ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 620/4360/25
адміністративні провадження № К/21714/26, № К/990/21722/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними Міністерства освіти і науки України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 (суддя Дубіна М.М.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 (колегія суддів у складі: Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.) у справі №620/4360/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства освіти і науки України "Інформаційно-іміджевий центр" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство Міністерства освіти і науки України "Інформаційно-іміджевий центр" (далі - третя особа, Підприємство), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства освіти і науки України від 14.11.2024 №1/21226-24 про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме її диплома магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого університетом Кот д`Азюр;
зобов`язати відповідача визнати диплом від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д`Азюр та видати відповідне свідоцтво про визнання диплому.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на протиправну відмову відповідача у визнанні її іноземного документа про освіту, оскільки в межах Рамкової угоди про співпрацю та Угоди про здійснення делокалізації навчання, Магістратура з психології, Програма "Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво", укладеної 16.07.2019 між Університетом Кот д`Азюр (Франція), Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова та Міжнародним інститутом глибинної психології (далі - Угода), вона проходила навчання за магістерською програмою "Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво" Університету Кот д`Азюр (Франція), яка відбувалось на базі Міжнародного інституту глибинної психології (Київ), після завершення якого позивачці було присвоєно диплом магістра психології від 10.11.2023 НОМЕР_2, виданий університетом Кот д`Азюр, який є офіційно визнаним в державі Франція, і дипломи цього університету є офіційними документами про освіту.
Позивачка зазначає, що навчання здійснювалось французьким університетом, а Міжнародний інститут глибинної психології виступав лише надавачем адміністративних послуг (приміщення). Освітнім провайдером виступає саме Університет Кот д`Азюр.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Суди попередніх інстанцій установили, що позивачка у 2021 році вступила на магістерську програму "Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво" Університету Кот д`Азюр (Франція) за програмою, розробленою цим університетом. Навчання відбувалось в Університеті Університету Кот д`Азюр і здійснювалось викладачами цього Університету, іспити складались перед французькими викладачами французькою мовою відповідно до Угоди.
4. Під час навчання позивачки в Університеті Кот д`Азюр, ОСОБА_1 отримала проміжний диплом про закінчення першого року навчання з метою здобуття ступеня Магістра НОМЕР_3 про закінчення першого року навчання за програмою підготовки до ступеня магістра за 2021-2022 навчальний рік, довідку до диплома від 01.12.2022, що підтверджує присвоєння проміжного ступеня магістра (перший рік навчання), а також витяг із залікової відомості, який засвідчує успішне навчання позивачки в Університеті Кот д`Азюр.
5. Після завершення навчання позивачці було присвоєно диплом магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д`Азюр.
6. Офіційний статус Університету Кот д`Азюр у Франції підтверджується Витягом з Офіційного бюлетеня Французької Республіки від 26.07.2019, в якому вказано, що Міністерство вищої освіти, досліджень та інновацій затвердило Указ від 25.07.2019 №2019-785 про заснування Університету Кот д`Азюр та затвердження його статуту.
7. 21.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Інформаційно-іміджевого центру Міністерства освіти і науки України із заявою про визнання диплому про освіту - магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого університетом Кот д`Азюр, додавши до нього такі документи: проміжний диплом про освіту, диплом про завершення освіти, довідки та залікові відомості у вигляді нотаріально засвідчених перекладів апостильованих оригіналів.
8. Повідомленням від 14.11.2024 №1/21226-24 щодо результату процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту Міністерство освіти і науки України відмовило позивачці у визнанні диплому магістра Університету Кот д`Азюр.
9. Підставою для відмови у визнанні диплома відповідачем зазначено підпункт 4 пункту 3 Розділу VII Порядку визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 №504 (далі - Порядок №504, у редакції наказу від 05.09.2022 №784), згідно з яким рішення про відмову у визнанні поданого документа приймається у разі якщо документ виданий за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, якщо це передбачено законодавством цієї держави, та/або здійснюють освітню діяльність без дотримання вимог чинного законодавства цієї держави.
10. 17.02.2025 позивачка звернулась до Міністерства освіти і науки України із заявою разом з пакетом документів та позицією щодо необхідності перегляду рішення про відмову у нострифікації зазначеного диплома.
11. Міністерство освіти і науки України у відповіді від 12.03.2025 №1/4731-25 повідомило позивачку про те, що рішення про відмову у визнанні в Україні диплома від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , прийнято Міністерством освіти і науки України відповідно до чинного законодавства.
