ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 р. Справа № 440/16667/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/16667/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Державної казначейської служби України
про стягнення суми бюджетного відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ТОВ "Біланівський ГЗК") звернулось Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (далі - ГУ ДКСУ у Полтавській області), Державної казначейської служби України , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України щодо неповернення бюджетного відшкодування у розмірі 40 192 217 грн.
стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський ГЗК" (код ЄДРПОУ 36601298) заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 40 192 217 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з цим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. та ухвалити постанову про задоволення позову.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Біланівський ГЗК" подало до Північного МУ ДПС податкові декларації, які відображені в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рядку "Номер податкової декларації або уточнюючого розрахунку" №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано].
Згідно рядку Реєстру "Сума податку, заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку або небанківському надавачу платіжних послуг" по декларації: №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 16 416446,00 грн; №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 23,686,196,00 грн; №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 95,879,00 грн.
Правомірність заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість була перевірена контролюючим органом шляхом проведення перевірок.
За результатами позапланових документальних перевірок, проведених органами ДПС України, було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№47735000702 (по декларації №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 16,416,446.00 грн.);
№51235000402 (по декларації №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 23,686,196.00 грн.);
№012857/0404 (по декларації №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 95,879.00 грн).
Вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування.
Не погодившись з цими рішеннями, платник оскаржив їх до адміністративного суду.
У подальшому зазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду у справах:
№440/3638/24 (Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.01.2025 касаційну скаргу Північного МУ ДПС - залишено без задоволення , а рішення та постанову - без змін.);
№440/18297/23 (Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2024 року касаційну скаргу Північного МУ ДПС - залишено без задоволення, а рішення та постанову без змін);
№440/11807/24 (Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №440/11807/24).
За результатами судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 07.11.2023 №47735000702, від 08.12.2023 №51235000402 та від 10.09.2024 №012857/0404 було визнано право ТОВ "Біланівський ГЗК" на бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 40 192 217 грн.
Однак вказана сума бюджетного відшкодування ПДВ не була перерахована на розрахунковий рахунок платника.
Податковим органом внесені відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме внесені відомості до граф у розділі "Інформація про суму бюджетного відшкодування, повернуту за рішеннями суду (формує ДПС на підставі даних Казначейства)":
Дата судового рішення (08.10.2025);
Номер судового рішення (№817/35-00-07-02-07, № 818/35-00-07-02-07, № 509/16-31-04-02-01);
Сума до бюджетного відшкодування за рішенням суду (16 410 142,00 грн, 23 686 196,00 грн, 95 879,00грн).
Однак завершальних дій для повернення бюджетного відшкодування у розмірі 40 192 217 грн ДКСУ не вчинила, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування обмежувальної санкції у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Біланівський ГЗК» є достатньою підставою для застосування Відповідачем 2, ДКСУ, підпункту 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України й зупинення бюджетного відшкодування цьому платнику податку на додану вартість до прийняття рішення про скасування спеціальної обмежувальної санкції.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, регламентовано статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 означеної норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
До такого Реєстру вносяться такі дані:
1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;
2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);
3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;
5) реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування;
6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;
8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;
10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;
11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;
12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;
13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;
14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;
15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг;
16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
17) дата прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції";
18) дата прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 25.01.2017 №26 (далі Порядок №26).
Так, пунктом 3 Порядку №26 встановлено, що формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДПС та Казначейства.
У пункті 4 Порядку №26 передбачено, що орган ДПС вносить до Реєстру дані, аналогічні зазначеним у підпункті 200.7.1 статті 200 ПК України.
За змістом пункту 8 Порядку №26 Казначейство вносить до Реєстру такі дані:
дату та суму повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку або небанківському надавачу платіжних послуг;
дату та суму зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Згідно пункту 12-1 Порядку №26 з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених статтею 200 Податкового кодексу України.
Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною для органу Казначейства та перераховується органом Казначейства на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Також, аналогічна норма викладена в пункті 200.121 статті 200 ПК України згідно до якої встановлено, що з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.
Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
З аналізу вказаного випливає, що нормами Податкового кодексу України та Порядку №26 передбачено, що у разі застосування до платника санкцій бюджетне відшкодування податку на додану вартість та перебіг відповідних строків зупиняються, при цьому сума залишається доступною Казначейству. Після скасування санкцій Казначейство зобов`язане протягом п`яти операційних днів перерахувати узгоджену суму бюджетного відшкодування платнику та/або зарахувати її в рахунок відповідних бюджетних платежів.
Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною податковою службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2017 за № 376/30244 (надалі - Порядок № 326).
Абзацом 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №326 передбачено, що у разі зупинення Казначейством бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування у зв`язку із прийняттям рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) Казначейство надає Мінфіну електронне повідомлення про це не пізніше наступного операційного дня.
З матеріалів справи встановлено, що за результатами позапланових документальних перевірок, проведених органами ДПС України, було прийнято податкові повідомлення-рішення №47735000702 (по декларації №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 16416446,00 грн.); №51235000402 (по декларації №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 23686196,00 грн.); №012857/0404 (по декларації №[номер приховано] заявлена сума до відшкодування 95879,00 грн).
Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування.
В подальшому зазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду у справах №440/3638/24, №440/18297/23, №440/11807/24.
