Отже, з огляду на зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, суд дійшов висновку, що заявлений спір у наведеному позивачем контексті не підлягає розгляду, а ні за правилами адміністративного судочинства, а ні за правилами будь-якого іншого судочинства, у зв`язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Враховуючи наведене, керуючись статями 170, 171, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі №852/25336/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Вища рада правосуддя, Рада суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія суддів, про зобов`язання Рогатинського районного суду припинити дискримінацію інваліда 2 групи з дитинства ОСОБА_1 , визнання дій Рогатинського районного суду щодо недопущення до правосуддя ОСОБА_1 протиправними, стягнення моральної шкоди.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.