12. Позивачка, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, оформлене у вигляді повідомлення, звернулася до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 19.06.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Міністерства освіти і науки України від 14.11.2024 №1/21226-24 про відмову у визнанні іноземного документа про освіту, а саме диплома магістра психології від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданого Університетом Кот д`Азюр ОСОБА_1 . Зобов`язав Міністерство освіти і науки України визнати диплом від 10.11.2023 № НОМЕР_1 , виданий університетом Кот д`Азюр, та видати відповідне свідоцтво про визнання диплому ОСОБА_1 . Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211,20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 14.04.2025 № 9375-6634-9734-1295.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що у цьому випадку освітнім провайдером в розумінні Порядку № 504 виступає саме Університет Кот д`Азюр, оскільки саме він провадить освітню діяльність за іноземною освітньою програмою та/або належить до системи освіти іноземної країни. При цьому, Університет Кот-д`Азюр в розумінні Порядку № 504 має одночасно статус освітньої установи як заклад освіти або інший суб`єкт освітньої діяльності іноземної країни, який присуджує ступені вищої освіти та/або видає документи про освіту і періоди навчання, що жодним чином не суперечить наведеним вище нормативно-правим актам.
Також суди виходили з того, що в матеріалах справи міститься копія свідоцтва МОН України від 11.01.2024 № 226-24 про визнання в Україні іноземного документа про освіту диплому, виданого Університетом Лазурного берега (Французка Республіка» за другим магістерським рівнем за програмою «Психологія/Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво для дослідницьких і професійних цілей» іншому студенту.
Також суди дійшли висновку, що з метою належного та ефективного захисту прав позивачки слід зобов`язати Міністерство освіти і науки України визнати диплом та видати відповідне свідоцтво про визнання цього диплому.
14. 01.07.2025 позивачка звернулась до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 69703,00 грн.
Заява мотивована тим, що питання про судові витрати вирішено не у повному обсязі.
15. Чернігівський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 10.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026, задовольнив заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення суду. Ухвалив додаткове судове рішення у справі, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Задовольняючи заяву позивачки в частині, суд першої інстанції виходив з того, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Зважав на те, що предметом цього спору є справа незначної складності. Виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, дійшов до висновку про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованою через призму наведених вище критеріїв, тому розмір вказаних витрат має бути зменшений до 10000,00 грн
16. 10.04.2026 позивачка звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 38268,00 грн.
17. Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 21.04.2026 задовольнив частково заяву позивачки, ухвалив додаткову постанову, якою вирішив питання про розподіл судових витрат. Стягнув на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка частково довела співмірність витрат на правову допомогу, з огляду на що вимоги позивачки про відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню відповідно до статті 134 КАС України, в розмірі 10000,00 грн.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНІ СКАРГИ
18. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, постановою та додатковою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову та стягненні судових витрат відмовити.
19. Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування цієї підстави скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Закону України "Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні" від 03.12.1999 №1273-XIV (далі - Закон №1273-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 4 пункту 3 Розділу VII Порядку №504, щодо здобуття частини освіти у розмірі 18 кредитів ЄКТС (540 годин), у навчальному закладі, який не мав відповідної ліцензії.
20. Також в якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанції скаржник покликається на частини другу і третю статті 353 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не дослідив зібрані у справі докази, відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України та невірно надав оцінку поняттям "освітня установа" та "освітній провайдер".
Зокрема, покликається на те, що освітньою установою Університетом Кот д`Азюр було делеговано частину освітнього процесу Міжнародному інституту глибинної психології, про що сторони уклали Рамкову угоду про співробітництво та Угоду про здійснення делокалізації навчання магістратури з психології програма навчання клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво (далі - Угода), копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідно до додатків до Угоди «Педагогічна програма з магістратури», програма «Клінічна психологія і терапевтична медіація через мистецтво» делокалізована у м. Київ, а загальна кількість кредитів за Європейською кредитно-трансферною і накопичувальною системою (ЄКТС) для делокалізованої програми становить 60 кредитів ЄКТС (30 кредитів ЄКТС для першого року магістратури та 30 кредитів ЄКТС для другого року магістратури).