За результатами судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 07.11.2023 №47735000702, від 08.12.2023 №51235000402 та від 10.09.2024 №012857/0404 було визнано право ТОВ "Біланівський ГЗК" на бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 40 192 217 грн.
Податковим органом внесені відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме внесені відомості до граф у розділі "Інформація про суму бюджетного відшкодування, повернуту за рішеннями суду.
Однак, листом від 08.10.2025 №15600/5/99-00-04-02-02-05 ДПС інформувала казначейство стосовно платників податків (у тому числі ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат), щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з метою упередження відшкодування сум ПДВ таким платникам відповідно до пункту 200.12-1 статті 200 Кодексу.
У зв`язку з вказаним Державною казначейською службою України не було здійснено повернення бюджетного відшкодування у розмірі 40 192 217 грн.
При цьому, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", Рада національної безпеки та оборони України вирішила підтримати внесені Національним банком України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та застосувати такі заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з Додатком 2.
Згідно із додатком 2 до рішення РНБОУ, пунктом 536 визначено юридичні особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), а саме вказано ТОВ "Біланівський ГЗК" (ідентифікаційний код юридичної особи №36601298.
Місцезнаходження юридичної особи: Україна 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16) та Спеціальний дозвіл № 3571 з видом обмежувальної санкції - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строком застосування безстроково.
Отже, до ТОВ "Біланівський ГЗК" застосовано персональні обмежувальні санкції.
У зв`язку з наявною персональною обмежувальною санкцією, яка була застосована до ТОВ "Біланівський ГЗК" у відповідача була наявні законодавчі умови для застосування пункту 200.12-1 статті 200 ПК України.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 200.12-1 статті 200 ПК України, не врахувавши частину п`яту статті 4 Закону України «Про санкції» та статтю 21-1 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII установлено, що реалізація санкцій щодо особи, щодо якої застосовано санкції, у сфері відносин, які регулюються Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, забезпечується контролюючим органом шляхом здійснення заходів, передбачених пунктом 21-1.1 статті 21-1 Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею 21-1 ПК України контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", шляхом здійснення таких заходів:
- анулювання ліцензій на право здійснення діяльності у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального - у разі застосування санкції щодо анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності;
- відмова/зупинення у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пені, штрафів - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
- відмова в наданні розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), а також у прийнятті рішення про перенесення строків сплати розстрочених (відстрочених) сум - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
- зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.
Підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".
Отже, Закон «Про санкції» визначає санкційний наслідок, а Податковим Кодексом України визначено механізм його реалізації контролюючим органом.
При цьому, статтею 21-1 ПК України визначено межі та спосіб реалізації контролюючим органом рішення про застосування санкцій.
Водночас п. 200.12-1 ст. 200 ПКУ має спеціальний характер і регулює наслідки санкцій саме щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.
При цьому, особливість вказаної норми полягає не у припиненні права платника на таке відшкодування, а саме у зупиненні його виплати та перебігу встановлених строків на період дії санкцій.
Разом з тим, відповідна сума зберігається доступною Казначейству та підлягає перерахуванню протягом п`яти операційних днів після скасування санкцій.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано та належним чином застосував пункт 200.12-1 статті 200 ПК України як спеціальну норму, що визначає правові наслідки застосування санкцій щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, а доводи апелянта про неправильне застосування вказаної норми є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги, що Державна казначейська служба України не є суб`єктом реалізації санкцій і не має повноважень зупиняти бюджетне відшкодування, колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.
Так, пунктом 200.12-1 статті 200 ПК України законодавством прямо встановлено, що з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.
Крім того, постановою КМУ від 08.07.2026 № 878 «Про внесення зміни до пункту 11 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», внесено зміни до пункту 11 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, доповнивши його підпунком 5 такого змісту: відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі: "5) якщо стягувачем є фізична або юридична особа, стосовно яких та/або стосовно засновників (учасників або осіб, які прямо або опосередковано володіють такою юридичною особою самостійно чи разом з іншими особами), кінцевих бенефіціарних власників такої юридичної особи у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у виді зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. У такому разі відкладення безспірного списання здійснюється на строк застосування такого виду санкції або до його скасування."
Отже, Казначейство є уповноваженим органом з виконання встановлених законом наслідків санкцій, зокрема щодо відкладення перерахування узгодженої суми бюджетного відшкодування та її подальшого перерахування після скасування санкцій.
Щодо доводів апелянта, що фактично остаточні рішення Верховного Суду, ухвалені на користь позивача, не виконуються, а закріплене ними право залишається нереалізованим на невизначений строк, колегія суддів зазначає наступне.
У справах № 440/18297/23, № 440/3638/24 та № 440/11807/24 предметом спору було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, тобто перевірка правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих податковим органом.
При цьому, судові рішення по вказаним справам не містять приписів стосовно покладення обов`язку на Державну казначейську службу України нарахувати чи стягнути кошти.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує на право позивача на бюджетне відшкодування у розмірі 40 192 217 грн. Разом із тим, відповідно до положень пункту 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування узгодженої суми зупиняється, а також перебіг строків його здійснення - до прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що застосування обмежувальної санкції у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Біланівський ГЗК» є достатньою підставою для застосування відповідачем підпункту 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України й зупинення бюджетного відшкодування цьому платнику податку на додану вартість до прийняття рішення про скасування спеціальної обмежувальної санкції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 440/16667/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 12.10.2026 року