Відповідач доводить, що прийняв оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та на підставі підпункту 4 пункту 3 розділу VІІ Порядку №504, оскільки за результатами перевірки документа про освіту, виданого Університетом Кот д`Азюр (Франція) на ім`я ОСОБА_1 10.11.2023, було встановлено, що навчання здійснювалось в Приватному вищому навчальному закладі "Міжнародний інститут глибинної психології" (м. Київ, Україна), що також підтверджується інформацією, зазначеною у витягах із залікової відомості.
21. У касаційній скарзі скаржник, окрім наведеного, покликається на підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, щодо визнання іноземного документу про освіту на підставі підпункту 4 пункту 3 Розділу VII Порядку №504.
22. Підставою касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, яке передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування цієї підстави скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, не застосували положення частини шостої статті 13, частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини п`ятої статті 242 КАС України, без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та Верховного Суду, сформульовані у постановах від 15.01.2020 у справах №360/746/19, №826/16577/17, від 13.02.2020 у справі №0670/2919/12, від 22.05.2020 у справі №826/8733/16, у яких суди дійшли висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
23. Позивачка у відзивах на касаційні скарги відповідача, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.
24. Позивачка наполягає на визнанні її іноземного документа про освіту, оскільки вона проходила навчання за Угодою (визначеною в пункті 2 цієї постанови), а Міжнародний інститут глибинної психології виступав лише надавачем адміністративних послуг (приміщення), тоді як освітнім провайдером виступав саме Університет Кот д`Азюр, диплом якого є офіційним документом про освіту, визнаним в державі Франція.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
26. Визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту здійснюється, відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні" від 03.12.1999 №1273-XIV та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання.
Статтею VI.5 Розділу VI цієї Конвенції передбачено, що кожна сторона може зумовити визнання кваліфікації з вищої освіти, присуджених іноземними закладами освіти, які функціонують на її території, конкретними вимогами національного законодавства або окремими угодами, укладеними зі стороною, якій належать такі заклади.
27. Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, регулює Закон України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII (далі - Закон №2145-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 17 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.
28. Відповідно до частини третьої статті 82 Закону №2145-VIII та пункту 17 частини першої статті 13 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 №1556-VII (далі - Закон №1556-VII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов`язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, та затверджує порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти.
29. Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630 (далі - Положення №630, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
30. Процедура визнання в Україні іноземних документів про освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, яку було ратифіковано Законом України від 03.12.1999 №1273-XIV "Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні" (далі - Лісабонська конвенція), рекомендацій комітету Лісабонської конвенції, Порядку №504 та інших нормативно-правових актів у сфері освіти.
31. Державне підприємство "Інформаційно-іміджевий центр" (далі - Центр) виконує функції національного інформаційного центру академічної мобільності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №924 "Питання національного інформаційного центру академічної мобільності" та наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.08.2012 №925 "Щодо виконання функцій національного інформаційного центру академічної мобільності". Крім того, Центр здійснює інформаційно-технічний супровід процедури визнання іноземних документів про освіту Міністерства освіти і науки України та готує висновок про результати процедури визнання документів про освіту, виданих освітніми установами іноземних держав, який є підставою для прийняття компетентним органом з визнання рішення про результати процедури визнання.
32. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Розділу V Порядку №504 процедура визнання документа про освіту включає перевірку статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або освітньої програми, за результатами якої виданий Документ (далі - перевірка статусу).
33. Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку перевірка статусу освітньої установи та/або освітнього провайдера може бути здійснена одним з наступних способів: 1) перевірка в офіційних джерелах національного або регіонального рівня: реєстрах органів акредитації/забезпечення якості освіти, профільних органів управління, асоціацій агенцій з акредитацій/забезпечення якості освіти та інших офіційних установ, офіційних національних публікаціях про систему освіти; 2) перевірка в міжнародних офіційних джерелах: вебсайтах визнаних міжнародних організацій, вебсайтах мереж з визнання; 3) отримання інформації від офіційних установ щодо статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або освітньої програми.
34. Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону України "Про вищу освіту" освітня діяльність - діяльність закладів вищої освіти, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу.
35. Порядком №504 визначено ключові для цієї справи поняття:
освітній провайдер - філія, представництво, кампус або інший відокремлений підрозділ іноземної освітньої установи; заклад, який провадить освітню діяльність за іноземною освітньою програмою та/або належить до системи освіти іноземної країни;
освітня установа - заклад освіти або інший суб`єкт освітньої діяльності іноземної країни, який присуджує ступені вищої освіти та/або видає документи про освіту і періоди навчання.
36. Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних освітніх установах кваліфікацій вищої освіти регламентована розділом V Порядку №504 і складається з верифікації документа, перевірки статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або програми (далі - перевірка статусу) та оцінки кваліфікації або періоду навчання.
37. За результатами цієї процедури компетентний орган з визнання відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку №504 приймає рішення про визнання документа з видачею свідоцтва або рішення про відмову у визнанні з наданням повідомлення із зазначенням підстав. Підпунктом 4 пункту 3 розділу VII Порядку №504 передбачено, що рішення про відмову у визнанні приймається, якщо документ виданий за результатами навчання в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, та/або здійснюють таку діяльність без дотримання вимог законодавства цієї держави. Рішення компетентного органу з визнання може бути оскаржене у судовому порядку.
За змістом підпункт 4 пункту 3 Розділу VII Порядку №504 підставою для відмови у визнанні диплома є, зокрема видача документа за результатами навчання / здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність.
Відповідно до підпункту 9 пункту 3 Розділу VII Порядку №504 рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі, якщо наявні такі підстави встановлено, що Власник для здобуття рівня/ступеня вищої освіти, зазначеного в Документі, проходив окремий період навчання в освітніх установах, освітніх провайдерах, визначених підпунктами 3-8 пункту 3 цього розділу.
38. Задовольняючи позовні вимоги та зобов`язуючи відповідача визнати диплом позивачки суди попередніх інстанцій виходили з того, що установою, яка надає освітні послуги, є - Університет Кот-д`Азюр (Ніцца, Франція).
Такі висновки суди попередніх інстанцій зробили виходячи з того, що диплом позивачці видано французьким університетом і навчальний процес відбувався за його освітньою програмою з використанням французької мови та їх методів.
39. Водночас сам по собі факт видачі диплома та навчання за програмою французького університету з використанням французької мови та їх методів не виключає участі в навчанні інших партнерів, зокрема, Міжнародного інституту глибинної психології.
40. В обґрунтування своїх доводів як в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі відповідач покликається на те, що Міжнародний інститут глибинної психології брав участь в освітньому процесі, оскільки освітньою установою Університетом Кот д`Азюр було делеговано йому частину освітнього процесу, про що сторони уклали Рамкову угоду про співробітництво та Угоду про здійснення делокалізації навчання.
В цій частині відповідач покликався на інформацію в листі, зміст Угоди, статтею 6 якої передбачено, що навчання здійснюється викладачами трьох закладів партнерів, лист від 27.02.2025, залікові відомості.
41. В порушення вимог статті 242 КАС України судами попередніх інстанцій таким доводам відповідача оцінку не надано, обставини щодо участі Міжнародного інституту глибинної психології в навчанні не перевірив, факт його офіційного визнання не з`ясував, докази на підтвердження чи спростування таких обставин не дослідив.
42. Водночас такі обставини є ключовими для правильного вирішення цієї справи, зважаючи на ті обставини, з якими відповідач пов`язував підстави для відмови у визнанні диплома позивачки.
43. Покликання судів попередніх інстанцій на факт визнання відповідачем іншого диплома є безпідставним, оскільки такі обставини не стосуються предмету доказування у цій справі і не можуть слугувати належним доказом протиправності оскаржуваного у цій справі рішення.
44. Крім того, позовна вимога про зобов`язання відповідача визнати диплом позивачки могла бути задоволена лише в разі, якщо у встановленому законом порядку було б встановлено відсутність інших, передбачених пунктом 3 Розділу VII Порядку №504, підстав для відмови у його визнанні.
Водночас судами такі обставини встановлені не були, натомість їх встановлення є дискреційними повноваженнями відповідача.
45. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
46. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
47. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
48. Враховуючи викладене, касаційна скарга у цій справі підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
49. Під час нового судового розгляду суду необхідно встановити зазначені у цій постанові фактичні обставини, дослідити докази, надати оцінку доводам учасників справи та з врахуванням висновків Верховного Суду ухвалити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.
50. Оскільки основне рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, то скасуванню підлягає і додаткове рішення, постановлене з питань судових витрат.
Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Міністерства освіти і науки України задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2025, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №620/4360/25 скасувати і направити справу №620/4360/25 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб